Рішення № 31356111, 15.04.2013, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/52/13- ц

Провадження № 2/505/23/2013 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2013 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Вергопуло А.К.,

при секретарі -Дашковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Котовську Одеської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення, виселення та зняття з реєстраційного обліку (треті особи - ОСОБА_2, малолітній ОСОБА_3), -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку та стягнення судових витрат, стверджуючи, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 24 квітня 2007 року було укладено кредитний договір №ODKTGА00000129, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 50000,00 доларів США. Відповідач зобов'язався у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 24 квітня 2004 року було укладено іпотечний договір № ODKTGА00000129.

Однак, відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання та не дотримується терміну повернення наданому йому кредиту.

ПАТ КБ «Приватбанк» просило в рахунок погашення заборгованості в розмірі 106251,66 доларів США,що за курсом НБУ від 06 липня 2012 року складає 848950,78 грн. за кредитним договором № ODKТGА00000129 від 24 квітня 2004 року звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок, загальною площею 287,60 кв.м. та земельну ділянку, площею 0,0945 га., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного житлового будинку (на підставі іпотечного договору № ODKТGА00000129 від 24 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1438) публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною визначеною на момент продажу відповідно до законодавства України, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у даному будинку, зняти їх з реєстраційного обліку та стягнути судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без їх участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 24 квітня 2007 року було укладено кредитний договір №ODKTGА00000129 (а.с.12-16), відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 50000,00 доларів США. Відповідач зобов'язався у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами (а.с.31-33).

В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 24 квітня 2004 року було укладено іпотечний договір № ODKTGА00000129 (а.с.18-23), згідно якого він надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 287,60 кв.м. та земельну ділянку, площею 0,0945 га., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належить йому на підставі свідоцтва про право власності САВ №020768 від 19 квітня 2007 року.

Однак, відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання та не дотримується терміну повернення наданого йому кредиту.

Станом на 06 липня 2012 року заборгованість складає 106251,66 доларів США.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк згідно із законом, договором.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги банка в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного житлового будинку та земельну ділянку, з наданням банку права укладання від імен іОСОБА_1. договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем і всіх необхідних для цього повноважень підлягають задоволенню

З довідки про наявність осіб, зареєстрованих в житловому будинку, який є предметом іпотеки, виданої начальником комунального підприємства "Котовське міськрайонне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", вбачається, що станом на 01 березня 2013 року у вищезазначеному будинку зареєстровані відповідач, дружина відповідача ОСОБА_2 та їх неповнолітня дитина ОСОБА_3 (а.с.51).

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житлового будинку чи житлового приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 цієї ж статті законодавець встановлює певний порядок дій іпотекодержателя : після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку". Однак з матеріалів справи не вбачається, що Банк направляв відповідачу письмову вимогу про звільнення квартири у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки.

При відмові позивачу у виселенні, суд також керувався тим, що у спірному житловому будинку разом з відповідачем проживає його малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, чиї права можуть бути порушенні у разі його виселення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаною Україною 21.02.90 року, ратифікованою Україною 27.02.91 року, яка набрала чинності для України 27.09.91 року (далі по тексту - Конвенція), Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.

За ч. 1 ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

У відповідності до преамбули Закону України "Про охорону дитинства", цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

За статтею 1 Закону охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Згідно статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до статті 18 Закону діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

У відповідності до ч. 2 ст. 176 СК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.

Згідно ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

При таких обставинах позовні вимоги в частині виселення та зняття з реєстраційного обліку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково, в рахунок погашення заборгованості в розмірі 106251,66 доларів США, що за курсом НБУ від 06 червня 2012 року складає 848950,78 грн. за кредитним договором №ODKTGА00000129 від 24 квітня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок, загальною площею 287,60 кв.м. та земельну ділянку, площею 0,0945 га., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного житлового будинку (на підставі іпотечного договору № ODKТGА00000129 від 24 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1438) публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною визначеною на момент продажу відповідно до законодавства України, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 3219,00 грн.

В інших позовних вимогах відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Котовський міськрайонний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення або отримання копії шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя -