Ухвала суду № 31368118, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К/9991/64616/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Павлюка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року

у справі № 2а/1770/5704/2011

за позовом Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Костопільський держспецлісгосп» (далі - позивач, ДП СЛАП «Держспецлісгосп»)

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - відповідач, Костопільська МДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ДП СЛАП «Держспецлісгосп» звернулось у грудні 2011 року до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000942341 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 537 632,25 гривні (430 910,00 гривень - за основним платежем, 106 722,25 гривні - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Костопільської ОДПІ від 17.10.2011 року № 0000942341 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 537 632,25 гривні (430 910,00 гривень - за основним платежем, 106 722,25 гривні - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року та в позові відмовити.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції її правонаступником Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено такі обставини.

Костопільською МДПІ з 20.09.2011 року по 26.09.2011 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП СЛАП «Костопільський держспецлісгосп» з питань правомірності перебування підприємства на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 31.07.2011 року, за наслідками якої складено акт від 03.10.2011 року № 807/23/33318900.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем: пп. 7.3.1, п. 7.3, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року; п. 187.1 ст. 187, п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 430 910,00 гривень, у тому числі: січень 2009 року - 8798,00 гривень, лютий 2009 року - 18 369,00 гривень, березень 2009 року - 27 575,00 гривень, квітень 2009 року - 17 059,00 гривень, травень 2009 року - 20 911,00 гривень, червень 2009 року - 17 602,00 гривні, липень 2009 року - 10 232,00 гривні, серпень 2009 року - 17 604,00 гривні, вересень 2009 року - 19 537,00 гривень, жовтень 2009 року - 16 478,00 гривень, листопад 2009 року - 24 739,00 гривень, грудень 2009 року - 17 621,00 гривня, січень 2010 року - 11 910,00 гривень, лютий 2010 року - 19 784,00 гривні, березень 2010 року - 25 902,00 гривні, квітень 2010 року - 15 090,00 гривень, травень 2010 року - 19 992,00 гривні, червень 2010 року - 15 411,00 гривень, липень 2010 року - 11 539,00 гривень, серпень 2010 року - 16 466,00 гривень, вересень 2010 року - 11 853,00 гривні, жовтень 2010 року - 20 511,00 гривень, листопад 2010 року - 25 312,00 гривень, грудень 2010 року - 16 590,00 гривень, березень 2011 року - 1218,00 гривень, квітень 2011 року - 2807,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000942341, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 537 632,25 гривні (430 910,00 гривень - за основним платежем, 106 722,25 гривні - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III та п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (в редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 року № 82, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 15.03.2001 року за № 238/5429) позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПА в Рівненській області, рішенням якої, від 22.12.2011 року № 25325/25-16/512, податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000942341 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на думку податкового органу підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000942341 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 537 632,25 гривні стало те, що позивач безпідставно користувався пільговим режимом оподаткування податком на додану вартість з 30.01.2009 року по 29.07.2011 рок, що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 430 910,00 гривень.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Проте з оскаржуваної ухвали не вбачається можливим встановити, які саме обставини справи зумовили прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції.

Розглядаючи справу суд апеляційної інстанції не вказав на матеріальні норми, які регулюють спірні правовідносини, яким чином нормативні положення впливають на вирішення даного спору.

З огляду на встановлене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачити ці норми.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

В описовій частині рішення, зокрема, має бути зазначено зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви; про внесені зміни підстав чи предмета позову, розміру позовних вимог, якщо вони мали місце, і узагальнено викласти позицію відповідача: чи визнає він позов, а якщо визнає, то повністю чи частково; у разі заперечень - у чому суть заперечень проти позову; пояснення осіб, які беруть участь у справі, висновки органів державної влади або місцевого самоврядування, якщо вони брали участь у справі, а також зазначити докази і обставини, для встановлення яких вони досліджувалися.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, та інші норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін.

З огляду на викладене судова колегія Вищого адміністративного суд України не може визнати законним та обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції, у якому не вказані матеріальні норми, які регулюють спірні правовідносини, та яким чином нормативні положення впливають на вирішення даного спору.

У зазначеному рішенні відсутні посилання на будь-які обставини, що мають значення для справи, відсутні висновки суду про встановлені обставини їх правові наслідки, та не перевірено встановлені судом першої інстанції факти.

З огляду на викладене, а також той факт, що судом апеляційної інстанції не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року у справі № 2а/1770/5704/2011 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько