Рішення № 31375909, 14.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.2013р. Справа № 905/1630/13-г

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Москвітіній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «РОСИНКА», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 25245,12 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київський завод безалкогольних напоїв «РОСИНКА» звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 25245,12 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 612, 625 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу продукції №679 від 05 квітня 2009 року. Зазначив, що рішенням господарського суду Донецької області від 11 лютого 2013 року стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» заборгованість в розмірі 183708,76 грн. за договором купівлі-продажу №679 від 02 квітня 2009 року. На теперішній час сума заборгованості відповідачем не сплачена.

У зв’язку із невиконанням відповідачем грошових зобов’язань, на підставі статі 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано 3% річних за період з 20 серпня 2010 року по 11 лютого 2013 року у розмірі 13037,52 грн. та інфляційні витрати за період з 20 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року у розмірі 12207,60 грн.

На підставі вищезазначеного просив стягнути суму штрафних санкцій в розмірі 25245,12 грн.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 26 березня 2013 року, від 18 квітня 2013 року витребувані докази у сторін по справі та визнано явку сторін обов’язковою.

У порушення вимог вищезазначених ухвал, відповідач витребувані документи не надав, жодного разу у судове засідання не з’явився.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18 квітня 2013 року за клопотанням представника позивача та у зв’язку із неявкою представника відповідача у судові засідання процесуальний строк розгляду справи продовжений до 21 травня 2013 року та відкладено судове засідання на 14 травня 2013 року.

Представник позивача у судове засідання 14 травня 2013 року не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника та додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 14 травня 2013 року не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не відомі. Заяв про розгляд справи без його участі та заперечень не надійшло.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Враховуючи вищевикладене та те, що у відповідач жодного разу не з’явився у судові засідання, відзиву на позовні вимоги та витребувані документи не надав, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв’язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (Покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (Продавець) укладений договір купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар № 679 (надалі по тексту – договір), за умовами якого, Продавець поставляє та передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному цим договором, згідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальній документації яка є невід’ємною частиною цього договору (Додаток 1 «Бланк замовлення на поставку»).

Рішенням господарського суду Донецької області від 11 лютого 2013 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» про стягнення заборгованості в розмірі 183708,76 грн. за договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу №679 від 02 квітня 2009 року задоволені.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» на користь Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» заборгованість у розмірі 183708,76 грн., державне мито в розмірі 1837,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Вищевказане рішення набрало законної сили 24 лютого 2013 року.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно із пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Згідно із статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надано довідку, відповідно до якої, станом на 24 квітня 2013 року борг Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» в розмірі 183708,76 грн., підтверджений рішенням господарського суду Донецької області від 11 лютого 2013 року по справі №22/98, добровільно не сплачений, наказ суду до примусового виконання не пред’являвся (том 2, а.с.124).

Представник позивача у судовому засіданні 18 квітня 2013 року пояснив, що сторони дійшли згоди, що оплата за поставлений товар здійснюється на підставі пункту 5.3 договору.

Як вбачається з рішення господарського суду Донецької області від 11 лютого 2013 року, пунктом 5.3 договору встановлено, що Покупець зобов’язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого Продавцем товару не пізніше 15 (п’ятнадцяти) банківських днів з моменту передачі такої партії товару (а.с.13-16).

У зв’язку із невиконанням відповідачем грошового зобов’язання позивачем нараховані 3% річних за період з 20 серпня 2010 року по 11 лютого 2013 року в розмірі 13037,52 грн. та інфляційні витрати за період з 20 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 3940,71 грн. (а.с.53-59).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних за загальний період з 20 серпня 2010 року по 11 лютого 2013 року, але як вбачається з розрахунку, який міститься в матеріалах справи, нарахування 3% річних здійснювалось окремо по кожній накладній по факту поставки товару.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за період з 20 серпня 2010 року по 11 лютого 2013 року по накладним, суд визнає його вірним, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 13037,52 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат за період з 20 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року на суму заборгованості 46183,90 грн., за період з 17 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року на суму заборгованості 83378,70 грн., за період з 15 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року на суму заборгованості 32409,12 грн., за період з 26 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року на суму заборгованості 21737,04 грн., встановлено, що за розрахунком суду розмір інфляційних витрат більший ніж заявлений позивачем, але суд не виходить за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат у сумі 3975,29 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «РОСИНКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 25245,12 грн.- задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (83008, м.Донецьк, вул.Югославська, 30, р/р 26004150458871 в Донецькій обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011, код ЄДРПОУ 33967456) на користь Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «РОСИНКА» (03680, м.Київ, вул. Е.Потьє, 6, р/р 26001000144516 в ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 00382496) 3 % річних в розмірі 13037 (тринадцять тисяч тридцять сім) грн., 52 коп., інфляційні витрати в розмірі 12207 (дванадцять тисяч двісті сім) грн., 60 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (83008, м.Донецьк, вул.Югославська, 30, р/р 26004150458871 в Донецькій обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011, код ЄДРПОУ 33967456) на користь Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «РОСИНКА» (03680, м.Київ, вул. Е.Потьє, 6, р/р 26001000144516 в ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 00382496) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн., 50 коп.

У судовому засіданні 14 травня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18 травня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява