Постанова № 313771, 30.11.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"30" листопада 2006 р.

Справа № 10/209

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Жака В. В. при секретарі судового засідання Романовській О. В. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи № 10/ 209

за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Дізай”, с. Троянове Новомиргородського району Кіровоградської області,

про стягнення 5 304, 17 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Пилипенко Олександр Іванович, головний спеціаліст відділу надходжень та використання коштів штрафних санкцій, довір. № 04-04/1655 від 30.06.2006 р.

Від відповідача: Зайчик Олексій Вікторович, виконавчий директор, довір. № 01/12-01 від 01.11.2006 р.; Бойко Леся Олексіївна, юрискон6сульт, довір. № 29/11-01 від 29.11.2006 р.

Подано адміністративний позов про стягнення штрафних санкцій в розмірі 5 304,17 грн. за невиконання відповідачем нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Відповідач позовні вимоги не визнав повністю і у запереченні на позов зазначив (арк. справи 21), що Закон України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів” не зобов’язує підприємство створити робочі місця для інвалідів, оскільки в постанові Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 вказано, що робоче місце вважається створеним, якщо воно введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Протягом 2005 року до підприємства-відповідача не надходило жодної заяви від інвалідів та від районного центру зайнятості щодо прийняття на роботу інвалідів, а ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів покладено на державну службу зайнятості.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі – Закон) в редакції, що діяла на 01.01.2005 року, передбачено, що для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інваліді у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Відповідно до пунктів 3,5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Порядок сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 2-5 вищезазначеного Порядку, підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку, не пізніше 1 лютого подають до відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом.

Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленого нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції самостійно, до 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства , відкриті в установах Національного банку чи в установах комерційних банків.

Суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

За даними звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік по формі № 10-ПІ ( арк. справи 19) вбачається, що середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві відповідача в 2005 році складала 24 особи, фонд оплати праці за 2005 рік становив 127 300,00 грн.

Виходячи з нормативу, передбаченого ч.1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, у відповідача мав бути працевлаштований 1 інвалід. Працевлаштування інвалідів у 2005 році відповідачем не здійснювалось. Середньорічна заробітна плата штатного працівника у відповідача у 2005 році складала 127 300,00 грн.: 24 = 5 304,17 грн.

Ухвалою про порушення провадження у даній справі та ухвалою за результатами підготовчого провадження від 02.11.2006 року господарський суд зобов’язав відповідача подати господарському суду: докази створення 1 вакантних місць для інвалідів відповідно до п.3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2005 року № 314; докази повідомлення органів працевлаштування про наявність вакантних місць для інвалідів (зокрема вимагалося подати копії звітності за формою № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад) та потребу в працівниках” за 2005 рік, копії листів та ін.).

Зазначені докази, витребувані вказаними ухвалами суду, відповідач суду не подав. Відповідач подав господарському суду наказ № 52 від 30.04.2004 р. , яким передбачено встановити норматив на 2005 рік – одне робоче місце для працевлаштування інваліда. В раці звернення до підприємства інваліда чи районного центру зайнятості – створити робоче місце відповідно до діючого законодавства. Цей наказ господарський суд не вважає доказом виконання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Із змісту листа Новомиргородського районного центру зайнятості від 07.11.2006 р. № 03- 997 вбачається, що відповідач протягом 2005 року не подавав до центру зайнятості інформацію про вільні робочі місця для інвалідів ( звіти форми № 3-ПН “ Звіт про наявність вакансій”) і тому особи, які мають інвалідність, на дане підприємство для працевлаштування не направлялись.

Таким чином, відповідачем не доведено належними доказами виконання встановленого нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Кількість нестворених робочих місць для інвалідів у відповідача у 2005 році склала 1 місце.

Виходячи із середньорічної заробітної плати штатного працівника у 2005 році в сумі 5 304,17 грн., відповідач повинен був сплатити штрафні санкції за 2005 рік за 1 нестворене робоче місце для інвалідів у сумі 5 304,17 грн. Докази сплати заборгованості по штрафних санкціях відповідачем суду не подані.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Виходячи з викладеного, керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, „Порядком сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженим постановою КМУ від 28.12.2001 року № 1767, статтями 71, 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 6 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Дізай”, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Ново миргородський район, с. Троянове (р/р № 26009052900264 у Кіровоградській філії ЗАТ КБ “ПриватБанк”, МФО 323583, ід. код 31934366) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що знаходиться за адресою: 25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7а (р/р № 31214230600299 у ВДК в Новомиргородському районі, банк одержувача: Управління Державного казначейства України в Кіровоградській області, МФО 823016, код 23232345) заборгованість по штрафних санкціях за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів за 2005 рік в сумі 5 304,17 грн.

4. Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала не набрала законної сили.

Суддя

В.В. Жак