Рішення № 31373072, 25.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2013 р. Справа № 16/075-12/12/20-13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця»

про розірвання договору та стягнення 1590000,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури: не з'явився

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: Варицький Є.В., довір. № 4646/2-12 від 21.06.2012 р.

від відповідача: Лущин О.О., довір. № 71 від 14.08.2012 р.

Обставини справи:

Заступник прокурора м. Києва (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач-1) та Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - позивач-2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця» (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення 1590000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2012 р. було порушено провадження у справі № 16/075-12 (суддя Христенко О.О.).

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 62 від 28.07.2009 р., укладеного між ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця», щодо виготовлення та поставки ліфтового обладнання на об'єкти позивача-2 у встановлені договором строки. У зв'язку з чим прокурор просив суд на підставі приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України розірвати договір № 62 від 28.07.2009 р., а також стягнути з відповідача 1590000,00 грн. на користь ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» в якості повернення суми попередньої оплати на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України.

04.09.2012 р. до господарського суду Київської області Київською міською радою були подані пояснення № 29/230 від 03.09.2012 р., відповідно до яких позивач-1 просив суд позов прокурора задовольнити в повному обсязі та розглянути справу без участі представника Київської міської ради.

04.09.2012 р. до господарського суду Київської області відповідачем було подано клопотання б/н від 04.09.2012 р. про зупинення провадження у даній справі, згідно з яким відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі, оскільки ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2012 р. було порушено провадження у справі № Б11/076-12 про банкрутство ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, здійсненого на підставі розпорядження Голови господарського суду Київської області Грєхова АС. № 202-АР від 01.10.2012 р., справу № 16/075-12 з провадження судді Христенко О.О. передано до провадження судді Грабець С.Ю.

Ухвалою від 01.10.2012 р. справу № 16/075-12 було прийнято до провадження суддею господарського суду Київської області Грабець С.Ю. з присвоєнням справі № 16/075-12/12.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2012 р. (суддя Грабець С.Ю.) було зупинено провадження у справі № 16/075-12/12 до вирішення питання про включення вимог Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця» до реєстру вимог кредиторів у справі № Б11/076-12 про банкрутство ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, здійсненого на підставі розпорядження заступника голови господарського суду Київської області Карпечкіна Т.П. № 26-АР від 31.01.2013 р., справу № 16/075-12/12 з провадження судді Грабець С.Ю. передано до провадження судді Бабкіної В.М.

Ухвалою від 05.02.2013 р. справу № 16/075-12/12 було прийнято до провадження суддею господарського суду Київської області Бабкіною В.М. з присвоєнням справі № 16/075-12/12/20-13, а також поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.02.2013 р. Водночас судом було зобов'язано сторони надати письмові пояснення щодо розгляду у справі господарського суду Київської області № Б11/076-12 про банкрутство ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» кредиторських вимог ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на суму 1590000,00 грн.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 21.02.2013 р. представники прокуратури та позивача-2 зазначили суду про те, що ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2012 р. у справі № Б11/076-12 грошові вимоги ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» до ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» у вигляді боргу, зокрема, в сумі 1590000,00 грн. було включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

12.03.2013 р. до господарського суду Київської області від прокуратури міста Києва були подані пояснення № 05/113-1018-12 від 11.03.2013 р. (вх. № 4304 від 12.03.2013 р.), відповідно до яких було зазначено про підтримання вимоги про розірвання спірного договору № 62 від 28.07.2009 р. У свою чергу, щодо вимог про стягнення 1590000,00 грн. прокурор просив суд припинити провадження у даній справі у зв'язку з тим, що позивач-2 звернувся з грошовими вимогами до відповідача в межах процедури банкрутства у встановлений законодавством строк.

Також 12.03.2013 р. до господарського суду Київської області від прокуратури міста Києва були подані пояснення № 05/113-1018-12 від 11.03.2013 р. (вх. № 4311 від 12.03.2013 р.), відповідно до яких прокурор просив суд розірвати договір № 62 від 28.07.2009 р., укладений між ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця», а також стягнути 1590000,00 грн. на користь ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», оскільки станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача строк виконання зобов'язань ще не настав, посилаючись при цьому на приписи ч. 3 ст. 654 ЦК України.

У судовому засіданні 12.03.2013 р. представник прокуратури підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях № 05/113-1018-12 від 11.03.2013 р. (вх. № 4311 від 12.03.2013 р.), та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 25.03.2013 р. ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» було подано клопотання про припинення провадження у справі б/н від 25.03.2013 р. (вх. № 8132 від 25.03.2013 р.), мотивоване тим, що ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2012 р. було порушено провадження у справі № Б11/076-12 за заявою ТОВ «Сонет» про банкрутство ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця». 05.09.2012 р. оголошення про банкрутство ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» було опубліковано в офіційному друкованому виданні Верховної Ради України - газеті «Голос України» № 165 (5415). Ухвалою від 21.11.2012 р. у справі № Б11/076-12 ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» було включено до реєстру та визнано вимоги щодо відшкодування заборгованості в загальній сумі 20898978,02 грн., до складу яких включено і вимоги за договором № 62 від 28.07.2009 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.03.2013 р. щодо поданого ним клопотання б/н від 25.03.2013 р. про припинення провадження у справі зазначив, що відповідач просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1590000,00 грн.

У судовому засіданні 25.03.2013 р. представником позивача-2 було заявлено усне клопотання про зупинення провадження у даній справі до остаточного вирішення справи про банкрутство відповідача № Б11/076-12, яке було залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктами 54, 55 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» № 15 від 18.12.2009 р. передбачено, що закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону. У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

Отже, оскільки господарським судом Київської області ухвалою від 21.11.2012 р. у справі № Б11/076-12 було затверджено реєстр вимог кредиторів, і вимоги ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» до ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» у вигляді боргу, зокрема, в сумі 1590000,00 грн. було включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, то у даному випадку відсутні обставини, які унеможливлюють розгляд даної справи.

Представник прокуратури у судове засідання 25.03.2013 р. не з'явився.

У судовому засіданні 25.03.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.07.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця» (продавець) та Акціонерним товариством Холдингова компанія «Київміськбуд» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд») (покупець) було укладено договір № 62 на поставку ліфтового обладнання, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується виготовити ліфтове обладнання (обладнання) в кількості та комплектності визначеній цим договором, а покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість обладнання.

Згідно з п. 2.1 договору вартість одиниці обладнання становить 394200,00 грн. за ліфт в/п 400 кг, 24 зупинки, 1,6 м/с, 552000,00 грн. за ліфт в/п 1000 кг, 24 зупинки, 1,6 м/с, 558000,00 грн. за ліфт в/п 1000 кг ЛТПП, 24 зупинки, 1,6 м/с. Загальна вартість договору 1898400,00 грн.

У відповідності з п. 2.2 договору розрахунки за договором здійснюються покупцем в наступному порядку: 1 етап оплати в розмірі 70% від суми договору здійснюється в термін 5 банківських днів після підписання договору на підставі рахунку від продавця; 2-й етап оплати в розмірі 30% від суми договору за два тижні до відвантаження обладнання, в термін 5 банківських днів після повідомлення про готовність обладнання.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що виготовлення одного комплекту обладнання здійснюється у термін 60 робочих днів після оплати вартості договору згідно п.п. 2.1, 2.2 та повного погодження замовної технічної документації, наданої згідно п. 5.2 договору.

Згідно з п. 5.1 продавець зобов'язується передати покупцю все необхідне обладнання у відповідності з п. 3.1 договору.

Покупець зобов'язується сплатити вартість договору згідно з п.п. 2.1, 2.2 цього договору (п. 5.2 договору).

У відповідності з п. 12.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання прийнятих на себе сторонами зобов'язань.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору № 62 від 28.07.2009 р. Акціонерним товариством Холдингова компанія «Київміськбуд» було сплачено на рахунок ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» 1590000,00 грн.

16.03.2011 р. АТ ХК «Київміськбуд» було направлено на адресу ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» лист № 1957/0/2-11, відповідно до якого позивач-2, посилаючись на приписи ст. 188 ГК України, пропонував відповідачу розірвати договір та повернути кошти на рахунок компанії.

06.10.2011 р. АТ ХК «Київміськбуд» було направлено на адресу ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» лист № 7579/0/2-11, відповідно до якого позивач-2 просив відповідача у 3-денний термін погодити замовнику документацію, а також виготовити та поставити ліфти у термін 60 робочих днів.

Відповіді на вказані листи позивачем-2 отримано не було.

Оскільки ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» не було виконано умови договору № 62 від 28.07.2009 р. щодо поставки ліфтового обладнання на об'єкти ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», прокурор і звернувся з даним позовом до суду про розірвання договору № 62 від 28.07.2009 р., укладеного між Акціонерним товариством Холдингова компанія «Київміськбуд» та ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця», а також про стягнення з ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» на користь ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» 1590000,00 грн., сплачених позивачем-2 на користь відповідача в якості попередньої оплати.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Поряд з цим, згідно з п. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-пр/2002, недотримання позивачем вимог норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Зазначену позицію викладено у постанові Верховного Суду України № 3-74гс11 від 19.09.2011 р.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено умови договору, а саме - не було виконане зобов'язання за договором № 62 від 28.07.2009 р. щодо поставки ліфтового обладнання.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач доказів поставки ліфтового обладнання на виконання договору № 62 від 28.07.2009 р. чи повернення позивачеві-2 суми попередньої оплати суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням викладеного вище суд вважає доведеним факт істотних порушень з боку відповідача умов договору № 62 від 28.07.2009 р., які дають підстави для його розірвання судом, у зв'язку з чим вимога прокурора про розірвання договору № 62 від 28.07.2009 р., укладеного між Акціонерним товариством Холдингова компанія «Київміськбуд» та ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця», є доведеною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Також прокурор просить суд (з урахуванням письмових пояснень № 05/113-1018-12 від 11.03.2013 р. (вх. № 4311 від 12.03.2013 р.)) стягнути з відповідача на користь ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» 1590000,00 грн. суми попередньої оплати, посилаючись при цьому на таке.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2012 р. у справі № Б11/076-12 про визнання банкрутом ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» було затверджено реєстр вимог кредиторів та визнано позивача-2 кредитором відповідача на суму 20898978,02 грн., з яких за договором № 62 від 28.07.2009 р. - 1590000,00 грн.

Водночас, прокурор, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 654 ЦК України, зазначає, що сторони не мають права повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту розірвання договору, у зв'язку з чим, оскільки станом на момент порушення провадження про банкрутство відповідача строк виконання зобов'язань ще не настав, то одночасно із прийняттям судом рішення про розірвання договору № 62 від 28.07.2009 р., позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача-2 1590000,00 грн. також підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно з приписами ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У відповідності з частиною 4 тієї ж статті сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, звертаючись до суду з позовом у даній справі, зокрема, про стягнення 1590000,00 грн. з відповідача на користь позивача-2, в якості підстави позову прокурором було зазначено приписи ст. 693 ЦК України, за якою якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, позивачем-2 було подано заяву з вимогами до ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» як боржника у справі господарського суду Київської області № Б11/076-12 про банкрутство ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця».

Таким чином, щодо стягнення з відповідача на користь позивача-2 1590000,00 грн. одночасно заявлено грошові вимоги у справі господарського суду Київської області № Б11/076-12 про банкрутство «Промислово-інвестиційна група «Столиця», що виникли на підставі договору № 62 від 28.07.2009 р., а також позов у справі господарського суду Київської області № 16/075-12/12/20-13.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2012 р. у справі № Б11/076-12 грошові вимоги ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» до ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» у вигляді боргу, зокрема, в сумі 1590000,00 грн. було включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до п. 55 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» № 15 від 18.12.2009 р., у разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

Пунктом 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо припинення провадження у даній справі в частині вимоги про стягнення 1590000,00 грн.

Судові витрати згідно з приписами статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача шляхом стягнення до Державного бюджету України суми судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, п. 2 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1590000,00 грн.

2. Решту позовних вимог задовольнити.

3. Розірвати договір № 62 на поставку ліфтового обладнання від 28.07.2009 р., укладений між Акціонерним товариством Холдингова компанія «Київміськбуд», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код 23527052), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 57, код 33231152).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 57, код 33231152) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206 - 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення підписане 01.04.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна