Ухвала суду № 31394535, 13.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року м. Київ К/9991/61898/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012

у справі № 2а-1974/12/0170/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський автомобільний дім»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, задоволено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 23.09.2011 № 000982301 та № 0009842301.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, складено Акт перевірки від 09.09.2011 № 12869/2302/34636673, в якому встановлено порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, у результаті чого донараховано податку на прибуток на суму 56 627, 00 грн.; порушення пп7.2.1, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 , пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ на суму 69 268,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 09.09.2011 № 12869/2302/34636673, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0009842301, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств на суму 56 627, 00 грн. та № 0009832301, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 69268,00 грн., застосовано штрафні санкції в розмірі 17 317,00 грн.

Зазначені рішення були оскаржені позивачем в порядку апеляційного адміністративного узгодження та рішеннями ДПА в АР Крим і ДПА України залишені без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит , вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, приписи пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вимагають від платника податків включення витрат платника податку на проведення перепродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку безпосередньо до складу валових витрат.

Отже, наведеними нормами передбачено, як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і можливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі,

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, податковим органом під час перевірки досліджено податкові накладні, які платником податків отримані від його контрагентів (ПП «Дуже добре» та ТОВ «Правильний вибір») та включено до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Витрати, понесені позивачем внаслідок господарських взаємовідносин з контрагентами ПП РА «Правильний вибір», ДП «УкрмедіаКрим» та ПП «Дуже добре» з придбання товарів та послуг, надання яких підтверджується документально, включено до складу валових витрат платником податків правомірно, відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

За наведених обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль