Постанова № 31377864, 24.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м. Київ, вул. К. Каменєва, 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

24 травня 2013 року Справа №826/3106/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді: Пісоцької О.В.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявою ОСОБА_1доВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва,за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ВДАІ Шевченківського району м. Києва, -провизнання дій та бездіяльності протиправними, скасування постанов та зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва (далі - ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва, відповідач), в якому просить:

- визнати дії відповідача по відкриттю та здійсненню виконавчого провадження №26682184 - протиправними,

- визнати бездіяльність відповідача, яка полягає в невідправленні постанов про відкриття провадження №26682184 та про повернення виконавчого документа стягувачу на адресу боржника - протиправною;

- визнати дії відповідача по накладенню арешту на майно боржника та заборону його відчуження - протиправними;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №26682184 від25 травня 2011 року;

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №26682184 від 02 червня 2011 року;

- скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу №26682184 від 27 липня 2011 року;

- визнати бездіяльність державного виконавця щодо невиконання вимог статей 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні №26328269 - протиправною;

- зобов'язати відповідача у виконавчому провадженні №26328269 винести постанову про повернення виконавчого документа до суду;

- зобов'язати відповідача припинити провадження виконавчих дій по виконавчому провадженню №26328269.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем при здійсненні виконавчого провадження №26682184 на підставі постанови ВДАІ Шевченківського району №037469 від 15 січня 2011 року, допущено порушення вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Звертав увагу суду, що виконавче провадження було відрито на підставі виконавчого документа (постанови), поданої до виконавчого органу з пропущенням трьохмісячного строку. Крім того, приймаючи постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відповідачем допущено обмеження права позивача щодо володіння його майном. Також, вказує, що постанови про відкриття виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачу не були йому направлені як того вимагає закон.

Також ОСОБА_1 просив врахувати, що під час здійснення виконавчого провадження №26328069 на підставі постанови №3-2540 від 08 квітня 2011 року, виданої Шевченківським районним судом м. Києва, державним виконавцем не були виконані дії, передбачені статтями 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження». Відзначає, що він не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачу.

У заяві від 07 квітня 2013 року позивач просить розглядати справу за його відсутністю.

ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва стосовно задоволення позову ОСОБА_1 заперечує, посилаючись на його безпідставність. У письмових поясненнях (запереченнях) відповідач послався на відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та зазначив, що надати копії матеріалів виконавчих проваджень №26328069 та №26682184 не має можливості, оскільки вони знищені за терміном зберігання. Відповідач прибуття повноважного представника у судові засідання не забезпечив, про причини суд не повідомив.

ВДАІ Шевченківського району м. Києва, залучений до участі у даній справі як третя особа ухвалою суду від 17 квітня 2013 року, прибуття повноважного представника не забезпечив, про причини суд не повідомив, з письмовими поясненнями стосовно позову ОСОБА_1 не звертався.

Ухвалою суду від 24 травня 2013 року розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, судом встановлено наступне.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва від 25 травня 2011 року на підставі постанови ВДАІ Шевченківського району м. Києва №037469 від 15 січня 2011 року відкрито виконавче провадження №26682184 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 300грн. 00коп.

02 червня 2011 року на підстав статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем винесено постанову ВП №26682184 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення - 300грн.

В подальшому 27 липня 2011 року державною виконавчою службою винесено постанову ВП №26682184 про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до якої постанову №037469, видану 15 січня 2011 року ВДАІ Шевченківського району, повернуто стягувачеві.

Крім того, постановою старшого державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва від 11 травня 2011 року на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Києва №3-2540 від 08 квітня 2011 року відкрито виконавче провадження №26328069 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 425грн. 00коп.

Постановою відповідача від 15 липня 2011 року ВП №26682184 постанову №3-2540, видану 08 квітня 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва, повернуто стягувачеві.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон України №606), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 1 статті 17 Закону України №606 визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 22 цього Закону посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців.

Як встановлено, постанову ВДАІ Шевченківського району м. Києва від 15 січня 2011 року №037469 подано до виконавчої служби 24 травня 2011 року, що свідчить про пропущення встановленого законом трьохмісячного строку.

Відповідно до статті 24 Закону України №606 державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись з заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у державного виконавця були відсутні правові підстави як для відкриття виконавчого провадження №26682184 за вказаним виконавчим документом ВДАІ Шевченківського району м. Києва, так і для вчинення в рамках виконавчого провадження №26682184 будь-яких дій направлених на виконання постанови третьої особи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача з відкриття виконавчого провадження №26682184, винесення в межах останнього постанови про арешт майна боржника та з оголошення заборони на його відчуження є протиправними. У зв'язку з наведеним, постанова державного виконавця від 25 травня 2011 року про відкриття виконавчого провадження №26682184, постанова ВП №26682184 від 02 червня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження підлягають скасуванню.

Водночас, дії відповідача стосовно повернення виконавчого документа стягувачу, у розумінні статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не можуть вважатись такими, наслідки яких зумовили б порушення прав позивача і, відповідно, захист їх у судовому порядку. Таким чином, постанова №26682184 від 27 липня 2011 року про повернення виконавчого документа стягувачу скасуванню не підлягає як така, що не порушує прав ОСОБА_1

Також суд не вбачає правового підґрунтя для задоволення вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала в невідправленні постанов про відкриття провадження №26682184 та про повернення виконавчого документа стягувачу на адресу боржника, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України №606 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Разом з тим, виконавче провадження №26682184 знищено за терміном зберігання згідно з пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 25 грудня 2008 року №2274/5.

Згідно з пунктом 9.9 цього Порядку строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. Наприклад, обчислення строку зберігання завершеного у 2009 році виконавчого провадження, починається з 1 січня 2010 року та закінчується 31 грудня останнього року його зберігання.

Таким чином, суд позбавлений об'єктивної можливості встановити обставину щодо здійснення державною службою направлення на адресу позивача документів виконавчого провадження №26682184. При цьому доказів, які б підтверджували позицію позивача щодо протилежного, останнім суду не надано.

Крім того, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо невиконання вимог статей 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні №26328269, зобов'язання відповідача винести постанову про повернення виконавчого документа до суду та зобов'язання припинити провадження виконавчих дій по даному виконавчому документу, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №26328069, на підставі пункту 2 статті 47 Закону України №606 15 липня 2011 року прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно з частиною 2 статті 48 Закону України №606 виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання.

При цьому пунктом 2 частини 1 статті 47 цього Закону визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

В даному випадку стягувачем є Держава, а органом, який пред'явив виконавчий документ до виконання - Шевченківський районний суд м. Києва, а отже державним виконавцем правомірно винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до статті 50 Закону України №606 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, наявні матеріали справи свідчать, що в межах здійснення виконавчого провадження №26328269 державним виконавцем арешт на майно боржника не накладався та інші заходи примусового виконання рішення державним виконавцем не вживались, тобто - відсутня необхідність для їх скасування.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що посилання позивача на допущення відповідачем порушень статей 48, 50 Закону України №606 є необґрунтованими та безпідставними.

З урахуванням вище викладеного, є наявним висновок про відсутність підстав для прийняття відповідачем постанови про повернення виконавчого документа до суду.

Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів того, що на даний час державною виконавчою службою здійснюються дії, направлені на виконання постанови суду в рамках виконавчого провадження №26328269, тоді, як судом встановлено, що дане виконавче провадження завершено та знищено на підставі пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 25 грудня 2008 року №2274/5

Вимоги частини 2 статті 19 Конституції України визначають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи положення частини 3 статті 2, статей 11 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України, межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновків про обґрунтованість вимог позивача в частинах протиправності дій ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва щодо здійснення виконавчого провадження №26682184 шляхом видання постанов від 25 травня 2011 року про відкриття виконавчого провадження і постанови від 02 червня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що визначає необхідність скасування останніх та визнання протиправними відповідних дій відповідача.

Частина решти позовних вимог ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (частина 1). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем , присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3).

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 128, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва з відкриття виконавчого провадження №26682184.

Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва з накладення арешту на майно боржника та заборону його відчуження у виконавчому провадженні №26682184.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва про відкриття виконавчого провадження №26682184 від 25 травня 2011 року.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №26682184 від 02 червня 2011 року.

У задоволенні частини решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 15грн. 28коп. за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька