Постанова № 31385580, 22.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1698/13-а

22 травня 2013 року 16год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

пзивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доПідприємства Городищенської виправної колонії № 96 про стягнення санкцій та пені,ВСТАНОВИВ :

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Підприємства Городищенської виправної колонії № 96 про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції у розмірі 8931, 09 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідач Підприємство Городищенської виправної колонії № 96 за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом до 15 квітня 2013 року повинно було самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 8881, 25 грн., що підтверджується звітом форми 10-ПІ за 2012 рік.

На суму заборгованості по адміністративно-господарським санкціям позивачем була нарахована пеня в сумі 49 грн. 84 коп. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складає 8931 грн. 09 коп.

До початку судового розгляду справи позивач подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Відповідач до початку розгляду справи по суті подав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що протягом 2012 року вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів на підприємстві установи не створювалися, а щодо створення нових у підприємства немає можливості. Відповідно до штатного розпису на Підприємстві Городищенської виправної колонії № 96 передбачено 8 штатних одиниць, з яких 4 працівники працевлаштовано на посаду машиніста насосних установок та 4 на посаду оператора очисних споруд. Відповідач зазначає, що підприємство на даний час не займається виробничо-господарською діяльністю, незначні доходи отримуються лише з функціонування об'єктів очисних споруд, інші додаткові доходи у підприємства відсутні. Так, сума доходів по підприємству за 2012 рік становила лише 0, 1 тис. грн. Згідно атестації робочих місць за умовами праці, проведеної відповідно до "Методичних рекомендацій з проведення атестації робочих місць за умовами праці", затверджених постановою Мінпраці від 01.09.1992 року № 41, посада оператора очисних споруд відноситься до роботи у важких та шкідливих умовах праці. В такому випадку, стан здоров'я інваліда перешкоджає виконанню професійних обов'язків та загрожує погіршенням здоров'я інваліда. Графік роботи працівників на вищезазначених об'єктах є позмінним, а відповідно до чинного законодавства України про охорону праці, зокрема ст. 55 Кодексу законів про працю України та ст. 12 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року № 2694-XII залучення інвалідів до робіт у нічний час не допускається. За порушення законодавства про охорону праці винні особи притягуються до відповідальності відповідно із законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (а.с. 5), поданого Підприємством Городищенської виправної колонії № 96 до Фонду соціального захисту інвалідів середньооблікова численність штатних працівників облікового складу товариства у 2012 році становить 8 осіб.

Частиною 3 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідачем відповідно до ст. 19 зазначеного Закону визначений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2012 році у кількості одного робочого місця.

Згідно звіту форми 10 ПІ „Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2012 рік, наданого Підприємством Городищенської виправної колонії № 96 запис щодо середньооблікової чисельності інвалідів - штатних працівників зайнятих на робочих місцях відповідача відсутній.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника у відповідача у 2012 році становить 17762, 50 грн.

За не зайняте робоче місце позивачем Підприємству Городищенської виправної колонії № 96 нараховано адміністративно-господарську санкцію в сумі 8881, 25 гривень та пеню в сумі 49 грн. 84 коп.

Відповідно до листа № 421 від 17.04.2013 року Рівненський районний центр зайнятості повідомляє, що протягом 2012 року до Рівненського районного центру зайнятості не надходили звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій від Підприємства Городищенської виправної колонії № 96 (а.с. 9).

Так, за змістом статті 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону N 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У частині 1 статті 20 Закону N 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено судом, підприємство не направляло до Рівненського районного центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда, саме через це місце залишилось вакантним.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ від 01.03.1991 року (зі змінами та доповненнями) підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Частина 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" встановлює, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки Підприємством Городищенської виправної колонії № 96 не було подано суду жодного доказу щодо подання центру зайнятості адміністративних даних про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів за 2012 рік, то суд дійшов висновку про не виконання відповідачем обов'язку передбаченого ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо подання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інваліда за вищезазначений період.

Таким чином, Підприємством Городищенської виправної колонії № 96 не вчинено всіх необхідних дій щодо працевлаштування інвалідів згідно нормативу, передбаченого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року протягом 2012 року.

Заперечення відповідача не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів, а тому судом не беруться до уваги.

Отже, з відповідача - Підприємства Городищенської виправної колонії № 96 слід стягнути адміністративно-господарську санкцію за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда у розмірі 8881, 25 грн. та пеню у розмірі 49 грн. 84 коп., а всього 8931, 09 грн.

За наведених обставин, позовні вимоги в цій частині підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення в повному обсязі.

В силу ст. 94 КАС України, судові витрати не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із Підприємства Городищенської виправної колонії № 96 (35341, вул. Рівненська, с. Городище, Рівненський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 08680721) на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (33000, вул. Замкова, 10 а, кв. 1, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 13979356) адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році те пеню в загальній сумі 8931 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. 09 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.