Постанова № 3137777, 10.07.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.07.2008 р.                                                                                                     № 13/174

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд Трейд"

до Державна податкова інспекція в Оболонському районі м.Києва

провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000482302/0 від 13.09.07 р. ,

На підставі ч. З ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.07.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

                                                  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні матеріали обґрунтовані тим, що Відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка Позивача з питань достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Інком сервіс - В»(надалі - Товариство) за період з 01.11.05 р. по 30.11.05 р. За результатами перевірки складено акт №672-23-2-33150343 від 31.08 07 р. який зафіксував порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон). На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000482302/0 від 13.09.2007 відповідно до якого донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 15625,50 грн.

Останній не погоджується з прийнятим рішенням, вважає, що воно прийнято безпідставно, з порушенням законодавства України.

Відповідач у письмовому запереченні на позов повідомив, що проти позову заперечує. При цьому посилається на те, що перевіркою було заниження податку на додану вартість на суму 10417,00 грн. внаслідок неправомірного віднесення Позивачем до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною №21 від 30.11.05 р. виписаною Товариством, відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону. Підставою такого висновку стало те, що Відповідачу стало відомо, що рішенням Солом’янського районного суду м. Києва по справі №2-а-617/2006 від 21.09.06 р. скасовано державну реєстрацію Товариства, статут Товариства з моменту реєстрації, свідоцтва платника ПДВ з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість.

Враховуючи вказане рішення суду щодо визнання недійсним первинних документів Товариства Відповідач застосував до Позивача наступні норми чинного законодавства: п.п.7.2.4. п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

          Товариство виписало Позивачу податкову накладну №21 від 30.11.05 р. на суму 62500,00 грн. в тому числі ПДВ 20% 10416,67 грн. Податок на додану вартість по даних операціях відображається в книзі придбання товарів, робіт (послуг) та включені до складу податкового кредиту.

На дату здіснення правочину первинні документи Товариства були оформлені належним чином, а підприємство було зареєстровано як платник ПДВ.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва по справі №2-а-617/2006 від 21.09.06 р. скасовано державну реєстрацію Товариства, статут Товариства з моменту державної реєстрації визнано недійсним, свідоцтво платника ПДВ Товариства визнано недійсним з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

31.08.07 р. Відповідачем проведено невиїзну перевірку достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість Позивача при взаємовідносинах з Товариством за період з 01.11.05 р. по 30.11.05 р. Було встановлено, що Товариство виписало Позивачу податкову накладну №21 від 30.11.05 р.

На час проведення перевірки Відповідача виходив з того, що на підставі рішення Солом’янського районного суду м. Києва свідоцтво №36117246 платника ПДВ видане Товариству, анульовано, а тому Позивач неправомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною №21 від 30.11.05 р. Виходячи з п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону, який передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі зафіксованого в акті перевірки №672-23-2-33150343 порушення Позивач застосував норми ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та нарахував суму податкового зобов’язання 15626,5 грн. у тому числі: за основним платежем 10417,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5208,5 грн.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства на які посилаються Позивач та Відповідач суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Береться до уваги положення статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»яка передбачає, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Судом досліджено ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2008 відповідно до якої постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 21.09.06 р. скасовано, провадження по справі щодо визнання установчого договору Товариства, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №36117246 з моменту внесення в реєстр платників податків ПДВ з 16.09.05 р. недійсним закрито.

Дослідивши норми чинного законодавства та докази на яких ґрунтується позиція Позивача, суд прийшов до висновку про те, що на момент здійснення правочину (листопад 2005 р.) та оформлення податкову накладну №21 від 30.11.05 р. - Товариство, як юридична особа, не була припинена. Рішення Солом’янського районного суду м. Києва про визнання недійсним статуту Товариства, свідоцтва платника ПДВ, свідоцтва про держану реєстрацію було прийнято 21.09.2006.

Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          У позові задовольнити.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000482302/0 від 13.09.07 р. Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд Трейд»м. Київ (юр. адреса, вул.. Вербова, 8 код 33150343) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           А. Степанюк