Постанова № 31368770, 22.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 5013/1281/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 березня 2013 року у справі № 5013/1281/12 Господарського суду Кіровоградської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, Кіровоградська область, про стягнення 5 360 831,75 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Вознюк Є.В. (дов. № 14-61 від 22.03.13);

відповідача - Малахова Т.Ю. (дов. № 3 від 02.01.13),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року позивач ПАТ НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення 5 360 831,75 грн.

Вказував, що 30.09.11 між ним (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 14/2594/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого він зобов'язався передати покупцю імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого газу у жовтні-грудні 2011 року, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 4 565 030,63 грн. боргу, 38 010,08 грн. інфляційних втрат, 86 396,47 грн. річних, 351 842,44 грн. пені, 319 522,14 грн. штрафу та судові витрати, а всього - 5 360 831,75 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10 січня 2013 року (суддя Мохонько К.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 березня 2013 року (колегія суддів у складі: Білецької Л.М. - головуючого, Верхогляд Т.А., Тищик І.В.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 38 010,08 грн. інфляційних втрат, 86 396,47 грн. річних, 175 921,22 грн. пені, 159 776,07 грн. штрафу та 64 380 грн. судового збору.

Припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 4 565 030,63 грн. основного боргу в зв'язку з його сплатою відповідачем після порушення провадження у справі.

В решті вимог відмовлено.

Рішення в частині задоволення вимог мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу.

Судові акти в частині зменшення розміру пені та штрафу обґрунтовані посиланнями на ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання, фінансовий стан обох сторін та встановлене ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України право суду на зменшення їх розміру.

У касаційній скарзі ПАТ НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині зменшення розміру пені та штрафу та постановити в цій частині нове рішення про задоволення вимог про їх стягнення в повному обсязі.

У касаційній скарзі КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, посилаючись на ту обставину, що попередніми судовими інстанціями не враховано те, що 90 % споживачів відповідача є населення та бюджетні установи, які сплачують надані ним послуги із значною затримкою, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині зменшення розміру пені та штрафу на 50 % та постановити в цій частині нове рішення про зменшення розміру пені та штрафу на 95 %.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (постачальником) та КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (покупцем) був укладений договір № 14/2594/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого постачальник зобов'язався передати покупцю імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюються до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено та наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що на виконання умов вказаного договору позивач у жовтні-грудні 2011 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 7 801 605,28 грн., проте відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого газу виконав частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 4 565 030,63 грн.

Водночас судами встановлено, що після подачі даного позову до суду і до прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі, відповідач платіжним дорученням № 8 від 10.12.12 сплатив позивачу 4 565 030,63 грн. основного боргу.

За таких обставин, судами правильно припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 4 565 030,63 грн. боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання здійснено нарахування пені на суму 351 842,44 грн. грн. та штрафу на суму 319 522,14 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати отриманого природного газу, суди попередніх інстанцій, на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, встановивши дійсні обставини справи щодо підстав порушення відповідачем свого грошового зобов'язання та ступінь виконання ним грошового зобов'язання, обґрунтовано зменшили розмір пені та штрафу на 50 % до 175 921,22 грн. та до 159 776,07 грн. відповідно.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги ПАТ НАК "Нафтогаз України" не погоджується з постановленими у справі судовими актами лише в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу та посилається при цьому на порушення судами приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України.

Разом з тим, зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, тому посилання скаржника на порушення судами даних норм, слід залишити поза увагою суду.

Посилання касаційної скарги КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на те, що 90 % споживачів відповідача є населення та бюджетні установи, які сплачують надані ним послуги із значною затримкою, що є правовою підставою для зменшення розміру пені та штрафу на 95 %, не заслуговують на увагу суду, оскільки приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу суд зобов'язаний врахувати майнові інтереси обох сторін у справі.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 березня 2013 року у справі № 5013/1281/12 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Мележик Н.І.

Самусенко С.С.