Постанова № 3138894, 27.02.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.02.2009

Справа №2-27/11127-2007А

За позовом – ДПІ у м. Сімферополі АРК, (95017, м. Сімферополь, вул..Київська, 73)

До відповідачей – Паливно-енергетичного комплексу «Современник», (м. Сімферополь, вул..Київська, 73);

Приватного підприємства «Древал», (м. Луганськ, вул..Молодіжна, 22)

За участю прокуратури м. Сімферополь.

Про визнання недійсною угоди та стягнення 117 720 грн.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.

представники:

Від позивача – Щербіна Д. С., дор. у справі.

Від відповідачів – 1. не з’явився.

2. не з’явився.

Від прокурора - Яковлєв О. О., посв.

Сутність спору:

ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим, (95017, м. Сімферополь, вул..Київська, 73) звернулась до Господарського суду АРК до відповідачей – Паливно-енергетичного комплексу «Современник», (м. Сімферополь, вул..Київська, 73); Приватного підприємства «Древал», (м. Луганськ, вул..Молодіжна, 22) про визнання недійсним договіра №034 від 20.01.2005 р., укладеного між ПЕК «Современник» та ПП «Древал», а також стягнути з ПЕК «Современник» у державний бюджет 117 720 грн.

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що рішенням Лутугінського районного суду Луганської області від 05.05.2004 р. по справі №2-444/2004 було визнано недійсними установчі документи ПП «Древал» з моменту їх реєстрації. Скасовано державну реєстрацію ПП «Древал» з моменту внесення запису про державну реєстрацію в журнал обліку реєстраційних справ.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі, на підставі ст.. ст.. 207, 208 ЦК України.

Від прокуратури м. Сімферополь надійшло клопотання від 19.10.2007 р. про залучення прокуратури м. Сімферополь до участі у справі для захисту інтересів держави в особі ДПІ в м. Сімферополь.

29.10.2007 р. суд задовольнив вказане клопотання та прийняв вступ прокурора м. Сімферополь до участі по даній справі.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду АРК С.Я. Тіткова від 04.02.2008 р. залучено до розгляду справи №2-11/11127-2007А замість судді ГС АРК Цикуренко А.С. суддю ГС АРК Воронцову Н.В. Справа передана судді Воронцовій Н.В. Справі привласнено номер №2-27/11127 - 2007А.

Ухвалою від 18.02.08р. справу № 2-27/11127-2007А прийнято до провадження суддею Воронцовою Н. В.

Судом встановлено, що позивач просить визнати недійсним договір №034 від 20.01.2005 р., укладений між ПЕК «Современник» та ПП «Древал», на підставі ст.. ст.. 207, 208 ЦК України.

Однак оцінку господарським відносинам між ПЕК «Современник» та ПП «Древал», під час існування яких було укладено договір №034 від 20.01.2005 р., вже було дано судом під час розгляду справи №2-27/17423-2006А.

Постановою ГС АРК від 05.02.08р. по справі №2-27/17423-2006А задоволено позовні вимоги ПЕК «Современник» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Сіферополі в АРК №0005472301/0 від 06.05.06р., №0005472301/1 від 05.06.06р. , №0005472301/2 від 04.08.06р., №0005472301/3 від 20.10.06р., №0005482301/0 від 06.05.08р., №0005482301/1 від 05.06.06р., №0005482301/2 від 04.08.06р., №0005482301/3 від 20.10.06р. При цьому у вказаній постанові вказано про те, що господарські відносини, що існували на той час між ПЕК «Современник» та ПП «Древал», не протирічили нормам чинного законодавства України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.04.07р. по справі №2-27/17423-2006А позов ПЕК «Современник» до ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим задоволено частково. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим №0005472301/0 від 06.05.06р., №0005472301/1 від 05.06.06р., №0005472301/2 від 04.08.06р., №00005472301/3 від 20.10.06р. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим №0005482301/0 від 06.05.06р., №0005482301/1 від 05.06.06р., №0005482301/2 від 04.08.06р., №0005482301/3 від 20.10.06р. у частині визнання податкового забов’язання з податку на прибуток в сумі 315201,50 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 126080,80 грн. У іншій частині позову відмовлено.

Але судом встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим було подано Касаційну скаргу від 22.05.07р. до Вищого адміністративного суду України по справі №2-27/17423-2006А, відповідно до якої просять постанову ГС АРК від 05.02.07р. по справі №2-27/17423-2006А – скасувати, постанову Севастопольського апеляційного суду від 23.04.07р. по справі №2-27/17423-2006А – скасувати в частині, якою позовні вимоги задоволено.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що результат розгляду касаційної скарги ДПІ в м. Сімферополі в АР Крим по справі №2-27/17423-2006А в Вищому адміністративному суді України має суттєве значення для розгляду дійсної справи, суд ухвалою від 14.04.2008 р. зупинив провадження по справі №2-27/11127 – 2007А до закінчення розгляду касаційної скарги ДПІ в м. Сімферополі в АР Крим по справі №2-27/17423-2006А в Вищому адміністративному суді України.

Також на сторін було покладено забовязання по закінченні розгляду касаційної скарги ДПІ в м. Сімферополі в АР Крим по справі №2-27/17423-2006А в Вищому адміністративному суді України по суті, представити результати розгляду даних скарг.

Сторонами дане забовязання постійно не виконувалося.

Враховуючи даний факт, суд ухвалою від 12.01.2009 р. поновив провадження по справі.

В судовому засіданні, що відбулося 19.02.2009 р., позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач №1 проти позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.

Відповідач №2 явку представника в судове засідання знов не забезпечив, витребуваних судом документів не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Відповідно до ст.. 151 КАСУ після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення чи надати додаткові докази. Вислухавши додаткові пояснення і дослідивши додаткові докази, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

19.02.2009 р. суд закінчив судовий розгляд справи та призначив судові дебати на 27.02.2009 р.

Під час судових дебатів, що відбулися 27.02.2009 р., позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач №1 у судове засідання не з’явився, власну позицію виклав у відповідних запереченнях на позов.

Відповідач №2 явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, заперечень на позов не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Прокурором під час судових дебатів було заявлено клопотання від 27.02.2009 р. про колегіальний розгляд справи.

Відповідно до ст.. 152 КАСУ судові дебати складаються з промов осіб, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, які досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться у загальному порядку.

Суд дійшов висновку залишити вказане клопотання без розгляду, оскільки суд вже закінчив вияснення обставин по справі і перевірку їх доказами та перейшов до судових дебатів. Під час судових дебатів не виникла необхідність вияснення нових обставин, що мають значення для справи або дослідження нових доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача №1 і прокурора, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно статтям 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.

Діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України).

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та за метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва –підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Таким чином, з аналізу зазначених норм законодавства не випливає, що господарська діяльність підсумком якої є збиток, або неотримання очікуваного прибутку, не є господарською діяльністю у розумінні чинного законодавства.

Суб’єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (стаття 19 Цивільного кодексу України).

Позивачем було проведено у відношенні відповідача №1 проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р.

По результатам перевірки було складено акт №2760/23-2/24870616 від 21.04.2006 р.

В ході проведення перевірки було встановлено, що 20.01.2005 р. між відповідачем №1 ( Замовник ) і відповідачем №2 ( Виконавець ) було укладено договір №034.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору даний договір є підставою для виконання Виконавцем, на підставі заявки Замовника, робіт по обстеженню стану резервуарів, очистка резервуарів для зберігання пально – мастильних матеріалів. Проведення Виконавцем ревізії заземляючих приладів.

Той факт, що угода була виконана відповідачами по справі підтверджується актом приймання – передачі робіт №3234 від 28.04.2005 р. і податною накладною №НН – 3234 від 28.04.2005 р.

Позивач і прокурор посилалися на той факт, що відповідач №1 не сплатив виконані відповідачем №2 роботи, передбачені вищевказаним договором.

Однак судом встановлено, що витратною накладною №РН -0007764 від 08.02.2006 р. ( довіреність ЯЛД №450009 від 06.0.2.2006 р. ) в рахунок погашення заборгованості перед відповідачем №2 відповідач №1 поставив бензин А. 92 на суму 28905,00 грн.

Судом встановлено, що рішенням Лутугінського районного суду Луганської області від 05.05.2004 р. по справі №2-444/2004 було визнано недійсними установчі документи відповідача №2. Також була скасована державна реєстрація відповідача №2.

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим прийшла до висновку, що у даному випадку наявність умислу підтверджується навмисними діями засновника відповідача №2, який створив підприємство без наміру займатися підприємницькою діяльністю, усвідомлював або повинен був усвідомлювати протиправність дій щодо підписання установчих документів.

Однак, поза увагою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишився той факт, що факт надання послуг відповідачем №2 підтверджується відповідними податковими і витратними накладними, що не оспорюється позивачем по справі.

Прокурор вказував на той факт, що рішенням Лутугінського районного суду Луганської області від 05.05.2004 р. по справі №2-444/2004 було встановлено, що директор відповідача №2 гр. Шафранська Л. В. до діяльності даного підприємства фактично не мала ніякого відношення, ніяких угод, договорів не укладала, довіреності на укладення угод або представництво не давала, фінансово – господарської діяльності не вела, прибутку та доходу від діяльності ПП «Древал» не отримувала.

Однак факт неправомірності виписування посадовою особою накладних, податкових накладних та договорів повинен бути встановлений вироком суду по кримінальній справі. Однак а ні позивач, а ні прокурор такого вироку на розгляд суду не представили.

Судова палата з адміністративних справ Верховного Суду України у постанові від 14.02.2006р. (справа №21-321), вказує, що сам факт скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх правочинів, які укладені з моменту його реєстрації і до моменту виключення із державного реєстру.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим не прийнято до уваги, що визнання у судовому порядку недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації не є підставою для визнання недійсними вчиненими їм з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність тільки при наявності вини, що знайшло своє відображення у постанові Судової палати з господарських справ Верховного Суду України від 11.11.2004р.

Треба зауважити, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його засновницьких документів недійсними повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, в ході якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх правочинів, укладених з моменту його реєстрації і до моменту виключення із Державного реєстру (постанова Судової палати з адміністративних справ Верховного Суду України від 14.02.2006р. по справі №21-321).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем на підтвердження виконання умов договору №034 від 20.01.2005 р. були надані податкові і витратні накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Державною податковою інспекцію у м. Сімферополі АР Крим не спростовані доводи відповідача №1 про те, що на момент здійснення господарської операції, продавець – ПП «Древал» перебував в Єдиному державному реєстрі.

За таких обставин покупець (Паливно-енергетичний комплекс “Современник”) не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На розгляді господарського суду знаходилася справа №2-27/17423-2006А за позовом паливно - енергетичного комплексу “Современник” до ДПІ в м. Сімферополь про скасування податкових повідомлень – рішень.

Постановою ГС АР Крим від 05.02.2007 р. по даній справі позовні вимоги паливно - енергетичного комплексу “Современник” були задоволені у повному обсязі.

При цьому судом першої інстанції та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 р., що була прийнята по результатам розгляду апеляційної скарги на постанову ГС АР Крим від 05.02.2007 р. по справі №2-27/17423-2006А, було встановлено, що на дату укладання договору №034 від 20.01.2005 р. та надання послуг та на дати видачі податкових накладних ПП «Древал» перебував на податковому обліку як платник податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим робить висновок про наявність наміру тільки у однієї сторони за договором – у ПП «Древал».

Кодекс адміністративного судочинства України, зокрема, стаття 162 не передбачає рішення за позовам суб’єкта владних повноважень про визнання недійсним договору, укладеного між двома суб’єктами господарювання.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим не вказана норма права, відповідно до якої договір може бути визнаний недійсним. Статті 207 і 208 Господарського кодексу України передбачають недійсність господарських зобов’язань, а не визнання договору недійсним.

Статтею 179 Господарського кодексу України визначені загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов’язання.

Статтею 626 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що договором є угода двох або більш сторін, направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, договір може бути розірваний тільки у судовому порядку.

Відповідно до ст.. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Також необхідно вказати, що відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторонни стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Однак в супереч вказаному, позивач просить стягнути в доход держави всю суму, отриману за договором.

До того ж, позивачем не наведена норма чинного законодавства України, у відповідності до якої даний договір може бути визнаний недійсним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що визнання недійсними установчих документів відповідача №2 не тягне за собою визнання недійсними укладених ним угод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не підлягають задоволенню.

Вступна і резолютивна частини проголошено 27.02.2009 р.

Постанова у повному обсязі складена 04.03.2009 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.