Постанова № 31363781, 11.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15931/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретарі Заднепровської В.О.

за участю представника позивача Хандогіна О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення податкового боргу у розмірі 530907,44 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Ясинуватська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення податкового боргу у розмірі 530907,44 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом на суму 530907,44грн. по податку за викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення та розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах. Заборгованість виникла згідно самостійно поданої платником податків податкової декларації №9069078733. На виконання вимог ПК України, позивачем були винесені перша та друга податкові вимоги №1/130 від 09 грудня 2009 року, №2/6 від 14 січня 2010 року. Інспекцією було вжито ряд заходів по погашенню даного боргу, проте очікуваного результату вони не дали.

Просить суд стягнути кошти Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 33161769) з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків в рахунок погашення податкового боргу у сумі 530907,44грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника підприємства. Позовні вимоги визнає. (а.с.28)

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 02 вересня 2004 року, ідентифікаційний код юридичної особи 33161769, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.5), перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку з 10 вересня 2004 року за №683 відповідно до довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП (а.с.6). Крім того, перебуває на податковому обліку в Ясинуватській ОДПІ як платник податків за неосновним місцем обліку відповідно до повідомлення про взяття на облік №157 від 21 листопада 2012 року. (а.с.7)

Відповідачем до податкового органу подана податкова декларація з екологічного податку за 3 квартал 2012 року №9069078733 від 06 листопада 2012 року з додатками (а.с.13-16) якою нарахував податкове зобов'язання за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення у сумі 452114,24грн. та за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у сумі 78793,20 грн.

Відповідачем узгоджене податкове зобов'язання з податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення та за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах сплачено не було, що призвело до виникнення податкового боргу в сумі 530907,44грн.

Відповідно до ст.9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать податки та збори, зокрема, екологічний податок.

Згідно п.п.14.1.57 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Керуючись п.240.1 ст.240 цього кодексу, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

240.1.1. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

240.1.2. скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

240.1.3. розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

240.1.4. утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

240.1.5. тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Також, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива. (п.240.2 ст.240 Податкового кодексу України)

В п.249.1 ст.249 Податкового кодексу України зазначено, що суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку (крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу), податковими агентами (які визначені підпунктом 241.2.1 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу). Податкові агенти, які визначені підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, обчислюють суми податку на дату подання митної декларації для митного оформлення.

П.250.1 ст.250 кодексу передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п.250.2 ст.250 Податкового кодексу, платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.3 та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.31.1 ст.31 кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В п.57.3 ст.57 кодексу вказано, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання по екологічному податку.

Судом встановлено, що відповідачем на час розгляду справи не сплачені суми податкових зобов'язань у результаті чого у відповідача виник податковий борг на загальну суму 530907,44грн.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) такому платнику податків податкову вимогу.

З метою погашення податкового боргу відповідачу були відправлені податкові вимоги від 09 грудня 2009 року №1/130 та від 14 січня 2010 року №2/6, які одержані відповідачем, про що є відмітки на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.9-10).

Таким чином, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли у відповідності до статті 57 Податкового кодексу України, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п.95.3 ст.95 КАС України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Тобто стягнення коштів з рахунків банку та стягнення готівкових коштів є альтернативними видами стягнення.

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає позовні вимоги у повному обсязі. (а.с.28)

Відповідно до ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Згідно до п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашені такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення податкового боргу у розмірі 530907,44 грн. - задовольнити.

Стягнути кошти Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 33161769) з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків в рахунок погашення податкового боргу у сумі 530907,44грн.

Вступну та резолютивну частину постанови ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено 11 грудня 2012 року в присутності представника позивача.

Постанову у повному обсязі складено 14 грудня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.