Рішення № 31360589, 22.05.2013, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 115/2296/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"22" травня 2013 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді Щербіни Д.С.,

при секретарі Аттаровій А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Суворівська сільська рада Сакського району АР Крим, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, стягнення відповідачки моральної шкоди у розмірі 15000 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником цієї земельної ділянки площею 0,12 га на підставі рішення Суворівської сільської ради Сакського району № 376 від 28.07.2011р., але відповідачка незаконно захопила без згоди власника 63 м2 земельної ділянки. На зауваження позивачки відповідачка не реагує, ображає її та погрожує. На протязі 2008 - 2013 р.р. відповідачка заливає дерева на її ділянці ракетним паливом. Також ракетним паливом був заправлений автомобіль НОМЕР_1, в результаті чого він не на ходу. У зв'язку з наведеним, позивачці причинений значна моральна шкода, яка виразилася у в фізичній болі хвилюваннях, а також душевних хвилюваннях. Моральну шкоду позивачка оцінює у 15000 грн. На підставі викладеного просила позов задовольнити.

У судовому засіданні позивачка та її представник надали клопотання про призначення судової будівельно-земельної експертизи з метою з'ясування розміру земельної ділянки, що належить позивачці ОСОБА_1, та які будівлі побудовані на земельній ділянці позивачки відповідачкою.

Ухвалою суду від 22.05.2013р. в задоволенні цього клопотання відмовлено, оскільки право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Позивачкою право власності на земельну ділянку не оформлено, користується вона земельною ділянкою по АДРЕСА_1 на підставі рішення 14 сесії 6 скликання Суворівської сільської ради Сакського району АР Крим № 376 від 28.07.2011р. «Про надання дозволу громадянам України на складання технічної документації по землеустрою для складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території Суворівської сільської ради».

У судовому засіданні позивачка та її представник позовну заяву підтримали у повному обсязі, пояснивши також суду, що відповідачкою чиняться перешкоди позивачці в утриманні домашньої худоби, а саме було отруєна собака, отруювалося сіно, писалися не однократні заяви до правоохоронних органів щодо зберігання сіна для корів, в результаті чого в неї померло дві корови.

Відповідачка проти позову заперечувала з тих підстав, що є власником земельної ділянки на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 494712 від 08.12.2010р. Межі її земельної ділянки встановлені на місцевості і за них вона не виходила. Межі ж земельної ділянки позивачки не встановлені на місцевості. Навпаки, позивачка перешкоджає їй у користуванні своєю земельною ділянкою, зламала паркан, робить підкопи, заливає водою. Позивачка була попереджена за адміністративне правопорушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. Також, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за недодержання законодавства про пожежну і техногенну безпеку, щодо складання сіна у безпосередній близькості до будинку АДРЕСА_2, за порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що позовні вимоги позивачки передчасні, оскільки право власності на земельну ділянку нею не оформлено, технічна документація на земельну ділянку по АДРЕСА_1 сільською радою не затверджувалася, а тому земельна ділянка належить територіальній громаді, тобто Суворівській сільській раді Сакського району АР Крим.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши і дослідивши матеріали справи і надані документи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить на підставі рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 20.03.2006р. позивачці у справі - ОСОБА_1. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» № 14900524 від 14.06.2007р. право власності на вказане майно зареєстровано за ОСОБА_1 за реєстраційним номером: 19213336, номер запису 10021 в книзі 97.

Відповідно до рішення 11 сесії 22 скликання Суворівської сільської ради Сакського району АР Крим від 19.11.1997р. «Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність» земельну ділянку площею 0,12 га по АДРЕСА_1 передано безоплатно у приватну власність для обслуговування житлового будинку і господарських споруд з земель, що раніш надані у постійне користування ОСОБА_3 (як в рішенні).

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 20.03.2006р. встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з рішенням 14 сесії 6 скликання Суворівської сільської ради Сакського району АР Крим № 376 від 28.07.2011р. «Про надання дозволу громадянам України на складання технічної документації по землеустрою для складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території Суворівської сільської ради» позивачці ОСОБА_1 надану дозвіл на складання технічної документації по землеустрою для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,12 га по АДРЕСА_1.

Як пояснили у судовому засіданні позивачка, її представник та представник третьої особи технічна документація до дійсного часу не складена, сільською радою не затверджувалася.

Житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, належить відповідачці ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 215431 від 23.01.2012р. Відповідно до витягу про реєстрацію прав Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» № 33000512 від 27.01.2012р. право власності на вказане майно зареєстровано за ОСОБА_2 за реєстраційним номером: 35854590, номер запису 11508 в книзі 102.

Земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0711 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 0124387000:01:002:0453, належить відповідачці ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 494712, який зареєстрований Міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Саки та Сакському районі АР Крим в Книзі записів реєстрації державних актів на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011002500182.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Право користування - це юридична можливість видобування власником споживчі властивості речі. Користування може здійснюватися шляхом вчинення фактичних дій (користування особистими речами, проживання в будинку, користування автомашиною тощо), а також шляхом вчинення юридичних дій (надання речі в оренду і одержання від такої діяльності відповідних прибутків). Право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі. Визначення фактичної долі речі полягає в зміні її фізичної сутності. Юридична доля речі може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ.

Таким чином, позивачкою суду не доведено чим само порушені права користування та розпоряджання майном з боку відповідачки, земельна ділянка, на якій розташований її будинок належним чином не оформлена, без встановлення меж земельної ділянки позивачки та державної реєстрації права на земельну ділянку неможливо встановити факту перешкоджання користування земельною ділянкою позивачки іншими особами, з огляду до чого суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у цій частині.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачка була попереджена за адміністративне правопорушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. Також, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за недодержання законодавства про пожежну і техногенну безпеку, щодо складання сіна у безпосередній близькості до будинку АДРЕСА_2, за порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог.

Щодо звернення позивачки до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, то відповіддю вказаної організації позивачку було повідомлено, що підстави застосування адміністративних заходів у відповідності до положень ст.ст. 38, 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 відсутні.

Звернення позивачки у березні 2013 року до Сакського МВ ГУ МВС України в АР Крим за фактом незаконних дій з боку ОСОБА_2 значення для вирішення справи не має, оскільки, по-перше, рішення по розгляду вказаного звернення не прийнято, по-друге, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Ніяких рішень чи вироків суду, що набрав законної сили, позивачкою суду не надано.

Доказів щодо незаконних дій з боку відповідачки, а саме отруєння собаки та корів, залиття дерев та автомобілю ракетним паливом, позивачкою суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Також, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 15000 грн також задоволенню не підлягає, оскільки згідно з вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на стягнення моральної шкоди, яка заподіяна йому внаслідок порушення його прав.

Враховуючи на те, що право власності на земельну ділянку у позивачки не виникло, через що встановити факт перешкоджання користуванням не можливо, відсутні підстави для задоволення позову у частині стягнення моральної шкоди, з огляду до чого суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст.ст. 16, 23, 386, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 208, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Щербіна Д. С.