Ухвала суду № 31362550, 14.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10729/12/0170/7

14.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Шереніна Ю.Л. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 22.10.12 у справі № 2а-10729/12/0170/7

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2012 року, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 25.09.2012 року № 0018111702.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2012 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 14.05.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 30 липня 2012 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим ДПС за результатами планової виїзної перевірки на предмет дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, яка була проведена в період з 12.07.2012 року по 25.07.2012 року, був складений акт №4194/17-1/НОМЕР_2 «Про результати документальної виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року» (а.с9-26).

Актом перевірки встановлено порушенняпозивачем ч.ч.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст. 215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, із зазначеними в акті перевірки постачальниками, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Вищевикладене свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують: п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.4 п.201.5 п.201.6 п.201.7 ст.201 розділу V Податкового кодексу України та п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на суму 19124,03 грн., у тому числі по періодах: вересень 2010 року 2174,80 грн., січень 2011 року 753,08 грн., лютий 2011 року 2168,20 грн., березень 2011 року 742,50 грн., квітень 2011 року 5385,80 грн., червень 2011 року 1813,50 грн., липень 2011 року 2771,40 грн., вересень 2011 року 740 грн., жовтень 2011 року 1203,25 грн., листопад 2011 року 1371,50 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС прийнято податкове-повідомлення рішення №0018111702 від 25.09.12 (а.с.27), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19124,03грн. основного платежу та 2066,24 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов до висновку на підставі встановлення завищення податкового кредиту внаслідок проведення господарських операцій з придбання позивачем у ПП «Елітград» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 114744,2 грн. (без ПДВ).

В акті перевірки відповідач посилається на акт перевірки від 25.06.2012 року №520/23-212/370/37077000, який був складений ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Елітград», яким не було підтверджено реальних фінансових - господарських відносин з ФОП ОСОБА_2

Актом перевірки встановлено, що у ФОП ОСОБА_2 встановлена відсутність трудових ресурсів, основних фондів, засобів для транспортування ТМЦ та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

На підставі таких фактів, відповідач вказав на виникнення між позивачем та його контрагентом податкових «ям», зазначив, що усі операцій з купівлі - продажу між позивачем та ПП «Елітград» не спричиняють реального настання правових наслідків. Позивач сформував податковий кредит з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування. Відповідач в акті вказав на встановлення нікчемності правочину між позивачем та зазначеним контрагентом, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, через те, що такий правочин порушує публічний порядок.

За таких обставин в акті перевірки відповідачем було вказано, що немає підстав, вважати, що товари задекларовані в податковій звітності є фактично отримані від контрагента - постачальника ПП «Елітград», тому податкові накладні виписані на адресу позивача вважаються недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач мав господарські відносини з Приватним підприємством «Елітград» з придбання в останнього товару.

Приватне підприємство «Елітград» постачало електропобутові товари, в результаті постачання товарів Приватним підприємством «Елітград» виписувалися податкові накладні, рахунки - фактури та видаткові накладні.

Відповідно до залучених до матеріалів справи податкових накладних виписаних ПП «Елітград» (а.с.28-71), вбачається, що загальна сума ПДВ за ними відповідає сумі податкового кредиту, завищення якого встановлено відповідачем в акті перевірки, а саме 19124,03грн.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З матеріалів справи вбачається, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується товарність операцій з ПП «Елітград», за період, що зазначений в акті з придбання товарів.

Актом перевірки не встановлений факт неотримання позивачем від контрагента податкових накладних на вказану суму ПДВ.

Матеріалами справи не підтверджується, а з боку відповідача, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів порушень при оформленні податкових накладних та видаткових накладних виписаних контрагентом, у тому числі відсутності реєстрації контрагента позивача платником ПДВ на час їх виписки.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПК України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону було встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача оформлені з дотриманням законодавчих вимог до їх заповнення, і є належним підтвердженням права на податковий кредит в загальній сумі 19124,03 грн.

Щодо викладених в акті перевірки обставин, на підставі яких відповідач зробив висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача ПП «Елітград» на час здійснення господарських операцій був зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та зареєстрований як платники ПДВ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок здійснювати при отриманні податкових накладних, та включенні на їх підставі сум ПДВ до податкового кредиту, контроль за наданням контрагентами до органів ДПІ податкової звітності або таких фактів, як визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів, наявність або відсутність включення контрагентами сум до своєї податкової звітності, а також контролю за фактичним перерахуванням сум податку до бюджету. Невиконання продавцем - платником своїх зобов'язань в частині не подачі податкової звітності або невірного відображення в ній показників, не є підставою для позбавлення покупця права на включення до складу податкового кредиту ПДВ, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням послуг у платника податку на підставі належним чином оформленої податкової накладної, якщо покупець виконав всі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо доводів акту перевірки про безтоварність операції та відсутність її реального проведення, зазначено наступне.

Висновки акту відповідача, його мотивувальна частина щодо необґрунтованого включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості товарів, заснована на даних проведення перевірки стосовно діяльності контрагента позивача.

В акті перевірки відсутність фактичного постачання ТМЦ контрагентом позивача документально не доведена. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентом з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням або спростуванням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операцій, наявності підстав для формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, використання товарів в господарський діяльності позивача. Тобто таки фактичні дані, які підтверджують господарські операції.

Крім того, відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності позивача визначено - оптова торгівля електропобутовими товарами.

Позивач за договором оренди №33/2010 від 31.12.2009р. та додатковими угодами, укладеним з ТзОВ «Югекокомсервіс» (а.с.153-156) орендує нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_2, з яких приміщення площею 25,4 кв.м. - офісні приміщення та 73,6кв.м. складські приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем товари у ПП «Елітград» реалізовувалися позивачем покупцям позивача.

З податкової накладної, виписаної ПП «Елітград» 17.01.2011р. (а.с.30) вбачається, що позивач придбав ряд товарів, серед яких: «кільце амортизаційне К3» у кількості 200 од. З податкової накладної виписаної позивачем КРП «ВП ВКГ м. Алушти» від 01.02.2011р. (а.с.75) вбачається, що позивач реалізував останньому товар: «кільце амортизаційне К3» у кількості 200 од.

З податкової накладної, виписаної ПП «Елітград» 14.09.2010р. (а.с.28) вбачається, що позивач придбав ряд товарів, серед яких: «дріт ПВ - 3 2,5» у кількості 2000м. З податкової накладної виписаної позивачем ВАТ «Кримгазбуд» 14.09.2010р. (а.с.72) вбачається, що позивач реалізував останньому товар: «дріт ПВ - 3 2,5» у кількості 2000м.

З податкової накладної, виписаної ПП «Елітград» 25.01.2011р. (а.с.32) вбачається, що позивач придбав ряд товарів, серед яких: «трансформатор току ТШ - 0,66 (0,5s) 600/5» у кількості 3 од. З податкової накладної виписаної позивачем ПП «Фырма Електрокомплект» 31.01.2011р. (а.с.78) вбачається, що позивач реалізував останньому товар: «трансформатор току ТШ - 0,66 (0,5s) 600/5» у кількості 3 од.

З податкової накладної, виписаної ПП «Елітград» 25.01.2011р. (а.с.32) вбачається, що позивач придбав ряд товарів, серед яких: «трансформатор току ТШ - 0,66 (0,5s) 600/5» у кількості 3 од. З податкової накладної виписаної позивачем ПП «Фірма Електрокомплект» 31.01.2011р. (а.с.78) вбачається, що позивач реалізував останньому товар: «трансформатор току ТШ - 0,66 (0,5s) 600/5» у кількості 3 од.

З податкової накладної, виписаної ПП «Елітград» 15.02.2011р. (а.с.38) вбачається, що позивач придбав ряд товарів, серед яких: «покажчик напруги Контакт - 55 Э» 2 од., «кліщі ізолюючі» 1 од., «рукавички д/е б/шовні» 4 пари, «боти д/е» 2 пари, «килимок д/е 50х50» 6 пар, «окуляри захисні» 3 од. З податкової накладної виписаної позивачем ТОВ «Кримавіамонтаж» 16.02.2011р. (а.с.93) вбачається, що позивач реалізував останньому товар: «покажчик напруги Контакт - 55 Э» 2 од., «кліщі ізолюючі» 1 од., «рукавички д/е б/шовні» 2 пари, «боти д/е» 1 пару, «килимок д/е 50х50» 5 пар, «окуляри захисні» 2 од. З податкової накладної виписаної позивачем ТОВ «Южний город» 21.02.2011р. (а.с.96) вбачається, що позивач реалізував останньому товар: «рукавички д/е б/шовні» 2 пари, «боти д/е» 1 пару, «килимок д/е 50х50» 1 пару, «окуляри захисні» 1 од.

З податкової накладної, виписаної ПП «Елітград» 14.06.2011р. (а.с.54) вбачається, що позивач придбав: «щит обліку однофазний з OSP» 4 од. З податкової накладної виписаної позивачем ТОВ «Альфагазінвест» 14.06.2011р. (а.с.119) вбачається, що позивач реалізував останньому товар: «щит обліку 1 -ф, з автоматичним вимикачем OSP» у кількості 4 од.

Відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували вказані обставини.

Отже, товари, які були придбані позивачем у ПП «Елітград» в подальшому реалізовувалися позивачем покупцям, тобто використовувалися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, пов'язаної із торгівлею електроприладами. Вказане свідчить про реальність господарських операцій з придбання позивачем товарів у ПП «Елітград» та про їх фактичне отримання.

За таких обставин, первинні документи створені в ході реальних операцій позивача та ПП «Елітград», підтверджують фактичне отримання та використання у господарській діяльності товарів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 22.10.12 у справі № 2а-10729/12/0170/7- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 22.10.12 у справі № 2а-10729/12/0170/7 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис Ю.Л.Шеренін

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян