Постанова № 31380236, 23.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 травня 2013 р. № 820/2269/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Межовой К.П.,

представника відповідача - Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства "Аврора" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Іноземне підприємство «Аврора» (далі - ІП «Аврора») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2012 року №0000380222.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, прийнятим на підставі висновків акту перевірки № 3417/222/34756588 від 11.10.2012 року. Позивач вважає, що він формував податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Ортія», у повній відповідності до приписів законодавства України, задекларовані підприємством суми ПДВ у податковій декларації відповідного періоду документально обґрунтовані і підтверджені належним чином оформленою податковою накладною. А відтак, позивач вважає, що висновки податкового органу, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення є безпідставним, а твердження податкового органу щодо ненадання до перевірки документів фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про невідповідність задекларованих обсягів господарських операцій фактичній сутності відносин, змісту, що повинно бути зафіксовано в документах, є надуманим та таким, що не відповідає фактичним обставинам.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважає його таким, що не підлягає задоволенню. При цьому посилався на те, що проведеною перевіркою встановлено, що ІП «Аврора» в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит у червні 2012 року на суму податку на додану вартість - 174 236 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 174 236 грн. До перевірки позивачем не було надано накладних зі специфікаціями, які підтверджують надання покупцем замовлення на товар та документів, згідно з якими здійснено постачання товарів. Крім того, відповідно до складеного акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Ортія», не має можливості підтвердити реальність здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Ортія» з контрагентами (серед яких було ІП «Аврора») для яких сформовано податковий кредит та зобов'язання за червень 2012 року. У зв'язку з викладеним, представник відповідача вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення є законним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІП «Аврора» є діючою юридичною особою, зареєстровано 19.12.2006 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №747365 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 29-30, 32-33 том 1).

ІП «Аврора» перебуває на обліку Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі - Основ'янської МДПІ м. Харкова Х/о ДПС) з 20.12.2006 року за №1665 та є платником податку на додану вартість з 15.05.2007 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 19.08.2011 року №121 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200080458 (а.с. 28, 31 том 1).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцем Основ'янської МДПІ м. Харкова Х/о ДПС було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ІП «Аврора» з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ортія» за червень 2012 року, на підставі якої було складено акт № 3417/222/34756588 від 11.10.2012 року (а.с. 9-27 том 1).

Висновками акту перевірки № 3417/222/34756588 від 11.10.2012 року встановлені порушення позивачем ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8., п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару у ТОВ «Ортія» в розмірі 174235,31 грн., у т.ч. у червні 2012 року у сумі 174235,31 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 174236 грн., у тому числі у червні 2012 року у сумі 174236 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки 22.11.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000380222, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/ послуг) за основним платежем у розмірі 174236,00 гривень та штрафні (фінансові санкції) у розмірі 87118,00 гривень (а.с. 8 том 1).

Як вбачається з акту перевірки № 3417/222/34756588 від 11.10.2012 року, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини включення до складу податкового кредиту у червні 2012 року суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної виписаної ТОВ «Ортія» за відсутності факту реальності здійснення господарської операції між ІП «Аврора» та ТОВ «Ортія», з порушенням вимог щодо необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

З цього приводу, суд зазначає, що відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Ортія» (постачальник) було укладено договір поставки №04/11 від 01.11.2011 року (а.с. 39-40 том 1). Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язаний у порядок та строки, визначені даним договором, передати у власність покупця товар, у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій вартості, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених даним договором, кількість та асортимент кожної парти поставляє мого товару зазначаються у накладній, складеної на підставі заявки покупця. Заявки надаються Постачальнику за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку або іншими засобами зв'язку, що забезпечують фіксування змісту та дати заявки.

Згідно умов вказаного договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (Delivered Duty Paid), місце поставки - м. Харків, Склад «Покупця». Розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі.

На виконання умов зазначеного договору позивачем у червні 2012 року було отримано товар від ТОВ «Ортія» на підставі DDP, місце поставки - м. Харків, Склад «Покупця» (у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 20002»).

На поставлені товари позивач отримав від ТОВ «Ортія» була отримана податкова накладна № 1 від 30.06.2012р. на загальну суму 1045411,86 грн. (в т.ч. ПДВ 174235,31 грн.) (а.с. 73-77 том 1). Сума ПДВ у розмірі 174235,31 грн. по зазначеній податковій накладній була включена підприємством до складу податкового кредиту червня 2012 року. Податкова накладна № 1 від 30.06.2012р. була відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, що не заперечується сторонами по справі, та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за відповідний період (а.с. 59-67 том 1).

За поставлений товар позивачем проведено оплату у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 68-72 том 1).

Транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом автопідприємства ІП «МАЛАХІТ», за рахунок ІП «Аврора» відповідно товарно-транспортних накладних, копії яких приєднані до матеріалів справи (а.с. 78-107 том 1), згідно умов договору перевезення №107/11 від 01.10.2011 року (а.с. 41-42 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, постачання товару здійснювалось на адресу: м. Харків, пр. Московський, 257, за якою здійснювалось зберігання отриманого від ТОВ «Ортія» товару відповідно до умов договору зберігання №215/04/09 від 26.03.2009 року з додатковими угодами до нього (а.с. 43-50 том 1), у тому числі прийом товару, вантажно-розвантажувальні роботи, розміщення товару, зберігання товару, комплектація товару, перевезення товару, видача товару та інше (додаткова угода від 30.03.2009 року до договору зберігання №215/04/09 від 26.03.2009 року).

Передача товару на зберігання ІП «МАЛАХІТ» за договором зберігання №215/04/09 від 26.03.2009 року підтверджується актом прийому - передачі товару за червень 2012 року (а.с. 133-243 том 1).

Оприбуткування товару здійснювалось на складі «Зберігача» (ІП «МАЛАХІТ») на підставі товарно-транспортних накладних, копії яких приєднані до матеріалів справи, у яких зазначено номенклатуру товару.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, при транспортуванні ТМЦ застосовується форма первинного документа як товарно-транспортна накладна.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отриманий товар від ТОВ «Ортія», в подальшому ІП «Аврора» було реалізовано відповідним контрагентам, що потверджується укладеними договорами поставки, видатковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями та актами звірок, копії яких приєднані до матеріалів справи (а.с. 244-250а том 1, а.с. 19-73 том 2).

З матеріалів справи вбачається, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, вартісних показників придбаних товарів, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Окрім цього, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки № 3417/222/34756588 від 11.10.2012 року відповідачем не спростовується, що на час здійснення фінансово-господарської операції ТОВ «Ортія» було зареєстрованим як платник податку в податковому органі та якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявні в матеріалах справи документи підтверджують фактичне здійснення вказаної господарської операції, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі, використання позивачем матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарська операція позивача з вищезазначеним контрагентом була направлена на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (податковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами та іншими первинними документами), а саме фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентом - ТОВ «Ортія», правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідну суму ПДВ.

Стосовно твердження податкового органу про порушення позивачем п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379) у зв'язку з не наданням до перевірки накладних (специфікацій), які підтверджують надання покупцем замовлення на товар, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1379 у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому, до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 12.09.2012р. № 341/АС (а.с. 54 том 1) на запит податкового органу від 27.08.2012р. № 9490/10/15-319 (а.с. 57-58 том 1) підприємством були надані копії товарно-транспортних накладних за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р. Крім того, листом від 10.09.2012р. за № 336/АС (а.с. 55-56 том 1) ІП «Аврора» на адресу податкового органу надавало реєстр прибуткових накладних за червень 2012р.

Отже, позивачем було дотримано вимоги п. 15 Порядку № 1379, а тому суд не погоджується з твердженням відповідача про порушення позивачем п. 15 Порядку № 1379.

Щодо посилання податкового органу акті перевірки на висновок № 136 від 06.09.2012р. про відсутність можливостей реального здійснення господарських операцій ІП «Аврора», складеного ВПМ Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до договору суборенди № 17/12 від 01.01.2012р. ІП «Аврора» (суборендар) з 01.01.2012 року орендувало у ІП «Малахіт» (орендар) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 135/139, який було достроково розірвано сторонами договору - 03.10.2012 року (а.с. 51-53 том 1).

Доказів наявності даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про відсутність за місцезнаходженням підприємства станом на час вчинення позивачем вищезазначеної господарської операції до суду не надано.

Крім того, на запит податкового органу від 27.08.2012р. № 9490/10/15-319 ІП «Аврора» надавалися відповіді листами від 10.09.2012р. № 336/АС та доповнення до листа від 12.09.2012р. № 341/АС.

Отже, посилання податкового органу акті перевірки на висновок № 136 від 06.09.2012р. є необґрунтованим.

Крім того, як вбачається з акту перевірки № 3417/222/34756588 від 11.10.2012 року, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов до висновків, викладених в акті перевірки, є виключно висновки податкового органу, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОРТІЯ» (код ЄДРПОУ 34757068) від 17.09.2012 № 3015/22-407/34757068, про не відсутність можливості підтвердити реальність здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Ортія» з контрагентами для яких сформовано податковий кредит та зобов'язання за червень 2012р.

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки № 3417/222/34756588 від 11.10.2012 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків акту перевірки № 3417/222/34756588 від 11.10.2012 року, правильність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Іноземного підприємства "Аврора" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2012 року №0000380222.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24.05.2013 року.

Суддя Піскун В.О.