Постанова № 31363722, 18.05.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2013 року Справа № 803/965/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача Толстого Ю.А.,

представника відповідача Гордійчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біопетроль" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біопетроль" (далі - ТзОВ "Біопетроль") звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002152205, №0002162205, №0002172205 від 15 квітня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Біопетроль" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено акт №1666/22.5-35494901 від 29.03.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТзОВ "Біопетроль" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 146 499,00 грн., в тому числі у жовтні 2012 року на суму 66 500,00 грн. та у листопаді 2012 року на суму 79 999,00 грн. Також актом встановлено порушення позивачем статей 134, 138, 139, 140 ПК України, в результаті яких ТзОВ "Біопетроль" занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 184 588,00 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року на суму 184 588,00 грн.

Не погодившись із висновками, які викладені відповідачем у згаданому акті перевірки, позивач подав заперечення від 05.04.2013 року до акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 29.03.2013 року №1666/22.5-35494901, в якому зазначив, що господарська операція ТзОВ "Біопетроль" з ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" відбулася. На підтвердження зазначеного додав копію товарно-транспортної накладної від 30.10.2012 року.

За результатами розгляду заперечення Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.04.2013 року №0002172205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 79 999,00 грн. та №0002162205, яким ТзОВ "Біопетроль" збільшено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 66 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 16 625,00 грн. Також відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002152205 від 15.04.2013 року, яким позивачу збільшено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 192 280,00 грн., де за основним платежем - на 153 824,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на 38 456,00 грн.

Проте позивач не погоджується із винесеними Луцькою ОДПІ податковими повідомленнями-рішеннями №0002152205, №0002162205, №0002172205 від 15 квітня 2013 року, вважає їх протиправними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновок податкового органу в акті перевірки №1666/22.5-35494901 від 29.03.2013 року про те, що господарська операція між ТзОВ "Біопетроль" та ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" в жовтні-листопаді 2012 року не відбулася є помилковим.

Зазначає, що в акті перевірки допущені відповідачем численні помилки та неточності, а саме: застосовані не ті нормативні акти, які регулюють спірні правовідносини або ті, які втратили чинність чи не пройшли реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Позивач не погоджується із твердженнями в акті перевірки про те, що у вантажоотримувача поряд з товарно-транспортною накладною повинен бути подорожній лист, оскільки перевізником нафтопродуктів ТзОВ "Біопетроль" не було, а чинне законодавство не вимагає вантажоотримувачу мати подорожні листи перевізників.

Щодо донарахування з податку на прибуток приватних підприємств, то ТзОВ "Біопетроль" зазначає, що під час перевірки не ставилося питання, чи продавалося пальне, отримане від ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" та скільки його залишилось станом на 01.01.2013 року, а тому неможливо правильно визначити валові витрати платника податку.

Також позивач зазначає, що в акті перевірки не конкретизовано, які саме пункти та підпункти Податкового кодексу України порушило ТзОВ "Біопетроль", а відтак відповідач не дотримався вимог пункту 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства щодо чіткого викладення змісту порушення з посиланням на конкретні пункти та статті законодавчих актів.

ТзОВ "Біопетроль" вказує на те, що транспортування палива, яке було предметом перевірки, здійснювалось транспортом ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс", про що свідчить надана під час заперечення на акт перевірки товарно-транспортна накладна від 30.10.2012 року. Позивач вражає, що посилання Луцької ОДПІ на акт перевірки від 03.01.2013 року №9/22.5-12/24392571 є безпідставним, оскільки згідно постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року по справі №816/349/13-а адміністративний позов ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" до Кременчуцької ОДПІ про визнання дій протиправними та неправомірними задоволено частково. Визнано протиправними дії Кременчуцької ОДПІ по проведенню зустрічної звірки ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс", за наслідками якої складено акт від 03.01.2013 року №9/22.5-12/24392571 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків ПП "Воз'єднання" за жовтень 2012 року.

Таким чином позивач вважає, що ТзОВ "Біопетроль" не допустило порушень, які зазначив відповідач в акті перевірки №1666/22.5-35494901 від 29.03.2013 року, а тому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0002152205, №0002162205, №0002172205 від 15 квітня 2013 року..

В письмовому запереченні на адміністративний позов Луцька ОДПІ з даною позовною заявою не погоджується та вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. В обґрунтування заперечень відповідач вказав, що належність у позивача оформлених документів, необхідних для віднесення задекларованих сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, оскільки не доводить реальність здійснення господарських операцій. Під час перевірки позивачем не надано товарно-транспортних накладних форми №1-ТТН та дорожніх листів вантажного автомобіля форми №2, які б підтверджували факт поставки нафтопродуктів та були б підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоотримувача.

Луцька ОДПІ зазначає, що під час перевірки ТзОВ "Біопетроль" не надало акт приймання нафти або нафтопродуктів за формою №5-НП та журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП, що є підставою для оприбуткування нафти і нафтопродуктів у складському і бухгалтерському обліку паливно-мастильних матеріалів.

Щодо висновку акту перевірки ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" від 03.01.2013 року №9/22.5-12/24392571, то ним неможливо встановити реальне постачання нафтопродуктів.

Також під час проведення перевірки відповідачем не надана інформація щодо наявності посадових осіб, які обслуговували складські приміщення ТзОВ "Біопетроль" та відповідали за збереження товарно-матеріальних цінностей.

У наданій позивачем під час заперечення на акт перевірки товарно-транспортній накладній №Р92 від 30.10.2012 року не конкретизовано шлях прямування вантажу (зазначено лише назви міст) та відсутні посилання на подорожні листи, що унеможливлює визначення відстані перевезень товару, кількості кілометрів та обсягу використаного пального.

Крім того, позивач зазначає, що під час проведення перевірки у зв'язку з відсутністю посадових осіб неможливо було встановити фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів на складі.

Також ще одним доказом, який підтверджує неможливість здійснення господарської операції є те, що відповідно до довідки №1ДФ у зазначеному періоді, коли здійснювалася поставка бензину та дизпалива від ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс", на підприємстві працювали лише дві особи, які не могли виконати договір поставки нафтопродуктів.

Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що придбані ТзОВ "Біопетроль" нафтопродукти в ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" не мають права включатися до складу витрат та враховуватися при визначенні об'єкта оподаткування, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, та просить їх задовольнити в повному обсязі. Також додатково пояснив, що нафтопродукти були реально отримані працівниками ТзОВ "Аргос СП" від ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" та зберігаються на складі позивача, який орендує ТзОВ "Аргос СП".

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову. У задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 1 листопада 2007 року виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області було зареєстровано як юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Біопетроль", що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №690071 (а.с. 48).

З 18 по 22 березня 2013 року працівниками Луцької ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Біопетроль" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 29 березня 2013 року №1666/22.5-35494901 (а.с. 11-17).

Актом перевірки встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статей 134, 138, 139, 140 ПК України, в результаті яких ТзОВ "Біопетроль" занизило податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 184 588,00 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року на суму 184 588,00 грн. та занизило суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 146 499,00 грн., в тому числі у жовтні 2012 року на суму 66 500,00 грн. та у листопаді 2012 року на суму 79 999,00 грн. Враховуючи заперечення позивача від 05.04.2013 року на згаданий акт перевірки (а.с. 18-20), Луцька ОДПІ зменшила розмір заниження позивачем податку на прибуток з 184 588,00 грн. до 153 824,00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов на підставі того, що ТзОВ "Біопетроль" не надало всіх належним чином складених первинних документів та враховуючи те, що на підприємстві працювало двоє осіб, товариство не змогло здійснити господарську операцію з придбання нафтопродуктів в ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс".

На підставі висновків акта перевірки від 29 березня 2013 року №1666/22.5-35494901 та за результатами розгляду заперечення на акт перевірки 15 квітня 2013 року Луцькою ОДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення №0002152205, №0002162205, №0002172205. Податковим повідомленням-рішенням №0002172205 позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 79 999,00 грн., а згідно податкового повідомлення-рішення №0002162205 збільшено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 66 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 16 625,00 грн. Також відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002152205 від 15.04.2013 року, яким ТзОВ "Біопетроль" збільшено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 192 280,00 грн., де за основним платежем - на 153 824,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на 38 456,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку позивач не оскаржував.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.02.2010 року №2755-VI (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0002152205, №0002162205, №0002172205 від 15 квітня 2013 року.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як передбачено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (чинного з 01.04.2011 року), об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138- 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

перелічені в ПК України витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 ПК України, пунктом 198.1 якої визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, товарно-транспортні накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі зазначення обов'язкових реквізитів та фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що віднесення ТзОВ "Біопетроль" до складу валових витрат коштів, витрачених на придбання нафтопродуктів у ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс", а також віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, можливо лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом, ТзОВ "Біопетроль" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №122 від 29.10.2012 року (а.с. 26-27) з ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" (постачальник), згідно якого постачальник зобов'язувався передати покупцю нафтопродукти, а останній зобов'язаний був їх прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов даного договору, 31.10.2012 року позивачем придбано бензин А-95 кількістю 21730,0950 л. на суму 226 079,90 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ - 37 679,98 грн., та кількістю 17134,1680 л. на суму 172 918,02 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ - 28 819,67 грн. Також 30.11.2012 року ТзОВ "Біопетроль" придбало в ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" бензин А-76, А-92, А-95 та дизпаливо UA1/145,0117574-12 Л-0,05-62 на загальну суму 479 993,52 грн., з яких сума ПДВ складає 79 998,92 грн. На підтвердження цього позивач під час перевірки надав Луцькій ОДПІ податкові та видаткові накладні №31122, №31123 від 31.10.2012 року (а.с. 28-31), №30127 від 30.11.2012 року (а.с. 32-33), оборотно-сальдові відомості по рахунках "281" та "631" за 4 квартал 2012 року(а.с. 35-36), картку рахунку "631" за 4 квартал 2012 року (а.с. 37).

Поставка нафтопродуктів здійснювалася за рахунок постачальника на склад ТзОВ "Біопетроль", що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, 76а та наданий в оренду ТзОВ "Аргос СП", працівники якого за усною домовленістю двох керівників зазначених підприємств здійснили вивантаження придбаного палива. Про це позивач повідомив податковий орган в запереченні від 05.04.2013 року до акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 29.03.2013 року №1666/22.5-35494901 (а.с. 18-20) та надав копію товарно-транспортної накладної №Р92 від 30.10.2012 року (а.с. 34). В судовому засіданні представником позивача було додатково надано та приєднано до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних №№Р92 від 30.11.2012 року (а.с. 54-55), проте причин ненадання їх податковому органу під час перевірки представник позивача пояснити не зміг. Також до матеріалів справи долучені надані позивачем сертифікати відповідності та паспорта якості нафтопродуктів (сертифікати відповідності серій ВВ №UA1.007.0033286-12, ДІ №UA1.039.0041762-11, ДІ №UA1.039.0129376-10, ВВ №UA1.145.0117574-12, паспорта якості №336 від 01.10.2012 року, №147/1 від 27.01.2012 року, №332 від 02.03.2011 року, №355 від 02.08.2012 року (а.с. 66-73).

Відповідно до статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III "Про автомобільний транспорт", пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання, що займаються закупівлею, транспортуванням, зберіганням і реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України, визначено порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом. Зокрема, передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования", при перевезенні оформляється ТТН за формою №1-ТТН (нафтопродукт), що наведена в додатку 3 Інструкції та передбачає особливості її заповнення з вказівкою на об'єм і густину нафтопродукту, температуру, масу.

Досліджені в судовому засіданні надані позивачем товарно-транспортні накладні складені не за формою №1-ТТН та не відповідають вимогам, встановленим зазначеною Інструкцією, а також не містять всіх необхідних відомостей про вантаж, що транспортується. Так, абзацом 2 пункту 5.4.1 Інструкції передбачено, що з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Враховуючи вищезазначену вимогу Інструкції, суд дійшов висновку, що надані позивачем товарно-транспортні накладні №№Р92 від 30.10.2012 року та від 30.11.2012 року не дають змоги ідентифікувати нафтопродукти та перевірити їх відповідність до наданих паспортів якості, а відтак належним чином не підтверджують факт поставки та приймання нафтопродуктів.

З метою обґрунтування товарності господарських операцій позивачем було надано також оборотно-сальдові відомості по рахунках "281" та "631" за 4 квартал 2012 року (а.с. 35-36) та картку рахунку "631" за 4 квартал 2012 року (а.с. 37). Проте, на думку суду, ці документи не доводять факт отримання ТзОВ "Біопетроль" нафтопродуктів від ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс", оскільки є внутрішніми документами підприємства і не підтверджують сам факт передачі товару від конкретного постачальника.

Облік руху нафти і нафтопродуктів регулюється розділом 14 Інструкції, де в пункті 14.1 зазначено, що під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Абзацом 2 пункту 14.4 Інструкції передбачено, що для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Враховуючи пояснення та заперечення позивача на акт перевірки №1666/22.5-35494901 від 29.03.2013 року про те, що приймання палива 30.10.2012 року відбулося за участю працівників ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" та працівників ТзОВ "Аргос СП", які діяли за усною домовленістю керівників ТзОВ "Аргос СП" та ТзОВ "Біопетроль", суд вважає, що вивантаження нафтопродуктів від імені позивача проводили не уповноважені особи та які, відповідно, не перебували в трудових відносинах з ТзОВ "Біопетроль", а відтак не були матеріально відповідальними особами. Зазначене свідчить про порушення вимог Інструкції та суперечить тому, що відповідно до товарно-транспортної накладної №Р92 від 30.10.2012 року паливо прийняла директор Поліщук Т.М.

Крім того, на вимогу суду позивач не надав документів, які підтверджують оприбуткування нафти і нафтопродуктів на складі паливно-мастильних матеріалів ТзОВ "Біопетроль". Також позивачем не було надано документів, які підтверджують інвентаризацію нафтопродуктів на підприємстві, що не дає змогу визначити наявність на складі ТзОВ "Біопетроль" пального, на яке додані ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" сертифікати відповідності та паспорта якості.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13.2, пункту 13.3 Інструкції, інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць. Основною метою інвентаризації є: виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС; зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами з даними бухгалтерського обліку; виявлення нестандартних нафтопродуктів; перевірка дотримання умов та порядку зберігання нафти та нафтопродуктів, а також готівки на АЗС.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено факт реальної поставки нафтопродуктів від ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" до ТзОВ "Біопетроль" згідно із договором поставки нафтопродуктів №122 від 29.10.2012 року, оскільки суду в підтвердження транспортування та приймання нафтопродуктів автомобільним транспортом не надані товарно-транспортні накладні установленої форми, які згідно з чинним законодавством є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та мають зберігатись у покупця незалежно від того, хто здійснював перевезення вантажу (покупець чи продавець). Не надано суду документів, які підтверджують оприбуткування нафти і нафтопродуктів на складі паливно-мастильних матеріалів ТзОВ "Біопетроль", який знаходиться в місті Луцьку на вулиці Рівненська, 76А. Також не надано акту інвентаризації нафти та нафтопродуктів на зазначеному складі, яким можна встановити факт наявності чи відсутності придбаного палива в ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс".

Суд не бере до уваги покликання позивача на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року у справі №816/349/13-а за адміністративним позовом ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та неправомірними, оскільки це рішення не встановлює чи не спростовує реальність господарських операцій безпосередньо між сторонами договору №122 поставки нафтопродуктів від 29.10.2012 року.

Згідно із частиною першою статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінивши докази у справі, суд дійшов до переконання, що в ході судового розгляду даної справи Луцькою ОДПІ доведено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат витрати та до податкового кредиту ПДВ за виписаними первинними документами, які не підтверджують реальне вчинення господарських операцій поставки ТзОВ "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" нафтопродуктів згідно видаткових накладних №31122, №31123 від 31.10.2012 року та №30127 від 30.11.2012 року. Відтак, податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0002152205, №0002162205 та №0002172205 від 15 квітня 2013 року є правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання їх протиправними та скасування слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Біопетроль" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2013 року №0002152205, №0002162205, №0002172205 відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде складено 23 травня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук