Рішення № 31358542, 16.05.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 118/3891/12Головуючий суду першої інстанції:Кулішов А.С. Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

РІШЕННЯ

"16" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В. Суддів Білоусової В.В., Дралло І.Г. При секретарі Гранковській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних збитків та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 29 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

у червні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних збитків та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 28.03.2000 року у справі №2-351/2000 з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 було стягнуто заборгованість у розмірі 62445,00 грн. Судове рішення залишається невиконаним до цього часу, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки і три відсотки річних, посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, у загальній сумі 169 891 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача грошове відшкодування моральної шкоди, розмір якої він оцінює у 20000,00грн.

Рішенням Сімферопольського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29 серпня 2012 року ОСОБА_6 у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що судом не повно з'ясовано обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що у невиконанні рішення суду від 28.03.2000 року, яким на користь ОСОБА_6 стягнуто з ОСОБА_7 62445,00 грн., є його вина, оскільки він не вживав вичерпаних заходів для примусового виконання рішення, хоча у відповідача перебувало у власності нерухоме майно, на яке можливо було звернути стягнення і про що було достеменно відомо позивачеві, а також з тих підстав, що позивач пропустив строк позовної давності.

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 28.03.2000 року у справі №2-351/2000 з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 було стягнуто заборгованість за договором позики у розмірі 62445,00 грн., на підставі якого був виданий виконавчий лист.

18 квітня 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа з примусового виконання вищезгаданого рішення у зв'язку з втратою його оригіналу.

Ухвалою Сімферопольського районного суду АР Крим від 23 листопада 2011р. вказану заяву задоволено та стягувачу видано дублікат виконавчого листа. Підставою для видачі дублікату явились такі обставини, встановлені цією ухвалою: виконавчий лист не зберігся у Сімферопольському РУЮ, і даних про його повернення стягувану, передачу до суду або до іншої установи немає, що є підставою вважати виконавчий лист втраченим ( а. с.63).

Суд не звернув уваги, що обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, згідно з ч.3 ст. 61 ЦПК України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи, або особа, щодо якої встановлені ті самі обставини.

Отже, висновок суду про зловживання позивачем правом у розумінні ст. 13 ЦК України не є правильним.

Постановою державного виконавця ВДВС Сімферопольського РУЮ від 27 березня 2012р. відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 28.03.2000 року.

Відповідно до ч.1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач, будучи обізнаний про розмір заборгованості перед позивачем та наявність рішення суду про її стягнення, до теперішнього часу, свої зобов'язання не виконав.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та три відсотки річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування грошовими коштами.

Враховуючи, що рішення суду у частині позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних збитків ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, судова колегія, керуючись п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних збитків, судова колегія виходить з положень ч.2 ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, три відсотки річних та інфляційні збитки судова колегія розраховує у межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, про застосування якого згідно зі ст. 266 ЦК України заявлено відповідачем ( а. с. 94).

Сума інфляційних збитків за прострочення грошового зобов'язання за період з червня 2009р. по червень 2012р. розраховується таким чином: (101,1х 100,8 х100,9х101,1х 100,9 х 109, 1 ( річний індекс інфляції за 2010р.) х 104, 6 (річний індекс інфляції за 2011р.) х 100,2х100,2х 100,3) : 100 = 109,5

(62445,00 грн. (сума простроченого грошового зобов'язання) х 109,5 ) : 100) - 62445,00 грн. = 6122 грн. 28 коп.

За три роки 3 відсотки річних від простроченої суми становлять: (62445,00 грн. х 0,03) х 3 = 5620 грн.

Всього з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню три відсотки річних від простроченої суми боргу та інфляційні нарахування на суму боргу, розраховані в межах строку позовної давності, на загальну суму: 11742 грн. 28 коп.

На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України судова колегія присуджує позивачеві за рахунок відповідача понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 259 грн. 90 коп.

Доводи апеляційної скарги про неправильність рішення суду у частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди судова колегія не приймає до уваги.

Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні цих позовних вимог, суд виходив із того, що діючим законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди у даному випадку.

З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Між сторонами склались договірні правовідносини, які не підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання, які не передбачають відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, ч.1 ст. 308, 309 ч.1 п.4, 314, 316, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Сімферопольського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29 серпня 2012 року у частині позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних збитків скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення такого змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних збитків задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 три відсотки річних від простроченої суми боргу у розмірі 5620 грн., інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 6122 грн. 28 коп. та понесені ним судові витрати у розмірі 259 грн. 90 коп., а всього: 12002 грн. 18 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :