Рішення № 31381481, 24.05.2013, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/769/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 травня 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Опанасюк І.О.,

при секретарі Товстій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Переяслав-Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічний заповідник "Переяслав", третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

Позивач пред'явила позов до відповідача і просить враховуючи змінені позовні вимоги поновити її - ОСОБА_1 на роботі на посаді молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу музею Хліба національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" з 20.02.2013 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.02.2013 року по день поновлення на роботі та 6000 гривень моральної шкоди, визнати незаконним та скасувати наказ № 23 - ОС від 21.02.2013 року про звільнення позивача з роботи, покласти на ОСОБА_2, як особу винну у незаконному звільненні обов'язок покрити шкоду завдану організації, у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, та просили його задовольнити мотивуючи тим, ОСОБА_1 звільнено з роботи в період її тимчасової непрацездатності, тобто 19.02.13р., в той час, як згідно листка непрацездатності серії АВЯ № 341748, з 18.01.13 по 19.02.13 включно позивачка знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у Переяслав - Хмельницькій ЦРЛ, чим порушено вимоги п. 8 ст. 40 КЗпП, крім того звільнення позивачки не погоджено з профспілковим комітетом профспілкової організації «Захист справедливості» чим порушені вимог ст. 43 КЗпП.

Представник відповідача позов не визнала, просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем в ході розгляду справи по суті було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка на думку представника відповідача, повинна бути подана до початку розгляду справи по суті. Окрім того, позивача було звільнено на підставі наказу № 07/1 ОС від 17.01.2013 року, та вже після цього звільнено наказом № 23 ОС від 21.02.2013 року, однак, наказ № 07/01 ОС позивачем не оскаржувався. Також представник відповідача вказала, що на підприємстві відсутні вакантні посади на які б могла бути поновлена позивач, враховуючи ту обставину, що вона не пройшла атестаційну комісію, висновки якої не оскаржувала, та просила відмовити в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди, оскілки вважає, що сума шкоди позивачем не доведена.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

З пояснень сторін та досліджених письмових доказів суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працювала на різних посадах в НІЕЗ "Переяслав" з 16 вересня 1982 року.

20 липня 2010 року згідно наказу №123 переведена на посаду молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу музею Хліба НІЕЗ "Переяслав".

28 листопада 2012 року було проведено атестацію, атестаційною комісією було прийнято рішення відносно ОСОБА_1 "не відповідає займаній посаді".

Наказом №9 ОС від 21 січня 2013 року, ОСОБА_1 була звільнена з роботи за ст.40 п.2 КЗпП України, у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

04 грудня 2012 року ОСОБА_1 була госпіталізована до кардіологічного відділення Переяслав-Хмельницької ЦРЛ де знаходилась на лікуванні по 12 грудня 2012 року.

З 18 січня 2013 року по 19 лютого 2013 року включно, ОСОБА_1 знову знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у Переяслав-Хмельницькій ЦРЛ.

21 лютого 2013 року коли ОСОБА_1 з'явилась на роботу їй було повідомлено, що вона звільнена з роботи 22 січня 2013 року наказом № 9 ОС від 21.01.2013 року та 19 лютого 2013 року наказом № 23-ОС від 21 лютого 2013 року, вручено два накази про звільнення.

Відповідно до ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається звільнення, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно наказу №9 ОС від 21 січня 2013 року, та протоколу засідання науково-методичної ради від 04 січня 2013 року, ОСОБА_1 не запропоновано іншої посади.

Також в силу п. 8 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Згідно листа непрацездатності Серії АВЯ№341748, 19 лютого 2013 року ОСОБА_1 перебувала на лікуванні, в даному листку непрацездатності вказано «стати до роботи 20.02.2013 року».

При звільненні ОСОБА_1 відповідачем також порушено ст. 43 КЗпП України, оскільки профспілковим комітетом не надано згоди на її звільнення.

Як вбачається із змісту п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року № 9, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

Згідно п. 17 вказаної вище Постанови, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність.

В судовому засіданні голова профспілкового комітету первинної профспілкової організації "Захист справедливості", ОСОБА_4, пояснила, що згода на звільнення ОСОБА_1 не була дана первинною профспілковою організацією виходячи з того, що позивачка працювала в НІЕЗ «Переяслав» 30 років, та висновок атестаційної комісії е однобічним та необґрунтованим, відсутній факт пропозиції позивачу іншої вакантної посади, та позивача було фактично звільнено двічі, однак відповідно до змісту останнього оскаржуваного наказу № 23 - ОС, позивачку звільнено в період її тимчасової непрацездатності, чим грубо порушено вимоги ст. 40 КЗпП.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили, що існувало 2 накази про звільнення ОСОБА_1, наказ № 07/01 - ОС від 17.01.13 р . та наказ № 23 - ОС від 21.02.13р., з якими вона ознайомлена 21.02.13р., датою її звільнення є 19.02.13р. яка вказана в наказі № 23 - ОС.

Відтак, враховуючи обставини звільнення ОСОБА_1, роботодавцем фактично порушено вимоги ст.ст. 40, 43 КЗпП, що є недопустимим з огляду на ст. 5-1 КЗпП України.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 31 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити, або зменшити розмір позовних вимог, при цьому можливість реалізації цього права обмежується стадією розгляду справи, тобто до винесення судом рішення.

За таких обставин наказ № 23 - ОС від 21 лютого 2013 р. має бути визнаний незаконним, а позивач - поновлений на роботі.

Вирішуючи питання в частині стягнення заборгованості по заробітній платі суд виходить з того, що фактична сума заробітної плати за жовтень-листопад місяці 2012 року в сумі 7157,81 грн. та розміри середньоденного заробітку по нарахуванню становить 203 грн. 82 коп. та середньоденного заробітку по виплаті 162 грн. 68 коп. сторонами не оспорюється у відповідності до ст. 61 ЦПК доказуванню не підлягає.

Відносно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд встановив наступне.

З урахуванням норм ст. 237, 238 КЗпП України часом вимушеного прогулу слід, в даному випадку, вважати період з 20 лютого 2013 року по 24 травня 2013 року. Тобто, час, з дня коли позивач фактично була незаконно звільнена по день винесення судового рішення.

Середній заробіток визначається за правилами, що викладені у постанові КМУ від 08.02.1995 р. № 100, тобто за два календарні місяці. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня зарплата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. У даному випадку слід брати до уваги заробітну плату позивача за жовтень - листопад місяці 2013 року.

Згідно довідки № 40 від 20.05.2013 року, про середньоденну заробітну плату, ОСОБА_1, видану бухгалтерією НІЕЗ «Переяслав» розміри середньоденного заробітку по нарахуванню становить 203 грн. 82 коп. та середньоденного заробітку по виплаті 162 грн. 68 коп.

Кількість календарних днів вимушеного прогулу за період з 20 лютого 2013 року по 24 травня 2013 року складає 94 дні. Таким чином, сума оплати вимушеного прогулу за весь час затримки відповідно до вимог постанови КМУ № 100 складає: 162 грн. 68 коп. х 94 = 15291 грн.92 коп. до виплати

Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача, суд виходить з того, що належними та допустимими доказами ця вимога не була підтверджена. Позивач обмежився лише поясненнями із загальновживаних фраз, доказів не надав. Тому, ця вимога має бути залишена без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 237 КЗпП України суд покладає на ОСОБА_2, як особу винну у незаконному звільненні позивача з роботи, обов'язок покрити шкоду, заподіяну відповідачеві у зв'язку з оплатою позивачеві вимушеного прогулу

Витрати на правову допомогу в розмірі 270 грн. понесені позивачем, суд вирішує відповідно до статті 84 ЦПК України.

Вказані обставини підтверджуються копією витягу з трудової книжики, копіями наказів про звільнення, копіями листів непрацездатності,копією протоколу засідання науково-методичної ради, копією рішення профспілкового комітету та іншими доказами наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене. відповідно до вимог ст. ст. 5, 40, 43, 237, КЗпП України, згідно із ст. ст. 10, 11. 60, 81, 88, 212-215, 367 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2.№ 23 - ОС від 21 лютого 2013 р.

Поновити ОСОБА_1 на роботі, на посаді молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу музею Хліба національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" з 20.02.2013 року.

Стягнути з національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" 08400, Київська область, м. Переяслав - Хмельницький, вул.. Шевченко, 8, ідентифікаційний код 02219369, на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.02.2013 року по 24.05.2013 року в розмірі 15291 (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто одна) гривня 92 коп. до виплати.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" 08400, Київська область, м. Переяслав - Хмельницький, вул.. Шевченко, 8, ідентифікаційний код 02219369, на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрати на правову допомогу в розмірі 270 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" 08400, Київська область, м. Переяслав - Хмельницький, вул. Шевченко, 8, ідентифікаційний код 0221936915291 15291 (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто одна) гривня 92 коп. завданої шкоди.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. О. Опанасюк