Рішення № 31357344, 07.02.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2602/2632/12

провадження № 2/753/1298/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"07" лютого 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Кириченко Н.О.

при секретарі Осколок А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПП " Сіріус" про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

05.10.2012 року позивач, через свого представника, звернувся до суду з позовом про скасування наказу № 9-К від 13.09.2012 р. про його звільнення з посади начальника групи швидкого реагування в ПП "Сіріус", поновлення його на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 89996,63 грн., середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 8878,59 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 35000 грн.

Позов обґрунтований тим, що з лютого 2009 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, займаючи посаду водія-охоронця. З 01.09.2010 року він був переведений на посаду начальника групи швидкого реагування. 13.09.2012 року його було звільнено з роботи на підставі п.п. 3, 4 ст. 40 КЗпП України на підставі рішення загальних зборів трудового колективу від цього ж числа, на яких він присутній не був, і про проведення яких не знав, жодних порушень за час роботи не вчиняв, не був попереджений про звільнення у встановленому порядку.

Послався на те, що 13.09.2012 р. в день звільненя йому видали трудову книжку, проте не провели розрахунку по заробітній платі, яку він не отримував з лютого 2012 р.

За даними позивача, які базуються на підставі довідки про доходи з місця роботи від 30.11.2011 року, заборгованість становить 89996,63 грн. Враховуючи, що його звільнили незаконно, до стягнення підлягає також середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вимоги про відшкодування моральної шкоди обгрунтував тим, що невиплатою заробітної плати, яка є єдиним джерелом його доходів, незаконним звільненням без пояснення причин, що призвело до втрати нормальних життєвих зв"язків, та внесенням до трудової книжки компрометуючого запису про порушення трудової дисципліни йому завдано моральних страждань. Розмір заподіяної йому моральної шкоди він оцінює в 35000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві. Як пояснив позивач, він в повному обсязі виконував покладені на нього обов"язки, кожного дня перевіряв пости, які знаходилися по всьому м. Києву, складав відомості, проводив інструктажі та місцях, завозив кошти на пальне. В офісі у позивача не було робочого місця, оскілька його посада не передбачає офісної роботи, однак він кожного дня був в офісі.Пости відвідував і в нічний час і в вихідні дні. Його трудові обов"язки були оговорені усно, оскільки посадові інструкції на підприємстві відсутні. Вважає, що звільнення відбулося незаконно через особисту неприязнь директора до нього, жодних зборів 13.09.2012 року на підприємстві не проводилося, а підписи в протоколі поставлені значно пізніше.

Педставники відповідача позов не визнали. Директор ПП "Сіріус" ОСОБА_4 пояснив, що 13 вересня 2012 р. було звільнено начальника охорони ОСОБА_2, який не виконував належним чином свої обов"язки, порушував трудову дисципліну, у зв"язку з чим 30.08.2012 року та 11.09.2012 року отримав догани. Однак він принципово відмовився ознайомлюватися з відповідними наказами. 13 вересня 2012 року позивач був відсутній на роботі без поважних причин. Таким чином позивач був звільнений за прогул, за невиконання покладених на нього обов"язків і за відмову дати пояснення. Виходячи з наведеного, вважає звільнення позивача з роботи законним, а його вимоги безпідставними.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засідання пояснив, що на їхньому підприємстві існують посадові інструкції для охоронців та начальника охорони, щодо інструкції начальника групи швидкого реагування йому не відомо. На зборах колективу 13.09.2012 року не був присутній, але йому давали підписувати протокол даних зборів. Щодо виплати заробітної плати пояснив, що за відомостями отримував 900 грн., а по факту на руки - від 4000 до 7000 грн. На підтвердження своїх слів надав суду свою довідку про доходи з місця роботи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він працює водієм охоронцем на ПП "Сіріус". Скарг з боку групи швидкого реагування на ОСОБА_2 за час його роботи не було. Йому відомо, що директор казав, якщо свідок не прийде до суду, то йому буде виплачена заробітна плата. Також він повідомив, що офіційно зарплата мінімальна, а неофіційно біля 7000 грн. За заробітну плату розписувався у двох відомостях.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засідання повідомив, що ОСОБА_2 працював в ПП "Сіріус" начальником охорони. Скарг на ОСОБА_2 він не чув. Йому відомо, що позивача перевели на роботу в офіс, причини переводу він не знає. Керівник ПП "Сіріус" здійснював на нього тиск. Щодо заробітної плати на підприємстві пояснив, що вона становить 4000 грн. Йому відомо, що на підприємстві зникли платіжні відомості по заробітній платі.Чув, що директор підозрює ОСОБА_2 в тому, що це саме він викрав відомості. Також свідок повідомив, що на дату, коли ніби то складався акт 13.09.2012 року, ОСОБА_8 не було в м. Києві, вона перебувала у відпустці на морі.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив, що він працює начальником пульту у відповідача, а позивач працював в його підпорядкуванні. Пояснив, що ОСОБА_2 перебуваючи на посаді начальника групи швидкого реагування з"являвся з запізненням на роботу на одну і більше годину. Робочий день у них з 09-00 год. до 18-00 год., що передбачено інструкцією. Про вихід працівників на роботу складалися графіки роботи. Пояснив, що в обов"язки ОСОБА_2 входило доводити до відома нарядів розпорядження керівництва, однак він службову документацію не передавав, договори як кур"єр не розвозив, мав перевіряти групи не менше трьох разів на тиждень, однак були скарги від нарядів з приводу невиконання його обов"язків та на некоректну поведінку. Свідку відомо про це від операторів пульту. В день звільнення 13.09.2012 року ОСОБА_2 з"явився на робочому місці близько 12 год., а 14.09.2012 року прийшов на роботу, бо був незгден зі звільненням. З приводу зборів повідомив, що їх скликав директор, щоб обговорити необхідність звільнення ОСОБА_2 Що пропали відомості стало відомо лише після звільнення ОСОБА_2 В день прогулу не фіксцвали відсутність позивача на робочому місці, фіксували лише відсутність на зборах. Пояснень у ОСОБА_2 не відбирали.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомила, що вона працює на підприємстві заступником директора з питань охоронних систем і ОСОБА_2 був їй підпорядкований. З приводу його обов"язків пояснила, що він повинен був виконувати накази директора, заступників директора, начальника пульту, мав слідкувати за охоронцями, їх зовнішнім виглядом, забезпечувати засобами захисту, слідкувати за справністю автомобілів. Однак свої обов"язки виконува коли як, запізнювався на роботу, не завжди виконував накази ОСОБА_11, відмовлявся відвозити документи, про що вона написала скаргу директору. Йому було винесено за це догану та складено акт про те, що він відмовився її підписати. Підставою звільнення стало те, що він себе погано поводив, на нього були скарги з боку інших працівників, він постійно запізнювався на роботу. Офіційно його запізнення не фіксувалися. В день звільнення запізнення не фіксувалося, акти про це не складалися, не дізнавалися, чому його не було. В серпні 2012 року була нова інструкція, яку ОСОБА_2 відмовився підписувати, про що було складено акт. Заходи дисциплінарного провадження до нього не застосовувались. На довідках з місця роботи про доходи позивача стоїть підпис директора і свідка.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, яка являється заступником директора ПП "Сіріус" пояснила, що ОСОБА_2 був звільнений з роботи у зв"язку з постійними запізненнями, а догана йому була винесена за відмову від підпису. Про відсутність на робочому місці ОСОБА_12 складалися на засіданнях акти. Робочий день у них з 9-00 год. до 18- 00 год. Табель робочого часу на підприємстві не ведеться. До службових обов"язків його входило контролювати наряди, перевіряти документацію, технічне обслуговування автомобілів. Робоче місце не визначене. Перевірку нарядів ОСОБА_2 проводив на власний розсуд, доручення не виконував. Перевіряти наряди має лише з 09 до 18 години. Також зазначила, що однією із підстав звільнення був конфлікт між позивачем та свідком.

Свідок ОСОБА_8 повідомила в судовому засіданні, що вона працює менедженом у відповідача. Їй відомо, що ОСОБА_2 не виконував перевірки нарядів, не передавав документи. За час його роботи він має п"ять виговорів. Після сварки з ОСОБА_11 була в серпні 2012 року складена нова посадова інструкція для ОСОБА_2 На зборах колективу обговорювали поведінку позивача. Вона особисто підписувала протокол зборів. Під час складання актів про відмову ОСОБА_2 від підпису про ознайомлення з посадовою інструкцією його не було, про його відмову говорила ОСОБА_10 У період часу з 01.08 по 14.04.2012 року вона перебувала у відпустці.

Свідок ОСОБА_13 - охоронець ПП "Сіріус" в судовому засіданні повідомив, що йому невідомо, які обов"язки виконував ОСОБА_2, однак перевірок нарядів він не проводив. Чув, що були незадоволені наряди. Сам він особисто працює на підприємстві 1,6 роки, жодних скарг не писав, на початку вересня знаходився у відпустці. З приводу своїх посадових обов"язків вказав, що він має інструкціо охоронця. Заробітну плату отримує в розмірі 1200 грн., у відомостях розписується один раз.

Свідок ОСОБА_14 - також охоронець ПП "Сіріус", повідомив суду, що він працює на підприємстві з березня 2012 року. З посадовою інструкцією був ознайомлений під час влаштування на роботу. ОСОБА_2 не виконував свої обов"язків, рідко приїзджав до наряду, десь один раз на місяць. Інструкції начальника охорони під час тимчасового виконання обов"язків начальника охорони не отримував і не ознайомлювався з нею, про свої обов"язки знає зі слів директора. При отриманні заробітної плати розписується в двох відомостях, в одній 1200 грн. та в іншій 1200 грн.

Вислухавши пояснення позивача, його представника та представників відповідача, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 прийнятий на роботу в ПП "Сіріус" на посаду водія- охоронця наказом № 2-К від 16.02.2009 року, наказом № 3-К від 01.02.2010 року переведений на посаду начальника групи швидкого реагування, що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 10).

Наказом № 9-К від 13.09.2012 року звільнений з посади згідно ст. 40 п. п. 3, 4 КЗпП України (а. с. 10, 29).

Пункти 3, 4 ст. 40 КЗпП України передбачають можливість розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов"язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Аналізуючи вказані положення закону в сукупності зі змістом інших норм трудового законодавства, зокрема ст. 147 КЗпП України, суд приходить до висновку, що звільнення працівника з роботи на підставі п.п. 3, 4 ст. 40 цього Кодексу є дисциплінарним стягненням.

Відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, а до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

На підтвердження доводів про законність звільнення позивача з роботи відповідачем надано до суду акт про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці з 09-00 год. до 18-00 год. 10.09.2012 року та відмову давати письмове пояснення по даному факту (а. с. 35), акт про невиконання начальником груп швидкого реагування ОСОБА_2 своїх обов"язків від 07.09.2012 року (а. с. 37), наказ від 30.08.2012 року № 1 про оголошення ОСОБА_2 догани за зневагу до керівництва та офісного персоналу і відмову від виконання службових обов"язків (а. с. 40), наказ від 11.09.2012 року № 1 про оголошення ОСОБА_2 догани за порушення трудової дисципліни, регулярні запізнення на роботу та відсутність без попередження на роботі 10.09.2012 року (а. с. 41), заяву начальника пульту ОСОБА_15 від 12.09.2012 року про зухвалу (нахабну) поведінку ОСОБА_2 відносно операторів пульту, інших працівників підприємства, та невиконання своїх обов"язків (а. с. 45), скаргу ОСОБА_11 про невиконання ОСОБА_2 своїх обов"язків та грубу поведінку (а. с. 48), акти про відмову позивача від дачі пояснень з приводу скарг (а. с. 38, 39) та протокол № 5 загальних зборів трудового колективу від 13.09.2012 року, на яких прийняте рішення про звільнення позивача з роботи на підставі п.п. 3, 4 ст. 40 КЗпП України (а. с. 30 -31).

Як вбачається з вищенаведених доказів, заяви працівників про зухвалу поведінку та порушення трудового розпорядку ОСОБА_2, його зневагу до керівництва і офісного персоналу стали підставою для застосування до позивача двох стягнень у виді доган, винесених одна за одною на протязі декілької днів.

Зі змісту наказу про звільнення відповідача з роботи та протоколу загальних зборів трудового колективу від 13.09.2012 року не вбачається, невиконання яких саме обов"язків чи правил стало наслідком його звільнення з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Доказів, які б вказували на допущення ОСОБА_2 інших порушень трудової дисципліни, окрім тих, які стали підставою для застосування до нього дисциплінарних стягнень у виді доган, як і доказів, які свідчать про покладення на начальника групи швидкого реагування певних службових обов"язків та встановлені на підприємстві правила внутрішнього трудового розпорядку, які позивач порушив, відповідачем не надано.

Обгрунтовуючи законність звільнення позивача за прогул, відповідач посилається на те, що позивач був відсутній на роботі без поважних причин 10.09.2012 року та 13.09.2012 року. Проте позивач вказану обставину заперечує вказуючи, що у зв"язку з особливостями роботи він міг тротягом дня не з"являтися в офісному приміщенні. Жодних пояснень з приводу даних днів у нього не було витребувано.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, зокрема затверджений у встановленому порядку і доведений до позивача графік роботи, відповідач не надав. Крім того, допитані в судовому засіданні свідки, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_10, пояснили, що табель робочого часу на підприємстві не ведеться, запізнення працівників чи їх відсутність на роботі офіційно не фіксується. За таких обставин суд вважає недоведеним факт прогулу позивача 13.09.2012 року.

Також відповідачем не надано і доказів, які б свідчили про прийняття заходів про витребування від позивача письмових пояснень з приводу порушень трудової дисципліни, що дає підстави суду вважати, що такі пояснення не витребовувались.

Враховуючи встановлені судом обставини, звільнення позивача не можна вважати законним та проведеним з дотриманням встановленого порядку, а отже ОСОБА_2 підлягає поновленню на посаді, з якої він був незаконно звільнений.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов"язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Як встановлено в суді, ПП "Сіріус" не виплатило ОСОБА_2 при звільненні всі належні йому до сплати суми.

При розрахунку середнього заробітку судом враховується подана позивачем до суду довідка про доходи з місця роботи № 1230 від 30.11.2011 року за підписом директора ПП "Сіріус" та головного бухгалтера. Подані ж відповідачем платіжні відомості про виплату працівникам заробітної плати за період з лютого по жовтень 2012 року судом не можуть бути прийняті як докази, оскільки на жодній з відомостей не стоїть підпис позивача про отримання заробітної плати, а пояснення представника відповідача про те, що відомості були викрадені та у зв"язку з цим на підставі наказу дериктора від 27.09.2012 року були відновлені не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки до міліції з приводу викрадення даних документів відповідач звернувся лише під час розгляду справи у суді.

Крім того, представниками ПП "Сіріус" не було надано в судовому засіданні будь яких інших документів (наприклад штатного розкладу), з яких би суд міг перевірити розмір заробітної плати позивача. Натомість свідком ОСОБА_16 на підтвердження своїх тверджень про розмір заробітної плати була надана суду довідка № 1019 від 19.09.2011 року про доходи з місця роботи, з якої вбачається що заробітна плата охоронця ПП "Сіріус" в середньому становить 4000 грн., а не мінімальну заробітну плату, як стверджують представники відповідача.

Оцінюючи докази в цій частині позовних вимог суд приходить до висновку про те, що розрахунок невиплаченого заробітку, заробітку за час вимушеного прогулу необхідно проводити саме з урахуванням розміру заробітку позивача, вказаному в наданих ним довідках про доходи, оскільки, ці довідки оформлені у відповідності до вимог закону і не викликають сумніву.

Надані ж представником відповідача відомості про розмір заробітку позивача суд оцінює критично та приходить до висновку про те, що вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки в такий спосіб представники відповідача намагаються уникнути від відповідальності та зменшити розмір своїх витрат.

Середній заробіток позивача становить (11855,00 грн. + 11969,00 грн. + 12038,00 грн. + 12181,00 грн. + 12224,00 грн. + 12376,00 грн.)/6 = 12107,17 грн. Всього борг відповідача по заробітній платі з лютого 2012 року по вересень 2012 року та 13 днів вересня 2012 року становить 89996,63 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв"язку з поновленням позивача на роботі на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час його вимушеного прогулу.

Оскільки графік роботи позивача та довідку про середній заробіток, розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2005 року № 100, відповідач не надав, середній заробіток ОСОБА_2 обчислюється судом виходячи з поданої позивачем довідки про доходи та складає 12107,17 грн.

Всього кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_2 складає 137 днів, а отже розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 55289,41 грн.

При вирішенні вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди суд виходить з загальних положень про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб"єктивних цивільних справ, встановлених ст.ст. 23, 1167 ЦК України, та ст. 237-1 КЗпП України, відповідно до вимог якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає доведеним, що неправомірне звільнення ОСОБА_2 з роботи завдало йому моральних страждань та переживань, оскільки відповідач без законних підстав позбавив його можливості працювати і отримувати винагороду за працю, а звільнення з негативним формулюванням перешкоджало його працевлаштуванню, чим позивач був поставлений в скрутне матеріальне становище та змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя і відстоювання своїх прав в суді.

Усі ці обставини та численні порушення вимог трудового законодавства з боку відповідача дають підстави суду заподіяну позивачу моральну шкоду визначити в розмірі 1000 грн.

У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 4000 грн. витрат на правову допомогу слід відмовити, оскільки позивачем не надано до суду жодних доказів того, що він звертався за правовою допомогою та сплачував саме таку суму за надані юридичні послуги.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України присудженню з відповідача в дохід держави підлягають судові витрати в сумі 1 462. 85 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Наказ № 9-К від 13.09.2012 року ПП "Сіріус" про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника групи швидкого реагування за п.п. 3,4.ст. 40 КЗпП України - скасувати .

Поновити ОСОБА_2 на посаду начальника групи швидкого реагування ПП " Сіріус" з 13.09.2012 року.

Стягнути з ПП " Сіріус" на користь ОСОБА_2 в рахунок заборгованості по заробітній платі у розмірі 89 996.63 грн.

Стягнути з ПП " Сіріус" на користь ОСОБА_2 в рахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу з 13.09.2012 року по 28.01.2013 року 55 289.41 грн.

Стягнути з ПП " Сіріус" на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

А всього стягнути з ПП " Сіріус" на користь ОСОБА_2 - 146 285.04 грн.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ПП " Сіріус" на користь держави в рахунок судового збору 1 462. 85 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя: