Ухвала суду № 31368236, 15.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К-28228/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства «Металлургстройсервис» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 по справі №2а-8906/10/0570 за позовом Приватного підприємства «Металлургстройсервис» до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Металлургстройсервис» (далі-ПП «Металлургстройсервис», позивач) до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі - Єнакіївська ОДПІ у Донецькій області, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень форми «Ш» про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань від 19.06.2009 №000211164/0 на суму 100,00грн. та №0002121640/0 на суму 8655,48грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 21.08.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.11.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.6.1.7 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 №110 (далі-Інструкція), ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали результати перевірки позивача з питань своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання, викладені в акті від 07.05.2009 №1103/442/15-214-4/35443155.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем граничних строків сплати податку на додану вартість на 90, 148 та 151 день. Керуючись приписами пп. 17.1.7 п. 1.17 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон України №2181-ІІI) податковим органом було нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 100,00грн. та 8655,48грн., що відображено у відповідних податкових повідомленнях-рішеннях від 19.06.2009 №000211164/0 та №0002121640/0.

Відповідно до абз. 3 пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону, у редакції, що існувала на день завершення перевірки, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Не погоджуючись з застосуванням штрафних санкцій, позивач наполягає на безпідставності складання відповідачем податкових повідомлень-рішень пізніше ніж на наступний день після закінчення 90 календарних днів затримки сплати податкового зобов'язання з посиланням на п.п.6.1.7 Інструкції.

Разом з тим, згідно з преамбулою Закону України №2181-ІІI цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що базовий податковий період для застосування строків сплати та санкцій згідно Закону України №2181-ІІІ може визначатися лише законом з питань оподаткування, а відповідно до вказаного Закону право податкового органу на визначення зобов'язань до платника податку може бути реалізовано протягом 1095 днів.

Правильним є також висновок суду щодо дотримання податковим органом процедури вручення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки за результатом розгляду справи було встановлено, що податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу позивача, проте повернулись з відміткою поштового відділення про невручення, у зв'язку з чим було складено акт про неможливість вручення, а податкові повідомлення-рішення розміщені на дошці оголошень, що відповідає приписам ст. 6 Закону України №2181-ІІІ.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 210, 222, 223, 224, 230, 231, 232 ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Металлургстройсервис» залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв