Постанова № 31371069, 22.05.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2013 року Справа № 912/438/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі - Мацекос І.М.

за участю представників сторін

позивач не з'явився

відповідач не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Олдер", с. Глинськ Світловодського району Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2013 року у справі № 912/438/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Маїс", м. Черкаси

до приватного підприємства "Олдер", с. Глинськ Світловодського району Кіровоградської області

про стягнення 136 395 грн. 59 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 113 280,0 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи за договором підряду № 52 ззк1-10 від 14.10.2010 року, 8612,38 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 6756,72 грн. інфляційних втрат та 7746,49грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2013 року у справі № 912/438/13 (суддя Болгар Н.В.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 120 036 грн. 72 коп. боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції, 7 746 грн. 49 коп. річних. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати вартості виконаних підрядних робіт; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи; нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки нарахування пені здійснено за межами встановленого граничного строку.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду змінити в частині стягнення суми основної заборгованості та розподілу суми судового збору. При цьому скаржник посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та сплату відповідачем суми боргу у повному обсязі. У якості доказу погашення суми заборгованості скаржником до апеляційної скарги надані відповідні платіжні доручення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 14.10.2010р. між ПП "Олдер" (Замовник) та ТОВ "Агропромислова компанія "Маїс" (Підрядник) був укладений договір підряду №52 ззк1-10/231, за яким позивач зобов'язався виконати роботи по збиранню кукурудзи, а відповідач - прийняти та оплатити виконані роботи на умовах даного договору.

Сторонами були узгоджені всі істотні умови договору та визначений порядок розрахунків, відповідно до якого оплату виконаних робіт Замовнику належало здійснювати оплату шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця суми, зазначеної в акті виконаних робіт, протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт сторонами.

На виконання договірних зобов'язань позивач виконав підрядні роботи у повному обсязі та передав їх відповідачу по акту прийому-передачі виконаних робіт зернозбиральними комбайнами за №1 від 28.10.2010 року на загальну суму 113 280 грн. Оплата виконаних робіт відповідачем здійснена не була. З вимогою про стягнення суми заборгованості позивач звернувся до господарського суду.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Порядок оплати робіт за договором підряду визначений ст. 854 ЦК України, відповідно до якої якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

За приписами ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З зазначеною нормою кореспондуються приписи ст. 614 ЦК України, згідно якої невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання свідчить про вину останньої в невиконанні зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що:

- роботи підрядником були виконані у повному обсязі та належним чином, що підтверджується актом приймання-передачі підрядних робіт, підписаним замовником без зауважень та заперечень;

- з акта виконаних робіт від 28.10.2010р. відповідачеві був відомий момент передачі робіт, оплату яких належало здійснити протягом 10-ти календарних днів, тобто, до 07.11.2010р., як то передбачено договором.

Відповідач зобов'язання по оплаті підрядних робіт не виконав, заходів щодо належного виконання останнього не вжив. За вказаних обставин позовні вимоги в частині основного боргу обґрунтовано задоволені господарським судом.

З врахуванням приписів ст. 625 ЦК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості передбачені інфляційні втрати та річні. Також судом, вмотивовано та обґрунтовано відмовлено в задоволенні стягнення пені, оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Граничним строком нарахування пені є 08.05.2011р., тоді як позивачем нарахування пені здійснено за період з 28.08.2012р. по 28.02.2013р., тобто, за межами встановленого строку.

У процесі перегляду справи апеляційним господарським судом за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені в установленому порядку, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач не скористалися наданим процесуальним правом на участь в судовому засіданні та не надав витребувані судом документи, як-то контррозрахунок ціни позову та документи, що його підтверджують. Рішення місцевого суду було ухвалено за наявними у справі матеріалами.

До апеляційної скарги відповідачем прилучені додаткові документи, однак, обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідача, апеляційна скарга не містить.

Сплата заборгованості, на яку посилається відповідач, не може бути підставою для зміни рішення з огляду на приписи ч.1 ст 101 ГПК України.

Сплачені відповідачем суми підлягають врахуванню при виконанні рішення органами державної виконавчої служби.

Колегія суддів не убачає правових підстав для задоволення вимог скаржника щодо розподілу витрат зі сплати судового збору. Суму судового збору у повному обсязі покладено на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій і даний висновок господарського суду відповідає положенням ч. 2 ст. 49 ГПК України.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги відповідача про скасування оспорюваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Олдер" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2013 року у справі № 912/438/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Л.М.Білецька

Т.А.Верхогляд