Вирок № 31366102, 20.05.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

1-1226/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2013 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Микуляк П.П.

при секретарі - Матіко Я.Ю.

за участю прокурора - Сочки О.І.

захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, за національністю українця, уродженця м.Ужгород Закарпатської області, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою АДРЕСА_2, з вищою освітою, не одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2008 року близько 05 год. 55 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Дачія-Логан», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по пр. Свободи, що в м. Ужгороді в напрямку перехрестя з вул. Швабська, в порушення вимог п. 12.2 ПДР України «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги» та п.12.3 ПДР України «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», не переконавшись, що на нерегульованому пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена небезпека, не зменшив швидкості руху автомобіля, а продовжив рух до пішохідного переходу, де на відстані 11 метрів від краю пішохідного переходу допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який переходив проїзну частину по пішохідному переходу зі сторони торгового центру «Україна» в напрямку Православного Собору, що в м. Ужгороді, та по середині переходу змінив траєкторію руху і змістився з пішохідного переходу на відстань до 11 м. в напрямку руху автомобіля під управлінням ОСОБА_1

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи № 250 від 21.03.2008 року потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: саден та синців на шкірних покривах обличчя, подряпин на шкірних покривах передньої стінки, відкрита ВЧМТ, забій головного мозку важкого ступеня, ЗТГК, пневмоторакс справа, тупа травма черепа, перелом правого плеча, перелом гомілки, перелом тазу, перелом лівої ключиці; травматичний шок 3-4 ступеню. Виникли тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути виступаючі частини кузова легкового автомобіля із послідуючим відкиданням потерпілого на тверде покриття. Дані тілесні ушкодження були небезпечними для життя у момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно п. 2.1.3. (о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні підсудній ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнав та показав суду, що він зареєстрований як приватний підприємець і працює таксистом в службі «Експрес-таксі» з 2006 року. Послуги таксиста надає на автомобілі марки «Дачія - Логан», державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 р.в.

02.03.2008 року близько 04 год. 00 хв. він, отримавши замовлення від диспетчера, виїхав в с.Минай Ужгородського району до кафе-бару «Явір», звідки забрав четверо осіб (клієнтів) і повіз до автовокзалу, що на пр. Свободи, що в м. Ужгороді. Приїхавши на автовокзал, двоє з них вийшли, а двоє осіб попросили його, щоб він їх відвіз до ринку на вул. Заньковецької, що в м. Ужгороді. Один з пасажирів сидів на передньому пасажирському сидінні, а другий на задньому. Рухаючись по проспекту Свободи, що в м. Ужгороді в напрямку Православного собору, в темну пору доби, із ввімкненим ближнім світлом фар, видимість та оглядовість при цьому була нормальною, опадів не було, але дорожнє покриття було мокрим. Світлофори в цей час працювали в миготливому режимі. Коли він знаходився на перехресті проспекту Свободи та вул.Швабська, що в м. Ужгороді, у зустрічному напрямку, їхав міліцейський автомобіль марки «УАЗ» з ввімкненим ближнім світлом.

Проїжджаючи перехрестя пр. Свободи з вул. Швабської, що в м. Ужгороді, на швидкості біля 60 км/год., потерпілого в зоні переходу не бачив, наїзд на пішохода відбувся на відстані 11 м. за пішохідним переходом по руху його автомобіля. Після удару, він відразу зупинив автомобіль. Потерпілий ОСОБА_3 упав на землю перед його автомобілем, після чого він підбіг до потерпілого, щоб подивитися чи він живий. В цей момент до нього підійшли працівники міліції та викликали швидку медичну допомогу.

Підсудний вважає, що він не мав технічної можливості запобігти ДТП, оскільки з боку потерпілого порушено вимоги: п.п. 4.4 ПДР України - в темну пору доби в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи для своєчасного їх виявлення іншими часниками дорожнього руху; п.п. 4.8 ПДР України - якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях де дорогу добре видно в обидва боки і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки; п.п. 4.14 «а» ПДР України - пішоходам збороняється виходити на проїзну частину не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників дорожнього руху; п.п. 4.14 «б» ПДР України - пішоходам збороняється раптово виходити, вибігати на проїзну частину в тому числі на пішохідний перехід. Потерпілий ОСОБА_3 в темну пору доби не виділив себе, для того, щоб водії могли побачити його, він раптово для нього вийшов на проїзну частину не запевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників дорожнього руху. Крім того, як йому стало відомо пізніше, потерпілий ОСОБА_3 знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння.

Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_1 свою вину не визнав, суд вважає його показання способом захисту, і такі спростовуються зібраними на досудовому слідстві та досліджені в судовому засіданні доказами, які повністю узгоджуються з матеріалами справи щодо місця, часу та обставин вчиненого злочину, зокрема:

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що 02.03.2008 року близько 05 год. 30 хв., повертаючись до дому, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переходив проїзну частину на пішохідному переході під кутом від універмагу «Україна» в напрямку Православного собору, що в м. Ужгороді, де на пішохідному переході, його збив автомобіль внаслідок чого йому було завдано тяжкі тілесні ушкодження, він тривалий час лікувався, визнаний інвалідом другої групи, втратив роботу. В нього порушилися сталі зв'язки з друзями, він повинен пристосовувався до іншого способу життя, що завдало йому значних моральних переживань в зв'язку з чим уточнив свій позов до підсудного та просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь фактично затрачені кошти на придбання ліків та моральну шкоду в загальній сумі 30000 грн.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що 02.03.2008 р. він разом зі своїми друзями відпочивали в кафе «Явір». Приблизно о 05.00 год. вони викликали до кафе таксі. Через 10 -15 хвили приїхало таксі і він та троє його друзів, сіли в таксі і поїхали на автовокзал. Там «ОСОБА_17» та «ОСОБА_18» вийшли, а він з ОСОБА_7 попросили водія, щоб той повіз їх в на вул. Заньковецьку. Рухаючись в напрямку Православного собору, що в м. Ужгороді, сидячи на передньому пасажирському сидінні автомобіля, він помітив, що в цей час була темна пора доби, видимість та оглядовість при цьому була нормальною, без опадів, але асфальтне покриття було мокрим також те, що водій рухався по головній дорозі, по другій смузі руху, приблизно зі швидкістю 60 км/год. світлофори в цей час працювали в миготливому режимі.

Коли вони знаходилися на перехресті, у зустрічному напрямку, по третій смузі руху, їхав міліцейський автомобіль марки «УАЗ» з ввімкненим ближнім світлом фар. Проїжджаючи перехрестя проспекту Свободи з вул. Швабською, за декілька метрів поза пішохідним переходом, несподівано виник силует людини, яка перебігала дорогу з ліва на право перед самим автомобілем ОСОБА_1, після чого через декілька секунд відбулося зіткнення автомобіля з потерпілим ОСОБА_3 Після удару, водій відразу зупинився, вибіг з автомобіля, підбіг до потерпілого і побачив, що потерпілий знаходиться без свідомості. В цей час підійшли працівники міліції і викликали швидку медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що 02.08.2008 року в час коли сталося ДТП, він спав на задньому сидінні автомобіля таксі, від удару прокинувся і побачив, як поблизу пішохідного переходу збили пішохода.

Допитаний судом свідок ОСОБА_8 показав, що він працює інспектором патрульної служби в Ужгородському МВ УМВС України в Закарпатській області з 1995 року. Заступивши на чергування по охороні громадського порядку в складі екіпажу по м. Ужгороді разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10, 02.03.2008 р. приблизно о 05.50 год. проїжджаючи по проспекту Свободи, біля Православного собору, на службовому автомобілі марки «УАЗ», по третій смузі руху в напрямку автовокзалу, зі швидкістю приблизно 50 км\год., з ввімкненим ближнім світлом фар. В цей час була темна пора доби, видимість та оглядовість при цьому була нормальною, погода ясною, без опадів, але дорожнє покриття було мокрим. Світлофори в цей час працювали в миготливому режимі.

Проїхавши перехрестя з вул. Заньковецької, вони помітили, що зі сторони універмагу «Україна» дорогу по пішохідному переході почав переходити чоловік і водій «УАЗ» ОСОБА_10, зменшив швидкість приблизно до 40 км\год., щоб пропустити пішохода. В цей час в зустрічному напрямку по другій смузі руху їхав автомобіль марки «Дачія-Логан», темного кольору, зі швидкістю приблизно 60 км \ год., з ввімкненим ближнім світлом фар.

Пішохід продовжував рух і в той момент коли він знаходився на середині дороги змінив напрямок траєкторії руху лівіше, тобто змістився з пішохідного переходу по руху автомобіля під управлінням ОСОБА_1 на декілька метрів.

Водій таксі, не зменшив швидкість, не гальмував і не маневрував, а продовжував рухатися на другій смузі руху і здійснив наїзд на пішохода від чого останній впав на землю. Побачивши це вони зупинилися, підійшли до потерпілого, але він був без свідомості, після чого викликали швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_11 дав аналогічні покази з свідком ОСОБА_8 щодо часу та місця скоєння ДТП, але доповнив, що пішохід ймовірно знаходився в стані алкогольного сп'яніння, оскільки він йшов хиткою ходою.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що 02.03.2008 року, знаходячись на чергуванні по охороні громадського порядку в складі екіпажу по м. Ужгороді, разом з ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_13, він керував службовим автомобілем марки «УВАЗ». Приблизно о 05.50 год., рухаючись по проспекту Свободи, біля Православного собору, проїхавши перехрестя з вул. Заньковецької, він помітив, що зі сторони універмагу «Україна», дорогу по пішохідному переходу почав переходити чоловік, як йому здавалося приблизно в 3-4 метрах від пішохідного переходу. В цей час була темна пора доби, видимість та оглядовість при цьому була нормальною, погода ясною, без опадів, але дорожнє покриття було мокрим. Світлофори в цей час працювали в миготливому режимі.

В зустрічному напрямку в цей час, по другій смузі руху їхав автомобіль марки «Дачія-Логан», темного кольору, зі швидкістю приблизно 60 км\год., з включеним ближнім світлом фар, який проїжджав перехрестя проспекту Свободи з вул. Швабською і на відстані не менше ніж 3-4 метрах за пішохідним переходом, здійснив наїзд на пішохода від чого останній впав на землю.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_9, які разом з свідками ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 перебували на чергуванні по охороні громадського порядку в складі екіпажу, показали суду, що обстановки дорожньо-транспортної пригоди не бачили, оскільки перебували за задньому сидінні службового автомобіля, але на місці наїзду автомобіля бачили потерпілого, як їм стало відомо ОСОБА_3, якому внаслідок наїзду було завдано тілесні ушкодження. Точну відстань від краю пішохідного переходу і місце наїзду на ОСОБА_3 сказати не можуть.

Із показань слідчого ОСОБА_19 слідує, що огляд місця події від 02.03.2008 року (т.1 а.с. 6-9), проведений за участю підсудного ОСОБА_1 та понятих ОСОБА_14 і ОСОБА_15 та складена схема до місця ДТП, з відображенням місцезнаходження автомобіля та місця наїзду, що відповідає фактичним обставинам справи, тобто місце зіткнення автомобіля під управління ОСОБА_1 з потерпілим ОСОБА_3 відбулося за межами пішохідного переходу, а саме на відстані 11 метрів від краю лінії, що позначають пішохідний перехід, як відображено в протоколі огляду місця ДТП від 02.03.2008 р., слідів гальмування автомобіля ОСОБА_1 не було виявлено.

Допитаний в судовому засіданні працівник УДАІ УМВС України - ОСОБА_16 показав, що склав схему ДТП від 02.03.2008 року, ствердив, що протокол огляду та схема до місця ДТП від 02.03.2008 року, відповідає фактичним обставинам справи, наїзд на потерпілого ОСОБА_3 відбувся на відстані 9-15 метрів від краю пішохідного переходу.

Вказані обставини, щодо місця наїзду на потерпілого, відстані де мав місце наїзд, вказані на зазначеній схемі огляду місця події, ствердив в судовому засіданні і підсудній ОСОБА_1

Вина ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, також підтверджується іншими дослідженими судом доказами, а саме:

- протоколом огляду місця ДТП від 02.03.2008 року, з якого слідує, що ДТП відбулося на ділянці дороги по пр. Свободи, що в м. Ужгороді навпроти Православного Собору, біля перехрестя вул. Швабська та пр. Свободи, в зоні дії дорожніх знаків «регулюєме перехрестя», «пішохідний перехід» з світлофором п. « 1.32» ПДР України та з правої сторони автобусна зупинка. (Т.1 а.с.6-8);

- схемою дорожньо-транспортної пригоди від 02.03.2008 року (Т.1 а.с. 9), згідно якої наїзд на потерпілого ОСОБА_3 допущено на смузі руху автомобіля під управлінням водія ОСОБА_1 на відстані 11 метрів від лінії пішохідного переходу;

- актом судово-медичного обстеження №245 від 03.02.2008 року та висновком експертизи №250 від 05.03.2008 року, з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 внаслідок ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження (т.1 а.с.47-50, 54-56) у вигляді: саден та синців на шкірних покривах обличчя, подряпин на шкірних покривах передньої стінки, відкрита ВЧМТ, забій головного мозку важкого ступеня, ЗТГК, пневмоторакс справа, тупа травма черепа, перелом правого плеча, перелом гомілки, перелом тазу, перелом лівої ключиці; травматичний шок 3-4 ступеню. Виникли тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути виступаючі частини кузова легкового автомобіля із послідуючим відкиданням потерпілого на тверде покриття.

Зазначений висновок експертизи щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, узгоджується з його показаннями, щодо отримання потерпілим тілесних ушкоджень внаслідок наїзду на нього автомобілем і спростовує твердження підсудного ОСОБА_1, що потерпілий міг отримати ряд тілесних ушкоджень раніше до моменту зіткнення-наїзду, що не узгоджується в зазначеній частині з висновками комісійної судово-медичної експертизи № 102 від 19.08.2008 року (Т.1 а.с. 227) згідно якої: «ознак характерних для нанесення ізольованих ушкоджень, які не є характерними для шляхово-транспортної пригоди, що відбулася 02.03.2008 року при судово-медичному обстеженні у ОСОБА_3 не виявлено».

- висновком експерта №87 від 13.03.2008 року, з якого вбачається, що автомобіль марки «Дачія-Логан» знаходився в технічно-справному стані (т.1 а.с.62-68);

- висновком експерта №106 від 26.03.2008 року, згідно якого водій автомобіля марки «Дачія-Логан» мав технічну можливість уникнути наїзд на пішохода, шляхом застосувань своєчасного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху і повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2, 12.3 та 18.1 ПДР України (т.1 а.с.83-88), що спростовує позицію ОСОБА_1, що він не мав технічної можливості попередити наїзд на потерпілого ОСОБА_3, оскільки останній порушив правила дорожнього руху, не виділивши себе в момент ДТП та знаходився на в стані алкогольного сп'яніння;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події та схемою до протоколу від 13 березня 2008 року (т.1 а.с.70-73) та від 19.03.2008 року (т.1 а.с.74-77), в яких відтворено рух пішохода, через проїзну частину дороги, зміну ним руху та місце наїзду, які узгоджуються з показам; свідків та іншими матеріалами справи і відповідно до висновку вищевказаної судово-технічної експертизи в основу яких були покладені зазначені вихідні дані, причиною вказаного ДТП стали дії водія ОСОБА_1, що ствердив і висновок повторної судово-автотехнічної експертизи № 22\103 від 27.02.2013 року;

- висновком експерта № 22\103 від 27.02.2013 року. Згідно зазначеного висновку та у відповідності до вимог п. 12.2 - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не врахував безпечну швидкість руху, щоб вона була такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, п. 12.3 ПДР України - у разі виникнення небезпеки для руху, або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити він повинен вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, водій ОСОБА_1 мав керуватися вищезазначеними вимогами.

Потерпілий ОСОБА_3 мав керуватися вимогою п. 4.7 ПДР України - пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, в тому числі підземних і наземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч, що зі сторони потерпілого виконано не було.

- висновком експертизи №106 від 26.03.2008 р. (т.1 а.с. 83-88), згідно якого з технічної точки зору причиною даного ДТП стали дії водія автомобіля марки «Дачія-Логан», р.н.з. НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_1;

- висновком комісійної експертизи №102 від 19.07.2008 року, якою підтверджує отримання, внаслідок ДТП, потерпілим ОСОБА_3 мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеня, перелому ІІ-ІІІ ребер, пневмоторакс справа, закритого уламкового перелом лівої ключиці хірургічної шийки правого плеча, обох кісток верхньої третини правої гомілки із зміщенням, тупої травми черева, внаслідок яких ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності, яка знаходиться в прямому причинному зв'язку з отриманою травмою під час ДТП, яка відбулася 02.03.2008 року. (т.1 а.с. 233-227).

Виходячи із сукупності досліджуваних доказів, їх належності, допустимості, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.286 КК України кваліфікуючими ознаками якого є - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження - доведена повністю, його дії - кваліфіковані вірно.

Разом з тим, суд вважає за необхідне виключити з пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення порушення останнім п.18.1 ПДР України, яким передбачено «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», оскільки як слідує з висновку повторної судово-автотехнічної експертизи № 22\103 від 27.02.2013 року пішохід ОСОБА_3 при переході проїзної частини дороги не виконав вимоги п.4.7 ПДР України «пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, в тому числі підземних і наземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч».

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

При вирішенні питання щодо обрання до підсудного ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, як характеризуючи дані приймає до уваги його позитивні характеристики по місцю роботи і проживання (т.2 а.с. 90-96), він є молодим за віком, має на утриманні матір похилого віку та сестру інваліда І-ої групи, що підтверджується довідкою виконкому Шаланківської сільської ради Виноградівського району №397 від 07.05.2013 року, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, те що відповідно до висновку експерта № 22/103 від 27.02.2013 року потерпілий ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, в порушення вимог п.п. 4.7 ПДР України здійснював перехід через проїжджу частину дороги поза пішохідним переходом, чим створив небезпеку для руху ОСОБА_1, суд виходячи з вимог ч.2 ст. 50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, приходить до висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_1 без відбування покарання у вигляді позбавлення волі і у відповідності до вимог ст.75 КК України, звільняє його від покарання з випробовуванням, при умові виконання засудженим покладених на нього обов'язків передбачених п.4 ч.1 ст.76 КК України.

Суд вважає, що до підсудного не слід застосувати додаткову міру покарання передбачену санкцією ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки він працює водієм, іншої професії не має, за час що минув, від часу вчинення ДТП до адміністративної відповідальності не притягувався і робота водієм є його джерелом доходів та способом утримання сім'ї, а позбавлення його прав на управління транспортним засобами позбавило б його засобів для існування.

Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілими ОСОБА_3 цивільного позову (уточненого) про стягнення з ОСОБА_1 на його користь 6565,56 грн. - матеріальної шкоди та 30000 грн. - моральної шкоди суд, виходить з вимог ст.ст. 1167, 1187 ЦК України, ст. 328 КПК України та вважає, що такий підлягає до часткового задоволення. Підлягає стягненню з підсудного ОСОБА_1 на користь потерпілого 6565,56 грн. - витрати понесені останнім на придбання лікарських засобів, що стверджується приєднаними до матеріалів справи касовими чеками (т.1 а.с. 149-150, 184-185).

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Дії ОСОБА_1 при вчинення ДТП є необережними, крім того, суд враховує і те, що ОСОБА_3 під час вказаного ДТП знаходився в стані алкогольного сп'яніння, що стверджується довідкою Закарпатського бюро судово-медичної експертизи № 2027 від 18.04.2011 року. (т. 2 а.с. 250)

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 тривалий час з березня 2008 р. по 08.07.2008 року знаходився на лікуванні, визнаний інвалідом ІІ групи, відповідно до висновку судово-комісійної експертизи № 102 від 19.08.2008 р. (т.1 а.с. 226) друга група інвалідності ОСОБА_3 знаходиться в прямому причинному зв'язку з отриманою травмою під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 02.03.2008 року, те що він фактично втратив місце роботи, є обмежено працездатним, та приходить до висновку, що з підсудного ОСОБА_1 на користь потерпілого слід стягнути 10 тис.грн., оскільки на думку суду такий розмір відшкодування буде відповідати завданій йому моральній шкоді.

Судові витрати по справі за проведення експертизи № 22/103 від 27.02.2013 року в розмірі 245,20грн., автотехнічної експертизи № 87 від 13.03.2008 року в розмірі 1013,47 грн. (1.2 а.с.61), судово-автотехнічної експертизи № 106 від 26.03.2008 р. в розмірі 1520,21 грн. (т.1 а.с.82) - підлягають стягненню з підсудного.

Питання щодо речових доказів по справі суд вирішує в порядку ст.81 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотири) роки позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки передбачені п.4 ч.1 ст.76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.

Обраний щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписка про невиїзд, до вступу вироку в законну силу, - залишити попередній.

Уточнений цивільний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6565,50 грн. - матеріальної шкоди та 10000 грн. - моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області (одержувач платежу: НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області; банк одержувача: УДК в Закарпатській області; рахунок: 31256272210434; МФО 812016; ЄДРПОУ 25575144; призначення платежу «плата за експертизу») витрати за проведення експертизи №22/103 від 27.02.2013 року в розмірі 245,20 грн., автотехнічної експертизи №87 від 13.03.2008 року в розмірі 1013,47 грн., судово автотехнічної експертизи № 106 від 26.03.2008 р. в розмірі 1520,21 грн.

Речовий доказ по справі: автомобіль марки «Дачія Логан», д.р.н. НОМЕР_1, який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 (т.1 а.с.23) - вважати переданим власнику.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Микуляк П.П.