Постанова № 31367526, 18.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2013 р. Справа № 804/4670/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

при секретарі судового засідання: Зубінській М.Ю.

за участю:

представників позивача: Гусарова В.О., Барбашина С.Д.,

представника відповідача: Колота В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №49 від 18 січня 2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, а також визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 07 березня 2013 року №0000222205 та №0000232205.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався на те, що наказ про призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача є протиправним, оскільки він був винесений без наявних на те підстав і посилання в ньому на призначення перевірки згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України є незаконним, тому що позивач, через недотримання відповідачем в його обов'язковому письмовому запиті вимог ст.73 цього Кодексу, був звільнений від обов'язку надавати відповідь на такий запит, про що і повідомив відповідача, але останній не врахував законність вищеозначених причин відмови позивача у наданні пояснень та їх документальних підтверджень. Щодо незгоди з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач зазначав, що відповідачем безпідставно було зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного позивачем з його контрагентом ТОВ «Ривс», оскільки цей правочин недійсним в судовому порядку не визнавався та є реальним, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, натомість, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цим первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даного правочину. Єдиною підставою для визнання недійсними господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Ривс», не настання реальних правових наслідків укладених правочинів, здійснення ТОВ «Ривс» діяльності з надання податкової вигоди третім особам, стали висновки акту перевірки від 21.12.2012р. щодо взаємовідносин останнього з контрагентами, які нібито здійснювали умисні дії щодо маніпулювання даними власної податкової звітності, проте, жодним чином вина ТОВ «Ривс» у вказаних діяннях не встановлена. З огляду на це позивач вважає, що він правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Ривс», а також правомірно включив до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств звітного податкового періоду відповідні суми за господарськими операціями з цим контрагентом.

У судовому засіданні представники позивача підтримали пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» за липень, вересень 2012 року, оскільки правочин, укладений з цим контрагентом не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс», який відповідач отримав від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, та згідно якого встановлено, що у ТОВ «Ривс» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а також доказів щодо перевезення товару, його походження, сертифікацію та інше, що свідчить про нікчемність укладених цим суб'єктом господарювання правочинів по ланцюгу. Також відповідач посилався на те, що позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, які підтверджують рух товару за господарськими операціями з ТОВ «Ривс», що також свідчить про нереальність укладеного з ним правочину.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА", посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього. Крім того представник відповідача зазначав, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача була призначена та проведена з дотриманням вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було надано відповідь на обов'язковий письмовий запит відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" (далі - ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА") (код ЄДРПОУ 31624420) зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 17.08.2001р. за №12241050001016724, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС) як платник податків.

04 січня 2013 року ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС було сформовано та направлено на адресу ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" письмовий запит №258/10/221 про надання пояснень та завірених належним чином копій первинних документів щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт Д» за період липень, вересень 2012 року та ТОВ «Ривс» за період липень, вересень 2012 року (а.с.15).

Означений запит, відповідно до розписки на ньому, був отриманий уповноваженою особою ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" - Дараган 09 січня 2013 року (а.с.204).

Повноваження податкового органу на безоплатне отримання від платників податків інформації, пов'язаної з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, передбачені п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

При цьому п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

При цьому п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України також встановлено, що Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (далі - Порядок №1245) передбачено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Як вбачається з запиту відповідача від 04.01.2013р. за вих. №258/10/221, він підписаний в.о. начальника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС та містить опис інформації, що запитується, та перелік документів, що її підтверджують.

Разом тим, у цьому запиті не зазначено жодних підстав для його надіслання та посилань на відповідний пункт ст.73 Податкового кодексу України, яким визначено такі підстави, а також посилань на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації, а саме на ст.20 Податкового кодексу України. В цьому запиті міститься лише посилання на п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, який встановлює саме підставу для призначення документальної позапланової перевірки.

При цьому п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України чітко визначено, що у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Означена норма закону кореспондується з приписами п.16 Порядку №1245, згідно якого у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

З огляду на наведене, позивач листом від 17.01.2013р. за вих.№09 повідомив відповідача про те, що в силу приписів п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, він не зобов'язаний надавати відповідь на запит від 04.01.2013р. за вих. №258/10/221. Вказаний лист позивача, відповідно до штампу реєстрації вхідної кореспонденції, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС отримало 17 січня 2013 року (а.с.16,202).

18 січня 2013 року начальником ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС було видано наказ № 49 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період липень, вересень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (а.с.12, 203).

Разом з тим, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України передбачено, що однією з підстав для здійснення документальної позапланової перевірки є та обставина, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Зважаючи на те, що запит про надання податкової інформації від 04.01.2013р. за вих. №258/10/221 не відповідав приписам ст.73 Податкового кодексу України, що звільняло позивача від обов'язку надавати на нього відповідь взагалі, а також на те, що, з урахуванням отримання позивачем цього запиту 09.01.2013р., строк тривалістю 10 робочих днів з дня отримання такого запиту для надання на нього відповіді спливав лише 23 січня 2013 року, а наказ про призначення документальної позапланової перевірки позивача був виданий 18.01.2013р., тобто ще до закінчення встановленого законом терміну, у відповідача не було підстав для призначення перевірки позивача згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а, отже, означений вище наказ від 18.01.2013р. №49 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу відповідача №49 від 18 січня 2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача підлягають задоволенню.

Також суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 07.03.2013 року №0000222205 та №0000232205, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача було складено акт №658/22-5/31624420 від 15.02.2013р., яким зафіксовано допущення позивачем порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження останнім податку на додану вартість у сумі 136000,00грн., у тому числі по періодах: у липні 2012р. на суму 57667,00грн., у вересні 2012 року на суму 78333,00грн., а також порушення позивачем приписів п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток підприємств у сумі 142800,00грн. за 3 квартал 2012 року (а.с.20-115).

Означений висновок обґрунтований тим, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Ривс» за липень, вересень 2012 року, оскільки правочин, укладений з цим контрагентом не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс», який відповідач отримав від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, та згідно якого встановлено, що у ТОВ «Ривс» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а також доказів щодо перевезення товару, його походження, сертифікацію та інше, що свідчить про нікчемність укладених цим суб'єктом господарювання правочинів по ланцюгу. Також в акті перевірки зазначено, що позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, які підтверджують рух товару за господарськими операціями з ТОВ «Ривс», що також свідчить про нереальність укладеного з ним правочину.

На підставі означеного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС 07 березня 2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000222205, яким ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 170000,00грн., з яких за основним платежем - 136000,00грн. та за штрафними санкціями - 34000,00грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000232205, яким ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 178500,00грн., з яких за основним платежем - 142800,00грн. та за штрафними санкціями - 35700,00грн. (а.с.13,14).

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

У відповідності до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодекс України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 03 січня 2012 року між ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" та ТОВ «Ривс» було укладено договір поставки №5, згідно якого ТОВ «Ривс», як постачальник, зобов'язувався передати у встановлений строк товар у власність покупця - ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА", а покупець зобов'язувався згідно з умовами цього договору прийняти товар та сплатити за нього. Найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики товару, строки постачання зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с.132-133).

Згідно п.3.1 та п.3.2 вказаного договору поставка товару здійснювалась на умовах самовивозу, а датою фактичної поставки товару вважається дата його вручення покупцю чи отримувачу з додаванням пакета документів, передбачених п.6.2 даного договору.

Позивачем було надано суду договір №01/07 від 01 червня 2012 року, укладений з ФОП ОСОБА_4 (перевізник), згідно якого перевізник зобов'язувався на підставі заявки замовника - ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" здійснювати перевезення вантажів в пункти призначення на території України, а замовник зобов'язувався сплачувати перевізникові за надані послуги (а.с.213).

Також позивачем надано акти виконаних робіт згідно цього договору від 31 липня 2012р. та від 29.09.2012р. та товарно-транспортні накладні, згідно яких ФОП ОСОБА_4 здійснював перевезення товару (металоконструкцій) від вантажовідправника - ТОВ «Ривс» до вантажоодержувача - ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" (із вказівкою накладних, виписаних на цей товар, та його вартості) (а.с.213-235).

Щодо посилань відповідача на те, що означені товарно-транспортні накладні не були надані до перевірки позивач пояснив, що не надавав їх відповідачеві, оскільки згідно запиту на надання документів до перевірки старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Ралло О.В., який проводив документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА", останні не запитувалися (а.с.236).

Як вбачається з акту перевірки ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" №658/22-5/31624420 від 15.02.2013р., проведеною перевіркою було встановлено, що металопрокат, придбаний у ТОВ «Ривс», зберігався на складі позивача, який знаходиться у використанні згідно договору оренди нежитлових приміщень №2 від 01.01.2012р., які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мічуріна,9.

Також перевіркою встановлено, що придбані у ТОВ «Ривс» товари, а саме: металопрокат, використовувався ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" у виробництві каркасу для виготовлення рекламної продукції, тобто у власній господарській діяльності.

Крім того позивачем були надані суду податкові накладні, виписані ТОВ «Ривс» згідно договору поставки від 03.01.2012р. №5, які також надавалися під час проведення перевірки (а.с.154-173).

Вищеозначені податкові накладні оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України, що відповідачем не заперечується. Ці податкові накладні також були відображені у відповідності до приписів п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду та відображено в даних додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за перевіряємий період, про що зазначено в акті перевірки ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА".

Розрахунки між ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" та ТОВ «Ривс» за операціями згідно договору поставки від 03.01.2012р. №5 проводилися в безготівковій формі, що підтверджується наданими позивачем відповідними банківськими виписками (а.с.174-195).

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Ривс» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договору поставки від 03.01.2012р. №5, вибуткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, а також платіжних доручень щодо перерахування позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Ривс» коштів за отриманий від останнього товар (а.с.132-195,216-235).

На час укладення угоди між ТОВ "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" та ТОВ «Ривс» та її виконання вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Доводи відповідача про нереальність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Ривс» судом до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Ривс» за липень, вересень 2012 року, оскільки правочин, укладений з цим контрагентом не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс», проведеної ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, згідно якого встановлено, що у ТОВ «Ривс» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а також доказів щодо перевезення товару, його походження, сертифікацію та інше, що свідчить про нікчемність укладених цим суб'єктом господарювання правочинів по ланцюгу, судом до уваги не приймаються, оскільки, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг. Нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та віднесення до складу витрат відповідних сум за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач правомірно відніс до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми за правочином, укладеним з ТОВ «Ривс», на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих в ході реального виконання господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2328 грн. 41 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 2328 грн. 41 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №49 від 18 січня 2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" (код ЄДРПОУ 31624420)».

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 07 березня 2013 року №0000222205 та №0000232205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА РЕКЛАМИ АРТ-ПІРАМІДА" (код ЄДРПОУ 31624420)» судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2328 грн. 41 коп. (дві тисячі триста двадцять вісім гривень сорок одна копійка).

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2013 року

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова