Ухвала суду № 31368595, 25.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К-29038/10

№ К-29038/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2010

у справі № 11/95/09-АП Господарського суду Запорізької області

за позовом Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів про виконання судових рішень у кримінальних справах в Запорізькій області в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах -Державного департаменту України з питань виконання покарань в особі Державного підприємства (ДП) «Підприємство Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області № 20»

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

треті особи: 1. Вільнянський районний відділ земельних ресурсів Запорізької області

2. Вільнянський міський відділ земельних ресурсів Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2010, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.08.2007 № 0005131503/0; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі Вільнянська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову та відмовити у задоволенні позову в цій частині, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Позивач та треті особи не реалізували право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІII), згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 31.07.2007 № 378/15-08680069, про порушення ДП «Підприємство Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області № 20» норм підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ) та ст. 17 Закону України «Про плату за землю» (Закон № 2535-XII) щодо граничних строків сплати сум узгодженого податкового зобов`язання із земельного податку.

На підставі акта перевірки МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2007 № 0005131503/0 про застосування до підприємства штрафу в розмірі 2148,99 грн. за затримку на 789 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку у сумі 4297,96 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частиною 1 статті 5 цього Закону встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) згідно з частиною 2 цієї статті є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) або землекористувач, у тому числі орендар земельної ділянки.

Як свідчать додані до матеріалів справи копії державного акту на право постійного користування землею від 10.09.2004 серії ІІ - ЗП № 002996 (а.с. 21) та листа виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області від 08.04.2009 № 04-05/509 (а.с. 52), оцінка яким дана судом з дотриманням норм ст. 86 КАС України, земельна ділянка загальною площею 41,3393 га була надана Вільнянській виправній колонії № 20 УДДУ ПВП у Запорізькій області на титулі постійного користування. Отже, позивач не є користувачем (власником) цієї земельної ділянки, а відтак - і платником земельного податку за цю земельну ділянку, оскільки платником є землекористувач.

У судовому процесі встановлено, що в податковому розрахунку земельного податку за квітень 2005 року ДП «Підприємство Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області № 20» допустило помилку, а саме: помилково відображено податкові зобов`язання за звітний період у сумі 4297,00 грн. Вказана помилка була виправлена поданими 17.11.2006 та 01.06.2007 уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань із земельного податку до цього розрахунку у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Дії позивача щодо виправлення помилки в розрахунку з земельного податку на землю за 2005 рік були прирівняні податковим органом до самостійного погашення суми податкового боргу платником податків.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 2181-ІII податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

За змістом вказаних норм обов'язок щодо дотримання встановленого законом строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань виникає лише у випадку наявності цих зобов'язань. Зменшення позивачем суми податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку виключає узгодженість такої суми як суми податкових зобов'язань, а відтак виключає обов'язок позивача сплатити цю суму та правомірність застосування штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов `язання.

Нормами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачено застосування штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, у розмірах в залежності від терміну такої прострочення платежу. При цьому, обов`язковою умовою застосування штрафу є наявність узгодженого податкового зобов`язання, яке у позивача відсутнє з огляду на відсутність земельної ділянки на титулі користування або власності.

У силу норми частини 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак