Постанова № 3139288, 12.02.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.02.2009

Справа №2-31/3189-2008А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Лауман Ю.С.

за участю представників сторін :

від позивача – не з’явився

від відповідача – Крекотинь Г.М., дов. у справі, Шумілова І.А., дов. у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Аякс» (98107, м.Феодосія, вул.Геологічна, 27)

до відповідача - Державної податкової інспекції у м.Феодосії АРК (98107, м.Феодосія, вул.Кримська, 82-в)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Аякс» звернулось до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до ДПІ в м.Феодосії про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №001148 від 03.03.08р., №001558 від 03.03.08р., №001559 від 03.03.08р. та №001149 від 03.03.08р.

Заявою про уточнення позовних вимог від 14.05.08р. позивач змінив позовні вимоги і просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000372301/0 від 03.03.08р., №0000382301/0 від 03.03.2008р., №0000402301 від 03.03.2008р. (а.с.2, т.2)

Ухвалою господарського суду АРК від 15.05.2008р. провадження у справі зупинено, у зв’язку з призначенням по справі судово-економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду АРК від 08.01.2009р. провадження по справі поновлено та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно були застосовані штрафні санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями через неправильне застосування положень п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав клопотання про розгляд справи у відсутність позивача, в якому підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не згоден з позовними вимогами за мотивами, викладеними у запереченнях. Вказує, що позивач просить визнати нечинними спірні податкові повідомлення-рішення в повному обсязі, але зі змісту позову та уточненнях до нього викладає доводи тільки відносно донарахованих штрафних санкцій, аргументів не згоди по донарахованим податковим зобов’язанням не приводить. Крім того, позивач взагалі не вказує підстав, з яких просить визнати нечинним рішення №0000402301 на суму 14952,55грн. та не наводить доводів щодо неправомірності рішення №0000392301 на суму 64,85грн., окрім посилань на норми Закону №2181, яки в даному випадку не можуть бути застосовані через вчинення позивачем порушень, не пов’язаних з податковими зобов’язаннями (а.с.84, т.1).

Представники відповідача просять в позові відмовити з посиланням на правомірність і обгрунтованість спірних рішень, винесених на підставі документального встановлення фактів виявлених перевіркою порушень позивачем податкового та іншого законодавства, що тягне в свою чергу застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши надані сторонами докази, висновок судово-економічної експертизи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією в м.Феодосія АРК з 22.01.08р. по 18.02.08р. була проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Аякс» з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2007 р., про що складений відповідний акт перевірки №559/23-1/33281881 від 25.02.2008 р., який покладений в основу спірних податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1, 7.3.7 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого були занижені податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість на суму 96954 грн., яке склалось з заниженого податкового зобов’язання у сумі 303493 грн., завищеного бюджетного відшкодування в сумі 107грн., заниженого бюджетного відшкодування в сумі 206490грн. та завищеного податкового зобов’язання в сумі 156грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000372301/0 (бланк №001558) від 03.03.2008р. ДПІ у м.Феодосії визначила позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 248754,00грн., у тому числі 96954,00грн. за основним платежем і 151800,00грн. за штрафними санкціями.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5, п.п.11.3.1. п.11.3 ст.11, п.7.10 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижений податок на прибуток за період, що перевірявся, у розмірі 5930 грн., у тому числі за 2006 р. на 1069 грн.; за 3 квартали 2007 р. на 4861 грн. А також занижений податок на прибуток за 1 квартал 2007 р. на 38356 грн., який був зменшений за результатами перевірки за 1 півріччя 2007 р. та за 1 півріччя 2007р. на 8002 грн., який був зменшений за результатами перевірки за 3 квартали 2007 р.

Податковим повідомленням-рішенням №0000382301/0 (бланк №001559) від 03.03.2008р. ДПІ у м.Феодосії визначила позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 21806,50грн., у тому числі 5930,00грн. за основним платежем та 15876,50грн. за штрафними санкціями.

Також перевіркою встановлені порушення, не пов’язнні з податковими зобов’язаннями позивача, а саме п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - розрахункові операції на суму 2150,40 грн. за реалізований товар у жовтні 2006 р., у сумі 490,11 грн. у листопаді 2006 р., у сумі 350 грн. у лютому 2007 р. не були проведені через реєстратор розрахункових операцій, та не були відображені у розрахункової книжці. Порушено п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» - ТОВ «Монолит-Аякс» 16.10.2006 р., 17.11.2006р., 16.02.2007 р. здійснювало торгову діяльність (оптово-роздрібна торгівля на складі) без придбання торгового патенту.

За зазначені порушення на підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м.Феодосія винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000402301 від 03.03.2008 р. на суму 14952,55 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000392301 від 03.03.2008 р. на суму 64,85 грн.

Незгода позивача із прийнятими відповідачем спірними податковими повідомленнями-рішеннями та рішеннями про застосування штрафних санкцій стала підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

З метою вирішення питання - чи відповідають податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Феодосія №0000372301/0 від 03.03.2008 р. та №0000382301/0 від 03.03.2008 р., а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000402301 від 03.03.2008 р. та №0000392301 від 03.03.2008 р. первинним документам бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт – Аякс», суд відповідною ухвалою призначив за власною ініціативою по справі судово-економічну експертизу.

Згідно висновку №46/08 судово-економічної експертизи по даній справі від 20.12.2008 р., донарахування податку на додану вартість, проведене ДПІ в м.Феодосія, підтверджується в сумі 26534, а включення у податкове зобов’язання суми ПДВ 764585,98грн. та у податковий кредит суми ПДВ 694167,19грн. по операціям, пов’язаним з достроковими договорами, підтвердити не уявляється можливим, у зв’язку з ненаданням довгострокових контрактів та первинних документів по ним. З цієї ж причини експерт не зміг підтвердити донарахування штрафних санкції в сумі 151800грн.

З висновку судово-економічної експертизи вбачається, що також експерт не зміг підтвердити відповідність наданим первинним документам бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Моноліт-Аякс» податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Феодосія №0000382301/0 від 03.03.2008 р. про донарахування податку на прибуток в сумі 5930грн. та штрафних санкцій в сумі 15876,50 грн., так як відсутній об’єкт дослідження – на експертизу не надані довгострокові договори і облік доходів та витрат за ними.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки позивачем не наведено підстав і не надано суду доказів неправомірності донарахування податковим органом податкових зобов’язань за основним платежем з податку на додану вартість і податку на прибуток, суд виходить з наявних у справі доказів.

При цьому судом враховується, що позивач просить суд визнати недійсними спірні податкові повідомлення-рішення у повному обсязі, але у своєму позові та уточненнях до нього не викладає підстав, з яких він оспорює донараховані податковим органом суми податкових зобов’язань, а спорить тільки щодо правильності визначення та застосування до нього штрафних санкцій спірними рішеннями відповідача.

Спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафні санкції застосовані до позивача на підставі пп.17.1.3 ст.17.1 ст.17 Закону України, якою встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже зі змісту наведеної норми закону слідує, що сума штрафу обраховується від суми недоплати (заниження податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, але з встановленням граничного розміру таких штрафних (фінансових) санкцій: максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Пунктом 1.2 статті 1 Закону №2181 визначено, що податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків заплатити в бюджет або державні цільові фонди відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Інструкцією про порядок застосування і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001р. за №268/5459, визначено, що недоплата – це заниження суми податкового зобов’язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди (п.2.8 п.2).

Підпунктом 6.1.3 пункту 6 зазначеної Інструкції встановлено, що у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

З метою практичного застосування цього підпункту періодом, на який припадає недоплата, слід уважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації.

З акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки вбачається, що суми недоплати позивачем (заниження податкового зобов’язання) за кожний з податкового періоду у періоді, що перевірявся з 01.10.2006р. по 30.09.2007р., складають:

- з ПДВ занижено податкове зобов’язання в сумі 303493грн., у тому числі по періодах за жовтень 2006р – 71324грн., грудень 2006р. 115565грн., січень 2007 року – 33523грн., липень 2007р. – 38088, вересень 2007р. – 44993грн., та завищено бюджетного відшкодування на 107грн., у тому числі грудень 2006р. – 7грн., січень 2007р. – 100грн.

- з податку на прибуток 39425,00грн., у тому числі за 2006р. – 1069грн., 1 квартал 2007р. – 38356грн., 1 півріччя 2007р. на 8002грн., 9 місяців 2007р. на 4861грн.

Оскільки штрафна санкція за кожний з податкових періодів, в якому встановлена сума недоплат, перевищує встановлений максимальний розмір суми штрафу, відповідачем було застосовано штраф у розмірі 50% від суми заниження податкового зобов’язання.

Так спірними податковими повідомленнями-рішеннями №0000372301/0 від 03.03.2008р. і №0000382301/0 від 03.03.2008 р. ДПІ у м.Феодосії застосувала до позивача штрафні санкції в сумі 151800,00грн. за донарахування податкових зобов’язань з ПДВ, та 15876,50 грн. штрафних санкцій за донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Як того вимагають приписи п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” при розрахуванні суми штрафу, застосованих спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходів тільки з сум заниження позивачем податкових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток за відповідні періоди, що встановлені актом перевірки.

Тому судом не приймаються доводи позивача про те, що відповідач при застосувані штрафних санкцій повинен був врахувати суми завищення податкових зобов’язань, оскільки таке твердження позивача є помилковим і не грунтується на положеннях закону.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000372301/0 від 03.03.2008р. та №0000382301/0 від 03.03.2008р.

На підставі вказаного акту перевірки №559/23-1/33281881 від 25.02.2008р. відповідач прийняв рішення №0000402301 від 03.03.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 14952,55 грн. за порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Сума штрафних санкцій визначена відповідачем відповідно до п.1 ст.17 цього Закону в п’ятикратному розмірі від оприходованої без застосування РРО суми готівки і склала 14952,55грн. (2990,51х5=14952,55грн.).

Право на проведення перевірок з контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу органів державної податкової служби закріплено у п.4 ст.10, п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і ч.1 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Матеріали справи свідчать, що перевірка позивача провадилась в межах повноважень, наданих податковому органу Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відсутність актів законодавства яки б більш детально регламентували порядок проведення даного виду перевірок, не може бути перешкодою для застосування відповідальності, передбаченої Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій».

Тому доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення планової перевірки з посиланням на ч.2 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не приймаються судом до уваги, оскільки наведене позивачем стосується осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону. Позивач у періоді, що перевірявся, використовував загальну систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Висновком судово-економічної експертизи по даній справі встановлено, що в наданих матеріалах на експертизу не встановлено документів, які б підтверджували, що проданий товар – будівельні матеріалі є продукцією власного виробництва позивача. Рішення ДПІ в м.Феодосії №0000402301 від 03.03.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14952,55 грн. відповідає наданим первинним документам бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Моноліт-Аякс».

Також помилковим є твердження позивача щодо не поширення на нього норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», так як ТОВ «Моноліт-Аякс» не відноситься до підприємств торгівлі, громадського, харчування та послуг. Згідно статуту та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є будівництво будівель, виробництво виробів з бетону, гіпсу та цементу, оптова торгівля будівельними матеріалами.

Отже положення п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» цілком обґрунтовано застосовані до позивача рішенням №0000402301 від 03.03.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14952,55 грн.

Щодо рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000392301 від 03.03.2008 р. на суму 64,85 грн., позивачем у позовній заяві та уточненнях до неї не наведено підстав з яких він вважає, що дане рішення є неправомірним.

Як встановлено актом перевірки та висновком судово-економічної експертизи у справі позивачем порушено п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме ТОВ «Моноліт-Аякс» здійснювало 16.10.2006 р., 17.11.2006р., 16.02.2007 р. торгову діяльність (оптово-роздрібна торгівля на складі) без придбання торгового патенту.

Пунктом 1 статті 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» встановлена відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності, зокрема, за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, у вигляді штрафу у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням

Таким чином, застосування штрафних санкцій до позивача спірним рішенням ДПІ у м.Феодосії від 03.03.2008р. №0000392301 в сумі 64,85грн. є правомірним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.86 КАС України, суд дійшов висновку, що ДПІ у м.Феодосії правомірно донарахувала позивачу спірними податковими повідомленнями рішеннями податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість і застосувала штрафні санкції спірними рішеннями, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Враховуючи викладене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000372301/0 від 03.03.2008р. та №0000382301/0 від 03.03.2008р., рішення про застосування штрафних санкцій №0000402301 від 03.03.2008р. в сумі 14952,55 грн. та №0000392301 від 03.03.2008 р. на суму 64,85 грн. є законними і обґрунтованими. Тому позов ТОВ «Моноліт-Аякс» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.92 Кодексу адміністративного судочинства України якщо призначення експертизи здійснено за ініціативою суду відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із проведенням судових експертиз встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.06р. №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено граничний розмір компенсації витрат пов’язаних з проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін’юсту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.96р. №710 із змінами, внесеними Постановою КМУ від 26.06.2007р. №870, встановлена нормативна вартість однієї експертогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Міністерства юстиції.

Отже, відповідно до ст.92 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов’язані із проведенням судово-економічної експертизи по даній справі, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кримське експертне бюро» в сумі 8200грн.

У судовому засіданні 12.02.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 16.02.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,17,70,71,86,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кримське експертне бюро» (95300, м.Сімферополь, вул.К.Маркса, 44 к.20, р/р 26007000130855 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» МФО 384577, ОКПО 31937105) 8200,00грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи.

Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст.160 КАСУ – з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копію постанови надіслати на адресу сторін та експертної установи рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Привалова А.В.