Рішення № 31385085, 23.05.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. Справа № 918/349/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Гудзенко Я.О. розглянув справу за позовом публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" до фізичної особи-підприємця Галат Віталія Васильовича про стягнення 142 074, 45 грн. та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Галат Віталія Васильовича до публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" про визнання недійсним договору № 86-10 від 20.12.10 р. та додаткової угоди № 1 від 20.12.10 р.

За участю:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ФОП Галат В.В. про стягнення 142 074, 45 грн. за договором поставки від 20.12.10 р. № 86-10.

Ухвалою господарського суду від 18.03.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/349/13 розгляд якої призначено на 27.03.13 р.

Ухвалою суду від 27.03.13 р. було прийнято зустрічний позов ФОП Галат В. В. до ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" про визнання недійсним договору № 86-10 від 20.12.10 р. та додаткової угоди № 1 від 20.12.10 р. до розгляду з первісним позовом ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" до ФОП Галат В. В. про стягнення 142 074, 45 грн. та відкладено розгляд справи на 10.04.13 р.

Ухвалою суду від 10.04.13 р. у зв`язку із неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 23.04.13 р.

До канцелярії суду 19.04.13 р. представником позивача за первісним позовом подані письмові пояснення з додатковими документами для долучення до матеріалів справи. Крім того електронною поштою від представника надійшли довіреності ФОП Галат В. В. на отримання товару від ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" для долучення до матеріалів справи.

Від відповідача за первісним позовом до канцелярії суду 19.04.13 р. надійшло клопотання про призначення та проведення почеркознавчої експертизи. Водночас 22 квітня 2013 року від відповідача за первісним позовом надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригіналів договорів доданих до заяви та вільні зразки почерку для проведення почеркознавчої експертизи. У зазначеній заяві ФОП Галат В. В. просить суд розглядати клопотання про призначення експертизи в судовому засіданні за його участі.

19.04.13 р. до канцелярії суду від відповідача за первісним позовом подана апеляційна скарга на ухвалу господарського суду від 27.03.13 р.

Ухвалою суду від 23.04.13 р. апеляційна скага з доданими до неї документами повернута заявнику.

У зв`язку із неявкою представників сторін в судове засідання 23.04.2013 року і необхідністю позивачу надати суду додаткові пояснення у підтвердження позовних вимог ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 14.05.13 р.

14 травня 2013 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином завірені копії вантажно-транспортних накладних на поставку товару відповідачу.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

В судовому засіданні 14.05.13 р. представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у зустрічній позовній заяві та наполягав на проведенні почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 14.05.13 р. дане клопотання залишено без задоволення та відкладено розгляд справи на 23.05.13 р. для проведення звіряння розрахунків між сторонами.

В судове засідання 23.05.13 р. представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.05.2013 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Рівненської області -

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2010 року між публічним акціонерним товариством "Великобурлуцький сироробний завод" (далі-позивач за первісним позовом, постачальник) та фізичною особою-підприємцем Галат Віталієм Васильовичем (далі-відповідач за первісним позовом, покупець) було укладено договір поставки № 86-10 (далі-договір) (а.с 118-119). Водночас між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до вищезазначеного договору.

Відповідно до п. п. 1.1. договору постачальник зобов'язується виготовити або поставити покупцю продукцію (молоко, молочні та інші продукти харчування) в асортименті, об'ємі і цінам відповідно до заявок покупця, що узгоджуються сторонами та які зазначені у товарно-транспортних накладних, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити його вартість на умовах, що зазначаються у вищевказаних накладних не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати зміни ціни.

Згідно п. 1.2 договору право власності на продукцію у відповідача виникає з моменту прийому продукції та підписання ним товарно-транспортних накладних.

Пунктом 1.3 договору сторони дійшли згоди про прийняття продукції в більшому розмірі або асортименті, ніж це було передбачено заявкою покупця або без його заявки.

Відповідно до п. 5.1 договору сторони дійшли згоди про порядок розрахунків щодо отриманої продукції, зокрема покупець здійснює оплату протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки товару. Фактом оплати продукції є надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

В пункті 7.8 договору сторонами було узгоджено, що будь-які додатки, акти та додаткові угоди до даного договору отримані факсимільним зв'язком з печатками та підписами уповноважених осіб є належним доказом укладення угоди.

Згідно п. 8.1 строк дії договору встановлюється з моменту підписання, тобто з 20.12.10 р., та діє до 31.12.11 р.

Відповідно до накладних, що містяться в матеріалах справи, поставка товару, заборгованість з оплати якої є предметом позову, відбулась у період з 02.01.11 р. по 30.12.11 р. згідно видаткових накладних: № 9 від 02.01.11 р. на суму 13 737, 60 грн., № 11 від 02.01.11 р. на суму 17 172, 00 грн., № 115 від 12.01.11 р. на суму 17 317, 80 грн., № 117 від 12.01.11 р. на суму 17 317, 80 грн., № 263 від 22.01.11 р. на суму 20 606, 40 грн., № 265 від 22.01.11 р. на суму 20 606, 40 грн., № 317 від 25.01.11 р. на суму 31 055, 40 грн., № 319 від 25.01.11 р. на суму 31 055, 40 грн., № 503 від 05.02.11 р. на суму 41 212, 80 грн., № 505 від 05.02.11 р. на суму 41 212, 80 грн., № 636 від 11.02.11 р. на суму 41 796, 00 грн., № 638 від 11.02.11 р. на суму 41 796, 00 грн., № 809 від 19.02.11 р. на суму 27 766, 80 грн., № 811 від 19.02.11 р. на суму 14 320, 80 грн., № 959 від 26.02.11 р. на суму 34 927, 20 грн., № 961 від 26.02.11 р. на суму 48 810, 60 грн., № 1112 від 07.03.11 р. на суму 54 504, 90 грн., № 1114 від 07.03.11 р. на суму 38 588, 40 грн., № 1214 від 12.03.11 р. на суму 38 588, 40 грн., № 1216 від 12.03.11 р. на суму 54 286, 20 грн., № 1435 від 28.03.11 р. на суму 42 403, 50 грн., № 1437 від 28.03.11 р. на суму 50 252, 40 грн., № 1587 від 31.03.11 р. на суму 526, 08 грн., № 1586 від 31.03.11 р. на суму 1 052, 16 грн., № 1751 від 09.04.11 р. на суму 43 455, 66 грн., № 1761 від 09.04.11 р. на суму 52 049, 34 грн., № 2018 від 20.04.11 р. на суму 48 234, 24 грн., № 2020 від 20.04.11 р. на суму 46 656, 00 грн., № 2184 від 28.04.11 р. на суму 70 817, 46 грн., № 2186 від 28.04.11 р. на суму 24 598, 86 грн., № 1503 від 14.05.11 р. на суму 42 491, 52 грн., № 1504 від 14.05.11 р. на суму 64 608, 60 грн., № 1667 від 25.05.11 р. на суму 29 110, 26 грн., № 1668 від 25.05.11 р. на суму 29 110, 28 грн., № 1715 від 29.05.11 р. на суму 30 623, 58 грн., № 1716 від 29.05.11 р. на суму 58 090, 68 грн., № 2268 від 16.07.11 р. на суму 23 048, 70 грн., № 2269 від 16.07.11 р. на суму 19 590, 00 грн., № 2331 від 23.07.11 р. на суму 18 953, 76 грн., № 2333 від 23.07.11 р. на суму 18 953, 76 грн., № 2459 від 06.08.11 р. на суму 15 741, 66 грн., № 2461 від 06.08.11 р. на суму 17 679, 84 грн., № 2525 від 14.08.11 р. на суму 8 002, 80 грн., № 2526 від 14.08.11 р. на суму 16 313, 40 грн., № 2600 від 20.08.11 р. на суму 13 449, 90 грн., № 2601 від 20.08.11 р. на суму 14 209, 20 грн., № 2684 від 31.08.11 р. на суму 14 118, 00 грн., № 2714 від 04.09.11 р. на суму 18 228, 54 грн., № 2715 від 04.09.11 р. на суму 22 537, 74 грн., № 2802 від 11.09.11 р. на суму 18 816, 00 грн., № 2803 від 11.09.11 р. на суму 13 911, 60 грн., № 2874 від 17.09.11 р. на суму 13 316, 40 грн., № 2875 від 17.09.11 р. на суму 13 316, 40 грн., № 2999 від 30.09.11 р. на суму 91 862, 00 грн., № 3004 від 01.10.11 р. на суму 14 855, 40 грн., № 3006 від 01.10.11 р. на суму 19 626, 30 грн., № 3068 від 08.10.11 р. на суму 14 855, 40 грн., № 3069 від 08.10.11 р. на суму 19 626, 30 грн., № 3155 від 18.10.11 р. на суму 73 020, 00 грн., № 3184 від 22.10.11 р. на суму 21 846, 60 грн., № 3186 від 22.10.11 р. на суму 18 362, 70 грн., № 3262 від 29.10.11 р. на суму 18 362, 70 грн., № 3263 від 29.10.11 р. на суму 8 958, 60 грн., № 3369 від 12.11.11 р. на суму 9 404, 10 грн., № 3372 від 12.11.11 р. на суму 18 362, 70 грн., № 3421 від 19.11.11 р. на суму 4 479, 30 грн., № 3422 від 19.11.11 р. на суму 8 958, 60 грн., № 3485 від 26.11.11 р. на суму 9 404, 10 грн., № 3486 від 26.11.11 р. на суму 13 883, 40 грн., № 3523 від 30.11.11 р. на суму 13 883, 40 грн., № 3599 від 10.12.11 р. на суму 13 437, 90 грн., № 3649 від 18.12.11 р. на суму 15 874, 20 грн., № 3651 від 18.12.11 р. на суму 20 851, 20 грн., № 3770 від 30.12.11 р. на суму 13 883, 40 грн., № 3771 від 30.12.11 р. на суму 13 437, 90 грн.

За розрахунком позовних вимог та його уточненим розрахунком, що містяться в матеріалах справи, поставка товару відповідачу була здійснена на загальну суму 2 022 454, 09 грн. (том 1, а.с. 136-137, том 2, а.с 4-6).

Однак, як встановлено судом, в розрахунку позовних вимог в графі загальної суми поставки товару позивачем допущено арифметичну помилку. При перерахунку судом вищезазначених накладних встановлена загальна сума поставки в розмірі 2 018 184, 20 грн.

Водночас суд зазначає, що накладна № 2020 від 20.04.11 р. на суму 46 656, 00 грн. скріплена лише печаткою позивача та підписами уповноважених осіб. Однак, в листі від 20.12.2010 року в якому проставлені підписи уповноважених осіб відповідача на отримання товару підпис представника відповідача не співпадає з жодним із відбитком підписів уповноважених осіб відповідача на отримання товару. Оригінал вказаного листа оглянуто в судовому засіданні. Крім того у вказані накладній відсутній відбиток печатки відповідача (том 1 а.с. 55, том 2, а.с 16).

Крім того в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні на поставку товару відповідачу та довіреності на отримання товару від позивача, однак у вищезазначених документах відсутня інформація щодо здійснення поставки товару позивачем та отримання його відповідачем за вищевказаною накладною.

Зважаючи на викладене, накладна № 2020 від 20.04.11 р. на суму 46 656, 00 грн. не може бути прийнята судом в якості належного доказу отримання товару відповідачем.

Суд вважає за необхідне зазначити, що частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст. 1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином накладні, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін, підтверджують здійснення позивачем господарської операції (передачі товару) та відповідачем - отримання товару, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань та є належними доказами факту поставки та отримання відповідачем товару на загальну суму 1 971 528, 20 грн.

Відповідно до уточненого розрахунку позовних вимог відповідачу було надано знижку в загальній сумі 221 379, 57 грн., що підтверджується листами вих. № 96/1 від 31.01.11 р. на суму 23 117, 40 грн., № 180/2 від 28.02.11 р. на суму 38 661, 30 грн., № 302 від 31.03.11 р. на суму 34 018, 56 грн., № 496 від 31.05.11 р. на суму 36 153, 81 грн. (з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (том 2, а.с. 3), № 615/2 від 30.06.11 р. на суму 32 675, 40 грн., № 950/1 від 13.09.11 р. на суму 9 618, 66 грн., № 1118 від 13.10.11 р. на суму 10 136, 34 грн., № 1224 від 08.11.11 р. на суму 12 101, 40 грн., № 1295 від 05.12.11 р. на суму 17 080, 20 грн., № 14/1 від 10.01.12 р. на суму 7 816, 50 грн. (том 2 а.с. 4-6).

В матеріалах справи міститься також угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2011 року відповідно до умов якої сторони дійшли згоди щодо проведення заліку взаємних зустрічних вимог на суму 7 526,76 грн., що призводить до зменшення суми основної заборгованості.

Як встановлено судом, за період з 17.01.11 р. по 15.02.12 р. відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 1 617 501, 56 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи позивачем і визнаються останнім (том 1 а.с. 70-117).

До канцелярії суду 22.05.13 р. відповідачем було подано клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень на загальну суму 100 000, 00 грн., які за твердженням останнього не враховані позивачем при складанні акту звірки. Судом вказані платіжні доручення не приймаються в якості належних та допустимих доказів оплати заборгованості перед позивачем, оскільки їх неможливо ідентифікувати за якою угодою та згідно яких накладних була проведена оплата. Крім того, відповідач без поважних причин не з'явився до суду для надання відповідних пояснень, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчать підпис його представника на протоколі судового засідання від 14.05.2013 року та поштове повідомлення про вручення поштового відправлення 17.05.13 р. (том 2 а.с. 118).

Виходячи зі змісту вказаних вище платіжних доручень позивачем було зазначено в призначенні платежу: "оплата кредиторської заборгованості за продовольчі товари за листопад 2012 р.".

Пунктом 1.2. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22 (далі-Інструкція) встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Акти звіряння розрахунків станом на 31.12.12 р., 28.02.13 р., копії яких містять матеріали справи судом не приймаються до уваги оскільки неможливо встановити за яким договором проводилось звіряння (том 2 а.с. 121-122).

Позивачем до матеріалів справи також додано видаткові накладні на повернення відповідачем молочної продукції позивачу: № 004480 від 05.05.11 р. на суму 9 940, 60 грн., № 004440 від 05.05.11 р. на суму 2 824, 59 грн., № 004481 від 05.05.11 р. на суму 1 721, 56 грн., № 004438 від 05.05.11 р. на суму 19 305, 72 грн., № 004439 від 05.05.11 р. на суму 179, 28 грн. разом на загальну суму 33 971, 75 грн.

Представником відповідача до канцелярії суду 21.05.13 р. подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії акту звірки взаєморозрахунків за січень 2011-квітень 2013 року та копій накладних на повернення товару, що на думку відповідача не були враховані позивачем в акті та при розрахунку позовних вимог.

Однак, суд не вбачає підстав для прийняття вищезазначених накладних на повернення товару, оскільки оригінали не були надані суду для огляду та виходячи зі змісту накладних, постачальником є ФОП Галат В.В., що не узгоджується з договірними відносинами між сторонами даного спору.

Враховуючи викладене вище та надавши юридичну оцінку доказам поданим позивачем на підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Вказані положення визначені також в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регулюють правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів вказаних норм до правовідносин постачання застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж (ст. 655, ч. 1 ст. 691 ЦК України), які також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки товару є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Підсумовуючи зазначене, суд зауважує, що сума заборгованості за укладеним договором в розмірі 91 148, 56 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов підлягає частковому задоволенню.

Стосовно позовних вимог за зустрічним позовом, суд дійшов наступного висновку.

Підстави недійсності правочину встановлені статтями 203 та 215 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Для визнання правочину недійсним необхідним є встановлення умислу в діях представника, а саме: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю (аналогічна правова позиція викладена також Верховним Судом України, зазначаючи у п. 22 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі-Постанова).

Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В обґрунтування підстав визнання недійсними договору № 86-10 від 20.12.10 р. та додаткового договору № 1 від 20.12.10 р. позивач за зустрічним позовом вказує на їх невідповідність вимогам ст. 65 ГК України, ч. 1 ст. 241 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України та ст. 203 ЦК України.

Інститут укладення договору та його недійсності є різними за правовою природою інститутами цивільного права та регулюються різними нормами ЦК України і є взаємовиключними щодо їх застосування, оскільки неукладений договір не може бути визнаний недійсним і така правова позиція сформована Верховним Судом України в узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними.

Крім того, наведені позивачем за зустрічним позовом обґрунтування недійсності правочину (генеральний директор Ситников М.М. не мав права підписувати станом на 20.12.10 р. договір № 86-10 та додатковий договір до нього, оскільки останній перевищив свої повноваження) не заслуговують на увагу у зв'язку з тим, що відповідно до статуту позивача, нотаріально завірена копія якого була надано суду, станом на день укладання угод, зокрема підпунктом 6 пункту 8.4 розділа 8 статуту передбачено, що генеральний директор вправі без довіреності діяти від імені товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти договори від імені товариства у розмірах, що не перевищують 3 000 000, 00 грн. (том 1, а. с. 192 зворот).

Як однією з підстав недійсності правочину відповідач зазначає про підписання спірних угод іншою особою та подав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

В підтвердження вищенаведеного зазначив, що печатка, підпис на договорі поставки від 20.12.10 р. № 86-10, додатковій угоді № 1, угоді про зарахування зустрічних вимог, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних є підробленими і не належать фізичній особі-підприємцю Галат В. В.

Ухвалою суду від 14.05.13 р. дане клопотання не задоволено, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідності призначення судово-почеркознавчої експертизи у даній справі та крім того підписи відповідача проставлені на вказаних документах ідентичні його підписам на всіх документах, що містять матеріали справи і відбиток печатки суб'єкта підриємницької діяльності проставлений на договорі № 86-10 від 20.12.10 р. та додатковому договорі № 1 від 20.12.10 р відповідає відбитку печатки на договорах, доданих відповідачем до клопотання про проведення експертизи, що не викликає сумніву у суду в їх ідентичності, а лише свідчить про намагання відповідача затягнути розгляд справи.

Слід також зазначити, що ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правові наслідки вчинення правочинів представником встановлені ст. 239 ЦК України: правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. В той час як правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 ЦК України).

Судом встановлено, що вищезазначений статут містив на момент їх складання повноваження генерального директора Ситникова М.М. на підписання та укладення від імені товариства договору № 86-10 та додаткового договору № 1.

За правилами ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення.

Схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, здійснення платежу другій стороні та ін.).

З наявних у матеріалах справи копій банківських виписок, видаткових накладних, накладних на повернення товару, угоді про зарахування зустрічних вимог, актів звірки взаєморозрахунків господарським судом встановлено, що ФОП Галат В.В. проводив часткову оплату вартості товару поставленого позивачем відповідно до укладених договорів. Доказів повернення зазначених коштів позивачем відповідачу матеріали справи не містять. За таких обставин суд, з урахуванням усних пояснень представників сторін, які зазначені обставини не заперечували, дійшов висновку про те, що ФОП Галат В.В. схвалив дії юридичної особи, а саме прийняв договір до виконання шляхом здійснення розрахунків за поставки товару.

Враховуючи вказане в сукупності, судом відхиляються доводи ФОП Галат щодо не здійснення підприємством жодних дій, які могли б свідчити про схвалення правочину (укладення договору поставки).

З огляду на зазначене суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову ФОП Галат В.В.

Відповідно до приписів статей 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи викладене вище, докази надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судовий збір за первісним позовом у розмірі 1 822, 27 грн. покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при відмові у (зустрічному) позові покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Галат Віталія Васильовича (33016, м. Рівне, вул. О. Дундича, буд. 9/69 код 2834206377) на користь публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (62602, Харківська область, Великобурлуцький район, селище міського типу Великий Бурлук, вул. Терешкової, буд. 2, код ЄДРПОУ 05507436) заборгованість в сумі 91 148 (дев`яносто одна тисяча сто сорок вісім) грн. 56 коп. та 1 822 (одна тисяча вісімсот двадцят два) 97 коп. судового збору.

4. Фізичній особі-підприємцю Галат Віталію Васильовичу у задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.05.2013 року.

Суддя Гудзенко Я.О.