Рішення № 3139064, 09.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/6

09.02.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»

до Відкритого акціонерного товариства «Науково –виробниче підприємство

«Більшовик»

про стягнення 20 531 грн. 51 коп.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гринчук О.Ю.

від відповідача: Соболь М.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 20 531,51 грн., з яких: 5 969,23 грн. - інфляційні нарахування, 1337,17 грн. –3% річних, 9 551,47 грн. пені та 3 673,64 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.07р. суддею Станіком С.Р. було порушено провадження у справі № 47/6 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.02.08р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.08р. судом було зупинено провадження у справі № 47/6 до вирішення пов’язаної з нею справи № 22/4.

Оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження відпали, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.08р. поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 05.08.08р.

У зв»язку із закінченням повноважень судді Станіка С.Р. розпорядженням голови Господарського суду міста Києва № 01-1/395 від 07.08.08р. справу № 47/6 передано для подальшого розгляду судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.08р. суддею Пригуновою А.Б. справу № 47/6 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 15.09.08р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва від 18.08.08р. продовжено строк вирішення спору у справі № 47/6 на один місяць.

У зв’язку з невиконанням сторонами вимог суду розгляд справи неодноразово відклався.

У процесі провадження у справі представник позивача в порядку с. 22 ГПК України неодноразово збільшував розмір позовних вимог. Відповідно до остаточних заявлених вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 34 620 грн. 06 коп., з яких: 18 525 грн. 66 коп. –інфляційні нарахування, 2 869 грн. 29 коп. –3% річних, 9551 грн. 47 коп. – пені та 3 673 грн. 64 коп. –штрафу. Заява про збільшення розміру позовних вимог судом прийнята до розгляду.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову та заявив про застосування у справі строків позовної давності. Обґрунтовуючи свої заперечення, зазначив, що позивачем невірно здійснений розрахунок 3% річних і інфляційних нарахувань. Зауважив на тому, що ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»входить до складу суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а отже вимоги позивача про стягнення неустойки в заявлених розмірах вважає необгрунованими.

В свою чергу, представник позивача заявив клопотання про витребування відомостей щодо приналежності відповідача до суб`єктів господарювання державного сектору економіки, розгляд якого судом перенесено.

У судовому засіданні 02.02.09р. судом, відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 09.02.09р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва № 22/4 від 20.12.07р., залишеним в силі постановою Вищого Господарського суду України від 24.06.08р., позовні вимоги ТОВ “Техенергобуд” задоволено повністю, стягнуто з ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Більшовик”, правонаступником якого є позивач, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд” заборгованість в сумі 52 480 грн. 62 коп., 524 грн. 81 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду від 20.12.07р. по справі № 22/4, яке набрало законної сили 24.06.08р., було видано наказ Господарського суду міста Києва № 22/4 від 16.07.08р.

У зв’язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по розрахункам за отриманий товар за накладними № РН-0000088 від 01.06.2001 на суму 9975,00 грн., № РН-0000104 від 04.07.2001 на суму 7661,04 грн., № РН-0000106 від 12.07.2001 на суму 4800,00 грн., № 134 від 31.08.2001 на суму 17285,88 грн., № РН-000152 від 19.10.2001 на суму 12758,70 грн., яке він повинен був виконати до 25.12.2006 року, позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача 18 525 грн. 66 коп. інфляційних нарахувань, 2 869 грн. 29 коп. –3% річних, 9551 грн. 47 коп. пені та 3 673 грн. 64 коп. штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, преюдиціальне значення при вирішенні даного спору має факт, встановлений рішенням Господарського суду міста Києва віл 20.12.07р. у справі № 22/4, а саме - в частині встановлення строку виконання ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Більшовик»своїх зобов’язань по оплаті отриманого товару за вищевказаними накладними.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що правовідносини між сторонами виникли відповідно до видаткових накладних № РН-0000088 від 01.06.2001 на суму 9975,00 грн., № РН-0000104 від 04.07.2001 на суму 7661,04 грн., № РН-0000106 від 12.07.2001 на суму 4800,00 грн., № 134 від 31.08.2001 на суму 17285,88 грн., № РН-000152 від 19.10.2001 на суму 12758,70 грн., по яким у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 52480,62 грн.; починаючи з 25.12.2006 року, було порушено право ТОВ “Техенергобуд” на отримання оплати за поставлений товар згідно вищезазначених видаткових накладних.

З урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності період, судом встановлено, що строк, за який до відповідача може бути застосована відповідальність за порушення грошового зобов’язання, складає з 26.12.2006 року до 26.10.08р.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2895 грн. 10 коп. за період з 26.12.06р. по 27.10.08р. та суму індексу інфляції у розмірі 19 732 грн. 71 коп. за період з січня 2007 року по жовтень 2008 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2895 грн. 10 коп. та інфляційних витрат у розмірі 19732 грн. 71 коп. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 9551 грн. 47 коп. та штрафу в сумі 3673 грн. 64 коп. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язань вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Оскільки майнові зобов'язання, які виникли між сторонами не були узгоджені договором, у зв’язку з чим не було передбачено такого забезпечення виконання зобов’язання як пеня та штраф, суд не вбачає підстав для задоволення зазначених позовних вимог в цій частині.

У зв`язку з наведеним суд відхиляє клопотання позивача про витребування відомостей щодо відповідача до суб`єктів господарювання державного сектору економіки у зв`язку з його недоцільністю.

Посилання відповідача на приписи ч. 2 ст. 231 ГК України суд вважає необгрунтованими, оскільки зазначеною нормою визначено розмір штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до боржника в тому випадку, коли цей розмір сторонами не визначений в договорі чи не передбачений законом.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Науково –виробниче підприємство «Більшовик»(03680, м. Київ, просп. Перемоги, 49/2, код 14308569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»(01030, м. Київ, вул.. Коцюбинського, 4б, код 25272797) - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 3% річних у сумі 2 895 (дві тисячі вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 10 коп., інфляційні нарахування у сумі 19 732 (дев’ятнадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 71 коп., державне мито в сумі 226 (двісті двадцять шість) грн. 27 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 174 (сімдесят чотири) грн. 47 коп.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Пригунова А.Б.