Рішення № 31358891, 17.04.2013, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 409/4031/12

Провадження № 2/209/106/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська у складі:

головуючого Гнєзділова В.Є.

при секретарі Глуховій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частку нежитлової будівлі, про поділ майна в натурі, визнання права спільної сумісної власності, виділ в натурі рівної долі майна, стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, внесення змін у свідоцтво про право власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач в судове засідання з'явився, позов не визнав.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, позов не визнав.

ОСОБА_1 звернуласья до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частку нежитлової будівлі , про поділ майна в натурі, визнання права спільної сумісної власності, виділ в натурі рівної долі майна , стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, внесення змін у свідоцтво про право власності на нерухоме майно. На обґрунтування позовних вимог з урахуванням наданих уточнень та доповнень в ході розгляду справи, зазначила, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 15 березня 2002 р., а у фактичних шлюбних відносинах перебували з 01 серпня 1992 р. З цього часу сторони постійно проживали разом в квартирі позивача, разом займались підприємницькою діяльністю, мали спільний прибуток та бюджет, вели спільне господарство. В 1994 р. ОСОБА_2 отримав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та став займатися роздрібною торгівлею продуктами харчування по АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_1 вела його бухгалтерію, виконувала організаторські функції, адміністративну роботу. В 1998 р. ОСОБА_1 також отримала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. З того часу позивач з відповідачем спільно мали 4 об'єкта виносної торгівлі на ринку «Кваки», а з 2001 р. - кафе по АДРЕСА_2. В 1996 р. сторони вирішили збудувати кафе по АДРЕСА_2. На підставі рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №707 від 14.10.2004 р. фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого йому на праві приватної власності належить об'єкт торгівлі, громадського харчування та побуту під АДРЕСА_2, загальною площею 302,9 кв.м. Відповідач за власною ініціативою 07 липня 2007 р. припинив з позивачем сімейні відносини, звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. З цього часу ОСОБА_2 перешкоджає позивачу в користуванні спірною будівлею. ОСОБА_1 вважає, що має рівне з відповідачем право на будівлю АДРЕСА_2, оскільки об'єкт був збудований нею та відповідачем за їх спільні кошти частково до реєстрації шлюбу, під час спільного проживання та ведення підприємницької діяльності, а частково - після реєстрації шлюбу. Починаючи з 01 жовтня та по теперішній час позивач не має можливості займатися підприємницькою діяльністю, оскільки відповідач перешкоджає їй вести сумісну підприємницьку діяльність в спільній власності. Відповідач переховує бухгалтерські документи, забороняє працівникам спілкуватися з позивачем, погрожує їм штрафами та невиплатою заробітної плати. Всі доходи від підприємницької діяльності відповідач забирає собі. За час користування спільної власністю відповідач отримав доход, який складає 426745,20 грн. На час видачі зазначеного свідоцтва, ОСОБА_2 знаходився у шлюбі з ОСОБА_1 Шлюб був зареєстрований 15.03.2002 р. Тому дане свідоцтво повинно бути видане на підставі спільної сумісної власності подружжя згідно гл. 7-8 СК України. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 користується їх спільною сумісною власністю з особистою метою, завдаючи позивачу матеріальний та моральний збитки. Тому ОСОБА_1 вважає, що видане свідоцтво є недійсним. Позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку об'єкту торгівлі, громадського харчування та побуту, розташованого в будівлі АДРЕСА_2 та виділити їй в натурі його 1/2 частку. Понесені позивачем судові витрати стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 Визнати за ОСОБА_1 право на частку в спільній частковій власності. Визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності. Виділити в натурі з спільної сумісної власності рівну частку майна, яка належить ОСОБА_1 Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану в період з 01.10.2007 р. по 01.07.2009 р. в сумі 213372,60 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судові витрати по справі. Свідоцтво на право власності на нерухоме майно на об'єкт торгівлі, громадського харчування та побуту від 14.10.2004 р. № 707 по АДРЕСА_2, видане на ім'я ОСОБА_2 на праві приватної власності, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, вважати недійсним. Внести зміни до свідоцтва на право власності на нерухоме майно на об'єкт торгівлі, громадського харчування та побуту від 14.10.2004 р. №707 по АДРЕСА_2, видане на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав в повному обсязі та в ході судового розгляду справи надав суду письмові заперечення, згідно яких зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і незаконними з наступних підстав: Відповідач ОСОБА_2 познайомився з відповідачам ОСОБА_1 у 1993 р. і до 1 січня 2001 р. вони тільки зустрічалися. В її квартирі відповідач постійно не проживав, спільного господарства не вели, спільних доходів не мали. Підприємницьку діяльність вели кожний окремо. На той час відповідач постійно проживав у власній квартирі за адресою АДРЕСА_3. З 1993 р. по 2001 р. сторони по декілька місяців не бачились, відносини були напруженими та зустрічалися тільки при необхідності. Після продажу власної квартири 30.05.2000 р. ОСОБА_2 тривалий час проживав у спірному приміщені і все його майно та речі знаходились там. Відповідач здійснив відповідний косметичний ремонт одного з приміщень. Необхідні меблі (диван, шафа, стіл, крісла і т. п.) для облаштування кімнати залишилися від продажу квартири. Виділене приміщення ОСОБА_2 переобладнав в пристойне житло з вбудованим приміщенням туалету та душовою. У цей період часу відповідачу необхідно було одержати дозвіл Дніпродзержинського міськвиконкому на здійснення торгівельної діяльності та ліцензію на торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами у вже діючому магазині в одному з приміщень будівлі, але без місця постійного проживання з пропискою перераховані вище документи не видавалися. Тому, як вихід в даній ситуації, за взаємною домовленістю з позивачкою 19.01.2001 р. ОСОБА_2 був прописаний у її квартирі без оформлення шлюбу. Проте, всі його речі і все особисте майно знаходилися в спірному приміщенні, де він і продовжував мешкати. На постійне проживання у квартиру позивачки ОСОБА_2 оселився тільки після того, коли вони оформили шлюб для сумісного проживання тобто в кінці лютого 2001 р, та навіть після оформлення шлюбу йому часто приходилось проживати в спірному приміщенні. До 1 лютого 2001 року спірний об'єкт уже був фактично готовий, приміщення магазину було повністю готове і працювало відповідно до свого функціонального призначення, в приміщенні кафе необхідно було закінчити деякі оздоблювальні роботи. ОСОБА_1 ніякого відношення і ніякої участі в будівництві спірного об'єкта не приймала, ні своєї праці, ні своїх коштів вона туди не вкладала. З 31 жовтня 2000 року вона в приміщенні магазина займалася торговельною діяльністю на підставі договору оренди від 31 жовтня 2001 р. Даний договір діяв до розірвання між сторонами шлюбу. За умовами договору, замість орендної плати, позивач зобов'язана була стежити за чистотою приміщення магазину, виконувати обов'язки бухгалтера, власноручно готувати для відповідача обіди й вечері, займатися прибиранням житла і прати одяг. Позивачка має сина від першого шлюбу, кошти на його виховання та навчання в школі потім в університеті у неї постійно не вистачало, і ОСОБА_2 часто допомагав їм матеріально, після розлучення сину ОСОБА_1 прийшлось залишити навчання в університеті тому що відповідач перестав допомагати матеріально. Спірний об'єкт з самого початку за усним договором з ОСОБА_3, давнім товаришем відповідача, про створення спільної власності вони будували вдвох. Пропозиція створити загальну власність виходила від ОСОБА_2 З метою створення своєї частки власності ОСОБА_3 вклав у будівництво спірного об'єкта наявні в нього будматеріали, а саме: 5 тисяч шт. шлакоблоків, 19 шт. ж/б плит перекриття (ПК 8-60-15 /12 шт./, ПК 8-72-15 /7 шт./), фундаментні блоки ФБС 24-3-6т 20 шт., ділову деревину 2 куб.м., ліс 1 куб.м., оцинкований лист 1 тонна, гаражні ворота, металеві двері, металопрокат, сітку «рабиця» 15 рулонів, ДСП ламінованого. Крім того, він вкладав свої кошти для вивозу будматеріалів та їхню установку. Всі інші будматеріали відповідач придбав за свої кошти. Будівництво спірного об'єкта тривало довго, тому що матеріально було важко. ОСОБА_2 позичав гроші в ОСОБА_3 а після закінчення часу повертав йому борги. Крім того, відповідач використав у будівництві спірного об'єкта кошти, виручені від продажу належного йому майна. Використав на будівництво також отримані в кооперативі «Рубін» 1500 шт. шлакоблока. Після вступу з позивачем в шлюб, ніяких робіт сторони в спірному об'єкті не проводили і її ствердження про те, що вона з відповідачем після вступу в шлюб ставили в спірному приміщенні перегородки, побудували підвісний балкон і проводили оздоблювальні роботи є надуманими. Крім того, її затвердження повністю спростовуються офіційними документами. Так, 12.01.2002 р. між ОСОБА_2 та ТОВ СТК «Мега-Сервис» був укладений договір №01-04-02 АС, по якому виконавець повністю завершив будівельні роботи на спірному об'єкті на початку березня 2002 року. Оригінал даного договору і дві квитанції (аванс й остаточна оплата) про оплату за виконані роботи на суму 7312,00 грн. залишилися у ОСОБА_1, деякі копії залишились у ОСОБА_2 Більшість будівельних робіт на спірному приміщенні, протягом 9 років, відповідач виконував власноручно і коли був у ОСОБА_3 вільний час він допомагав. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є - необґрунтованими та незаконними й задовольнянню не підлягають.

Позивач, ОСОБА_1, в судове засідання з'явилась, позов підтримала у повному обсязі, наполягає на задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав в повному обсязі, зазначив, що будівництво спірного об'єкту він розпочав у 1996 р. Для будівництва продав власну квартиру, вулканізацію та кафе. З позивачем ОСОБА_1 мали різні доходи. Позивач не підтвердила факт її участі у проведені будівництва, тому просить відмовити у задоволені позову.

Представник відповідача, ОСОБА_4, в судовому засіданні позов не визнала, підтримала позицію відповідача ОСОБА_2, просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Судом досліджені докази по справі:

- вислухані пояснення позивача, відповідача, представника відповідача, свідків;

- досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні;

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння. Користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ст. 357 ЦУ України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Згідно ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.1,2 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ст. 22 КоБС України (N 2006-VII, 20.06.1969), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно ст. 25 КоБС України (N 2006-VII, 20.06.1969), якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно ст. КоБС України (N 2006-VII, 20.06.1969), якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлені наступні обставини та визначені до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 15 березня 2002 р. Шлюб між сторонами розірвано 30 жовтня 2007р. З 1993 року позивач з відповідачем періодично зустрічалися, проте постійно разом не проживали, спільного господарства не вели, підприємницьку діяльність вели окремо один від одного. Відповідач ОСОБА_2 проживав у власній квартирі за адресою АДРЕСА_3. З 1994 р. ОСОБА_2, отримавши свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, став займатися роздрібною торгівлею продуктами харчування по АДРЕСА_1. В 1998 р. ОСОБА_1 також отримала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Відповідач ОСОБА_2, після отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 24 листопада 1995 р., розпочав будівництво об'єкту торгівлі, громадського харчування та побуту. Після продажу своєї квартири 30 травня 2000 р. відповідач ОСОБА_2 тривалий час проживав у спірному приміщені і все його майно та речі знаходились там. Відповідач здійснив відповідний косметичний ремонт одного з приміщень. Необхідні меблі (диван, шафа, стіл, крісла і т. п.) для облаштування кімнати залишилися від продажу квартири. Виділене приміщення ОСОБА_2 переобладнав в пристойне житло з вбудованим приміщенням туалету та душовою. У цей період часу відповідачу необхідно було одержати дозвіл Дніпродзержинського міськвиконкому на здійснення торгівельної діяльності та ліцензію на торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами у вже діючому магазині, в одному з приміщень будівлі, але без місця постійного проживання з пропискою перераховані вище документи не видавалися. Тому, за взаємною домовленістю з позивачем ОСОБА_1, 19.01.2001 р. ОСОБА_2 був прописаний у її квартирі без оформлення шлюбу. Після реєстрації шлюбу у 2002 р. відповідач оселився в квартирі позивача ОСОБА_1, проте йому періодично доводилося й надалі проживати в спірному приміщені. До 1 лютого 2001 року спірний об'єкт уже був фактично готовий, приміщення магазину було повністю готове і працювало відповідно до свого функціонального призначення, в приміщенні кафе необхідно було закінчити деякі оздоблювальні роботи. З 31 жовтня 2000 р. позивач ОСОБА_1 в приміщенні магазина займалася торговельною діяльністю на підставі договору оренди, укладеному з ОСОБА_2 Даний договір діяв до розірвання між сторонами шлюбу. За умовами договору, замість орендної плати, позивач зобов'язана була стежити за чистотою приміщення магазину, виконувати обов'язки бухгалтера, власноручно готувати для відповідача обіди й вечері, займатися прибиранням житла і прати одяг. Спірний об'єкт відповідач ОСОБА_2 почав будувати за усним договором з ОСОБА_3, давнім товаришем відповідача. Пропозиція створити загальну власність виходила від ОСОБА_2 ОСОБА_3 безпосередньо був керівником будівництва об'єкту та здійснював технічний нагляд. З метою створення своєї частки нерухомого майна ОСОБА_3 вклав у будівництво спірного об'єкта наявні в нього будматеріали, а саме: 5 тисяч шт. шлакоблоків, 19 шт. ж/б плит перекриття (ПК 8-60-15 /12 шт./, ПК 8-72-15 /7 шт./), фундаментні блоки ФБС 24-3-6т 20 шт., ділову деревину 2 куб.м., ліс 1 куб.м., оцинкований лист 1 тонна, гаражні ворота, металеві двері, металопрокат, сітку «рабиця» 15 рулонів, ДСП ламінованого. Крім того, він вкладав свої кошти для вивозу будматеріалів та їхню установку. Всі інші будматеріали відповідач придбав за свої кошти. Відповідач ОСОБА_2 для будівництва позичав гроші в ОСОБА_3 а після закінчення часу повертав йому борги. Відповідач використав у будівництві спірного об'єкта кошти, виручені від продажу належного йому майна, а саме: кооперативу «Рубін», вантажного автомобіля марки КАМАЗ. Використав на будівництво також отримані в кооперативі «Рубін» 1500 шт. шлакоблока. Належна ОСОБА_2 на праві особистої власності однокімнатна квартира, розташована в АДРЕСА_3, в 2000р була ним також продана, а кошти від продажу квартири були вкладені в будівництво спірного об'єкта, та кафе, розташованого в АДРЕСА_4. Кафе працювало з 1995р. по 2000р., прибуток та кошти від продажу кафе були використані на погашення боргів по будівництву та будівництво спірного об'єкта. В 1994 р. відповідач виміняв на свій автомобіль марки ВАЗ 2106 торговельний кіоск, розташований по АДРЕСА_1, що в 1996 році за його особисті кошти був реконструйований у торговельний павільйон, а в січні 1997 р. був прийнятий в експлуатацію. В період будівництва спірного об'єкта і в 2004р. ОСОБА_2 був проданий, а виручені кошти були використані на придбання в кафе необхідного для початку його роботи устаткування, а саме : необхідний набір столового посуду, столів, стільців, холодильників, кондиціонерів, устаткування для приготування їжі, устаткування для опалення та ін. Крім того, у придбанні необхідного для кафе устаткування відповідачем були використані кошти, виручені від прибутку та продажу належаній йому вулканізації з 2000р. по 2004р., яка була розташована на території автостоянки першого мікрорайону. ОСОБА_2 також мав власний столярний цех по виготовленню дверей та вікон на замовлення населення, доходи від його діяльності а також кошти від продажу станків (після закінчення діяльності цеху у 2004р.) були витрачені на погашення боргів по будівництву та на обладнання для відкриття кафе. Між ОСОБА_2 та ТОВ СТК «Мега - Сервіс» був укладений договір від 12 січня 2002 р. №01-04-02АС на виконання робіт по будівництву об'єкту, яке на початку березня повністю завершило будівельні роботи. Згідно довідки ТОВ СТК «Мега - Сервіс», станом на 01 лютого 2002 року на об'єкті торгівлі, громадського харчування та побуту по АДРЕСА_2, було виконано 95% основних будівельно-монтажних робіт. Внутрішні оздоблювальні та фарбувальні роботи в магазині продовольчих товарів виконані в повному обсязі та магазин функціонує. Роботи по закінченню будівництва завершені 12 березня 2002 р. Оплата проведена замовником ОСОБА_2 в повному обсязі. Після завершення будівництва об'єкт торгівлі, громадського харчування та побуту, розташований за адресою АДРЕСА_2, був введений в експлуатацію та затверджений рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 20.12.2002 р. №613. На підставі рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №707 від 14.10.2004 р. фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить об'єкт торгівлі, громадського харчування та побуту під АДРЕСА_2, загальною площею 302,9 кв.м. 19 листопада 2004 р. за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на вказане нерухоме майно в ОКП «Дніпродзержинське БТІ».

Суд вважає встановленим відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача та наявність фактів, якими обґрунтовуються заперечення відповідачів з таких мотивів.

Згідно зі ст.. 57 ЦПК України докази встановлюються на підставі...пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 15 березня 2002 р. До реєстрації шлюбу сторони постійно разом не проживали, спільного господарства не вели, окремо займались підприємницькою діяльністю та мали окремий дохід. Відповідач ОСОБА_2, отримавши дозвіл на будівництво 24 листопада 1995 р., розпочав будівництво спірного об'єкту торгівлі, громадського харчування та побуту, розташованого за адресою АДРЕСА_2. Тобто, до реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_1 Будівництво велось за кошти відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який також був безпосереднім технічним керівником будівництва. Відповідачем ОСОБА_2 надані безумовні докази щодо розробки технічної документації будівництва та введення в експлуатацію. Об'єкт торгівлі, громадського харчування та побуту, розташованого за адресою АДРЕСА_2. введений в експлуатацію у 2002 році, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та право власності зареєстровано у встановленому законом порядку за ОСОБА_2

Норми права на які посилається позивач, а саме ст. 74 СК України, на час забудови об'єкту не діяли, оскільки Сімейний кодекс України набрав чинності 01 січня 2004 р. Під час будівництва об'єкту торгівлі, громадського харчування та побуту, в період з 1994 р. по 2002 р., діли норми Кодексу про шлюб та сім`ю України (1969р.), згідно яких майно є спільною сумісною власністю подружжя, якщо воно нажите виключно за час шлюбу. Відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки на час забудови спірного об'єкту та виникнення спірних відносин сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі. У всякому випадку, при наявності доказів щодо вкладення коштів в будівництво спірного нерухомого майна, згідно з нормами законодавства, позивач ОСОБА_1 могла б претендувати тільки на грошову компенсацію, а не на реальну частку в нерухомому майні. Проте, позивач ОСОБА_1 не надала жодних достовірних доказів щодо будь якого матеріального вкладення в будівництво спірного об'єкту. Є підстави для відмови в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням як вищевикладених, безумовно встановлених судом обставин, так и врахованих судом моментів виникнення спірних правовідносин, з урахуванням діючих на період спірних правовідносин норм права, суд вважає встановленим, що :

- по-перше, наявність або ваідсутність факту спірного проживання сторін до моменету введення об`єкту нерухомого будівництва в експлуатацію - лютий 202 року, не є будь якою підставою щодо визнання предмету спору спільним сумісним майном подружжя, оскілька на час його фактичного створення відсутні норми КпШС України щодо визнання об`єкту спільним сумісним майном;

- по-друге, позивачем не надані будь які докази щодо будь-яких матеріальних вкладень при створенні об`єкту нерухомості ОСОБА_2 у період до лютого 2002 року;

- по-третє, ОСОБА_2 надані достатні та безумовні докази його однособового створення об`єкту нерухомого майна за його сособисті кошти та його сособисту працю;

- по-четверте, відсувтні як доказові та і матеріально-законодавчі підстави для задоволення позову по справі;

Встановлені судом факти й обставини справи підтверджуються:

- поясненнями свідка по справі ОСОБА_5, підтвердившого ту обставину, що сторони знає з 1993 р., спілкуються сім'ями, є сусідами по площадці. ОСОБА_2 мали спільний побут. З 2004 р. кафе було відкрите. Пояснила, що вона не знає в якому році сторони їздили до батьків. Також їй не відомо чи мали позивач та відповідач близькі стосунки. Пояснила, що вона допомагала ОСОБА_2, працювала в кафе адміністратором, тамадою, офіціантом. Заробітну плату їй платила позивач ОСОБА_1 З кафе вона пішла сама. З відповідачем склалися неприязливі відношення;

-поясненням и свідка ОСОБА_6 підтвердившого ту обставину, що знайома з ОСОБА_2 з 1992 р. Разом зустрічалися. Деякий час вона жила з братом відповідача - ОСОБА_7. Сторони зустрічалися, а з 1993 р. вони переїхали за адресою АДРЕСА_5. ОСОБА_6 допомагала їй робити ремонт. ОСОБА_2 жили разом з 1993 р. спільно сім`єю. З 1996 р. по 1998 р. ОСОБА_6 неофіційно працювала на виносній торгівлі, за домовленістю з відповідачем ОСОБА_2 Товар купувала позивач ОСОБА_1. За чиї гроші робився ремонт вона не знає. З відповідачем склалися неприязливі відношення;

-поясненнями свідка ОСОБА_8, підтвердившої ту обставину, що у 1993 р. переїхала за адресою АДРЕСА_5. ОСОБА_2 проживали в квартирі 26 однією сім`єю до 2007 р. ОСОБА_8 сприймала їх як одну сім`ю. ОСОБА_9 є її дочкою, яка працювала у ОСОБА_2 з 1993 р. З відповідачам свідок ОСОБА_8 має неприязливі відношення;

-поясненнями свідка ОСОБА_10 , підтвердившого ті обставини, що з сторонами по справі познайомився у 1993 р. До 2005 р. З 1995 р. по 1997 р. ОСОБА_10 працював в кіоску відповідача. Заробітну плату платила позивач ОСОБА_1 До 2000 р. робив кришу. З відповідачем має неприязливі відношенн;

- поясненнями свідка ОСОБА_3 , підтвердившого ту обставину, що він до 2004 р. був архітектором Дніпровського району м. Дніпродзержинська. Брав участь у розробці проектної документації на кафе. З ОСОБА_2 мав спільні інтереси. Будівництво було розпочато згідно дозволу у 1995 р. Фактично будівництво закінчилося у 2002 р. На об'єкті будівництва позивача ніколи не бачив. Будівництво здійснювалось за кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 гроші на будівництво та матеріали не надавала. Відповідач має квартиру. ОСОБА_2 мав ліцензію на проектування та будівництво. Дозвіл на виконання робіт від інспекції був у 1995 р. ОСОБА_3 безпосередньо спілкувався з відповідачем ОСОБА_2 та добре з ним знайомий, а позивача ОСОБА_1 знає взагалі. Особисто ОСОБА_3 кошти від ОСОБА_1 не отримував. Заробітну плату сплачував ОСОБА_2 Підбирав, наймав та платив будівникам ОСОБА_2 Квитанції були на ім'я ОСОБА_3 Відповідач ОСОБА_2 брав у ОСОБА_3 гроші на оплату праці в розмірі 16000 дол. США. Земельна ділянка надавалась підприємцю ОСОБА_2 ОСОБА_3 деякі будматеріали з будинку в с. Романково віддав ОСОБА_2 для будівництва кафе. Підрядчиком на будівництві був ОСОБА_11;

- поясненнями свідка ОСОБА_12 , підтвердившого ті обставини, що знає ОСОБА_1 з 1996-1997 р. - це жінка з якою зустрічався ОСОБА_2 Вони разом не жили. У 1997 р. ОСОБА_12 був технічний наглядовець, був призначений ІДБК, здійснював до закінчення будівництва. Замовником був ОСОБА_2, який і здійснював всі розрахунки. Будматеріали також були його. ОСОБА_3 також надавав деякі власні будівельні матеріали. Кафе разом з магазином було добудоване у 2002 р. Магазин навіть почав працювати раніше. Бізнес в них був окремо, але в одному приміщені. Підрядною організацією була фірма «МегаСервіс». Позивач ОСОБА_1 не приймала участі в будівництві. Все оплачував ОСОБА_2, купував меблі, кондиціонери, плиту, тротуарну плиту, решітки, столярку робив сам. Заробітну плату платив ОСОБА_2 Він продав все своє майно: кооператив «Рубін», вулканізацію, кафе, квартиру, столярний цех, автомобіль КАМАЗ, щоб вкласти кошти в будівництво кафе. Також кошти йому надавав ОСОБА_3 ОСОБА_12 працював в кооперативі «Рубін» бухгалтером. Фізично ОСОБА_1 в будівництві не допомагала, а матеріально - виключено. Будівництво коробку об'єкта виконував ОСОБА_11, а внутрішнє оздоблення - «МегаСервіс»;

- поясненнями свідка ОСОБА_13 , підтвердившого ті обставини, що вона мешкає поруч з кафе «Олімп» по АДРЕСА_2. Коли йшло будівництво вона жила рядом. ОСОБА_2 вона бачила на будівництві. ОСОБА_1 - не бачила. На виносній торгівлі працювало 2 продавці, ОСОБА_2 привозив товар, а ОСОБА_1 ні;

- поясненнями свідка ОСОБА_14, підтвердившої ту собтавину, що з 1999 р. знайома з ОСОБА_2. Працювала на виносній торгівлі на ринку «Кваки». Потім стала торгувати біля кафе «Олімп» з 2000 р. по 2001 р. Працювала неофіційно. Отримувала зарплату від ОСОБА_1 Зазначила, що у 1999 р. були побудовані стіни та дах об'єкту, а у 2000 р. - вхідні двері;

- копією договору №01-04-02СА /Т1 а.с.6, Т4 а.с.24-25/, згідно якого підтверджується укладення договору між ОСОБА_2 та ТОВ СТК «Мега-Сервів» на виконання робіт по будівництву об'єкту, умови договору;

- копією довідок ТОВ ТБК «Мега-Сервіс» /Т1 а.с.7,8, Т4 а.с.26,27/, згідно, яких підтверджується повне виконання будівельних робіт виконавцем та повний розрахунок з замовником;

- копією листа Дніпродзержинського регіонального відділу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області /Т1 а.с.9,10/, згідно якого підтверджується хід виконання будівельних робіт на об'єкті торгівлі, громадського харчування та побуту за адресою АДРЕСА_2;

- копією договору про часткову оренду приміщення /Т1 а.с.11,68/, згідно якого підтверджується укладання договору між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 щодо оренди магазину та умови договору;

- копією договору на здійснення тезнічного нагляду /Т1 а.с.12/, згідно якого підтверджується здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єкту торгівлі, громадського харчування та побуту за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_3;

- копією дозволу /Т1 а.с.13/, згідно якого підтверджується надання дозволу ОСОБА_2 на розміщення об'єкту торгівлі та сфери послуг за адресою АДРЕСА_2;

- копіями ліцензій /Т1 а.с.14,15,16,17,18/, згідно якої підтверджується право ОСОБА_2 займатися роздрібною торгівлею алкогольними напоями та тютюновими виробами;

- копією договору купівлі-продажу від 30.05.2000 р. /Т1 а.с.19, Т4 а.с.21/, згідно якого підтверджується, що ОСОБА_2 продав належну йому квартиру по АДРЕСА_3;

- копією договору купівлі-продажу нежитлового підвального приміщення /Т1 а.с.20/, згідно якого підтверджується, що ОСОБА_2 продав належне йому нежитлове підвальне приміщення розташоване в АДРЕСА_4;

- копією свідоцтва про права власності на нерухоме майно /Т1 а.с.21, Т2 а.с.20, Т4 а.с.31/, згідно якого підтверджується право власності ОСОБА_2 на об'єкт, розташований по АДРЕСА_2;

- копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно /Т1 а.с.22/, згідно якого підтверджується реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об'єкт торгівлі, громадського харчування та побуту, розташований по АДРЕСА_2;

- копією акту державної технічної комісії /Т1 а.с.23-24, Т2 а.с.16-19/, згідно якого підтверджується прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта торгівлі, громадського харчування та побуту, розташований по АДРЕСА_2;

- копією рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради від 20.12.2002 р. /Т1 а.с.25/, згідно якого підтверджується прийняття в експлуатацію об'єкта торгівлі, громадського харчування та побуту, розташований по АДРЕСА_2;

- копією акту ліквідаційної комісії кооперативу «Рубін» /Т1 а.с.26/, згідно якого підтверджується факт надання дозволу ОСОБА_2 на реалізацію автомобіля КАМАЗ;

- копією свідоцтва /Т1 а.с.27/, згідно якого підтверджується реєстрація ОСОБА_2 як суб'єкта підприємницької діяльності для здійснення торгівлі та посередницької діяльності;

- копією розпорядження виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 17.01.1996 р. /Т1 а.с.28/, згідно якого підтверджується дозвіл ОСОБА_2 подальшої експлуатації торгівельного кіоску по АДРЕСА_1;

- копією акту державної технічної комісії /Т1 а.с.29-30/, згідно якого підтверджується прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта торгівельного павільйону, розташованого по АДРЕСА_1;

- копією архітектурно-планувального завдання на корректировку проекту, архітектурно-технічного паспорту /Т1 а.с.31,32/ згідно якого підтверджується факт корректировки проекту під об'єкт торгівлі, громадського харчування та побуту, розташованого по АДРЕСА_2;

- копією дозволу на початок робіт /Т1 а.с.33/, згідно якого підтверджується факт надання дозволу ОСОБА_2 на початок роботи магазину за адресою АДРЕСА_2;

- копією паспорта відповідача /Т1 а.с.36/, згідно якого підтверджується особа ОСОБА_2, місце реєстрації;

- копіями видаткових накладних, актів прийому-здачи, квитанціями /Т1 а.с.57-61,143-147,149/, згідно якого підтверджується придбання ОСОБА_3 будівельного матеріалу;

- копією витягу із рішення Дніпродзержинського виконкому міської ради від 28.12.2000 р. /Т1 а.с.65 Т2 а.с.22/, згідно якого підтверджується факт затвердження матеріалів інвентаризації (закріплення) земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2, в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди;

- копією технічного паспорту /Т1 а.с.66-67/, згідно якого підтверджується технічна характеристика об'єкта торгівлі, громадського харчування та побуту за адресою АДРЕСА_2;

- копією листа виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради /Т1 а.с.69/, згідно якого підтверджується присвоєння адреси належному ОСОБА_2 об'єкту торгівлі, громадського харчування та побуту - АДРЕСА_2;

- копією свідоцтва про одруження /Т2 а.с.21, Т4 а.с.32/, згідно якого підтверджується реєстрація шлюбу між сторонами 15 березня 2002 р.;

- копією довідки /Т2 а.с.23/, згідно якої підтверджується трудові відносиниОСОБА_15 з ОСОБА_1;

- копією свідоцтва /Т2 а.с.24/, згідно якого підтверджується що ОСОБА_1 є платником єдиного податку;

- копією дозволу /Т2 а.с.25/, згідно якого підтверджується надання дозволу ОСОБА_2 на проведення будівельних робіт, виконавець робіт ОСОБА_12;

- копією дозволу /Т2 а.с.26/, згідно якого підтверджується надання дозволу ОСОБА_2 на виконання будівельних робіт, виконавець робіт ТОВ «Мега-Сервіс»;

- копією свідоцтва /Т2 а.с.27/, згідно якого підтверджується реєстрація фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

- копією фотокарток /Т3 а.с.3-28/, згідно яких підтверджується відносини сторін;

- копією виписок /Т3 а.с.29-76/, згідно яких підтверджується доходи та розходи при здійснені підприємницької діяльносі;

- копією розпорядження /Т3 а.с.78/, згідно якого встановлюється заборона ОСОБА_2 для колективу кафе-магазину «Олімп» щодо обслуговування ОСОБА_1;

- копією довіреності Т3 а.с.79/. згідно якої підтверджуються повноваження представника відповідача;

- копією документів щодо земельної ділянки /Т4 а.с.7-10/, згідно яких підтверджується надання ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2, під розташування об'єкту торгівлі, громадського харчування та побуту в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди;

- копіями накладних /Т4 а.с.11, 46,47/. згідно якої підтверджується придбання ОСОБА_2 будівельних матеріалів;

- копіями розписок /Т4 а.с.12, Т4 а.с.44,45/, згідно якої підтверджується одержання та повернення ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_3;

- копією договору купівлі-продажу, акт /Т4 а.с.13-14, 15-16/, згідно яких підтверджується придбання ОСОБА_2 будівельних матеріалів;

- копією заперечення /Т4 а.с.19-20/, згідно яких підтверджується взаємовідносини між сторонами по справі;

- копією паспорту позивача /Т4 а.с.33/, згідно якого підтверджується особа ОСОБА_1, місце реєстрації;

- копією позовних заяв, рішення суду /Т4 а.с.34-39/, згідно яких підтверджуються взаємовідносини сторін;

- копією зобов'язання /Т4 а.с.40-41/, згідно якого підтверджується отримання ссуди ОСОБА_3 для будівництва садибного будинку;

- копією робочого проекту /Т4 а.с.48-52/, згідно якого підтверджується корректировка проекту кафе.

На підставі ст.60 ч.1, 2, ст. 70 ч.1, ст. 71 ч.1, ст. 74 ч.1, 2 СК України, ст. 22, 24, 29 КоБС України (N 2006-VII, 20.06.1969), ст. 13, 355, 357, 368-372 ЦК України, керуючись ст.8, 10,11, 59, 60, 131, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частку нежитлової будівлі , про поділ майна в натурі, визнання права спільної сумісної власності, виділ в натурі рівної долі майна , стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, внесення змін у свідоцтво про право власності на нерухоме майно відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення .

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська В.Є. Гнєзділов