Рішення № 31370654, 22.05.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 0101/2085/2012Головуючий суду першої інстанції:Прищепа А.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Шестакова Н. В.

РІШЕННЯ

"22" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіШестакової Н.В. СуддівАдаменко О.Г., Павловської І.Г. При секретаріТаранець О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, до ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, до ОСОБА_9, Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим, треті особи Комунальне підприємство «М-Маяк», ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Служба у справах дітей Алуштинської міської ради АР Крим, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зобов'язання виконати певні дії

за зустрічним позовом ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи Комунальне підприємство «М-Маяк», Служба у справах дітей Алуштинської міської ради АР Крим, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням

за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8 на рішення Алуштинського міського суду АРК від 29 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року з урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_7, до ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, до ОСОБА_9, Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим, треті особи Комунальне підприємство «М-Маяк», ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Служба у справах дітей Алуштинської міської ради АР Крим, про визнання відповідачів - фізичних осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, про зобов'язання скасувати їхню реєстрацію у зазначеній квартирі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП «М Маяк», позивачка є основним наймачем цієї квартири; у зазначеній квартирі також зареєстровані діти позивачки, а також колишня дружина, син ОСОБА_14 та донька ОСОБА_7; Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_14 зареєстровані у спірній квартирі та проживали у даному приміщенні до 2000 року, малолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, взагалі не проживала у даному житловому приміщенні; у 2000 році ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишили спірне приміщення, забравши з собою усі особисті речі; ніяких перешкод відповідачам у проживанні у зазначеній квартирі не чинилося; відповідачі не проживають у цій квартирі більш шести місяців без поважних причин.

ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи Комунальне підприємство «М-Маяк», Служба у справах дітей Алуштинської міської ради АР Крим, про усунення перешкод у користуванні зазначеною квартирою шляхом вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

- 2 -

Як зазначили позивачі, між ОСОБА_7 і відповідачами виникли неприязні стосунки; відповідачі створюють ОСОБА_7 та її доньці перешкоди у проживанні в квартирі, тому ОСОБА_7 вона з донькою вимушена була знімати іншу квартиру, а ОСОБА_9 проживав у зазначеній квартирі; з березні 2012 року вони не можуть проживати у спірній квартирі, оскільки у вхідних дверях були змінені замки.

Рішенням Алуштинського міського суду АРК від 29 січня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково, у задоволенні позову ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовлено. Постановлено: визнати ОСОБА_7, ОСОБА_9 втратившими право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1, в іншій частині позову ОСОБА_15 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо визнання ОСОБА_8 особою, яка втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції в частині малолітньої ОСОБА_16 суперечать нормам цивільного права щодо визначення місця проживання дитини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення її позову, а також про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6, зазначивши, що судом першої інстанції надана неправильна правова оцінка фактичним обставинам по справі; не враховані докази, надані ОСОБА_7; рішення суду ухвалене з порушеннями норм матеріального і процесуального права.

Особи, які брали участь у справі, про час і місце засідання суду апеляційної інстанції повідомлені належним чином.

Законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції не переглядається в частині визнання ОСОБА_9 особою, яка втратила право користування квартирою, та відмови ОСОБА_9 в задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні житлом, оскільки ОСОБА_7 не уповноважена на оскарження судового рішення в інтересах свого повнолітнього сина ОСОБА_9; сам ОСОБА_9 рішення суду в апеляційному порідку не оскаржив.

Також не оскаржується, тому не переглядається рішення суду в частині відмови в позові ОСОБА_6 про скасування реєстрації відповідачів у квартирі.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ст.303 ЦПК України і з урахуванням вищенаведеного, заслухавши ОСОБА_7 та представників апелянтів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки не мешкають у даному приміщенні з 2000 року; в частині позову про визнання малолітньої ОСОБА_8 такою, що втратила право користування житловим приміщенням суд зазначив, що за ст. 29 ЦПК України така особа є процесуально недієздатною, тому не може бути зобов'язана на вчинення певних дії або позбавлення певних прав; ніяких доказів про наявність яких-небудь перешкод з боку ОСОБА_6 в здійсненні права ОСОБА_7 та ОСОБА_16 щодо користування зазначеною квартирою суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_6 та в частині відмови в позові ОСОБА_7

За матеріалами справи вбачається, що відповідно до ордеру №40 від 26 серпня 1983 року на ім'я ОСОБА_17 її родина з чотирьох осіб придбала право на зайняття службової квартири із трьох кімнат за адресою: АДРЕСА_1; у 1998 році померла ОСОБА_17, у 2000 році помер ОСОБА_18; за даними Маломаяцької сільської ради ОСОБА_7 як дружина ОСОБА_14 - брата ОСОБА_6 була зареєстрована у зазначеній квартирі 21.01.1998 року; син ОСОБА_7 зареєстрований у квартирі 19.04.1990 року; малолітня донька ОСОБА_7. - ОСОБА_16 зареєстрована 12.09.2008 року; ОСОБА_14 помер у 2005 році; втрату відповідачами права проживання у зазначеній квартирі ОСОБА_6 пов'язує з тим, що ОСОБА_7 не проживають у квартирі з 2000 року без поважних причин; зустрічний позов мотивовано тим, що відповідачі створюють різні перешкоди в користуванні квартирою.

Аналізуючи матеріали справи і докази, надані сторонами в оскарженій частині рішення, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині визначення ОСОБА_7 особою, що втратила право користування зазначеної квартирою, а також в частині відмови в задоволенні зустрічного позову зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

За ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За роз'ясненнями у п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці посування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок правомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Як зазначив суд першої інстанції, факти непроживання відповідачів у спірній квартирі з 2000 року, тобто, понад шість місяців без поважних причин, відсутності будь-яких особистих речей відповідачів у квартирі підтверджуються актом про непроживання, складеним сусідами, актом депутатів Маломаякської сільської ради від 22 березня 2012 року та показаннями свідків зі сторони ОСОБА_6

Зазначені висновки суду першої інстанції є обгрунтованими.

Із аналізу матеріалів справи і доказів, наданих ОСОБА_6, слідує, що з 2000 року відповідачі ОСОБА_7 залишили квартиру й переїхали на інше місце проживання у зв'язку із тим, що ОСОБА_7, не припиняючи шлюбу із ОСОБА_14, вступила у фактичні шлюбні стосунки із іншим чоловіком, від якого у 2008 році народила доньку ОСОБА_8

Стверджуючи те, що вона з дітьми після народження доньки повернулася у спірну квартиру на проживання, ОСОБА_7 взагалі не надала ніяких доказів у підтвердження своїх доводів і не обґрунтувала ніякими доказами період непроживання у квартирі.

Реєстрація малолітньої ОСОБА_8 у цій квартирі у вересні 2008 року не може розцінюватися як підтвердження права ОСОБА_7 на користування квартирою у 2008 році, оскільки ця реєстрація проводилася за місцем реєстрації матері дитини і не потребувала додаткового з'ясування згоди ОСОБА_6

ОСОБА_7 в засіданні суду апеляційної інстанції підтвердила, що вона добровільно уходила із квартири та деякий час проживала за іншим адресом у зв'язку зі спробою створити іншу сім'ю, однак за матеріалами справи ОСОБА_7 не доведено, що після реєстрації доньки у квартирі вона з дітьми проживала у цій квартирі, що у квартирі залишилися їхні речі і що її відсутність у квартирі понад шість місяців була вимушеною. Доводи ОСОБА_7 по суті зводяться лише до її усних пояснень. Навіть свідок ОСОБА_19, допитаний судом з ініціативи ОСОБА_7, пояснив, що сім'я ОСОБА_7 проживала у спірній квартирі декілька місяців після народження доньки у 2008 році, потім переїхала на інше місце проживання; показання цього свідка взагалі не зовсім конкретні у визначенні періоду проживання ОСОБА_7 з дітьми у спірній квартирі.

Таким чином, непроживання ОСОБА_7 у зазначеній квартирі понад шість місяців безперечно встановлено.

Обговорюючи доводи ОСОБА_7 щодо створення їй та її дітям перешкод у користуванні квартирою, колегія суддів дійшла висновку, що також відсутні докази наявності таких перешкод.

- 4 -

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_7 не зверталася до правоохоронних органів за захистом житлових прав з посиланням на неправомірну поведінку ОСОБА_6 та інших відповідачів ;звернулася до суду із зустрічним позовом тільки після пред'явлення позову ОСОБА_6; за довідкою лікаря ОСОБА_7 у 2007-2008 році у лікарні не на обліку не знаходилася; малолітня ОСОБА_20 в дитячої переписі Маломаякської амбулаторії не значиться, на обліку не знаходиться.

Зазначені обставини підтверджують те, що ОСОБА_7 фактично не проживала у зазначеній квартирі навіть після народження доньки у 2008 році.

Апеляційна скарга ОСОБА_7 не містить доводів або посилання на доказі, які б спростували висновки суду першої інстанції в оскарженій нею частині.

Разом з тим, в частині відмови в задоволенні позову про визнання неповнолітньої ОСОБА_8 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Зазначені правові норми встановлюють наявність житлового права у дитини, зокрема, за місцем проживання її батьків.

Процесуальна недієздатність дитини у сенсі ст.29 ЦПК України є правовою підставою для залучення до справи законних представників дитини, органу опіки та піклування.

Зазначені особи приймали участь у справі, тому процесуальних перешкод для обговорення житлових прав ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у суду першої інстанції не було.

Враховуючи наведені положення норм матеріального і процесуального права, приймаючи до уваги відсутність доказів наявності у ОСОБА_7 права користування житловим приміщенням у зазначеній квартирі з 2000 року, колегія суддів вважає доведеною втрату малолітньої ОСОБА_8 права користування жилим приміщенням у цій квартирі у зв'язку з тим, що дитина не проживала у цій квартирі з дня народження.

За положеннями ст.ст.10,11,60 ЦПК України, які встановлюють принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень шляхом надання належних і допустимих доказів; доказування не може грунтуватися на припущеннях.

На підставі наведеного рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання малолітньої ОСОБА_8 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у зазначеній частині про задоволення позову.

В іншій частині задоволення позову ОСОБА_6 та відмови в задоволенні позову ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8, рішення суду є законним та обгрунтованим.

Керуючись ст.ст.303,307,308,309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду АРК від 29 січня 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання малолітньої ОСОБА_8 такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити. Визнати малолітню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1. В іншій частині рішення Алуштинського міського суду АРК від 29 січня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді:

Шестакова Н.В. Адаменко О.Г. Павловська І.Г.