Ухвала суду № 3136533, 16.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“16” жовтня 2008р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                                             Ланченко Л.В.

                                                           Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

Сергейчука О.А.

при секретарі:  Меньшиковій О.Я.

за участю представників:

позивача: Василенко О.І.

відповідача: Лугинець І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу  Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 08.12.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2006 року

у справі № 11/325

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Жнивар»    

до                               Державної податкової інспекції у Голосіївському районі           м. Києва

про                          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення   

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Жнивар»     звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової адміністрації у Голосіївському районі м. Києва про (з урахуванням заяви про  відмову від позовних вимог) скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2005р. № 0000222309/0 та скасування першої податкової вимоги від 19.09.2004р. № 1/4084.

            В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми, сплачені Українській аграрній біржі за отримані згідно з договором товарно-матеріальні цінності. Оскільки Українська аграрна біржа перебувала на податковому обліку як платник податку на додану вартість, нею були оформлені та видані позивачеві податкові накладні, а позивачем фактично було сплачено кошти за оприбутковані товари, і в тому числі-і суми податку на додану вартість у ціні товару.

            Постановою Господарського суду м. Києва від 08.12.2005р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2006р., позов задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.08.2005р.                № 0000222309/0, скасовано першу податкову вимогу від 19.09.2005р. № 1/4084.

            Не погоджуючись з ухваленими в справі судовими рішеннями,  Державна податкова адміністрація у Голосіївському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку.

            В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у позові.

У запереченнях від 17.10.2006р. скаржник просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.   

В ході касаційного розгляду представник відповідача (скаржника) підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

            Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами планової невиїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за серпень 2004р. (з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого 25.11.2004р. за № 282059) відповідачем було складено Акт № 192-23/09-32847718  від 19.08.2005р. (далі – Акт перевірки).

            За висновками Акта перевірки між позивачем (Покупець) та Українською аграрною біржею (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 175 від 28.04.2004р. (далі-Договір). На думку податкового органу, виконуючи вказаний договір, позивач здійснив оплату тільки частково, а тому така операція не є господарською з огляду на те, що компенсація грошовими коштами за отриманий товар не відбулась, у зв’язку з чим позивачем не дотримано вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі – Закон України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР).

            3 урахуванням наведеного в Акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем в порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2004 рокy в pозмірі  425 174,00 грн.

            На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2005 р. № 0000222309/0, яким у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 425 174,00 грн. за серпень 2004 року.

            Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не погодились з викладеними в Акті перевірки висновками податкового органу, оскільки сума податку на додану вартість обґрунтовано віднесена позивачем до податкового кредиту, з урахуванням підтвердження даними відповідних податкових накладних, які містять всі необхідні реквізити згідно з вимогами  п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

            Окрім того, судами встановлено, що Українська аграрна біржа на час існування господарських відносин з позивачем, було зареєстровано платником податку на додану вартість у встановленому порядку. Договір, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жнивар» та Українською аграрною біржею, недійсним не визнано. Також податковим органом не доведено факту несплати до бюджету Українською аграрною біржею сум податку на додану вартість.

            У свою чергу, відповідач (скаржник) в касаційній скарзі посилається на те, що з урахуванням часткової оплати отриманого товару операція купівлі-продажу не є господарською, оскільки компенсація грошовими коштами за  отримані позивачем товарно-матеріальні цінності не відбувалась.

            Проте, вказані висновки податкового органу обґрунтовано не прийняті судами попередніх інстанцій до уваги з урахуванням наступного.

            Відповідно до п. 1.2. Договору, укладеного між позивачем (Покупець) та Українською аграрною біржею (Продавець), Покупець зобов’язується укласти угоду про реструктурування заборгованості з Міністерством фінансів України як Поручитель Продавця в сумі, що становить вартість цього Договору, у відповідності до поряду та на умовах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на виконання статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

            Згідно з п.4.1. Договору порядок розрахунків встановлюється згідно із угодою про реструктурування заборгованості, яку покупець зобов’язується укласти згідно з п. 1.2 цього Договору.

            Пунктом 4.2 Договору передбачено, що розмір податкових зобов’язань, що пов’язані з передачею Техніки (товару) у власність покупця, визначаються, виходячи із вартості Техніки (товару) в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату здійснення такої операції. Розрахунок Покупцем в частині сплати податкових зобов’язань здійснюється у грошовій формі на рахунок Продавця в термін до 30 днів з дати отримання Техніки (товару).

            31.12.2004р. між Міністерством фінансів України та Українською аграрною біржею на виконання ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» та Постанови Кабінету Miнiстpiв України від 10.08.2004р. № 1030 «Про укладення угод про реструктурування простроченої станом на 1 січня 2004р. заборгованості юридичних ociб за кредитами залученими державою або під державні гарантії та бюджетними позичками» було укладено угоду про реструктурування № 13000-04/209.

            І, як встановлено попередніми судовими інстанціями, та підтверджується матеріалами справи, порядок розрахунку за Договором здійснювався відповідно до зазначених нормативних актів та угод, зокрема, вартість отриманого позивачем товару за Договором підлягала сплаті на користь Міністерства фінансів України, при цьому сума податку на додану вартість, включена до складу вартості товару, підлягала перерахуванню Українській аграрній біржі.

            Так, матеріали справи свідчать про те, що вартість отриманого позивачем за Договором товару у poзмipi 2612542,50 грн. (без урахування податку на додану вартість) було перераховано позивачем на користь Міністерства фінансів України. А сума податку на додану вартість, включена до складу вартості товару в poзмірі 522 509 грн., була перерахована позивачем Українській аграрній біржі.

            Вказана сума податку на додану вартість відображена позивачем в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) i включена до складу податкового кредиту за серпень 2004 року.

            При цьому в податковій декларації з ПДВ за серпень 2004 року позивач зазначив суму бюджетного відшкодування в  poзміpi  425 174,00 грн.

            18.11.2004р. позивач направив відповідачу поштою уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість, зареєстрований відповідачем за № 282059 від 25.11.2004р., яким уточнено суми податкового кредиту та податкових зобов’язань. В подальшому позивач виявив завищення суми податкового кредиту на суму 483грн. i 20.12.2004р. подав новий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість № 300011, яким зменшив відомості, вказавши в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість № 282059 від 25.11.2004р.податковий кредит у poзмipi 424 691,00 грн.

            Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на якуплатник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

            Відповідно до п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7вказаного Закону у відповідній редакції, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг),  вартість   яких   відноситься   до   складу   валових   витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

            Згідно з пп. 7.5.1.п. 7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата  здійснення першоїз подій:

або дата списання коштів збанківського рахунку платника податку в оплату (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків звикористанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує фактпридбання платником податку товарів (poбіт, послуг).

            Відповідно до п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону України від 03.04.1997р.                      № 168/97-ВР, у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що маємістити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної

в) назву   юридичної   особи   або   прізвище,   ім’я   та   по-батькові   фізичної  особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місцерозташування юридичної особи або місце податкової  адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку надодану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт,послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.             Таким чином, враховуючи приписи названих правових норм, місцевим та апеляційним господарськими судами обґрунтовано визначено те, що сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2004р., підтверджується даними  відповідних податкових накладних № 175/1 від 18.06.2005р. та 175/2 від 28.07.2004р., які  містять усі реквізити, передбачені п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

            Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            А тому, твердження відповідача про те, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України, у даному випадку не можуть бути прийняті  до уваги, з урахуванням того, що в ході судового розгляду відповідачем не надано доказів на підтвердження факту несплати до бюджету Українською аграрною біржею сум податку на додану вартість, перерахованих їй у складі вартості придбаного товару або не включення цих сум до податкових зобов’язань за відповідний звітний податковий період.

            З огляду на вищевказане попередніми судовими інстанціями обґрунтовано визначено те, що податковим органом в ході судового розгляду не було доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги.

 За вказаних обставин судова колегія дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції  залишає  касаційну скаргу  без задоволення, а  судові рішення - без змін, якщо визнає,  що суди першої  та  апеляційної  інстанцій  не  допустили  порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.      

            Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції  –

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 08.12.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2006р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.                 

(підпис)

Нечитайло О.М.

(підпис)Степашко О.І.                

      (підпис)

Сергейчук О.А.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             В.Б. Ликова