Постанова № 3138751, 09.02.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.02.2009

Справа №2-31/4006-2007А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Лауман Ю.С.

за участю представників сторін :

від позивача – Бакулін В.В., дов. у справі

від відповідача – Маслюк О.В., дов. у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразійський хімічний ринок» (95040, м.Сімферополь, вул.Трансформаторна, 7)

до відповідача - Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРК, (95053, м.Сімферополь, вул.М.Залки, 1/9)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євразійський хімічний ринок» звернулось до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до ДПІ в м.Сімферополі АРК про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001442301/0 від 16.02.2007р., яким донараховано податок на прибуток у сумі 59250 грн., у тому числі 45000 грн. за основним платежем та 14250 грн. за штрафними санкціями.

Ухвалою господарського суду АРК від 05.03.07р. відкрито провадження за даним адміністративним позовом суддею Омельченко В.А.

Ухвалою господарського суду АРК від 20.08.2007р. провадження у справі зупинено, у зв’язку з призначенням по справі судово-економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду АРК від 06.05.2008р. залучено до розгляду адміністративної справи №2-16/4006-2007А замість судді господарського суду АРК Омельченко В.А. суддю господарського суду АРК Привалову А.В., привласнивши справі номер №2-31/4006-2007А.

Ухвалою господарського суду АРК від 11.11.2008 р. справу прийнято до свого провадження, провадження по справі поновлено та призначено до судового розгляду.

До дня судового засідання позивач відповідною заявою уточнив позовні вимоги, просить суд визнати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополь №0001442301/0 від 16.02.2007 р. протиправним та нечинним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки №647/23-2/33187389 від 09.02.2007 р. необгрунтовані та не відповідають дійсності, оскільки позивачем не було допущено завищення валових витрат, відповідач дійшов помилкових висновків, що надані послуги за договорами №61Б від 20.03.06р. на суму 30000,00грн. і №63а від 10.04.06р. на суму 150000,00грн. є матеріальним активом, а тому рішення, яке винесено на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач не згоден з позовними вимогами, просить суд в задоволенні позову відмовити за мотивами, викладеними у запереченнях. Вказує, що факт порушення позивачем податкового законодавства встановлений документально актом перевірки, тому донарахування податковим повідомленням-рішенням податкового зобов’язання з податку на прибуток є обґрунтованим. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АРК проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Євразійський хімічний ринок» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.10.2004р. по 30.09.2006 р., про що складений акт перевірки №647/23-2/33187389 від 09.02.2007 р.

Проведеною перевіркою встановлені порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством не донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток за 9 міс.2006 р. у розмірі 45000 грн., утому числі: 1 квартал 2006 р. – 7500 грн., 2 квартал 2006 р. – 37500 грн., внаслідок не оприбуткування в якості нематеріальних активів програмних продуктів, отриманих позивачем за договорами з ТОВ «Україна Онлайн», які підлягають амортизації та не відносяться до складу валових витрат на виконання зазначених норм закону.

На підставі вказаного акту, Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі винесено податкове повідомлення-рішення №0001442301/0 від 16.02.2007р., яким визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 59250грн., у тому числі 45000 грн. за основним платежем, 14250 грн. штрафних санкцій.

Незгода позивача із прийнятим податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.86 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність порушень позивачем п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлених актом перевірки№647/23-2/33187389 від 09.02.2007 р.

Судом встановлено, що позивачем 20.03.2006р. було укладено контракт №49/1/1/1 з «Базель Полиолефинс Кампанії Ен.Ви.», згідно якого ТОВ «Євразійський хімічний ринок» повинен виконати інформаційно-маркетингові послуги із просування через Інтернет-Проект «Alastian» продукції компанії «Базель Полиолефинс Кампанії Ен Ви» на суму 45000 євро. Рамками контракту та технічним завданням до нього передбачено, що ТОВ «Євразійський хімічний ринок» повинне виконати у вигляді інформації, а також у вигляді її відчутних і невловимих втілень (включаючи запропоновані схемні рішення, механізми роботи, нацистські презентації, інформаційні матеріали, публікації, доповіді) наступні роботи: розробку програмних засобів для онлайн платежів, розробку веб-сайту, розробку логотипа, створення програмного комплексу веб магазину, створення бази даних, розробку модуль раунд захисту, розробку модуля фінансових транзакцій.

У зв’язку з неможливістю самостійного виконання позивачем частини робіт, яка передбачена вказаним контрактом, ТОВ «Євразійський хімічний ринок» був укладений договір №61Б від 20.03.2006 р. з ТОВ «Україна Онлайн» та технічне завдання до нього, яким передбачено наступний обсяг робіт: роботи з розробки програмних засобів прийому он-лайн платежів, тобто розробку покрокового механізму роботи (дій) програмних засобів прийому он-лайн платежів у вигляді докладних структурних нацистських схем-презентацій для сайту «Alastian» на суму 30000,00 грн.

Також між позивачем та ТОВ «України Онлайн» був укладений договір №63а від 10.04.2006р. з технічним завданням на розробку веб-сайту, тобто консультаційних послуг відносно проектування й створення російської версії вебсайта Alastian, а також розробку нацистських варіантів у вигляді презентації дизайну сайту Alastian; розробку логотипа, тобто розробку макетних варіантів розміщення логотипа на сайті Alastian; створення програмного комплексу веб магазина, тобто створення структурної схеми програмного комплексу веб-магазина для сайту Alastian; створення бази даних, тощо, на суму 150000грн.

Згідно з укладеними договорами №61Б від 20.03.2006 р. і №63а від 10.04.2006 р. та технічним завданням до них, ТОВ «Україна Онлайн» були надані вказані вище роботи (послуги) і підписаний акт здачі-прийому робіт (надання послуг) №ОУ-0000057 від 31.03.2р. на суму 30000 грн. і акт здачі-прийому робіт (надання послуг) №ОУ-0000116 від 30.06.2006 р. на суму 150000 грн.

Інформаційно-маркетингові послуги із просування через Інтернет-Проект Alastian продукції компанії «Базель Полиолефинс Кампанії Ен.Ви» на ринок були надані на підставі контракту №49/1/1/1 від 20.03.2006 р. та технічного завдання до нього у повному обсязі 30.06.2006 р. з наступним підписанням акту №02 від 30.06.2006 р. на суму 45000 євро.

Таким чином судом вбачається, що вказані послуги за договорами №61Б від 20.03.2006 р. №63а від 10.04.2006 р. були надані позивачем у вигляді інформації, а також у вигляді її відчутних і невловимих втілень (включаючи запропоновані схемні рішення, механізми роботи, нацистські презентації, інформаційні матеріали, публікації, доповіді), які не є програмним забезпеченням або програмою.

Як визначено актом перевірки, на валові витрати підприємством віднесено у 1 кварталі 2006 р. – 30000 грн. у 2 кварталі 2006 р. – 150000 грн., у тому числі згідно акту №ОУ-0000057 від 31.03.2006 р. здавання-прийняття робіт (надання послуг) на суму 30000 грн. придбані програмні засоби для прийому онлайн платежів; згідно акту №ОУ-0000116 від 30.06.2006 р. здавання-прийняття робіт (надання послуг) на суму 150000грн. придбані наступні програмні засоби та бази даних: розробка веб-сайта 10000 грн., розробка логотипа 3000 грн., створення програмного комплексу веб магазина 50000грн., створення бази даних 30000 грн., розробка модуля раунд-захисту 17000грн., розробка модуля фінансових транзакцій 40000 грн.

На думку відповідача, дані суми віднесені підприємством необґрунтовано до складу валових витрат, оскільки необхідно було дані програмні засоби і бази даних оприбуткувати як нематеріальні активи. У порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищені валові витрати за 9 місяців 2006 р. на 180000грн., у тому числі: за 1 квартал 2006 р. на 30000 грн., за 2 квартал 2006 р. – на 150000грн.

Проте такий висновок відповідача є помилковим і ґрунтується на суб’єктивному припущенні податкових інспекторів, які проводили перевірку.

Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким доказом для органу державної податкової служби є акт документальної перевірки, у якому згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 і зареєстрованим в Мін’юсті України 25.08.05р. за №925/11205, факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

Відповідно до п.2.3.4 зазначеного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Проте відповідачем не дотримано наведених вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, висновок відповідача про вчинення позивачем порушень п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зроблений без документального підтвердження, на підставі суб’єктивних припущень податкових інспекторів.

Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нематеріальний актив – об’єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку.

Згідно пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99р. №242, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99р. за №750/4034, нематеріальний актив - нематеріальний актив, що не має матеріальний форми, може бути ідентифікований і міститься підприємством з метою використання протягом періоду більш одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Надані позивачем інформаційні послуги за зазначеними вище договорами не підпадають під поняття нематеріального активу, визначеного законом, оскільки позивач не набув права власності на ці активи і використовував менше одного року.

Відповідачем не доведено суду і не відображено у акті перевірки з посиланням на певні докази, що за вказаними договорами позивачем було створено програмне забезпечення або програму, тобто саме продукт інтелектуальної власності, визнаний у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності позивача.

Таким чином, у розумінні п.1.2, п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», надані позивачем послуги за вказаними договорами не є нематеріальним активом, а є роботами (послугами).

Зазначене знайшло своє підтвердження у висновку судово-економічної експертизи №72 від 30.10.08р., якою встановлено, що за період 9 місяців 2006 року не донарахування податку на прибуток ТОВ «Євразійський хімічний ринок» наданими на дослідження документами і нормативно не підтверджується. Розходження з даними акту перевірки в сумі 45000грн. встановлено експертом за рахунок того, що у акті не прийняти до складу валових витрат суми на придбання активів, які не мають матеріальної форми і які використовувались підприємством як поточні витрати для отримання доходів.

Згідно п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З урахуванням викладеного, судом вбачається правомірне віднесення позивачем до складу валових витрат вищевказаних витрат в сумі 180000,00грн., відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності і обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення щодо донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 45000грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 14250грн. відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АРК №0001442301/0 від 16.02.2007 р. визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову приймає постанову про визнання протиправним і одночасно про скасування рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач просив суд визнати протиправним та нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, суд враховуючи викладене вище, вважає можливим в цій частині вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі, і визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001442301/0 від 16.02.2007 р.

Судом враховано, що вихід за межи позовних вимог у такий спосіб також не суперечить правилу, визначеному пунктом 1 частини 3 статті 105, пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовуються виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 КАС України. Оскільки витрати на проведення судово-економічної експертизи не підтверджені позивачем документально, відсутні підстави для їх стягнення відповідно до приписів ст.94 КАС України.

У судовому засіданні 09.02.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 13.02.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 9, 11, 69, 70, 71, 86, ч.1ст.94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АРК №0001442301/0 від 16.02.2007 р, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю «Євразійський хімічний ринок» податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 59250грн., у тому числі 45000грн. за основним платежем, 14250грн. за штрафними санкціями.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразійський хімічний ринок», (95040, м.Сімферополь, вул.Трансформаторна, 7) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі – з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копію постанови надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Привалова А.В.