Постанова № 31368727, 21.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 5017/2357/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської областіна постанову та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року господарського суду Одеської області від 18.01.2013 рокуу справі господарського суду № 5017/2357/2012 Одеської областіза заявою Української аграрної біржідо ТОВ "Вольвіна"про визнання банкрутомліквідаторСафронова С.В.у судовому засіданні взяли участь представники:

ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області: Єлістратов К.Ю. (довіреність №7461/9/10-007 від 20.08.2012 року),Української аграрної біржі:Арбузов О.О. (довіреність №042.07/180 від 20.05.2013 року),ТОВ "Вольвіна":не з'явилися. В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вольвіна" (далі - боржника) за заявою Української аграрної біржі (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року у справі № 5017/2357/2012, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2012 року визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 3 269 993, 51 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора подати у десятиденний строк оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів, примірник оголошення надати суду (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року у справі № 5017/2357/2012, а.с. 3 - 5).

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вольвіна" опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №166 від 14.09.2012 року (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року у справі № 5017/2357/2012, а.с. 7).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з грошовими вимогами ТОВ "Хавестер": 45 000 грн. основний борг (четверта черга), 6 182, 04 грн. неустойка (шоста черга), 1 102 грн. судові витрати (перша черга) та Української аграрної біржі: 2 761 607, 09 грн. основний борг, 508 386, 74 грн. неустойка, 5 365 грн. судові витрати, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, визнано погашеними (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року у справі № 5017/2357/2012, а.с. 8 - 10).

Постановою господарського суду Одеської області від 04.12.2012 року боржника визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном і повноваження розпорядника майна боржника, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сафронову С.В., яку зобов'язано у п'ятиденний строк опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, скасовано арешт, накладений на майно боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, зобов'язано ліквідатора після завершення усіх розрахунків із кредиторами подати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута на затвердження (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року у справі № 5017/2357/2012, а.с. 11- 13)

18.01.2013 року до господарського суду надійшла заява за вх. №1903/2013 ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про визнання кредиторських вимог до боржника - ТОВ "Вольвіна" на суму 3 295 729, 83 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року (суддя Лепеха Г.А.) у задоволенні заяви (вх. №1903/2013 від 18.01.2013 року) ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про визнання кредиторських вимог ТОВ "Вольвіна" на суму 3 295 729, 83 грн. відмовлено з підстав подання заяви з грошовими вимогами до боржника після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону, та погашення вимог заявника відповідно до частини 2 статті 14 Закону. Як додаток до ухвали від 18.01.2013 року, зазначено про повернення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області заяви №1903/2013 від 18.01.2013 року (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року у справі № 5017/2357/2012, а.с. 14 - 15)

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області (далі - скаржник) звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 18.01.2013 року, а справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про визнання кредиторських вимог податкової інспекції.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді: Картере В.І., суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року у справі №5017/2357/2012 - без змін з тих же підстав (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року у справі №5017/2357/2012, а.с. 43 - 45).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 20.02.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 18.01.2013 року, справу направити до суду першої інстанції для розгляду заяви ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про визнання кредитором боржника, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, скаржник зазначив, що заборгованість боржника, на якій ґрунтуються грошові вимоги ініціюючого кредитора, виникла на підставі невиконання ТОВ "Вольвіна" зобов'язань за іноземним кредитом та була стягнена за рішенням суду за позовом ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, а тому, за твердженням скаржника, саме податковий орган повинен стягувати зазначену заборгованість з боржника, а не ініціюючий кредитор у даній справі про банкрутство, саме податковий орган вправі ініціювати процедуру банкрутства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 20.02.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 18.01.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників податкової інспекції та ініціюючого кредитора, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

За приписами статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції).

Згідно з частиною 2 статті 14 Закону, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції).

Пунктами 3.1., 3.4., 3.5. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України №75 від 10.12.2002 року, чинної на момент винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, позовні заяви, апеляційні скарги, відзиви, додаткові матеріали, а також інші документи, що стосуються судових справ, в порядку, передбаченому розділом 2 цієї Інструкції, передаються суддям (колегіям суддів) для розгляду. У випадку відмови у прийнятті позовної заяви чи повернення її без розгляду позовні матеріали повертаються заявникові згідно з ухвалою. Ухвала про відмову у прийнятті позовної заяви чи про повернення позовної заяви без розгляду та позовні матеріали надсилаються заявникові рекомендованою поштою. З прийняттям позовної заяви до розгляду починається формування справи в такому порядку: бланк опису справи або 1 - 2 чистих аркушах для продовження опису, початого на обкладинці; ухвала про порушення провадження у справі; позовна заява; поштова квитанція про направлення копії позовних матеріалів відповідачеві; платіжний документ про сплату судового збору. Далі документи підшиваються згідно з додатком до позовної заяви.

Отже, у випадку розгляду по суті заяви про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство та відмови суду у її задоволенні, оригінал такої заяви з доданими до неї документами підшивається до матеріалів справи, а заявнику надсилається лише копія ухвали, винесеної за результатами розгляду такої заяви.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Суди встановили, що 18.01.2013 року до господарського суду надійшла заява за вх. №1903/2013 ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 3 295 729, 83 грн.

Розглянувши зазначену заяву, суд першої інстанції відмовив у її задоволенні з підстав звернення заявника з грошовими вимогами до боржника після закінчення строку, встановленого для пред'явлення кредиторських вимог згідно з частиною 1 статті 14 Закону, та їх погашення відповідно до частини 2 статті 14 Закону. Отже, суд першої інстанції прийняв судовий акт про результат розгляду грошових вимог кредитора по суті.

При цьому, судом першої інстанції, в порушення пунктів 3.4., 3.5. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України №75 від 10.12.2002 року, згідно резолютивної частини ухвали від 18.01.2013 року було повернено податковій інспекції розглянуту по суті у судовому засіданні заяву з кредиторськими вимогами до боржника, тоді як оригінал зазначеної заяви та додатків до неї суду належало долучити до матеріалів справи.

Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, на зазначене уваги не звернув, не витребував від скаржника оригіналу незаконно повернутої йому судом першої інстанції заяви з кредиторськими вимогами до боржника та додатків до неї, тим самим порушивши вимоги статті 101 ГПК України про перевірку рішення суду першої інстанції в повному обсязі.

З огляду на зазначене процесуальне порушення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними висновки апеляційного суду про залишення в силі ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви скаржника за вх. №1903/2013 від 18.01.2013 року без ознайомлення зі змістом самої заяви та доданих до неї документів.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що оскаржувана постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року винесена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №457/9/10-007 від 28.01.2013 року на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року про відмову у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 3 295 729, 83 грн. з матеріалами справи №5017/2357/2012 - направленню на новий апеляційний розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

При новому апеляційному розгляді апеляційному суду належить витребувати оригінал заяви ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області (вх. №1903/2013) від 18.01.2013 року про визнання кредиторських вимог до боржника у справі №5017/2357/2012, який подавався до суду першої інстанції, дослідити зазначену заяву на предмет додержання кредитором 30-денного строку на її подання відповідно до частини 1 статті 14 Закону, перевірити обґрунтованість заявлених кредиторських вимог, доводів кредитора про відсутність правових підстав для ініціювання процедури банкрутства за заявою Української аграрної біржі в спірному випадку та з огляду на встановлене дійти висновку про наявність або відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, можливість подальшого здійснення процедури банкрутства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року у справі №5017/2357/2012 скасувати.

Апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №457/9/10-007 від 28.01.2013 року на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року з матеріалами справи №5017/2357/2012 направити на новий апеляційний розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко