Постанова № 31373052, 23.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.05.2013 р. справа №905/1054/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Федорової Ю.І.від позивача:не з»явивсявід відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь, Донецька область, на рішення господарського судуДонецької областівід26.03.2013 рокуу справі№ 905/1054/13-г (суддя Макарова Ю.В.)за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь, Донецька областьдо Підприємства Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), м. Маріуполь, Донецької областіпростягнення 85940,82 грн.ВСТАНОВИВ:

12.02.2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Маріуполь, Донецька область звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Підприємства Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) про стягнення 85940грн.82коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 42500грн.00коп., інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 2337грн.50коп., 3% річних у сумі 2895грн.82коп., штрафу в сумі 2975грн.00коп. та пені в сумі 35232грн.50коп. (а.с.2-4).

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.03.2013р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Підприємства Маріупольського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 суму основного боргу в розмірі 42500грн.00коп., інфляційні у розмірі 2337грн.50коп., 3% річних у сумі 2895грн.82коп., судовий збір в розмірі 954грн.66коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.52-54).

В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №15 від 08.10.2010 року в частині оплати отриманої продукції та обґрунтованість позовних вимог щодо основного боргу інфляційних та 3% річних.

Відмовляючи в інший частині позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов»язання.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 м. Маріуполь, Донецька область звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2013р. задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 2975грн. та пені в сумі 35232,20грн., оскільки, на думку апелянта, даний висновок суду суперечить нормам матеріального права, враховуючи те, що ч. 2 ст. 231 ГК України не містить в собі положення про застосування пені та штрафів тільки до не грошових зобов»язань (а.с.113-114).

Сторони у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, наданим їм процесуальним законом правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористалися.

Враховуючи те, що явка сторін у судове засідання не визнавалася обов»язковою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Маріуполь, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджено копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, виданого виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області (а.с.18).

Відповідач, Підприємство Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) є юридичною особою (ідентифікаційний код 08679965), що підтверджено витягом з ЄДРПОУ та копією Довідки з ЄДРПОУ (а.с. 24,25).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011р. N 1062 "Про утворення територіальних органів Державної пенітенціарної служби", утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної пенітенціарної служби шляхом перетворення територіальних органів Державного департаменту з питань виконання покарань за переліком згідно з додатком. За приписами Додатку до Постанови КМУ від 20.10.2011р. №1062 Підприємство Маріупольського виправного центру №138 перетворено в Підприємство Маріупольського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) (а.с. 37-39).

08.10.2010р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5, (за договором - продавець) та Підприємством Маріупольського виправного центру №138 ( за договором - покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № 15 (далі-договір), відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує продукти харчування, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікації, що є додатком №1 до цього договору (а.с.9-12).

Пункт 2.1 договору передбачає, що товар, котрий продавець зобов'язується передавати покупцю, має відповідати вимогам до його якості на момент його передачі покупцю, а також протягом строку придатності (гарантійного строку). Разом з товаром постачальник повинен передати покупцю документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документи та документи, що засвідчують якість товару (гігієнічний висновок, сертифікат якості, сертифікат відповідності, технічний паспорт тощо).

Пунктом 3.3 договору обумовлено загальну вартість товару, що підлягає поставці за продавцем, яка становить 42500грн.00коп. з урахуванням податку на додану вартість.

Додаток №1 до договору це Специфікація, яка встановлює назву товару, одиницю виміру, ціна за одиницю, загальну кількість та суму з ПДВ (а.с.13)

Специфікацією передбачено поставку картоплі загальною кількістю 17 000 кг на суму 42500грн.00коп. (з урахуванням ПДВ).

У відповідності із п. 4.1 договору оплата здійснюється в розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах у цьому договорі.

Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 10 календарних днів з дати поставки товару продавцем (п.4.2 договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов»язань за цим договором відповідно до чинного законодавства.

Згідно із п. 7.1 договору, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Пунктом 7.2 договору обумовлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 договору, та закінчується 31 грудня 2010року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від його виконання.

Договір та Додаток № 1 до нього (Специфікація) підписані сторонами договору без будь-яких заперечень, скріплені печатками сторін в установленому порядку.

Позивач здійснив поставку обумовленого сторонами в договорі товару відповідачу за накладною №0017 від 11.10.2010р., загальною вартістю 42500грн.00коп.

Вказана накладна містить підписи осіб, які передавали товар та приймали його, скріплені печатками обох сторін. При цьому відповідач не заперечує факт отримання спірного товару саме на суму 42500грн.00коп (а.с.14).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконано.

Актом звірки взаємних розрахунків за договором №15 від 08.10.2010р. підтверджується наявність заборгованості за відповідачем у сумі 42500грн., який підписаний сторонами у встановленому порядку ( а.с.15).

За таких підстав Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення суми основного боргу у розмірі 42500грн. 00коп., інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 2337грн.50коп., 3% річних у сумі 2895грн.82коп., штрафу в сумі 2975грн.00коп. та пені в сумі 35232грн.50коп.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення суми боргу за поставлений товар.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Укладений між сторонами договір купівлі-продажу № 15 від 08.10.2010р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 договору, покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 10 календарних днів з дати поставки товару продавцем.

Враховуючи, що за накладною №0017 товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 11.10.2010р, граничний строк оплати наступив для відповідача 21.10.2010р., а вже з 22.10.2010р. почалося прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач свої обов»язки з урахуванням вимог п.4.2 Договору не виконав, та з урахуванням акту звірки № 15 від 08.10.10 року станом на 22.06.2012 року, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 42500,00грн., розмір якої доведений та підтверджений документально.

Втім, відповідач заперечує проти наявності заборгованості, посилаючись на ненадання позивачем документів, вказаних у п.2.1 договору у підтвердження якості поставленого товару.

Проте, колегія суддів вважає, що з цим не можна погодитися з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Статтею 688 ЦК України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

З матеріалів справи вбачається, що товар був отриманий відповідачем у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №0017 від 11.10.2010р., яка підписана обома сторонами без будь-яких зауважень щодо недостачі товару чи документів до нього.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до позивача щодо відсутності некомплектності товару або супровідних документів до нього, що свідчить про передачу товару відповідачу у повному обсязі відповідно до умов п. 2.1 договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що надані відповідачем докази у якості копій вимог від 12.10.2010 року та від 17.10.2010 року є такими, що не відповідають вимогам ст. ст. 33,34 ГПК України. Крім того, в матеріалах справи відсутні й докази направлення вказаних вимог позивачу.

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі відповідно до ст.33-36 ГПК України докази звернення відповідача до позивача щодо порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару або супровідних документів до нього, або відмови від отримання спірного товару, що поставлений за видатковою накладною №0017 від 11.10.2010р., що свідчить про передачу товару відповідачу у повному обсязі відповідно до умов п. 2.1 договору, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 15 від 08.10.2010р

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2337грн.50коп., нараховані за період з 22.10.2010р. по 01.01.2013р. та 3% річних в сумі 2895грн.82коп., нараховані за період з 22.10.2010р. по 27.01.2013р.

Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2895грн.82коп. та інфляційних у розмірі 2337грн.50коп. за вказаний період є арифметично вірними, доведеними та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Що стосується позовних вимог про стягнення 2975грн.00коп. штрафу та 35232грн.50коп. пені., колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині правильним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

При вирішенні справи судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу № 15 від 08.10.2010р. щодо оплати поставленого за накладною № 0017 від 11.10.2010р. товару, тобто грошового зобов'язання.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду Донецької області, що у даному випадку підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України, не передбачається, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у своїх постановах від 6 грудня 2010 р. у справі N 3-4гс10, від 06.12.2010р. № 42/563, від 20.12.2010р. № 06/113-38.

Відповідно до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищенаведене, доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а відтак підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, прийнято з дотриманням вимог ст. 43 ГПК України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2013 року у справі №905/1054/13-г залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2013 року у справі №905/1054/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Донецької обл.