Постанова № 31377967, 14.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2013 року 09:55 № 826/4603/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Дельта"

до

Київської регіональної митниця

про

скасування податкового повідомлення-рішення №37 від 05.02.2013

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №37 від 05.02.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, ввезення партій шприців здійснювалось виключно у періоди, коли Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 р. №АД-216/2009/4402-37 “Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки” (далі Рішення), не діяло і Київська регіональна митниця при митному оформленні не пред’являла вимоги про сплату антидемпінгового мита. Винесене протиправне податкове повідомлення-рішення форми "Р", яким позивачу було визначено до сплати суму податкового зобов’язання по антидемпінговому миту на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами господарювання, призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Позивач також зазначив, що керуючись ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2010 у справі №2а-3851/10/2670, якою було зупинено дію Рішення до ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва рішення в адміністративній справі та набрання ним законної сили. Отже на період дії ухвали про забезпечення адміністративного позову Рішення не діяло, а тому у Київській регіональній митниці не було підстав для донарахування позивачу антидемпінгового мита щодо імпорту в Україну товарів.

Також постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 р., якою Рішення було визнано протиправним та скасовано. При цьому ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 у вищезазначеній справі Рішення було зупинено на час розгляду справи апеляційним судом ( тобто, з 01.11.2010 по 25.11.2010 воно також не діяло). 16.03.2011 ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Київського апеляційного суду скасовано, а Постанову Окружного адміністративного суду від 15.09.2010 залишено без змін. Отже, нарахування антидемпінгового мита до зазначеної категорії товарів на підставі Рішення Комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37 могло здійснюватися лише за товар, ввезений з 16.03.2011, тобто з моменту винесення ухвали Вищого адміністративного суду України.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, зазначивши, що оскільки судом касаційної інстанції Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № АД-216/2009/4402-37 від 29.09.2009 р. було визнано правомірним, то зазначені в ньому антидемпінгові заходи підлягають застосуванню протягом усього строку, на який вони запроваджувалися, в тому числі і в період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні товару “шприци” походженням з Королівства Іспанія.

Перевіркою було встановлено, що за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 позивач імпортував товари “Шприци ін’єкційні одноразового застосування “BD DISCARDIT™ ІІ” з голками та без голок (об’ємом 2 мл, 5мл, 10 мл, 20 мл)”, виробник - “Becton Dickinson S.А.”, країна виробництва – Іспанія, за кодом згідно УКТ ЗЕД 9018 31 10 00 (ставка ввізного мита 0%) за вантажними митними деклараціями без нарахування та сплати антидемпінгового мита, передбаченого Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі “Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки” від 29.09.2009 р. № АД-216/2009/4402-37. Товар пройшов митне оформлення та був випущений у вільний обіг.

Відповідно Рішенням встановлені остаточні антидемпінгові заходи, що застосовуються шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита щодо імпорту в Україну наступних товарів: для шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних: об’ємом 2 мл походженням з Китайської Народної Республіки – 24,36%, об’ємом 5 мл походженням з Китайської Народної Республіки – 54,15%, об’ємом 10 мл походженням з Китайської Народної Республіки – 347,14%, об’ємом 5 мл походженням з Королівства Іспанія -10,54%, об’ємом 10 мл походженням з Королівства Іспанія — 196,38%, об’ємом 10 мл походженням з Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії – 23%, об’ємом 10 мл походженням з Федеративної Республіки Німеччина – 37%.

В той же час, в ході перевірки також було встановлено, що у березні 2010 року ТОВ “Фогт Медікал Логістик”, ТОВ “Медік-О-Планет”, ТOB “Альянс Фарм” звернулися до суду з адміністративним позовом до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про визнання протиправним та скасування Рішення від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37.

15.09.2010 р. постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

25.11.2010 р. постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано, а Рішення від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37 визнано протиправним та скасовано.

16.03.2011 р. ухвалою Вищого адміністративного суду України Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 р. скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2010 р. залишено в силі.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій, в ході розгляду адміністративної справи, вживалися заходи забезпечення адміністративного позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного Рішення від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37, а саме: судом І інстанції дія Рішення від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37 зупинялась у період з 12.03.2010 р. по 15.09.2010 p., судом апеляційної інстанції – з 01.11.2010 р. по 25.11.2010 р.

На думку відповідача, ухвала про зупинення дії оскаржуваного акту є лише заходом забезпечення адміністративного позову, не вирішує спір по суті, а має на меті відстрочення виконання вимог такого акту до встановлення судом правомірності його прийняття.

Отже, враховуючи те, що судом касаційної інстанції Рішення від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37 визнано правомірним, зазначені в ньому антидемпінгові заходи підлягають застосуванню протягом усього строку, на який вони запроваджувались, в тому числі і протягом дії заходів забезпечення позову.

Таким чином, при митному оформленні шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних об’ємом 5 мл, походженням з Королівства Іспанія, що класифікуються згідно з УКТ ЗЕД за кодом 9018 31 10 00, необхідно застосовувати остаточні антидемпінгові заходи у вигляді антидемпінгового мита у розмірі 10,54 % від митної вартості товару, об’ємом 10 мл, походженням з Королівства Іспанія, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 9018 31 10 00, необхідно застосовувати остаточні антидемпінгові заходи у вигляді антидемпінгового мита у розмірі 196,38 % від митної вартості товару.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 28.12.2012 р. № н/81/12/100000000/36301753, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог законодавства України, а саме: ст. 13 Закону України “Про Єдиний митний тариф” та п.2.4. Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37, що призвело до заниження позивачем суми податкового зобов’язання по сплаті антидемпінгового мита на суму 1 183 799,50 грн.; ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” та ст. 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податку на додану вартість для товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 236 759,9 грн. (спосіб плати – умовний).

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 05.02.2013 № 37, яким позивачу було визначено до сплати суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) по антидемпінговому миту на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами господарювання розмірі 1 183 799 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивачем була подана до Державної митної служби України скарга від 18.02.2013 р. № 27, за результатами розгляду якої, рішенням Держмитслужби України про результати розгляду скарги від 28.02.3012 р. № 11.1/4-15.1/1966, оскаржуване рішення відповідача було залишене без змін, а скарга – без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

У зв’язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності новим Митним кодексом України (до 01.06.2012 р.) та Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм митного та податкового законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 42, ст. 67 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.3.1. ст.3 Податкового Кодексу України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі – законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно пп.9.1.16. п.9.1. ст.9 Податкового кодексу України мито є загальнодержавним збором, відносини з приводу установлення та справляння якого відповідно до п.9.2 Кодексу регулюються Митним кодексом України.

Статтею 11 Закону України “Про Єдиний митний тариф”, чинного на момент імпорту позивачем відповідного товару, встановлено, що з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товар незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито.

Відповідно до ст.13 зазначеного закону, антидемпінгове мито підлягає застосуванню, зокрема, відповідно до Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” передбачено, що попереднє або остаточне антидемпінгове мито справляється за ставкою і на умовах, встановлених у відповідному рішенні Міжвідомчої Комісії з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових заходів. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов’язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів.

Так, Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі “Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки” від 29.09.2009 р. № АД-216/2009/4402-37 (далі-Рішення), зокрема, щодо імпорту в Україну шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних, об’ємом 5 мл та 10 мл походженням з Королівства Іспанія, встановлено остаточне антидемпінгове мито за ставкою, відповідно, 10,54 % та 196,38 % митної вартості товару.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 01.01.2010 по 31.12.2011 позивач імпортував товари - “шприци ін’єкційні одноразового застосування “BD DISCARDIT™ ІІ” з голками та без голок (об’ємом 2мл, 5мл, 10 мл, 20 мл)”, виробник - “Becton Dickinson S.А.”, країна виробництва – Іспанія, за кодом згідно УКТ ЗЕД 9018 31 10 00 за вантажними митними деклараціями, серед яких наявні товари, які відповідно до зазначеного вище Рішення підлягають розмитненню із застосуванням антидемпінгового мита.

В той же час дії Рішення воно зупинялося спочатку ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2010р. (зупинення скасоване ухвалою суду від 15.09.2010 p.), а в подальшому ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 р. (зупинення скасоване постановою суду від 25.11.2010 р.) у зв’язку з оскарженням законності акту суб’єкта владних повноважень.

Під час оскарження нормативного акту, до остаточного встановлення судом його (акту) законності позивачем здійснювалося ввезення товару, який підпадав під регулювання, на митну територію України. При цьому позивач, остаточно не обізнаний про законність регуляторного акту, при оформленні та поданні документів для проведення митного контролю дію нормативного акту не застосовував.

Сторонами даний факт не заперечувався, однак були висловлені протилежні позиції щодо юридичних наслідків зупинення дії такого Рішення ухвалою суду.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.3 ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб’єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов’язковою для виконання.

Отже, враховуючи зазначене дія Рішення зупинялась лише тимчасово на період з 12.03.2010 р. по 15.09.2010 р. та з 01.11.2010 р. по 25.11.2010 р.

В той же час, суд вважає за необхідне наголосити, що тимчасове зупинення дії нормативного акту чи окремих його положень не припиняє чинності такого акту; після закінчення строку, на який зупинено їх дію, ця дія поновлюється автоматично.

Крім того, законність Рішення була підтверджена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 16.03.2011 р., отже Рішення не втрачало чинності.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, чинність нормативного акта – це юридична передумова його дії, яка означає наявність у такого акту юридичної сили. Чинність нормативного акта надає йому нормативної обов’язковості в системі законодавства. В свою чергу, зупинення дії нормативного акта необхідно розглядати як одну із форм його тимчасової невиконуваності.

Відповідно до ч.1 ст.3 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. Аналогічні положення щодо нарахування мита за положеннями закону і ставками, чинними на день подання декларації, містила і ч.1 ст.17 Закону України “Про Єдиний митний тариф”.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що твердження позивача про тотожність юридичних наслідків зупинення дії нормативного акта і втрати таким актом чинності є юридично помилковими, а тому безпідставним є й посилання на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вищевказаних законодавчих норм.

Крім того, суд критично сприймає доводи позивача про те, що всупереч приписам ч.1 ст.58 Конституції України при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем застосовано зворотну дію закону. Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, висловленої у Рішенні у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, положення ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Суд враховує також і те, що відповідач не покладає на позивача провини за не застосування антидемпінгового мита під час проведення процедур, не застосовує до нього штрафні санкції. Рішення лише зобов’язує, у підсумку, сплатити мито, що встановлено нормативним актом, законність якого перевірена судом.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон Дельта” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій