Ухвала суду № 3135670, 25.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-11031/08                                                  Головуючий у І інстанції – Євсіков О.О.                                                                                                                                   Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            25 лютого 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

                              суддів                         Бараненка І.І., Коротких А.Ю.,

                              при секретарі             Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню №95 (Водрем-95)" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 30 жовтня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2003 року Дочірнє підприємство "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню №95 (Водрем-95)" ВАТ транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва №000157/2302/0 від 30.05.2003 року в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15186,00 грн., з яких 12000,00 грн. – основний платіж та 3186,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду м. Києва від 30 жовтня 2007 року позов задоволено.        

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Так, суд першої інстанції встановив відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на прибуток у розмірі 12000,00 грн., у зв’язку  з чим безпідставним визнав також застосування до підприємства штрафних санкцій у сумі 3186,00 грн..

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що Держаною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено комплексну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дочірнього підприємства «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню №95 (Водрем-95)» ВАТ транспортного будівництва «Трест Південтранстехмонтаж»,  за результатами якої складено акт перевірки від 28.05.2003 року №64/23/211/01381062.

Проведеною перевіркою встановлено,  що позивачем в порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року (зі змінами та доповненнями) не включено до складу валового доходу вартість наданих послуг співробітникам, вартість проживання у гуртожитку підприємства та вартість використаної електроенергії на будівництві, що призвело до безпідставного заниження валових доходів на загальну суму 21500,00 грн.

Крім того, перевіркою виявлено, що в порушення п. 5.9 ст. 5 названого Закону підприємством завищено валові витрати на суму 79000,00 грн.

На підставі акта перевірки та відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4; п. 5.9 ст. 5; п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 17.1.3 п. 1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №000157/2302/0 від 30.05.2003 року, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 17586,00 грн., з яких 13600,00 грн. – основний  платіж та 3986,00 грн. – штрафні санкції.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення, зважаючи на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, в позовній заяві позивач обґрунтував свою позицію збільшенням валових витрат підприємства на суму податку на додану вартість, яка входить в вартість придбаних матеріалів для пільгових об'єктів, які відображені в книзі обліку купівлі матеріалів,  на суму 79802,00 грн. за 2001 та 2002 роки. В акті перевірки ці витрати взагалі не були відображені та не враховані.

При цьому, валові витрати, відображені в деклараціях з прибутку, відповідають об'ємам закупок в загальних деклараціях по ПДВ. Сума змінених зобов'язань за цей період склала 79802,00 грн., тобто на цю суму повинні збільшуватись валові витрати підприємства. Зазначена сума була заявлена підприємством в деклараціях по ПДВ по закупці матеріалів, які були занесені в книгу закупки матеріалів, як доходна частина.

Згідно п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку, якщо данні документальних перевірок результатів діяльності платника податку свідчать про заниження чи завищення суми по його податковим зобов'язаннях, заявлених в податкових деклараціях.

Отже, податкова інспекція  при проведенні перевірки повинна була врахувати як заниження, так і завищення показників податкового обліку та за їх результатами донараховувати податкове зобов'язання у випадку наявності для цього підстав.

З метою з'ясування правильності висновків контролюючого органу у справі була призначена судово-бухгалтерська експертиза, а також додаткова судово-бухгалтерська експертиза. Згідно висновків останньої встановлено наступне.

Так, відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (з відповідними змінами та доповненнями) у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість".

Експертом встановлено, що відповідно до податкових декларацій з ПДВ, а також враховуючи суми податкового кредиту, вказані в книгах обліку придбання товарів (робіт, послуг) за 2001-2002 роки, частка валових витрат в зв'язку із пільгою на підставі пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка підлягає віднесенню до валових витрат, становить 45792,73 грн.

Таким чином, підприємство мало підстави збільшити валові витрати на частку валових витрат в зв'язку із пільгою згідно п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 названого Закону на 99,3 тис.грн.

З врахуванням того, що позивач мав підстави включити до валових витрат частку валових витрат в зв'язку із пільгою згідно пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  висновки акта перевірки про заниження позивачем податку на прибуток підтверджуються лише в сумі 1,6 тис. грн.

Отже, факт заниження позивачем податкового зобов'язання на суму 12000,00 грн. у ході судового розгляду  справи свого підтвердження не знайшов.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі,  коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції, що з огляду на відсутність факту заниження підприємством суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12000,00 грн.,  штрафні санкції у сумі 3186,00 грн. застосовані до позивача безпідставно.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства. 

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 30 жовтня 2007 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 02 березня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 03 березня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя

            Судді: