Ухвала суду № 3135702, 25.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-11415/08                                           Головуючий у І-ій інстанції: Усатенко  І.В.                   № 29/444-А                                                                                  Суддя-доповідач: Малинін В.В.

 УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 лютого 2009 р.                                                                                                    м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

        Головуючого судді:             Малиніна В.В.,

        суддів:                             Романчук О.М., Усенка  В.Г.,                                                           

        при секретарі:                       Демченко  Т.І., 

        за участю представника апелянта – Фесюнова О.В.,

        представника позивача – Шиманської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної  податкової  інспекції  у  Шевченківському  районі  м. Києва  на  постанову Господарського  суду  м. Києва  від 27  листопада 2007 року  у  справі  за  позовом Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «АВЕР-ТЕХ»  до  Державної  податкової  інспекції  у  Шевченківському  районі  м. Києва  про  визнання  недійсними  податкових  повідомлень-рішень, -

        ВСТАНОВИВ:

  У липні 2007 року Товариство  з  обмеженою  відповідальністю «АВЕР-ТЕХ» (далі-Позивач, ТОВ «АВЕР-ТЕХ»)  звернулося до Господарського  суду м. Києва  з  позовом до Державної  податкової  інспекції  у  Шевченківському  районі  м. Києва  (далі-Відповідач, ДПІ  у Шевченківському районі), в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Відповідача № 0005152310/0 від 30.10.2006 року, № 0005152310/1 за 2006 рік (без  повної  дати його  винесення), № 0005152310/2 від 28.03.2006 року та рішення  про  результат  розгляду  скарги від 28.12.2006 року № 276/23-007.

   В обґрунтування  своїх  вимог позивач посилається на те, що земельну  ділянку загальною  площею 0,5482 га, яка  знаходиться  за  адресою: м. Харків, пр-кт  Московський, 199, він  придбав  окремо  від  нежитлової  будівлі та  вів  окремий  облік вказаної  земельної  ділянки, а  тому  при  здійсненні  операції  з  її  продажу правомірно  керувався вимогами п.п. 5.1.17 п. 5.1  ст. 5  Закону  України «Про  податок  на  додану  вартість», скориставшись при  цьому пільгою з  ПДВ  на дану  операцію.

  Постановою Господарського  суду м. Києва  від 27 листопада 2007 року позовні  вимоги ТОВ «АВЕР-ТЕХ» задоволено  повністю.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової  інспекції  у Шевченківському  районі м. Києва № 0005152310/0 від 30.10.2006 року, № 0005152310/1 б/д 2006 року, № 0005152310/2 від 28.03.2006 року та рішення  про  результат  розгляду  скарги від 28.12.2006 року № 276/23-007 (в  частині, що  стосується  оскаржуваного  повідомлення-рішення Державної  податкової  інспекції  у  Шевченківському  районі  м. Києва № 0005152310/0 від 30.10.2006 року).  

Відповідач не  погоджуючись з  прийнятим  рішенням  суду , подав апеляційну скаргу, в  якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що  мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 27.11.07 р. та  постановити  нове  рішення, яким відмовити  в  задоволенні  вимог  заявленого Позивачем  позову.

 Вимоги  апеляційної  скарги  мотивовані  тим, що при  переході  права  власності  на  будівлю  чи  споруду, право власності  на  земельну  ділянку або  її  частину може  переходити  на  підставі  цивільно-правових  угод, проте  наявність окремих цивільно-правових  угод  між  власником  земельної  ділянки і  набувачем  будівлі (споруди) не  є  підставою  для  застосування  вказаної пільги, і  звільняються  від  оподаткування  лише операції з  поставки (продажу, передачі) земельних  ділянок, земельних  паїв, крім  тих, що  знаходяться  під  об’єктами нерухомого  майна та  включаються  до  їх  вартості відповідно  до  законодавства.

 В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги; представник позивача – заперечував, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

 Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

 Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд  апеляційної  інстанції  залишає  апеляційну  скаргу  без  задоволення, а  постанову  або  ухвалу  суду  без  змін, якщо визнає, що  суд  першої  інстанції  правильно  встановив  обставини  справи  та  ухвалив  судове  рішення  з  додержанням  норм  матеріального  і  процесуального  права.

Як  вбачається  з  матеріалів  справи  та  встановлено  судом  першої  інстанції, 17  жовтня 2006 року ДПІ  у Шевченківському районі було  проведено планову  виїзну  комплексну  документальну  перевірку  Позивача з  питань  дотримання вимог податкового та  валютного  законодавства за  період з 01.07.2005 року  по 01.04.2006 рік.

  В ході  проведення перевірки було встановлено  порушення  Позивачем :

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6 Закону  України «Про  податок  на  додану  вартість», що  призвело до  заниження  ПДВ за  грудень 2005 року в  розмірі 200000,00 грн.;

- вимог  статей 14, 15 Закону  України «Про  плату  за  землю», стосовно не нарахування  земельного  податку  в  сумі 110459,77  грн. та  неподання  податкового  розрахунку земельного  податку на 2005-2006 р.р. за  адресою: вул. Пимоненка, 13-Ж у  шевченківському  р-ні  м. Києва;

- вимог  статей 14,15 Закону  України «Про  плату  за  землю», стосовно не нарахування  земельного  податку  в  сумі 53181,44 грн. та  неподання  податкового  розрахунку земельного  податку на 2005-2006 р.р. за  адресою: вул. Новопирогівська, 64-А у  Голосіївському р-ні  м. Києва;

- п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п.п. «а» п. 19.2 закону  України «Про  податок  з  доходів  фізичних  осіб» стосовно  заниження  податку  з  доходів  фізичних  осіб за 2005 рік  в  розмірі 35,10 грн.

  За  результатами  вказаної  перевірки  складено  акт № 450/23-10/21665318  від 17.10.2006 року, на  підставі  якого  Відповідачем  були  прийняті податкові   повідомлення-рішення                   № 0005152310/0 від 30.10.2006 року, № 0005152310/1 за 2006 рік (без  повної  дати його  винесення) та № 0005152310/2 від 28.03.2006 року, якими Позивачу визначено  суму  податкового  зобов’язання  з  податку  на  додану  вартість в  сумі 300000,00 грн., у  тому  числі  з  урахуванням  суми  основного  платежу в  розмірі – 200000,00 грн. та  штрафних (фінансових) санкцій  в  сумі – 100000,00 грн.

Разом  з  тим Відповідачем, за  результатами розгляду  скарги ТОВ «АВЕР-ТЕХ»,  було  прийнято  рішення  від 28.12.2006 року № 276/23-007, яким  податкове повідомлення-рішення         № 0005152310/0 від 30.10.2006 року  було залишено  без  змін.

В  даних  правовідносинах спірним є аспект оподаткування купівлі-продажу земельної ділянки, оподаткування такої операції податком на додану вартість за ставкою 20% та правомірність застосування податкової пільги передбаченої п.п. 5.1.17 п. 5.1  ст. 5  Закону  України «Про  податок  на  додану  вартість».

Так, 09.12.2005р. Позивачем був здійснений продаж нежитлової будівлі літ.С-2, загальною площею 4818,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тимофєєвою О.В. 09.12.2005 року за р.№1510, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за №1023018.

До відчуження нежитлова будівля належала позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01 листопада 2002 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О.В. за р.№ 2708 та акту прийому-передачі від 12.11.2002р., зареєстрованого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 18.11.2002р., зар. № 3892.

Поміж  тим, 09.12.2005 року позивач здійснив операцію з продажу земельної ділянки площею 0,5482 га, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тимофєєвою О.В. 09.12.2005р. за р.№1514, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за №1023484.

До відчуження земельна ділянка належала позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 334382, виданого 20 липня 2005 року Харківською міською радою Харківської області, і була набута у власність згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного 09 грудня 2004р. з Харківською міською радою Харківської області за реєстраційним № 21/04, зареєстрованого в Харківській міській раді в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 8502/05.

 ДПІ  у  Шевченківському  районі  вважає, що оскільки земельна ділянка знаходиться під об’єктом нерухомого майна (нежитловою спорудою) і цільове призначення земельної ділянки – експлуатація та обслуговування виробничої будівлі, то продаж такої ділянки повинен супроводжуватися сплатою ПДВ.

Даючи  правову  оцінку  обставинам  вказаної  справи  колегія  суддів  приходить  до наступного  висновку.      

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі – Закон № 168/97-ВР) встановлено, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону Закон № 168/97-ВР  визначено поняття поставки товарів, згідно якого під поставкою розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Підпунктом 8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ( далі – Закон № 334/94-ВР) визначено, що платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації.

Згідно пп.8.9.3 п.8.9 ст.8 Закону № 334/94-ВР у разі коли об'єкт нерухомого майна придбавається платником податку разом із землею, яка знаходиться під таким об'єктом чи є передумовою для забезпечення функціонального використання такого об'єкта нерухомості відповідно до норм, визначених законодавством, амортизації підлягає сукупна вартість такого основного фонду та такої землі за нормами, визначеними цією статтею для основних фондів групи 1. При цьому норми підпунктів 8.9.1 - 8.9.2 та 8.9.4 цього пункту не застосовуються.

Підпунктом 5.1.17 п.5.1 ст.5 Закону № 168/97-ВР встановлено, що звільняються від оподаткування операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об'єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень підпункту 5.1.19 пункту 5.1 статті 5 цього Закону).

З аналізу вищезазначених норм випливає, що купіля-продаж земельної ділянки обкладається ПДВ виключно у випадку якщо вартість землі включено до вартості цілісного майнового комплексу і її відчуження призведе до втрати функціональних властивостей самого комплексу або його частин. При цьому оформлення операцій придбання і реалізації однією чи кількома цивільно-правовими угодами не впливає на визначення такого роду майна як окремих об’єктів. Законодавством дозволяється у межах одного договору купівлі-продажу передавати у власність дві і більше одиниць майна.

Разом з тим, колегія  суддів  звертаючи увагу на те, що об’єкти нерухомого майна були придбані на підставі різних правочинів, у різний проміжок часу і у різних власників, наголошує на можливості використання земельної ділянки та нежитлової споруди окремо без зміни їх призначення та знецінення.

Державна податкова адміністрація у м. Києві на виконання завдання Державної податкової адміністрації України у листі №1041/10/31-106 від 08.12.2006р. дала роз’яснення зі спірного питання, де підтверджується позиція, що у  разі коли земля придбавається як окремий об’єкт власності незалежно від того разом чи окремо від об’єкта нерухомості, розташованого на ній, то такі операції з відчуження звільняються від обкладання ПДВ.

З  огляду  на  викладене, колегія  суддів вважає, що  суд  першої  інстанції дійшов  вірного  висновку, за якимподаткові повідомлення-рішення Державної  податкової  інспекції  у  Шевченківському  районі за  № 0005152310/0 від 30.10.2006 року, № 0005152310/1 за 2006 рік (без  повної  дати його  винесення), № 0005152310/2 від 28.03.2006 року та рішення  про  результат  розгляду  скарги від 28.12.2006 року № 276/23-007підлягають скасуванню через відсутність  законних підстав для їх винесення.

Згідно  ст. 71  КАС  України, кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини, на  яких  ґрунтуються  її  вимоги  та  заперечення, крім  випадків, встановлених  статтею 72  КАС  України. В  адміністративних  справах  про  протиправність  рішень, дій чи  бездіяльності  суб’єкта  владних  повноважень обов’язок  щодо  доказування  правомірності  свого  рішення, дій  чи  бездіяльності  покладається  на  відповідача, якщо  він  заперечує  проти и  адміністративного  позову.

         Відповідачем  не  було  надано  вагомих  доказів на  підтвердження  вимог  апеляційної  скарги, а  тому висновки суду першої інстанції є такими що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

З підстав  вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з  дотриманням норм  матеріального і процесуального права, а  тому  підстав  для  його  скасування  не  вбачається.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну  скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

         Апеляційну  скаргу Державної  податкової  інспекції  у  Шевченківському  районі  м. Києва  на  постанову Господарського  суду  м. Києва  від 27  листопада 2007 року – залишити  без  задоволення.

         Постанову  Господарського  суду  м. Києва  від 27  листопада 2007 року  у  справі  за  позовом Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «АВЕР-ТЕХ»  до  Державної  податкової  інспекції  у  Шевченківському  районі  м. Києва  про  визнання  недійсними  податкових  повідомлень-рішень – залишити  без  змін.

         Матеріали справи повернути до Господарського  суду м. Києва. 

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий : 

Судді:

Повний текст ухвали  складено та підписано  02.03.09.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-11415/08                                           Головуючий у І-ій інстанції: Усатенко  І.В.                   № 29/444-А                                                                                  Суддя-доповідач: Малинін В.В.

 УХВАЛА

  ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 лютого 2009 р.                                                                                                    м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

        Головуючого судді:             Малиніна В.В.,

        суддів:                             Романчук О.М., Усенка  В.Г.,                                                           

        при секретарі:                       Джуринській Н.В., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну  скаргу Державної  податкової  інспекції  у  Шевченківському  районі  м. Києва  на  постанову Господарського  суду  м. Києва  від 27  листопада 2007 року  у  справі  за  позовом Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «АВЕР-ТЕХ»  до  Державної  податкової  інспекції  у  Шевченківському  районі  м. Києва  про  визнання  недійсними  податкових  повідомлень-рішень, -

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

         Апеляційну  скаргу Державної  податкової  інспекції  у  Шевченківському  районі  м. Києва  на  постанову Господарського  суду  м. Києва  від 27  листопада 2007 року – залишити  без  задоволення.

         Постанову  Господарського  суду  м. Києва  від 27  листопада 2007 року  у  справі  за  позовом Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «АВЕР-ТЕХ»  до  Державної  податкової  інспекції  у  Шевченківському  районі  м. Києва  про  визнання  недійсними  податкових  повідомлень-рішень – залишити  без  змін.

         Матеріали справи повернути до Господарського  суду м. Києва. 

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий : 

Судді: