ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22а – 632/08 Головуючий суддя у 1
Категорія статобліку – 33 інстанції – Н.Б. Кеся
(справа № А37/176-07)
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2008року м.Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суді – Проценко О.А.,
суддів – Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі: Горностаєвій О.М..,
за участі представника відповідача – Прошакової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2007р. у справі №А37/176-07
за позовом Приватного підприємства «МТК-Н»
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська
про визнання протиправним і нечинним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2007р. до господарського суду Дніпропетровської області звернулось Приватне підприємство «МТК-Н» з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2005р. №0000232307/0, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) у розмірі 4400,99грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підприємство не отримало від Державної податкової адміністрації Дніпропетровської області та Державної податкової адміністрації України мотивованого рішення щодо результатів розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення, чим порушено інтереси позивача та його право використати мотивацію відмови у задоволенні своєї скарги у якості податкового роз’яснення. У зв’язку з цим, позивач вважає, що повторні скарги, які були подані до цих податкових органів, вважаються повністю задоволеними, а оскаржуване рішення – незаконним. Крім того, позивач оспорює висновки відповідача щодо наявності прострочення в зовнішньоекономічних розрахунках, посилаючись на те, що відповідач не врахував знаходження товару від нерезидента під митним контролем, який передує перетину товару через кордон України.
Постановою від 21.06.2007р. господарський суд Дніпропетровської області позовні вимоги задовольнив частково, визнав протиправним і нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 11.05.2005 року за №0000232307/0 на суму 1184,88 грн.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржив постанову від 21.06.2007р. в апеляційному порядку. При цьому зазначено, що судом при частковому задоволені позову були порушені норми матеріального права, а саме ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, просить колегію суддів скасувати оскаржувану постанову і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів, укладених між позивачем з фірмами «Art-EuroHandelsGmbH» та «GrayburnLimited» було складено акт від 06.05.2005р. №359/237/33185135/ДСК. В акті зазначено про порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». На підставі вищезазначеного акту відповідачем видано податкове повідомлення-рішення №0000232307/0 від 11.05.2005 року, яким до позивача застосовано пеню за порушення розрахунків в сфері ЗЕД на суму 4400,99грн.
За результатами адміністративного оскарження позивачем вищезазначеного податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська були прийняті рішення від 05.08.2005 року за № 10178/10/23-720, від 13.09.2005 року за № 23235/10/25-008 та від 23.11.2005 року за № 11370/6/25-0415. Позивачу відмовлено в задоволенні вимог скарг, рішення залишено без змін.
Як вказано в акті перевірки, виявлене порушення відбулося за наступних обставин:
За контрактом № 3 від 01.10.2004 року, укладеного позивачем з фірмою «Art-EuroHandelsGmbH» (м. Берлін, Німеччина), остання здійснює продаж арматури та деталей кріплення для меблів Покупцю – ПП «МТК-Н». Умови постачання товару – СРТ м. Дніпропетровськ (Інкотермс – 2000). Загальна вартість контракту складає 100000,0 Євро, валюта платежу – Євро. Ціни на товари, кількість та асортимент встановлюється рахунками на оплату. На виконання умов даного контракту українським суб’єктом господарювання 04.11.2004 року було перераховано на адресу фірми «Art-EuroHandelsGmbH» передплату в сумі 8148,09 Євро. Факт перерахування коштів підтверджено виписками уповноваженого банку та банківськими документами резидента.
Далі в акті зазначено, що в порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» арматура та деталі кріплення для меблів надійшли на митну територію України 28.02.2005 року згідно даних підприємством вантажних митних декларацій, фактура вартість ввезеного товару склала 8148,09 євро.
На підставі статті 4 зазначеного Закону підприємству нарахована пеня.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог на суму 1184,88 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, що здійснюються на умовах відстрочки постачання, у випадках якщо та відстрочка перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг) вимагають індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Статтею 37 Митного кодексу України встановлено, що переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, здійсненому службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю і для застосування засобів державного регулювання ввозу на митну територію України, вивозу за її границі і транзиту через територію України товарів та інших предметів. Моментом здійснення експорту (імпорту) відповідно до норм ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар.
Митний кодекс України (п.п.1, 3 ст.15) має визначення «ввіз на Україну», «вивіз з України», «транзит через територію України товарів» що фактично є момент перетину митного кордону України. Поняття «пропуск через митний кордон України» (п.4 ст.15 Митного кодексу України) характеризується дозволом митниці на використання товарів на митній території України або за межами цієї території з метою, заявленою митницею.
За приписами ст.37 Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, який здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та застосування засобів державного регулювання ввозу на митну територію України, вивозу за її границі і транзиту через територію України товарів та інших предметів. З урахуванням зазначеного оформляється вантажна митна декларація (ВМД). Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574, ВМД є заявою, що містить відомості про товари і мету їх переміщення через митний кордон України або зміні митного режиму щодо цих товарів.
Аналіз вищезазначених норм показує, що датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону.
Крім того, матеріали справи містять міжнародну товарно-транспортну накладну № 18475, яка свідчить, що товар за спірним контрактом переміщено через митний кордон України 22 лютого 2005 року, що обумовлює неправомірний висновок Державної податкової інспекції в Кіровському районі м.Дніпропетровська про момент ввозу на митну територію України імпортованого на адресу ПП «МТК-Н» товару 28.02.2005 року.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість застосування до позивача пені за період з 03.02.2005 року по 21.02.2005 року, яка складає 3216,11 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції; судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального права та врахуванням фактичних обставин спору. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007р. – без змін.
Керуючись статями 195, 196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст. 205, 206 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області 21.06.2007 року у справі №А37/176-07 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2007 року у справі №А37/176-07 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця у відповідності до ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А.Проценко
Судді: А.О. Коршун
Л.П.Туркіна
Судове рішення № 3135822, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 01.10.2008. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 22а-632/08. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: