Ухвала суду № 3136547, 19.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“19” червня 2008р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: Мороз М.В., Белка А.М.

відповідача: Вовк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. та касаційну скаргу Акціонерного банку «Металург» на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.10.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.04.2006р.

у справі № 3/327

за позовом Акціонерного банку «Металург»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2005 року Акціонерний банк «Металург» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про (з урахуванням уточнень до позовних вимог) визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000250304/0 від 30.11.2004р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому воно підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду Зaпopізької області від 21.10.2005 року у позові відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. рішення Господарського суду Зaпopізької області від 21.10.2005 року скасовано частково. Податкове повідомлення-рішення № 0000250304/0 від 30.11.2004р. скасовано в частині визначення податкового зобовязання у розмірі 172 550,00 грн. та, відповідно, застосування штрафних санкцій в розмірі 172 550,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судом апеляційної інстанцій судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. змінити в частині задоволення позову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права і залишити без змін рішення Господарського суду 3aпopізької області від 21.10.2005 року.

В свою чергу Акціонерний банк «Металург» також подав касаційну скаргу, в якій він не погодився повністю з рішенням суду першої та частково з рішенням суду апеляційної інстанції, з мотивів порушення судами норм матеріального і процесуального права та просив рішення Господарського суду 3aпopізької області від 21.10.2005 року скасувати повністю, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. скасувати частково (в частині визначення податкових зобовязань банку з оподаткування операцій з придбання та продажу власних акцій та операцій з корпоративними правами), і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В ході касаційного розгляду представники сторін підтримали доводи, викладені в касаційних скаргах, та просили їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі було проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Акціонерного банку «Металург» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001р. по 31.12.2003р., про що складено Акт перевірки № 25/33-04/20496061 від 26.11.2004 р. (далі - Акт перевірки).

За даними Акта перевірки щодо оподаткування операцій з придбання та продажу власних акцій податковим органом встановлено, що Акціонерним банком «Металург» при визначенні фінансового результату операцій з торгівлі цінними паперами, в порушення п.п. 7.6.1, 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94 ВР (далі Закон України від 28.12.1994р. № 334/94 ВР) до витрат окремого обліку не включено суми коштів, сплачені позивачем продавцю акцій, як компенсацію їх вартості за договорами купівлі-продажу цінних паперів при здійсненні операцій з викупу акцій власної емісії у попередніх власників. Сума таких витрат склала 1300830, 00 грн.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що в порушення п.п. 7.6.1, 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 ВРдо доходів окремого обліку операцій з торгівлі цінними паперами позивачем не включено суму коштів, отриману від продажу акцій власної емісії за договорами купівлі продажу цінних паперів при здійснені операцій, не повязаних з випуском та розміщенням цінних паперів. Сума таких доходів склала 1 318 879,59 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, в результаті вищевикладених порушень фінансовий результат за ІІІ, ІVквартал 2001р. та ІІІ, ІVквартал 2002р. від операцій з торгівлі цінними паперами завищено на загальну суму 267150,41 грн. та за І і ІІ квартал 2002р. занижено на загальну суму 285200,00 грн., чим порушено п.п.4.1.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 ВР.

Також перевіркою правильності оподаткування операцій з торгівлі корпоративними правами за період з 01.07.2001р. по 31.12.2002р. встановлено, що згідно з рішеннями Правління Акціонерного банку «Металург» від 05.07.2002р., 11.11.2002р. банком придбано пай в статутному фонді ТОВ «Металург-Інвест», шляхом здійснення прямої інвестиції грошовими коштами в розмірі 75000, 00 грн., 175000, 00 грн., 100 000, 00 грн. до статутного фонду зазначеного підприємства в обмін на корпоративні права, емітовані ТОВ «Металург-Інвест». При цьому, сплачені емітенту корпоративних прав кошти включені до складу витрат окремого обліку фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем неправомірно включено до складу витрат окремого обліку операцій з торгівлі цінними паперами, кошти у розмірі 350000,00 грн., які сплачені емітенту корпоративних прав в якості внеску до статутного фонду.

Щодо оподаткування операцій з повязаними особами податковим органом встановлено, що всупереч вимогам п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 5.6.1. п. 5.6. ст. 5, п.п. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 ВР до валових витрат включено витрати на оплату праці повязаної особи банку голови Правління банку, що перебуває з банком у трудових відносинах, у розмірах більших ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

При цьому, для визначення звичайної ціни оплати праці голови правління банку відповідачем використана інформація з Державного реєстру фізичних осіб про отримані доходи керівників банків юридичних осіб по Запорізькій області та прийнято за звичайну ціну середній рівень заробітної плати, отриманої керівниками банків за звітні квартали у періоді з 01.01.2003р. по 31.12.2003р.

Сума завищення валових витрат внаслідок даного порушення, за висновками податкового органу, склала 575330,32 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000250304/0 від 30.11.2004р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток, у розмірі 609 700,00 грн., у тому числі: 285 600,00 грн. основного платежу та 324 100,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В ході судового розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій підтримали висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, щодо наявності порушення з боку Акціонерного банку «Металург» при визначенні фінансового результату операцій з торгівлі цінними паперами, а саме при придбанні акцій власної емісії.

В свою чергу, позивач (скаржник) в касаційній скарзі стверджує, що п. 7.6. ст. 7 Закон України від 28.12.1994р. № 334/94 ВР дозволяє відносити до витрат платника податків в окремому обліку фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами тільки операції з торгівлі цінними паперами. А тому, Акціонерний банк «Металург» не відносив в момент придбання акцій власної емісії отримані кошти до витрат в окремому обліку фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами і деривативами, так як відповідно до Законів України «Про цінні папери і фондову біржу» і Закону України «Про господарські товариства», банк як емітент не мав права здійснювати з цими акціями будь-яку торгівельну діяльність.

При цьому, як зазначає сам позивач, з метою уникнення ризиків при оподаткуванні даних операцій він керувався листом від 05.07.2000р. № 06-10/431 Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності, який, на його думку, на той час розяснив порядок відображення в податковому обліку операцій щодо придбання емітентами акцій власної емісії.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з даним твердженням позивача, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Отже, механізм оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами може регулюватися виключно податковими законами, а тому посилання скаржника Акціонерного банку «Металург» на лист від 05.07.2000р. № 06-10/431 Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності, який не є нормативно-правовим актом, є безпідставним.

Так, згідно з п.п.7.6.1 п.7.6 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 ВР (у відповідній редакції) з метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.

У разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у звязку із придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених статтею 6 цього Закону.

У разі коли протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані) платником податку в зв'язку із продажем (відчуженням) цінних паперів і деривативів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку в зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.

До того ж, як зазначено у п.п.. 7.6.2. ст. 7 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 ВР, під терміном «торгівля цінними паперами і деревативами» слід розуміти:

будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів чи фондових деривативів торговцями цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок;

будь-які операції з придбання або продажу товарних деривативів членами товарних бірж, чий статус встановлюється законодавством про товарні біржі;

будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають статусу торговців цінними паперами.

Цим же Законом встановлено, що під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Враховуючи викладене, судами обгрунтовано встановлено, що кошти, сплачені позивачем при здійсненні операцій з викупу акцій, повинні бути включені до складу витрат окремого обліку, а кошти, отримані від продажу акцій до складу доходів окремого обліку.

Таким чином, судами обгрунтовано зроблено висновок про те, що в періоді, що перевірявся, операції з купівлі чи продажу акцій платниками податку, що мають статус торгівця цінними паперами, незалежно від того купуються, продаються акції власної емісії, чи акції інших субєктів господарювання, з метою оподаткування податком на прибуток підлягали відображенню в окремому обліку операцій з цінними паперами

При цьому, суми коштів, отримані банком від продажу акцій, повинні були бути включені до складу витрат окремого обліку, у відповідності з пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 ВР (у відповідній редакції). А доходи окремого обліку від продажу акцій мали бути включені до складу валового доходу, як це передбачено пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 334/94-ВР.

З приводу оподаткування операцій з корпоративними правами перевіркою встановлено, що Акціонерним банком «Металург» неправомірно включено до складу витрат окремого обліку операцій з торгівлі цінними паперами кошти у розмірі 350000, грн., сплачені емітенту корпоративних прав як внесок до статутного фонду.

В свою чергу, в касаційній скарзі позивач зазначає, що, на його думку, корпоративні права ТОВ «Металург-Інвест», які він придбав, є звичайним товаром, який можна було продати, обміняти тощо, а тому Акціонерний банк «Металург» зобовязаний був на підставі пунктів 5.1. , 7.6. Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 ВР віднести суми витрат з їх придбання до витрат в окремому обліку фінансових результатів операцій з торгівлі паперами та деривативами.

Проте, вказані доводи скаржника спростовуються наступним.

Виходячи з фактичних обставин справи, встановлених в ході документальної перевірки, Акціонерний банк «Металург» є власником корпоративних прав ТОВ «Металург-Інвест» як засновник цього підприємства.

Як вже вказувалось вище, під терміном «витрати» згідно з п.п. 7.6.3. п. 7.6. ст. 7 Закон України від 28.12.1994р. № 334/94 ВР слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Отже, виходячи з того, що здійснення емітентом ( ТОВ «Металург-Інвест») операції з випуску корпоративних прав не є операцією з торгівлі цінними паперами. То емітент, відповідно, не є продавцем корпоративних прав при первинному їх розміщенні. А тому кошти, перераховані позивачем до статутного фонду ТОВ «Металург-Інвест» не є витратами у розумінні п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 ВР.

Враховуючи викладене, судами правомірно в цій частині відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Щодо оподаткування операцій з повязаними особами, судом апеляційної інстанцій в цій частині були задоволені позовні вимоги та податкове повідомлення-рішення № 0000250304/0 від 30.11.2004р. скасовано в частині визначення податкового зобовязання у розмірі 172550,00 грн. та штрафних санкцій в цій частині в сумі 172550,00 грн.

Проте, податковий орган в касаційній скарзі вказує на те, що позивачем неправомірно включені до валових витрат витрати на оплату праці повязаної особи банку, що перебуває з банком у трудових відносинах, у розмірах більш ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Але суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком податкового органу, оскільки відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням приписів даної правової норми судом апеляційної інстанції було встановлено, що Господарським судом Запорізької області розглянута справа № 18/65 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі до Акціонерного банку «Металург» про визнання суми податкового зобовязання з податку на прибуток, яке було визначено на підставі Акта перевірки № 25/33-04/20496061 від 26.11.2004 р.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.02.2005р. у справі № 18/65, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.06.2005р., у позові відмовлено.

При цьому за змістом постанови Запорізького апеляційного господарського суду інформація, яку мають податкові органи, користуючись Державним реєстром фізичних осіб платників податку, не може бути підставою для визначення звичайного розміру оплати праці голови правління комерційного банку, так як вона обмежується тільки розміром отриманих доходів і не враховує такі суттєві обставини, як складність та умови виконаної роботи, професійно-ділові якості, результати праці та господарської діяльності.

Крім того, інформація щодо оплати праці голів правління комерційних банків є інформацією з обмеженим доступом. Тому, згідно з пп. 1.20.6. Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 ВР, у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

З урахуванням викладеного, господарські суди у справі № 18/65 дійшли висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість та правомірність визначення звичайної ціни.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, розглядаючи даний спір, правильно звернув у вагу на те, що судом першої інстанції не були враховані під час розгляду справи приписи статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, та не враховані обставини, встановлені господарськими судами у справі № 18/65 між тими ж самими сторонами.

Не спростовані названі висновки Запорізького апеляційного господарського суду й скаржником в касаційній скарзі.

За вказаних обставин судова колегія дійшла висновку про те, що доводи касаційних скарг не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для їх задоволення та зміни або скасування судових рішень в оскаржуваній частині.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Акціонерного банку «Металург» залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. в даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Нечитайло О.М.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Ф.А. Каліушко