Рішення № 31370314, 23.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.2013 Справа № 901/1516/13За позовом прокурора Залізничного району м. Сімферополя в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир-Юг»

про стягнення 9 821,41 грн.

Суддя А.Р. Ейвазова

Представники:

від прокуратури - прокурор відділу Провотар Т.В., посвідчення №0130906 від 11.12.2012;

від позивача - Кудімова Є.С. за довіреністю №24/01-55/2578 від 28.12.2012;

від відповідача - директор Жадов Ю.Д.

Суть спору: Прокурор Залізничного району Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради звернувся до господарського суду з позовом та просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир-Юг» 8528,55 грн. основної заборгованості та 12925,86 грн. штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань, взятих на себе за умовами договору №48 від 19.11.2012 про участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Сімферополя , в частині внесення грошових коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (а.с. 3-7).

Наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради мотивовано прокурором ст. 121 Конституції України, ст. ст. 2, 36-1, 20 Закону України "Про прокуратуру" (а. с. 3-7).

Позивач у справі - Виконавчий комітет Сімферопольської міської у письмових поясненнях з позовними вимогами погоджується та просить задовольнити позов у повному обсязі (а.с. 32-35)

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомир-Юг» письмового відзиву на позов суду не надало.

Позивач та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі; представник відповідача - позов визнав.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2012 між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомир-Юг» укладено договір №48 про участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Сімферополя (а. с. 12-13, далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін певних зобов'язань, які визначені таким договором.

Так, за умовами договору, замовник, який має намір здійснити реконструкцію об'єкта містобудування - нежитлових приміщень, розташованих по вул. Пушкіна/ вул. Ушинського, 2/9 м. Сімферополь, в межах земельної ділянки площею 0,0117 га, наданої у користування на умовах оренди рішенням 34-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання №341 від 16.02.2012, зобов'язується прийняти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (п. 1.1, договору).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що участь замовника у створенні та розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста полягає у перерахуванні замовником протягом 4-х місяців грошових коштів у розмірі 5% від величини пайової участі, що складає 17328,55 грн. в місцевий бюджет на розрахунковий рахунок №21513921700002, код платежу 24170000 «надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту» в ГУ Державного казначейства в АР Крим, МФО 824026, код ОКПО 38040558, найменування платежу: «для створення та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста».

Договором встановлено, що він набирає чинності з моменту підписання та діє до повного його виконання (п. 4.1 договору).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо перерахування грошових коштів на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, а також застосування до нього відповідальності встановленої умовами договору за порушення відповідного обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.2 договору замовник зобов'язаний перерахувати протягом чотирьох місяців грошові кошти у розмірі 5% від величини пайової участі, що складає 17328,55 грн. При цьому, договір, згідно його п. 4.1, набуває чинності з моменту підписання, отже, строк виконання такого зобов'язання закінчується після спливу чотирьох місяців з дня укладення такого договору, тобто - 19.03.2013.

Так, відповідно до ч.3 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Проте, як зазначає прокурор у позовній заяві, відповідачем зобов'язання за договором виконані лише частково.

Як вбачається з копій квитанцій, відповідачем в рахунок виконання зобов'язань за договором перераховано:

- 19.03.2013 - 4400,00 грн.;

- 22.04.2013 - 4400,00 грн. (а.с. 19-20).

Отже, заборгованість на момент прийняття рішення складає 8 528,55 грн.

Таким чином, відповідач, не виконавши зобов'язання, хоча строк виконання відповідного зобов'язання, встановлений умовами договору, на момент звернення до суду з відповідним позовом вже пройшов, допустив порушення зобов'язання.

Враховуючи зазначене, вимоги в частині стягнення основної заборгованості, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 8528,55грн.

В силу ч. ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 3.2 договору, у випадку несвоєчасного внесення грошових коштів згідно пункту 1.2 даного договору замовник сплачує штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно внесеного платежу.

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви (а.с. 14), розмір штрафу становить 1292,86 грн., що відповідає 10% від 12928,55грн. - суми заборгованості станом на 19.03.2013 року, строк оплати якої є простроченим.

Зважаючи на вказане, позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню у сумі 1292,86 грн.

Витрати на оплаті позову судовим збором у розмірі 1 720,50грн. підлягають покладенню на відповідача згідно чч. 2,3 ст.49 ГПК України , оскільки саме з його вини виник спір.

Обраховуючи відповідний судовий збір, суд виходив з положень Закону України «Про судовий збір», відповідно до ч.2 ст.4 якого, судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

При цьому, в силу ч. 1 цієї норми, судовий збір обраховується з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява подається до суду.

Дану позовну заяву подано до господарського суду Автономної Республіки Крим 08.05.2013.

Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 грн.

Таким чином, розмір судового збору складає 1720,50 грн. ((8528,55+1292,86)/100*2<1147*1,5, тому 1147*1,5) що складає 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення; повне рішення складено 23.05.2013.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир-Юг» до місцевого бюджету на користь Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради 8528,55грн. основної заборгованості, 1 292,86грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир-Юг» в доход державного бюджету 1720,50грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Р. Ейвазова