Рішення № 31359068, 15.05.2013, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 299/881/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.2013 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

Головуючого - судді Дворніченка В.І.,

При секретарі Турок Б.Б.,

за участі відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та їх представника ОСОБА_3,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ, до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 19.09.2008 року між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №19.502/36 про надання позичальнику ОСОБА_1 кредиту у сумі 15 тисяч гривень на умовах повернення кредиту до 19.09.2011 року , погашати кредит частинами відповідно до графіку, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію. В забезпечення виконання зобов'язань між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки , згідно якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором. Рішенням Виноградівського районного суду від 09.11.2010 року із позичальника та поручителя солідарно було стягнуто заборгованість за кредитним договором у зв'язку із використанням банком права вимоги дострокового повернення кредиту. Оскільки зобов'язальні правовідносини за договором не припинилися банк продовжував нараховувати відсотки, комісію, а також пеню за прострочення грошових зобов'язань за договором. Станом на 07.02.2013 року ОСОБА_1 заборгував банку відсотки за користування кредитом за період із 19.09.2011 року по 07.02.2013 року у розмірі 5414,01 грн; щомісячну комісію за управління кредитом за період із 01.07.2011 року по 07.02.2013 року у розмірі 5590,91 грн; за прострочення виконання грошових зобов'язань була нарахована пеня, розмір якої за період із 07.02.2012 року по 06.02.2013 року становить 93130,13 грн, які позивач просить стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В судове засідання призначене на 15.05.2013 року представник позивача не з'явився, подав до суду письмову заяву, у якій просить провести судовий розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні обставини позову визнав частково та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наведених у запереченні підстав та повідомлених обставин.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні обставини позову визнав частково та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наведених у запереченні підстав та повідомлених обставин.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив, що позов є безпідставним та навів на обґрунтування своєї позиції доводи, викладені у письмовому запереченні на позовну заяву. А саме, заперечення проти вимог позову обґрунтував тим, що згідно пункту 3.2 кредитного договору термін його дії визначено датою - до 19.09.2011 року. Умова договору, визначена п. 7.3 , про дію договору до повного виконання зобов'язань являється нікчемною в силу закону і додаткове визнання її нікчемності судом не потребується. Аналогічна умова визначена в п. 6.2 договору поруки. Умова кредитного договору або договору поруки про її дію до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати." Отже, термін дії договору закінчився 19.09.2011 року.

Відповідно до Рішення Виноградівського районного суду від 17.02.2011 року у справі № 2-38/11 з відповідачів стягнуто заборгованість за даним кредитним договором 55645,11 гривень . Таким чином за даним договором задоволено збільшені позовні вимоги позивача та стягнуто всю суму боргу по тілу кредиту та відсоткам в розмірі 12780 гривень , а також по комісії, в тому числі і ті, строк сплати яких не настав. Ця обставина підтверджується і тим що в поданому на даний час позові заборгованості по тілу кредиту позивачем не зазначено, тобто вона відсутня. За цим же рішенням з відповідачів стягнуто 6566,13 гривень боргу по відсотках та комісії, яку виражено в одній сумі в заяві про збільшення позовних вимог. Нарахування та сплату відсотків по кредиту в графіку погашення кредиту, який є додатком № 1 до кредитного договору, не зазначено. Згідно п. 3.3 Кредитного договору позичальник повинен сплачувати кредитору щомісячний ануїтетний платіж в розмірі 716, 67 гривень, що підтверджується графіком погашення кредиту. Однак, відповідно до п. 4.9 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником строків погашення платежів, щомісячний ануїтетний платіж становитиме 687 гривень. Графіком погашення кредиту визначено суму сплати по тілу кредиту та відсоткам щомісячно по 416,67 гривень та комісії в сумі 300 гривень щомісячно. Визначення сплати відсотків у графіку, який є невід'ємною частиною договору, та поданому до матеріалів позову самим же позивачем, не має. В графі "сума що направляється на погашення процентів" значаться нулі. Враховуючи умову кредитного договору, яка визначена в п. 4.9 то фактично за рішенням суду з відповідачів стягнуто ще більшу суму, так як загальна сума платежу у випадку прострочення позичальником сплати по кредиту, зменшується на 29,67 гривень. Таким чином відповідачі стверджують, що позовна вимога що до стягнення з них солідарно заборгованості по відсоткам є безпідставною, не підтвердженою жодним розрахунком та не може підлягати до задоволення.

Не погоджуються відповідачі і з розрахунком пені. Так, стверджують, що в даному розрахунку зазначено, що сума прострочених процентів станом на 07.02.2012 року становить 5808,23 гривень., а станом на 30.01.2013 року в сумі 5414, 01 гривень. Однак дані суми нараховано незаконно, по за межами договору. Так, відповідно до розділу 2 Кредитного договору відсотки нараховуються до терміну дії договору, так як умова Договору про його дію до повного виконання зобов'язань є нікчемною. Що стосується позовної вимоги що до стягнення комісії за управління кредитом, то дана позовна вимога також не може підлягати до задоволення, так як Рішенням Виноградівського районного суду від 17.02.2011 року у справі № 2-38/11 з них стягнуто заборгованості за даним кредитним договором 55645,11 гривень , до якої входить і заборгованість по комісії, строк сплати якої на момент збільшення позовних вимог не настав. Що стосується стягнення пені в розмірі 93130,13 гривень, то дана сума також не може підлягати до задоволення, так як відповідно до розрахунку поданого позивачем її нараховано починаючи з лютого 2012 року.

Представник відповідачів стверджує, що згідно вимог ст. 258 ЦК України до позовної давності в один рік застосовується вимога що до стягнення неустойки ( пені, штрафу).Строк дії кредитного договору № 19-502/36 від 19.09.2008 року, відповідно до п. 3.2 цього договору, закінчився 19.09.2011 року. Таким чином нарахування пені повинно б здійснюватись по 19.09.2012 року. Відповідно до розрахунків пені, які додано до матеріалів справи, її нарахування почато з 07.02.2012 року по 30.01.2013 року, тобто по за межами спеціальної давності. Крім того, як видно з розрахунків, сума пені нараховується з незрозумілої суми заборгованості, яка не підтверджена жодними розрахунками, являється безпідставною та такою, що не може підлягати до задоволення.

Безпідставність також доводить тим, що відповідно до договору Позичальник повинен сплачувати щомісячно по 300 гривень комісії. Навіть якщо допустити, що за Рішенням Виноградівського райсуду стягнуто даного виду боргу до грудня 2010 року, то на момент закінчення терміну дії договору вона становитиме 3000 гривень ( 10 міс по 300 грн.), а на лютий 2012 року, як визначено в першій графі розрахунку, 4500 гривень за 15 місяців. Яким чином суму простроченого боргу по комісії визначено у 8806,16 гривень не зрозуміло зовсім. Аналогічно нарахована пеня по тілу кредиту та відсоткам при відсутності основного боргу . Приймаючи до уваги, що позов подано у березні 2013 року та враховуючи вимоги ст. 258 ЦК України - спеціальна позовна давність, то підлягає застосуванню щодо пені позовна давність.

Щодо вимог в частині стягнення боргу із поручителя, то представник відповідачів стверджує, що оскільки дія договору поруки визначена п. 6.2 договору до повного виконання зобов'язань є нікчемною, то строк дії поруки визначається строком, до якого видано кредит. Такий строк кредитним договором визначено до 19,09,2011 року. Пунктом 3.1 договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором тільки після отримання ним повідомлення від кредитора про невиконання позичальником зобов'язань. Однак такого повідомлення поручителю не надсилалось та такого поручитель не отримував. Таким чином а ні протягом 6 місяців, а ні протягом року позивач до поручителя не пред'явив вимоги, тому відповідачі вважають, що вимога про солідарне стягнення за кредитним договором з поручителя є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

На цих підставах представник відповідачів ОСОБА_3 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення відповідачів та їх представника, дослідивши подані письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши на їх підставі фактичні обставини, що мають юридичне значення для прийняття рішення по суті спору, суд прийшов до наступних висновків.

Суд встановив, що Рішенням Виноградівського районного суду від 17.02.2011 року, що набрало законної сили, із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто на користь АТ «Банк «Фінанси і Кредит» заборгованість за кредитним договором №19-502/36 у розмірі 55645,11 грн.

Так, 19.09.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №19-502/36 про надання кредитором (позивачем) позичальнику (ОСОБА_1) кредиту у сумі 15 тисяч гривень на строк до 19.09.2011 року на умовах сплати процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитом. В забезпечення виконання кредитного зобов'язання 19.09.2008 року між кредитором, позичальником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (поручителем) було укладено Договір поруки б/н , згідно якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором.

Проте, позичальник ОСОБА_1 прострочив виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку із чим кредитор - позивач по справі - скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту та звернувся до суду про стягнення заборгованості солідарно із боржника та поручителя.

Рішення суду про задоволення вимог кредитора, яке набрало законної сили, солідарними боржниками не було виконано. На цій підставі банк продовжив відповідно до умов договору нарахування відсотків за користування кредитними ресурсами та комісії, а також пені за прострочення вказаних грошових зобов"язань - до грудня 2012 року - місяця, в якому було погашено заборгованість по тілу кредиту.

Нараховані за період із 01.07.2011 року по 07.02.2013 року відсотки за користування кредитом та комісії, а також пеню за прострочення грошових зобов'язань, позичальником ОСОБА_1 не сплачено.

Таким чином, у період із 01.07.2011 року по 07.02.2013 року позичальник за кредитним договором ОСОБА_1 заборгував банку відсотки за користування кредитом за період із 19.09.2011 року по 07.02.2013 року у розмірі 5414,01 грн; щомісячну комісію за управління кредитом за період із 01.07.2011 року по 07.02.2013 року у розмірі 5590,91 грн; за прострочення виконання грошових зобов'язань була нарахована пеня, розмір якої за період із 07.02.2012 року по 06.02.2013 року становить 93130,13 грн.

Проаналізувавши умови кредитного договору, суд прийшов до висновку, що такі дії кредитора відповідають:

Пункту 4.2 Кредитного договору, який передбачає нарахування процентів за період з моменту списання кредитних ресурсів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних коштів на позичковий рахунок;

Пункту 4.7, який передбачає сплату позичальником щомісячної комісійної винагороди щомісячно за весь період до моменту повного виконання позичальником зобов'язань по поверненню отриманих кредитних ресурсів;

пункту 6.1, який передбачає сплату позичальником пені за кожен день прострочення.

Так, у зв'язку із простроченням зобов'язань зі сплати процентів та комісії та зобов'язання із повернення кредитного ресурсу за кредитним договором відповідно до розділу 6 Кредитного договору нарахована пеня у розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Всього за період із 07.02.2012 року по 06.02.2013 року розмір нарахованої пені становить 93130,13 грн, із яких 27709,75 грн пені за прострочення сплати комісійної винагороди, 28434,13 грн пені за прострочення сплати процентів, 36986,25 грн пені за прострочення повернення кредиту.

Суд констатує, що правовідносини, яким відповідають встановлені фактичні обставини, врегульовані нормами ЦК України.

Суд констатує, що правовідносини, які відповідають встановленим фактичним обставинам, врегульовані нормами ЦК України, чинного із 01.01.2004 року та умовами договорів.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.

Згідно ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання із порушенням умов , визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) , а ст.611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом. Відповідно до ст.554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. За ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відхиляє доводи відповідачів на заперечення вимог позову про те, що оскільки договір укладено на строк до 19.09.2011 року, а рішенням суду із позичальника та поручителя вже стягнуто кредит та прострочену заборгованість за договором, пеню та комісію, то підстав для нарахування у спірному періоді відсотків, комісії та пені кредитор не мав.

Так, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Заявлені позивачем розміри заборгованості зі сплати відсотків, комісії та пені, нарахованої за прострочення грошових зобов'язань за кредитним договором, підтверджені поданими позивачем належними детальними розрахунками, які проведені у відповідності до умов кредитного договору (а.с. 13,13зв, 29,30).

Відтак суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитними ресурсами, передбаченої умовами договору комісії, а також пені, нарахованої за прострочення грошових зобов'язань за кредитним договором, у заявлених позивачем розмірах, є законними та обґрунтованими.

Суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_2 - поручителя за кредитним договором - про те, що в силу правил, встановлених ч.4 ст.559 ЦК України, порука є припиненою, оскільки кредитор з дня настання строку виконання основного зобов'язання - тобто із 19.09.2011 року - у встановлений законом строку не пред'явив до нього вимоги.

Так, встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням грошового зобов'язання за кредитним договором позичальником ОСОБА_1 кредитор - Банк «Фінанси та кредит» застосував право на повернення кредиту достроково та звернувся до суду із позовом до позичальника та поручителя ОСОБА_2 із вимогою про дострокове стягнення кредиту та простроченої заборгованості за договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п.п.1.1, 2.1., 5.1.,5.2. Договору поруки від 19.09.2008 року, поручитель ОСОБА_2 зобов'язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №19-502/36 від 19.09.2008 року; у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею, а також якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явив вимоги до поручителя.

Проаналізувавши встановлені на підставі досліджених доказів обставини, суд прийшов до висновку, що підстави припинення поруки , передбачені ч.1,ч.4 ст.559 ЦК України, відсутні. Відтак, звернення кредитора із вимогою до поручителя про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором ґрунтується на умовах Договору поруки, є законним та обґрунтованим.

Отже, розглянувши цивільну справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у межах заявлених вимог та на підставі поданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 60, ст.ст.212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити повністю.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, РНОК НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_2, РНОК НОМЕР_2, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ, рахунок №29090198965801 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», код ЄДРПОУ 09807856, МФО 325923, заборгованість за кредитним договором №19.502/36 у розмірі 104135,05 грн (сто чотири тисячі сто тридцять п'ять гривень 05 коп), з яких 5414,01 грн (п'ять тисяч чотириста чотирнадцять гривень 01 коп) заборгованості по відсоткам, 5590,91 грн (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто гривень 91 коп) заборгованості по комісії, та 93130,13 грн пені, нарахованої за прострочення, а також понесені позивачем судові витрати у розмірі 1041,35 грн (одну тисячу сорок одну гривню 35 коп).

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд.

ГоловуючийВ. І. Дворніченко