Ухвала суду № 3136551, 24.01.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“24” січня 2008р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                  Ланченко Л.В.

                        Нечитайло О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Вінниці на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.05.2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 08.09.2005 року

у справі  № 11/416-04

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Баланс»

до                               Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про                             визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

            У грудні 2004 року  Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Баланс» звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовними заявами до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.11.2004р. № 0000463500/0 та податкового повідомлення-рішення від 03.11.2004р. № 0000473500/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що визначення в спірних податкових повідомленнях-рішеннях податкових зобов’язань з податку на додану вартість та акцизного збору суперечить встановленої законом компетненції податкового органу. Крім того, на думку позивача, висновки перевірки на підставі якої були прийняті податкові повідомлення-рішення фактично грунтуються  на підставі експертного висновку, який був зроблений з порушенням норм чинного законодавства.

В ході судового розгляду ухвалою Господарського суду Вінницької області від 31.01.2005р. позовні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-баланс» були об’єднанані в одну справу за № 11/416-04.

            Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.05.2005р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.09.2005р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 03.11.2004р. № 0000463500/0 та податкове повідомлення-рішення від 03.11.2004р. № 0000473500/0.

            Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Вінниці оскаржила їх в касаційному порядку.

            В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому             ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

            Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною податковою інспекцією у м. Вінниці  була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового, митного та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-баланс»  за період з 14.05.2002р. по 31.08.2004р. за результатами якої податковим органом було складено акт від 01.11.2004р. № 46/35-30-31983366 (далі – Акт перевірки).

За даними вказаного Акту перевірки  позивачем в порушення вимог п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від  03.04.1997р. № 168/97-ВР протягом березня-серпня 2004 року при розмитненні 24-х підакцизних транспортних засобів допущено заниження бази оподаткування податком на додану вартість, у зв’язку з чим підлягає додатковому нарахуванні та сплаті в бюджет сума податку на додану вартість в розмірі 94403,79 грн.    

Крім того, перевіркою правильності обчислення і повноти сплати акцизного збору встановлено, що підприємством протягом березня-серпня 2004 року в порушення вимог п. «в» ст.2, п. «в» ст. 3, п.п. «б» та «в» ст. 4, ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів  України «Про акцизний збір» від 26.12.92р. № 18-92 та ст.ст. 1, 2 Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24.05.1996р. № 216-96 ВР не нараховувався та не сплачувавсвя акцизний збір з операцій щодо імпорту та продажу підакцизних товарів (легкових автомобілів), за які діючим законодавством  передбачена сплата акцизного збору.

В результаті чого за наслідками перевірки нараховано до сплати  в бюджет 264858,13 грн. податкових зобов’язань з акцизного збору.

При цьому, підставою для визначення вищевказаних сум податкових зобов’язань став експертний  висновок № 349Е-09 від 18.09.2004р., який складений судовим експертом з проведення автотехнічних експертиз Добровольським В.О., відповідно до якого позивач  фактично ввіз на митну територію України  24 транспортних засоби, яким за Гармонізованою системою опису та кодування товарів присвоєно код за № 8703, що відповідає товарам під назвою: «Автомобілі легкові та інші транспортні засоби, призначені для перевезення людей (крім автомобілів товарної позиції 8702 «Автомобілі розраховані на перевезення  10 осіб і більше, включаючи водія») включаючи вантажо-пасажирські автомобілі фургони та гоночні автомобілі». Тому, на думку податкового органу, позивачем при розмитненні вказаних транспортних засобів в графі 33 вантажно-митних декларацій «Код товару» було безпідставно зазначено код за № 8704, який за Гармонізованою системою опису та кодування товарів присвоєно товарам під назвою «Автомобілі вантажні» та за № 8702, який за  Гармонізованою системою опису та кодування товарів присвоєно товарам під назвою «Автомобілі, розраховані  на перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія».     

            Враховуючи вищевикладене, відповідачем були прийняті: податкове повідомлення-рішення від 03.11.2004р. № 0000463500/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 141605,69 грн.: з них 94403,79 грн. - основний платіж, 47201,09 грн. – штрафні (фінансові) санкції  та податкове повідомлення-рішення від 03.11.2004р. № 0000473500/0, яким визначено податкове зобов’язання з акцизного збору в розмірі 529716,26 грн.: з них: 264858,13 – основний платіж, 264858,13 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

            На думку суду касаційної інстанції, спірні податкові повідомлення-рішення правомірно визнані попередніми судовими інстанціями недійсними з урахуванням наступного.

            Як вірно встановлено судами в ході судового розгляду, хоча податковим органом під час перевірки і вилучалися первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, вантажно-митні декларації, але нарахування податкових зобов’язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість та акцизного збору  позивачу здійснювалось на підставі даних саме експертного висновку, тобто Акту  автотехнічної експертизи від 18.09.2004р. № 349Е-09 (далі - Акт автотехнічної експертизи).

            Як вбачається з Акту перевірки та Акту автотехнічної експертизи, дана експертиза була призначена постановою старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Вінницькій області Когута С.В. від 03.09.2004р. та її проведення доручено експерту приватного підприємства «Експертний науково-дослідний центр «Експертиза» - Добровольському В.О. Для проведення експертизи слідчим було надано перелік 853-х автомобілів, які були імпортовані в 2004 році позивачем.

            За висновками судів попередніх інстанцій, розглянувши зазначений перелік та використовуючи під час дослідження програми «Audatex» та «AutoVIN», технічну літературу «Скорочений автомобільний довідник 2004р.», «Ідентифікація автомобілів» тощо, експерт встановив, що ідентифікаційні номери 24-х із 853 зазначених у переліку транспортних засобів відповідають товарам, яким відповідно до  Гармонізованою системою опису та кодування товарів присвоєно код за № 8703  «Автомобілі легкові та інші транспортні засоби, призначені для перевезення людей (крім автомобілів товарної позиції 8702 «Автомобілі розраховані на перевезення  10 осіб і більше, включаючи водія») включаючи вантажо-пасажирські автомобілі фургони та гоночні автомобілі.

            Але, як вірно визначено судом апеляційної інстанції, і дане твердження не спростовано скаржником у касаційній скарзі, з Акту автотехнічної експертизи вбачається, що транспортні засоби, зазначені у переліку, не були безпосередньо об’єктом дослідження, висновки зроблено на підставі лише документальних даних, проте дані висновки не можна вважати об’єктивними, враховуючи відсутність візуального дослідження експертом автомобілів.

            Так, зокрема, з Акту перевірки вбачається, що митна вартість автомобілів при нарахуванні позивачу акцизного збору та податку на додану вартість визначена без огляду автомобілів, на підставі п.п. 1-8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства Юстиції України та Фонду державного майна України  від 24.11.2003р. за № 142/5/2092 та періодичного довідника «Nutzfahrzeuge» (Eurotax, Швейцарія) на умовах припущення, що тип кузова автомобіля «Комбі» або «Міні бус».

            Натомість, вантажно-митні декларації, за якими ввезені 24 автотранспортних засоби  (копії яких наявні в матеріалах справи) містять відмітки митного органу про сплату митних платежів та дозвіл на ввезення. При цьому, з матеріалів справи видно, що для здійснення митного оформлення автотранспортних засобів надавались, зокрема, сертифікати відповідності на кожний автомобіль, які видані Державним підприємством «Житомирський регіональний центр стандартизації» Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої кооперації.

            Зазначені документи підтверджують належність імпортованих автомобілів саме до коду № 8704 «Автомобілі вантажні» та коду № 8702 «Автомобілі, розраховані на  перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія», і цей факт також не спростований Державною податковою інспекцією у м. Вінниці.

            Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від  23.07.1998р. № 817/98  встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб’єкта чи за місцем розташування об’єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника котролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.

            Позаплановою виїзною ж перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності певних обставин.

            Тобто, такі перевірки відрізняються в залежності від включення чи/або  не включення у план роботи контролюючого органу, в решті позапланова перевірка  має відповідати вимогам встановленим для планової перевірки.

            Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з доводами місцевого та апеляційного суду, про те, що проведення позапланової перевірки не за місцем знаходження позивача чи за місцем розташування його майна, а також без дослідження та аналізу первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, з посиланням лише на висновки експертизи, є порушенням вимог вищевказаних нормативно-правових актів.

            Крім того, судові органи дійшли правильного висновку про те, що Державною податковою інспекцією у м. Вінниці проведено перевірку фактично із застосуванням непрямих методів, хоча підстав, визначених п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (в редакції чинній на час здійснення перевірки), для вчинення таких дій у податкового органу не було. До того ж  п.п. 4.3.4. вказаної норми прямо вказує, що застосування непрямого методу для визначення податкових зобов’язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. 

            З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а прийняті ними рішення є законними та обґрунтованими.

            Згідно з ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.      

            Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Відхилити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 04.05.2005р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 08.09.2005р. у справі                      № 11/416-04 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.                

(підпис)

Нечитайло О.М.                

(підпис)

Пилипчук Н.Г.                

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              Ф.А. Каліушко