Постанова № 31382942, 21.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 травня 2013 р. справа №820/2608/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача - Чухраєва Н.С.,

представника відповідача - Гадяцька Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" (далі - ТОВ "Автофастера") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення - рішення від 06.12.2012 року №0001662220.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Автофастера" (код ЄДРПОУ 30591431) з питань дотримання податкового законодавства з «Комітет Об'єднаних Аудиторів» (код ЄДРПОУ 35698428) за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року. За результатами перевірки був складений Акт №2506/2220/30591431 від 24.10.2012 року, у висновках якого було зазначено, що ТОВ фірмою «Автофастера» було здійснено заниження податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 60160,00 грн. На підставі Акту було винесено податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 06.12.2012 року №0001662220, яким було донараховано ТОВ фірма «Автофастера» суму грошового зобов'язання: основного платежу - податку на додану вартість 60160,00 гривень та штрафних санкцій на суму 30080,00 гривень. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим безпідставно та всупереч вимогам діючого законодавства внаслідок вільного тлумачення фахівцями ДПС вимог діючого законодавства. Також позивач зазначив, що ДПІ у Московському районі м. Харкова вийшла за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою безпідставно та протиправно визнала господарські відносини нереальними (такими, що мають ознаки нереальності здійснення).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та вказав, що ТОВ фірмою «Автофастера» в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України було завищено суму податкового кредиту в частині взаємовідносин з ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» за липень 2012 року на суму 60160,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість. З огляду на що, висновки акту перевірки №2506/2220/30591431 від 24.10.2012 року та прийняте на його підставі податкове повідомлення - рішення від 06.12.2012 року №0001662220 є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Автофастера" пройшло державну реєстрацію та зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради за №14801200000011075 від 04.10.1999 року згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 499855 . Місцезнаходження підприємства: 61142, м. Харків, вул. Тимурівців, буд. 29 Д, кв.31, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 27.10.1999 року за №1506. Товариство зареєстровано платником ПДВ згідно свідоцтва № 29272123 серії НВ № 563654 від 04.11.1999 року.

На підставі направлення на перевірку №950 від 22.10.2012 року, керуючись п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 22.10.2012 року № 1086 ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки» фахівцями ДПІ у Московському районі м.Харкова з 22.10.2012 року по 23.10.2012 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Автофастера" (код ЄДРПОУ 30591431) з питань дотримання податкового законодавства з «Комітет Об'єднаних Аудиторів» (код ЄДРПОУ 35698428) за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року

За результатами перевірки складено акт №2506/2220/30591431 від 24.10.2012 року, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на додану вартість за липень 2012 року на суму 60160,00 грн.

За наслідками акту перевірки №2506/2220/30591431 від 24.10.2012 року, начальником ДПІ у Московському районі м.Харкова 06 грудня 2012 року було винесено податкове повідомлення - рішення №0001662220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість.

ТОВ "Автофастера", керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року (далі - Положення № 1001) оскаржувало вказане податкове повідомлення -рішення. За наслідками оскарження, рішенням Державної податкової служби України у Харківській області №822/10/10.2-17 від 20.02.2013 року, скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення - без змін.

Суд зазначає, що підставами для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугували висновки податкового ревізора-інспектора щодо неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських відносин ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» за червень - липень 2012 року.

Судом, з наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що між ТОВ "Автофастера" та ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» було укладено договір №2307/12 від 23.07.2012 року;

За вказаним договором ТОВ "Автофастера" було придбано товари згідно видаткових накладних №135 від 31.07.2012 року; №134 від 31.07.2012 року; № 133 від 31.07.2012 року; № 136 від 31.07.2012 року.

ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» було видано ТОВ "Автофастера" податкові накладні №135 від 31.07.2012 року; №134 від 31.07.2012 року; №133 від 31.07.2012 року; №136 від 31.07.2012 року.

Зобов'язання по оплаті товару були виконані ТОВ "Автофастера" шляхом передачі простого векселя серія АА0892170 на суму 360960,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 01.08.2012 року.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ "Автофастера", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 31.07.2012 року. Перевезення здійснював водій-експедитор ОСОБА_3 (наказ про прийняття на роботу № 120-к п.1 від 01.09.2011) на орендованому автомобілі (договір оренди автомобіля від 03.01.2011 року).

Також, фактичне отримання та оприбуткування товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: подорожнього листа легкового автомобіля №31/1 від 31.07.2012 року, картки складського обліку товару на складі у м. Харкові, витягу з Журналу реєстрації довіреностей, актом списання бланків довіреностей, витягом з журналу обліку вантажів за формою М-1, прибуткового ордера №№ 360-363, акту прийому-передачі автомобілю до договору оренди від 01.01.2012 року, договору оренди від 01.01.2011 року та акту прийому-передачі до нього, платіжних доручень про сплату орендної плати за вищезазначеним договором, акту прийому-передачі складського приміщення від 01.06.2009 року.

Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна документація в сукупності свідчить про реальність виконання укладеного між ТОВ "Автофастера" та ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» договору.

Окрім цього, представником позивача було надано та долучено до матеріалів справи первинну документацію, яка підтверджує подальшу реалізацію придбаного товару.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» виконало вимоги діючого законодавства видавши ТОВ "Автофастера" належним чином оформлені податкові накладні, досліджені під час розгляду справи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Пунктом 48.1 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій ТОВ "Автофастера" щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів». При цьому суд зазначає, що актом перевірки ТОВ "Автофастера" не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, за якими ТОВ "Автофастера" було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків порядку ведення господарської діяльності.

Судом встановлено, що з наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "Автофастера" та ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при вивченні правомірності формування податкового кредиту позивача.

Окрім цього, суд зазначає, що договір, укладений між ТОВ "Автофастера" та ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», а також податкові накладні, виписані по дослідженому судом договору на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавався. Також, зазначена вище угода не є нікчемною (недійсними) в силу закону.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки ТОВ "Автофастера" вбачається, що при її проведенні посадовою особою ДПІ у Московському районі м.Харкова, первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Окрім цього, суд зауважує, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо ТОВ "Автофастера" згідно акту №2506/2220/30591431 від 24.10.2012 року фахівцями ДПІ у Московському районі м.Харкова встановлено не було.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкового повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова від 06.12.2012 року №0001662220 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

В зв'язку з тим, що ДПІ у Московському районі м.Харкова не мала належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "Автофастера" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Автофастера" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 902,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 06.12.2012 року №0001662220.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" (вул.Тимурівців, буд.29-Д, кв.31, м.Харків, 61142, код 30591431) витрати зі сплати судового збору у розмірі 902,40 грн. (дев'ятсот дві гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 24.05.2013 року.

Суддя Біленський О.О.