Постанова № 3137697, 10.03.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.03.09Справа №2а-3528/08/4 об 11:23 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі Заєвській Н.В., за участі представників сторін

від позивача - Павленко В.М.,

від відповідача - Абсеметов З.Н.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» (далі позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Сакської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.09.2008 №0001701502/0 на суму 119463,46 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач неправомірно прийняв рішення про визначення суми податкового зобов'язання за штрафними санкціями, застосованими на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань. Позивач не пропускався порушення термінів сплати податків, а зарахування сплати поточних зобовязань в рахунок погашення податкового боргу, здійснене відповідачем, є таким, що не входить до його компетенції.

Ухвалами суду від 29.09.2008 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 10.03.2009 позовна заява залишена без розгляду в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.09.2008 №0001701502/0 на суму 2635,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 32, 33), в яких просив в задоволенні позову відмовити з підстав, наведених в цих запереченнях.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи владні повноваження у спірних відносинах, є суб'єктом владних повноважень, спір відповідає визначенню справи адміністративної юрисдикції і його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2007 року, січень, лютий 2008 року.

За наслідками цієї перевірки складено акт від 15.09.2008 №1503/15-02/03347678, згідно з яким встановлено порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» щодо граничних строків сплати сум узгоджених податкових зобовязань. Зокрема:

за терміном сплати 30.11.2007 по декларації від 16.11.2007 №27577 в сумі 77451 грн. податкові зобов'язання фактично сплачені згідно із платіжними дорученнями №1116 від 01.08.2008, №1167 від 08.08.2008, №1215 від 20.08.2008, №1266 від 01.09.2008;

за терміном сплати 04.01.2008 по декларації від 18.12.2007 №29210 в сумі 68176 грн. податкові зобов'язання фактично сплачені згідно із платіжними дорученнями №1267 від 01.09.2008 і №1266 від 01.09.2008;

за терміном сплати 30.01.2008 по декларації від 18.01.2008 №33018 в сумі 74450 грн. податкові зобов'язання фактично сплачені згідно із платіжним дорученням №1267 від 01.09.2008;

за терміном сплати 03.03.2008 по декларації №1993 від 19.02.2008 в сумі 15050 грн. податкові зобовязання фактично сплачені згідно із платіжним дорученням № 1267 від 01.09.2008;

за терміном сплати 31.03.2008 по декларації №3233 від 19.03.2008 в сумі 20135 грн. податкові зобов'язання фактично сплачені згідно із платіжними дорученнями №1267 від 01.09.2008 і №1314 від 05.09.2008.

На підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 19.09.2008 №0001701502/0, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» у сумі 119463,46 грн.

З метою дослідження правильності сплати позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість судом в судовому засіданні досліджено податкові декларації позивача №27577 від 16.11.2007; №29210 від 18.12.2007 (сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет - 68176 грн.); від 18.01.2008 №33018 (сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет - 74450 грн.); №1993 від 19.02.2008 (сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет - 15050 грн.); №3233 від 19.03.2008 (сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет - 20135 грн.). і платіжні доручення (а.с. 10-26).

Судом встановлено, що податкове зобов'язання за декларацією №27577 від 16.11.2007 (сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет - 77451 грн.) погашено згідно із платіжними дорученнями від 27.11.2007 №1712 на суму 2200,00 грн., від 28.11.2008 №1719 на суму 5300,00 грн., від 30.11.2008 №1722 на суму 69951,00 грн.; податкове зобов'язання за декларацією від 18.12.2007 №29210 (сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет - 68176 грн.) погашено згідно із платіжними дорученнями від 24.12.2007 №1852 від 15000,00 грн. і від 27.12.2007 №1875 на суму 53176,00 грн.; за декларацією від 18.01.2008 №33018 (сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет - 74450 грн.) податкове зобов'язання погашено згідно із платіжними дорученнями від 29.01.2008 №123 на суму 2000,00 грн., від 30.01.2008 №127 на суму 40000,00 грн., від 30.01.2008 №131 на суму 6100,00 грн., від 31.01.2008 №136 на суму 20600,00 грн., від 31.01.2008 №137 на суму 5750 грн.; за декларацією №1993 від 19.02.2008 (сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет - 15050 грн.) податкове зобов'язання погашено згідно із платіжним дорученням від 29.02.2008 №322 на суму 15050,00 грн.; за декларацією №3233 від 19.03.2008 (сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет - 20135 грн.). податкове зобов'язання погашено згідно із платіжним дорученням від 28.03.2008 №481 на суму 20135,00 грн. (а.с.10-26).

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 4.1.4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Сторонами не надано доказів того, що позивачем обрано квартальний податковий період, тому для обчислення граничних строків сплати податку слід застосувати граничні строки подання податкової декларації, визначені пп. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

На підставі дослідження доказів у справі суд дійшов висновку про порушення відповідачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за декларацією від 18.01.2008 №33018 (сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет - 74450 грн.), оскільки податкове зобов'язання погашено згідно із платіжними дорученнями від 29.01.2008 №123 на суму 2000,00 грн., від 30.01.2008 №127 на суму 40000,00 грн., від 30.01.2008 №131 на суму 6100,00 грн. (в межах даного строку) і від 31.01.2008 №136 на суму 20600,00 грн., від 31.01.2008 №137 на суму 5750 грн. (із затримкою граничного строку на 1 день).

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, сума штрафних санкцій повинна становити (20600,00 + 5750,00) х 10% = 2635,00 грн. В іншій частині спірне податкове повідомлення-рішення не обґрунтовано положеннями чинного законодавства України.

Разом з тим, суд зазначає наступне. Орган податкової служби відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобовязань.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 ЦК України гроші є обєктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на субєкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, замість визнання його протиправним і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Враховуючи, що позивач відкликав позовну заяву частково, на суму 2635,00 грн., і вона в цій частині залишена без розгляду, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 19.09.2008 №0001701502/0 на суму 119463,46 грн. підлягає визнанню протиправним і скасуванню частково, на суму 116828,46 грн.

У звязку зі складністю справи судом 10.03.2009 оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 16.03.2009 постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської обєднаної державної податкової адміністрації від 19.09.2008 №0001701502/0 частково, в частині застосування штрафних санкцій на суму 116828,46 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя підпис Циганова Г.Ю.