Ухвала суду № 31368581, 15.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К-24250/10-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року

у справі № 2а-3550/09/2270/6

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жослав»

до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Жослав» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 січня 2009 року № 0000032300/0 та № 0000042300/0, а також другої податкової вимоги від 11 лютого 2009 року № 2/25 (в редакції заяви про доповнення позовних вимог від 07 квітня 2009 року).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області від 27 січня 2009 року № 0000032300/0 та № 0000042300/0, а також другу податкову вимогу від 11 лютого 2009 року № 2/25.

У касаційній скарзі Старокостянтинівська ОДПІ Хмельницької області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Старокостянтинівська ОДПІ Хмельницької області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Жослав» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 65/23/32445406 від 21 січня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 1.32 статті 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпункту 5.7.7 пункту 5.7 статті 5, підпункту 11.31 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 71602,00 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2007 року - 7743,00 грн., у 3 кварталі 2007 року - 55992,00 грн., у 4 кварталі 2007 року - 7867,00 грн.; пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, у періоді який перевірявся, на загальну суму 69064,00 грн., у тому числі: за квітень 2007 року - 29000,00 грн., за квітень 2008 року - 40064,00 грн.

27 січня 2009 року Старокостянтинівська ОДПІ Хмельницької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000032300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Жослав» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 107403,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 71602,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35801,00 грн.

27 січня 2009 року Старокостянтинівська ОДПІ Хмельницької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000032300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ ««Жослав» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 103596,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 69064,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34532,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що господарські операції з придбання вакуумних пресів та геодезичного обстеження основної будівлі цегляного заводу, складів та навколишньої території ТОВ «Жослав» здійснювало без економічного змісту, використовуючи схеми для уникнення від оподаткування, а отримані послуги в господарській діяльності товариством не використовувались.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що посилання податкового органу про непов'язаність операцій з придбання вакуумних пресів із господарською діяльністю позивача, з огляду на види діяльності, які здійснює ТОВ «Жослав», а доводи про здійснення такої операції без економічної вигоди є припущеннями органу державної податкової служи, які спростовані в процесі розгляду справи. Також суд виходив з того, що необхідність проведення геодезичного обстеження основної будівлі цегляного заводу, складів та навколишньої території була зумовлена повінню, в результаті якої могли бути пошкоджені конструкції будівлі, з урахуванням того, що нікчемність такої угоди в судовому порядку встановлена не була.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про заниження валового доходу по операціях з придбання вакуумних пресів на умовах товарного кредиту згідно договору № 47 від 02 квітня 2007 року, укладеного позивачем з (покупцем) з ПП «Одетта» (продавцем), а також про те, що операції з продажу позивачем таких пресів іншому суб'єкту господарювання - ПП «Норма М» на підставі договору № 30/04 від 30 квітня 2007 року були здійснені без економічної мети.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За приписами підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вартість реалізованих позивачем вакуумних пресів правомірно була віднесена до складу валових доходів, а невключення до ціни продажу таких пресів відсотків за товарним кредитом, передбачених пунктом 2.4 статті 2 договору № 47 від 02 квітня 2007 року, у розмірі 145000,00 грн., не є порушенням вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не свідчить про понесення ТОВ «Жослав» збитків, з урахуванням того, що такі преси були придбані позивачем за ціною 600000,00 грн. (а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості, був включений до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду у сумі 120000,00 грн.), а продані за ціною 605000,00 грн. без податку на додану вартість, що спростовує висновки податкового органу про відсутність для ТОВ «Жослав» економічної вигоди за результатами такої господарської операції, а також зважаючи на те, що відсотки за товарним кредитом були включені позивачем до валових витрат у відповідності до положень підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про заниження валових витрат та, як наслідок, неправомірне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних послуг, по операціях з придбання послуг геодезичного обстеження, наданих позивачу ПП «Комфорт АВС» згідно договору № 0304/08 від 03 квітня 2008 року, оскільки вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Жослав» та не спричинили реального настання правових наслідків, що свідчить про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ПП «Комфорт АВС».

Як встановлено судом апеляційної інстанції, необхідність проведення геодезичного обстеження основної будівлі цегляного заводу, складів та навколишньої території була зумовлена повінню, в результаті якої могли бути пошкоджені конструкції будівлі, про що також було зазначено на 10 аркуші акту перевірки.

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що факт виконання сторонами умов договору № 0304/08 від 03 квітня 2008 року, а також настання реальних наслідків за цим договором підтверджується звітом про виконання робіт, актом від 30 квітня 2007 року, податковою накладною від 30 квітня 2008 року, а також договором оренди цілісного майнового комплексу, укладеного позивачем з ОСОБА_1, предметом якого був цілісний майновий комплекс, який, в свою чергу був об'єктом геодезичного обстеження.

При цьому, колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, сторонами оспорюваного правочину, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що прийняті податковим органом оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна