Рішення № 31382381, 20.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2989/13 20.05.13За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

Про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 49 274,23 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явилися

Від відповідача Денисова Н.О. - за дов. №ГО-12/265 від 19.12.2012р.

Обставини справи:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»

звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 49 274,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів №210.0068434 від 01.12.2010р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Porsche Cayenne» (державний реєстраційний номер АА 1758 ВТ), а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Ford Transit» (державний реєстраційний номер АА 2889 ЕТ), яким скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/3318543), а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.02.2013 порушено провадження у справі №910/2989/13 та призначено розгляд справи на 11.03.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2013 виправлено описку в ухвалі Господарського суду м. Києва від 18.02.2013.

З метою подолання наслідків стихійного лиха, яке відбулося 22.03.2013 та 23.03.2013 зокрема, у місті Києві, 24.03.2013 Урядом України 25.03.2013 оголошено вихідним днем для працівників бюджетної сфери.

У зв'язку з наведеним судове засідання 25.03.2013 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.2013 призначено розгляд справи на 10.04.2013.

У судовому засіданні 10.04.2013 оголошувалася перерва до 15.04.2013.

15.04.2013 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 12 448,52 грн., крім того судові витрати просив також покласти на відповідача.

У судовому засіданні 15.04.2013 оголошувалася перерва до 22.04.2013.

У судовому засіданні 22.04.2013 оголошувалася перерва до 29.04.2013.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. у відпустці, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2013 справу №910/2989/13 було передано для розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 20.05.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з відпустки, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 справу №910/2989/13 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.05.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу до свого провадження.

Представник позивача у судове засідання 20.05.2013 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подав.

Представник відповідача у судове засідання 20.05.2013 з'явився, надав пояснення по справі та просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 36 798,71 грн., в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 12 448,52 грн. - відмовити.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/2989/13.

В судовому засіданні 15.04.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2010 року між Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» далі - Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форест К» (далі - Страхульник) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №210.0068434 (далі - Договір).

Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номер АА 1758 ВТ.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 13.09.2011р. у м. Києві на вул. Порика, 5, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номер АА 1758 ВТ, що знаходився під керуванням Омельчука Юрія Володимировича, який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем марки «Ford Transit», державний реєстраційний номер АА 2889 ЕТ, яким керував Стрикаль Дмитро Леонідович.

В результаті ДТП автомобіль «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номер АА 1758 ВТ було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на ім'я Страхувальника (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь ТОВ «Автосиметрія» (товариство, що займалося ремонтом пошкодженого авто) страхове відшкодування в розмірі 14 668,94 грн. (платіжне доручення №6432 від 25.11.2011р.) та 34 605,29 грн. (платіжне доручення №6433 від 29.11.2011р.)

Вказаний розмір страхового відшкодування, з вирахуванням франшизи, підтверджується наявним в матеріалах справи страховими актами: №2011-09-113/002 від 13.10.2011р. та №2011-09-113/002-1 від 31.10.2011р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2011р. (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Стрикалем Дмитром Леонідовичем п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КпАП України

Як свідчать матеріали справи Стрикалем Дмитром Леонідовичем застраховано його цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Ford Transit», державний реєстраційний номер АА 2889 ЕТ, шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/3388859 (належним чином засвідчений поліс міститься в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з Стрикалем Дмитром Леонідовичем полісу №АА/3388859 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану Стрикалем Дмитром Леонідовичем шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Ford Transit», державний реєстраційний номер АА 2889 ЕТ.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Стрикалем Дмитром Леонідовичем транспортного засобу «Ford Transit», державний реєстраційний номер АА 2889 ЕТ.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається зі звіту №317 від 25.09.2011р. (копія звіту міститься в справі) вартість матеріального збитку, що був заподіяний власнику автомобіля «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номер АА 1758 ВТ, внаслідок ДТП, що відбулося 13.09.2011р., становить: 52 241,18 грн.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №АА/3318543) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Згідно статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

А тому, зі слів позивача ціна позову ним розраховувалася як різниця між розміром страхового відшкодування Позивача та розміром франшизи зазначеному у полісі №АА/3388859, де 49 274,23 грн. (розмір страхового відшкодування з урахуванням звіту №317 та страхових актів) - 0 грн. (франшиза за полісом №АА/3388859) =49 274,23 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в чітко визначений законом строк.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 05.10.2012р. відповідачу була направлена регресна вимога №1155-10/03 на виплату страхового відшкодування у розмірі 6 125,20 грн. (копія вимоги в справі). Факт надсилання вимоги позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення від 10.10.2012р. Позивач зазначає, що на відповідну вимогу відповідач ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок позивача не провів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач сплатив заборгованість частково, а саме у розмірі 36 798,71 грн. що підтверджується платіжним дорученням №82368 від 06.03.2013р. (копія міститься в матеріалах справи), а відтак, станом на дату винесення рішення, зі слів Позивача, Відповідач має заборгованість у розмірі 12 448,52 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просив в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 12 475,52 грн. - відмовити.

В обґрунтування своїх вимог посилався на наступне.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, тобто згідно норм Методики автотоварознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395 (надалі - Методика).

Згідно до п. 7.25 Методики коефіцієнт фізичного зносу розраховується якщо, зокрема, складові мають сліди попередніх аварій, відновлювального ремонту або корозійні зруйнування.

На доказ того, що транспортний засіб марки «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номер АА 1758 ВТ перебував раніше у дорожньо - транспортних пригодах (далі - ДТП) та вірогідно мав сліди попередніх аварій відповідачем до матеріалів справи було додано Довідку підписану заступником начальника МВС України Головного управління в м. Києві управління державної автомобільної інспекції №10/87із від 15.03.2013р., відповідно до якої зазначено, що за участю вищевказаного транспортного засобу було зареєстровано дві дорожньо - транспортні пригоди, а саме у березні 2007 року та березні 2008 року.

Так п. 3 Звіту №317 про оцінку колісного транспортного засобу від 25.09.2011р., коефіцієнт зносу становить 0,3796% ,проте, відповідно до Методики, значення процента фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7.

Відповідачем до матеріалів справи було додано розрахунок, відповідно до якого коефіцієнт зносу замінених складових, згідно Методики становить 36,00 %, що дорівнює 12475,52 грн. А тому зважаючи на вищевказане сума страхового відшкодування, яка повинна бути виплачена відповідачем становить 36 798,71 грн. (49 247,23 грн. (розмір страхового відшкодування з урахуванням звіту №317 та страхових актів) - 12 475,52 грн. (фізичний знос замінених складових).

На підставі цього 06.03.2013 відповідачем було перераховано позивачу грошову суму у розмірі 36 798,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням №82368 від 06.03.2013р. (копія міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що відповідач станом на дату винесення рішення оплатив страхове відшкодування в частині 36 798,71 грн., тому провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК,

Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 7.25 Методики автотоварознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача страхового відшкодування у розмірі 12 475,52 грн. шкоди в порядку регресу є не обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не були надані суду належні та допустимі докази на підтвердження викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 36 798,71 грн. припинити.

2. В іншій в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 12 475,52 грн. відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5б, код ЄДРПОУ 35893575, п/р №26502007780001 у ПАТ «Індекс - Банк» м. Київ, МФО 300614) 1720,50 грн. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складення повного рішення 24.05.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна