Постанова № 3138716, 05.03.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.09 р. Справа № 7/7а

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного відкритого акціонерного товариства „Вантажно-Транспортне Управління „Шахтарськвантажтранс”, м. Шахтарськ

до відповідача Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Шахтарськ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001501542/0/5300 від 26 грудня 2006 року

Позивач, Державне відкрите акціонерне товариство „Вантажно-Транспортне Управління „Шахтарськвантажтранс”, звернувся до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001501542/0/5300 від 26 грудня 2006 року.

Ухвалою суду від "23" січня 2007 року було відкрито провадження у адміністративній справі № 7/7а.

Ухвалою суду від 13.03.2007р. провадження у адміністративній справі № 7/7а зупинено.

Ухвалою по справі від 19.01.2009 року провадження у справі поновлено, закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу № 7/7а до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем пп. 7.7.1. п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, пп. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5, п. 17.1.7. п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є безпідставними та не ґрунтуються на чинному законодавстві з огляду на те, що, застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно п. 17.1.7. п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», можливо лише при наявності податкового боргу позивача; до позивача застосовано фінансові санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, якого насправді не існувало. Так, позивачем зазначено, що здійснення погашення Позивачем податкових зобов’язань за листопад, грудень 2005 року та травень, червень 2006 року підтверджується платіжними документами, на які відповідач посилається в акті перевірки та фактами, встановленими рішенням господарського суду Донецької області, за даними таких платіжних документів, за період з листопада 2005 року по грудень 2006 року позивачем самостійно було визначено призначення платежу, зокрема, погашення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що виникли з листопада 2005 року та були розстрочені за договором розстрочки, проте, відповідачем було самостійно змінено первинне призначення платежу та грошові кошти були направлені на погашення заборгованості, що виникла до 01.01.2005 року.

Позивач стверджує, що жодним законом з питань оподаткування органам державної податкової служби не надано права та не встановлено обов’язку на власний розсуд змінювати або не брати до уваги призначення платежу, визначеного самостійно платником податків.

Позивачем зазначено, що постановою господарського суду Донецької області від 19.10.2006 року по справі № 7/173а встановлено факт сплати позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі значно більшій ніж були розстрочені за податковими деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2005 року – травень 2006 року.

З огляду на викладене позивач наполягає на тому, що відсутність податкового боргу позивача за податком на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2005 року, грудень 2005 року, травень 2006 року, червень 2006 року обумовлює безпідставність розрахунку та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на положення п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Наказ ДПА України №342 від 03.09.01р., зареєстрований в Мін’юсті України №18.10.01р. за №887/6078. При цьому зазначає, що податковий борг погашається попередньо перед погашенням податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черги його виникнення.

У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: про правовий статус позивача, акт перевірки, заперечення до акту перевірки, відповідь на заперечення, податкове повідомлення-рішення, скарга, рішення про результати розгляду скарги, платіжні доручення, зведена розшифровка платіжних документів, постанова господарського суду Донецької області по справі № 7/173а, ухвала Донецького апеляційного господарського суду по справі № 7/173а, постанова господарського суду Донецької області по справі № 2/309пн, постанова господарського суду Донецької області по справі № 2/211, ухвала Донецького апеляційного господарського суду по справі № 2/211, ухвала Вищого адміністративного суду України по справі № К-17315/06.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані сторонами документи, заслухавши заперечення та пояснення сторін, суд встановив наступне:

Позивач є юридичною особою, зареєстрований Виконавчим комітетом Шахтарської міської ради 23.05.1997 року, включений до ЄДРПОУ за кодом 00179252.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання граничних термінів сплати податку на додану вартість по строку 12.04.04р., за листопад 2005 року по строку 30.12.2005 року, грудень 2005 року по строку 30.01.2006 року, травень 2006 року по строку 30.06.2006 року, червень 2006 року по строку 31.07.2006 року, за результатами якої складено акт №1053/15/32299510 від 21.12.2006р. (надалі – акт перевірки).

На підставі акта перевірки першим заступником керівника відповідача прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001501542/0/5300 від 26 грудня 2006 року, яким на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 209974,65 грн., в розмірі 50% за затримку більш ніж на 90 календарних днів строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 419949,01 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для розрахунку штрафних санкцій стали саме податкові зобов’язання, визначені деклараціями за листопад 2005 року по строку 30.12.2005 року, грудень 2005 року по строку 30.01.2006 року, травень 2006 року по строку 30.06.2006 року, червень 2006 року по строку 31.07.2006 року.

Згідно зведених даних, наведених в акті перевірки, оплата зобов’язань, визначених наведеними деклараціями, проводилась позивачем платіжними дорученнями: № 98 від 05.07.2006 року, № 98 від 06.07.2006 року, № 1012 від 07.07.2006 року, № 1016 від 10.07.2006 року, № 1022 від 13.07.2006 року, № 1024 від 14.07.2006 року, № 1028 від 17.07.2006 року, № 1031 від 18.07.2006 року, від 18.07.2006 року, № 15 від 19.07.2006 року, № 26 від 20.07.2006 року, № 1 від 24.07.2006 року, № 20 від 25.07.2006 року, № 18 від 26.07.2006 року, № 1106 від 27.07.2006 року, № 1109 від 28.07.2006 року, № 4 від 31.07.2006 року, № 1117 від 31.07.2006 року, № 1127 від 01.08.2006 року, № 1129 від 02.08.2006 року, № 1133 від 03.08.2006 року, № 1337 від 04.08.2006 року, № 12 від 07.08.2006 року, № 15 від 08.08.2006 року, № 1172 від 09.08.2006 року, № 1175 від 10.08.2006 року, № 11 від 11.08.2006 року, № 15 від 14.08.2006 року, № 1185 від 15.08.2006 року, № 1218 від 16.08.2006 року, № 1240 від 21.08.2006 року, № 11 від 22.08.2006 року, № 1255 від 23.08.2006 року, № 12 від 29.08.2006 року, № 18 від 18.10.2006 року, № 2 від 23.10.2006 року, № 3 від 25.10.2006 року, № 1735 від 26.10.2006 року, № 1750 від 30.10.2006 року, № 1751 від 30.10.2006 року, № 1821 від 06.11.2006 року, № 35 від 08.11.2006 року, № 15 від 09.11.2006 року, № 28 від 10.11.2006 року, № 1859 від 14.11.2006 року, № 10 від 16.11.2006 року, № 1897 від 17.11.2006 року, № 51 від 17.11.2006 року, № 1905 від 20.11.2006 року, № 49 від 21.11.2006 року, № 1912 від 22.11.2006 року, № 50 від 23.11.2006 року, № 1926 від 24.11.2006 року, № 1967 від 27.11.2006 року, № 1971 від 28.11.2006 року, № 1979 від 29.11.2006 року, № 2019 від 05.12.2006 року, № 18 від 08.12.2006 року, № 2076 від 12.12.2006 року, № 2089 від 14.12.2006 року, № 40 від 15.12.2006 року, № 2142 від 18.12.2006 року, № 2153 від 19.12.2006 року.

Як вбачається із зведених даних, наведених в акті перевірки, та підтверджується сторонами, Шахтарською ОДПІ по вказаним платіжним дорученням зараховані в рахунок сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість за деклараціями за листопад 2005 року, грудень 2005 року, травень 2006 року, червень 2006 року.

На підставі наведених даних про фактичну сплату коштів відповідачем розраховано кількість днів прострочення сплати сум узгоджених податкових зобов’язань та розраховані суми штрафу за ставками і в порядку, визначеному пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто 50% від суми, фактично сплаченої із перевищенням встановлених граничних строків, яка склала 419949,01 грн.

Позивач вважає неправомірним застосування до нього штрафних санкцій через їх розрахунок виходячи з сум, вказаних у наведених вище платіжних дорученнях, оскільки ці суми він сплачував в рахунок податкових зобов’язань з ПДВ за інші періоди, ніж ти, що були враховані відповідачем, а саме, позивачем за даними платіжних документів, наведених в акті перевірки, самостійно було визначено призначення платежу, зокрема, погашення податкових зобов’язань з ПДВ, проте, відповідачем було самостійно змінено первинне призначення платежу, що не відповідає вимогам п.п. 1.2., 1.3. 1.5. ст. 1, п. 5.3.1. ст. 5, п. 17.1.7. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Зі зведених даних, наведених в акті перевірки, вбачається (і таке підтверджено відповідачем у судовому засіданні), що при розрахунку ним застосовані платежі за наведеними платіжними дорученнями. Сума штрафних санкцій в розмірі 209974,65 грн., розрахована на підставі визначених цими платіжними дорученнями сум.

Відповідно до п. 1.2., 1.3. 1.5. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п. 5.3.1. ст. 5.цього ж закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно до ст. 9. Закону України “Про систему оподаткування”, платники податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених положень законодавства дозволяє зробити висновок, що ним пов’язане: виникнення та наявність податкового зобов’язання за відповідною податковою декларацію (тобто і відповідний податковий період), строки сплати саме цих податкових зобов’язань (тобто визначених відповідною податковою декларацію за відповідний податковий період), а також, відповідальність за порушення строків сплати саме цих податкових зобов’язань, у випадку їх сплати платником податків.

Тобто, визначення розміру штрафної санкції, а отже і їх застосування податковим органом можливе лише у разі, коли платником податку сплачена з порушенням граничного терміну сплати саме узгоджена ним у відповідній податковій декларації сума податкового зобов’язання, і розрахунок штрафної санкції повинен робитися від фактично сплаченої з порушенням граничного терміну сплати платником податку суми цього податкового зобов’язання.

У даному випадку штрафні санкції застосовані за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань позивача по деклараціям з ПДВ за листопад, грудень 2005 року, травень, червень 2006 року. При цьому, як зазначалось, враховувалась сплата позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість за платіжними документами, які зазначались вище.

Огляд судом платіжних документів, сплата за якими податкових зобов’язань з податку на додану вартість, враховувалась відповідачем при застосуванні до позивача штрафних санкцій, свідчить про те, що у призначені платежу позивачем визначена сплата зобов’язань з податку на додану вартість за інші періоди, ніж ти, що були враховані відповідачем при встановленні актом перевірки порушення позивачем граничних термінів сплати податку на додану вартість.

Зокрема, у платіжних дорученнях № 984 від 05.07.2006 року, № 989 від 06.07.2006 року, № 1012 від 07.07.2006 року, № 1016 від 10.07.2006 року, № 1022 від 13.07.2006 року, № 1024 від 14.07.2006 року, № 1028 від 17.07.2006 року, № 1031 від 18.07.2006 року, № 1106 від 27.07.2006 року, № 1109 від 28.07.2006 року, № 1117 від 31.07.2006 року, № 1127 від 01.08.2006 року, № 1129 від 02.08.2006 року, № 1133 від 03.08.2006 року, № 1137 від 04.08.2006 року, № 1172 від 09.08.2006 року, № 1175 від 10.08.2006 року, № 1185 від 15.08.2006 року, № 1218 від 16.08.2006 року, № 1240 від 19.08.2006 року, № 1255 від 23.08.2006 року, квитанціях № 15 від 19.07.2006 року, № 26 від 20.07.2006 року, № 10 від 24.07.2006 року, № 20 від 25.07.2006 року, № 18 від 26.07.2006 року, № 40 від 31.07.2006 року, № 12 від 07.08.2006 року, № 15 від 08.08.2006 року, № 11 від 11.08.2006 року, № 15 від 14.08.2006 року, № 11 від 22.08.2006 року, № 12 від 29.08.2006 року, № 18 від 18.10.2006 року, № 2 від 23.10.2006 року, № 18 від 08.12.2006 року позивачем визначено призначення платежу „ПДВ згідно договору розстрочки платежів”; у квитанції № 30 від 25.10.2006 року та платіжних дорученнях № 1735 від 26.10.2006 року, № 1750 від 30.10.2006 року, № 1751 від 30.10.2006 року – „ПДВ згідно декларації за вересень 2006 року”; у платіжних дорученнях № 1821 від 06.11.2006 року, № 1859 від 14.11.2006 року, № 1897 від 17.11.2006 року, № 1905 від 20.11.2006 року, № 1912 від 22.11.2006 року, № 1926 від 24.11.2006 року, № 1967 від 27.11.2006 року, № 1971 від 28.11.2006 року, № 1979 від 29.11.2006 року та у квитанціях № 35 від 08.11.2006 року, №15 від 09.11.2006 року, № 28 від 10.11.2006 року, № 10 від 16.11.2006 року, № 51 від 17.11.2006 року, № 49 від 21.11.2006 року, № 50 від 23.11.2006 року – „ПДВ згідно декларації за жовтень 2006 року”; у платіжних дорученнях № 2019 від 05.12.2006 року, № 2076 від 12.12.2006 року, № 2089 від 13.12.2006 року, № 2142 від 18.12.2006 року, № 2153 від 19.12.2006 року та квитанції № 40 від 15.12.2006 року – „ПДВ згідно декларації за листопад 2006 року”.

Тобто, наведеними платіжними документами позивачем сплачувались інші податкові зобов’язання інших податкових періодів, ніж ті, що були враховані відповідачем при встановленні порушення позивачем граничних термінів сплати земельного податку. Врахування цих сум, як сум, якими сплачені (погашені) податкові зобов’язання по сплаті земельного податку за періоди, які не відповідають періодам, зазначеним позивачем на платіжних дорученнях в якості призначення платежу, при розрахунку застосованих до позивача штрафних санкцій не відповідає вимогам законодавства.

Суд зазначає про правомірність сплати позивачем розстрочених податкових зобов’язань з податку на додану вартість, оскільки постановою господарського суду Донецької області від 19.10.2006 року по справі № 7/173а задоволено позов Державного відкритого акціонерного товариства „Вантажно-транспортне управління „Шахтарськвантажтранс” до Шахтарської ОДПІ про визнання недійсними рішень про скасування розстрочення податкових зобов’язань від 30.06.06 р.: № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23. Наведена постанова є такою, що набула законної сили.

Посилання відповідача на положення п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та твердження про те, що саме у відповідності до цієї норми при наявності у платника податків податкового боргу всі його платежі зараховуються податковим органом першочергово на погашення податкового боргу та те, що платник податку не має у такому випадку права вирішувати призначення платежу, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до наведеного п. 7.7. ст. 7, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючи органи, чи платники податків. Тобто, ця норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений.

У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Щодо посилань відповідача на Наказ ДПА України № 342 від 03.09.01р., то вони не беруться судом до уваги з огляду на положення ст.9 КАС України.

З огляду на викладене, податкові зобов’язання позивача з податку на додану вартість за деклараціями за листопад 2005 року, грудень 2005 року, травень 2006 року, червень 2006 року неможливо вважати погашеними у тому порядку та у тих сумах, на яких наполягає відповідач, що обумовлює безпідставність розрахунку та застосування до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, позовні вимоги позивача про недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001501542/0/5300 від 26 грудня 2006 року підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 5, 7, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 9. Закону України “Про систему оподаткування”, ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного відкритого акціонерного товариства „Вантажно-Транспортне Управління „Шахтарськвантажтранс” до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2006 року № 0001501542/0/5300 – задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції від 26 грудня 2006 року № 0001501542/0/5300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства „Вантажно-Транспортне Управління „Шахтарськвантажтранс” витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Гончаров С.А.