Ухвала суду № 31355856, 10.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р.Справа № 2а-1670/7531/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2013р. по справі № 2а-1670/7531/12

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області , Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Приймак Олени Вячеславівни , Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області , треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Демітекс" , Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві , Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

про звільнення майна з-під арешту, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

30.11.2012 року позивач - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби - звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив зняти арешт та виключити з акту опису майно ПАТ "Демітекс", яке внесено в податку заставу, тобто автомобіль ГАЗ 2705, ДНЗ №65510 СК; автомобіль Chevrolet Lacetti, ДНЗ №ВІ 9176 АС; автомобіль Volkswagen Sharan, ДНЗ №ВІ 5222 АА; автомобіль Volkswagen Passat В6, ДНЗ №ВІ 0202 АВ; незавершене будівництво холодильної станції С-1; незавершене будівництво холодильної станції С-2; та прохав зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області в особі Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області повернути технічну документацію на наступне майно: автомобіль ГАЗ 2705, ДНЗ №65510 СК; автомобіль Chevrolet Lacetti, ДНЗ №ВІ 9176 АС; автомобіль Volkswagen Sharan, ДНЗ №ВІ 5222 АА; автомобіль Volkswagen Passat В6, ДНЗ № ВІ 0202 АВ.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області в особі Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 18 січня 2013 року у якості другого відповідача залучено Київський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучені Публічне акціонерне товариство "Демітекс", Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року у задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 05 березня 2012 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві звернулась до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції із заявою за вих. № 2019/9/10-123 від 28.02.2012 року про прийняття виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1670/3042/11, виданого 09 грудня 2011 року по адміністративній справі за позовом прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Демітекс" про стягнення податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 302 718 грн. 29 коп. (а.с. 76)

На виконання зазначеного виконавчого листа 13 березня 2012 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31661929. Одночасно зазначеною постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ПАТ "Демітекс" в межах суми звернення стягнення в розмірі 302 718 грн. 29 коп. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику - ПАТ "Демітекс" в межах суми боргу. (а.с. 78)

Постановою Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 20 березня 2012 року приєднано виконавче провадження № 31661929 до зведеного виконавчого провадження № 305220002. (а.с. 79)

Постановою від 20.04.2012 року у ВП № 31661929 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Приймак О. В. ВП № 31661929 прийнято до виконання.

03 травня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Приймак О. В. винесено постанову ВП № 31661929 про стягнення з боржника ПАТ «Демітекс» виконавчого збору. (а.с. 81)

ДПІ у м. Полтаві листом від 02 липня 2012 року № 8184/9/19-135 повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про відсутність заборгованості за ПАТ "Демітекс" згідно виконавчого листа № 2а-1670/3042/11.(а.с. 82)

07 липня 2012 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Приймак О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а постанову про стягнення з боржника виконавчого збору виділено в окреме провадження постановою 09 липня 2012 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 33333229.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складені акти опису майна ПАТ "Демітекс" у податкову заставу № 73 від 28 липня 2011 року, № 91 від 03 жовтня 2011 року та № 16 від 23 березня 2011 року (а. с. 7-11). Відповідні відомості внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 38327886 від 17 жовтня 2012 року (а. с. 12-20).

З метою реалізації права на продаж майна, що перебуває у податковій заставі, ДПІ у м. Полтаві звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ПАТ "Демітекс" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року, адміністративний позов ДПІ у м. Полтаві задоволено. Надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 1082999,12 грн. за рахунок майна Публічного акціонерного товариства "Демітекс", що перебуває в податковій заставі. (а. с. 58-64).

На виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року між ДПІ у м. Полтаві та Центральною універсальною біржею укладено договір доручення № 2/12 від 05 листопада 2012 року (а. с. 102-104) щодо передачі на реалізацію майна боржника, яке описане в податкову заставу відповідно до акту № 16 від 23 березня 2011 року та зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а саме: автомобіль ГАЗ 2705, ДНЗ № 65510 СК; автомобіль Chevrolet Lacetti, ДНЗ № ВІ 9176 АС; автомобіль Volkswagen Sharan, ДНЗ № ВІ 5222 АА; автомобіль Volkswagen Passat В6, ДНЗ № ВІ 0202 АВ.

З метою виконання покладених на ДПІ у м. Полтаві обов'язків по забезпеченню погашення податкового боргу, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача стосовно реалізації заходів погашення податкового боргу платника податків та заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, повинні вирішуватись у межах процедур банкрутства передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Правовідносини з приводу розгляду адміністративним судом справ, предметом яких є рішення, дії, бездіяльність державної виконавчої служби, унормовані статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлені Законом України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу", примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Згідно з частиною 1 статті 6 названого Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із приписами частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" у процесі здійснення виконавчого провадження , крім іншого, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави для відкриття виконавчого провадження, а саме: державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно вимог ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Таким чином, вжиття заходів щодо забезпечення примусового виконання рішень, в тому числі і накладення арешту на майно та кошти боржника є обов'язком державного виконавця під час здійснення виконавчих дій. Накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження - це процесуальна дія державного виконавця, яка вчинюється, як гарантований засіб для забезпечення виконання рішення суду.

З огляду на викладене, накладення арешту у виконавчому провадженні № 31661929 на майно боржника - ПАТ "Демітекс", у тому числі і на майно, що перебуває у податковій заставі, здійснено державним виконавцем, як відповідна процесуальна дія, вчинена як на виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження", так і на виконання вимог позивача, викладених у заяві про примусове виконання від 28 лютого 2012 року, вих. № 2013/9/10-123, зі змісту якої вбачається, що ДПІ у м. Полтаві з метою забезпечення рішення в порядку статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" просило накласти арешт на кошти та майно боржника - ПАТ "Демітекс" - винести відповідні постанови, оголосити заборону на його відчуження та за необхідності вжити заходи щодо спільного виїзду на місця для здійснення опису майна. (а.с. 76)

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не лише знав про накладення державним виконавцем арешту на майно боржника, але і бажав настання наслідку у вигляді накладення арешту на майно боржника, в тому числі і на майно, що перебувало у податковій заставі.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже арешт знімається, зокрема, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно вимог статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Відповідно до статті 54 зазначеного Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувану - заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

В матеріалах справи містяться витяги Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 38327886 від 17 жовтня 2012 року /а. с. 12-20/ та № 39480398 від 20 грудня 2012 року, з яких вбачається, що записи про арешт рухомого майна в рамках оскаржуваних позивачем виконавчих проваджень № 31661929 та № 33333229 - відсутні, тобто публічне обтяження, а саме: арешт рухомого майна боржника ПАТ «Демітекс» у виконавчому проваджені № 31661929 та № 33333229 на майно боржника - ПАТ "Демітекс", у тому числі на майно, що перебуває у податковій заставі, не був зареєстрований у відповідному Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до п.88.1 ст.88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно пп.89.1.2 п.89.1. ст..89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України).

Згідно п.90.1 ст.90 Податкового кодексу України пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначає Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Тому відсутні підстави вважати, що винесення державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 31661929 та ВП № 33333229, якими накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПАТ "Демітекс", в межах суми звернення стягнення, і який в подальшому не був знятий відповідачем, має наслідком порушення його прав та інтересів в якості заставодержателя на даному етапі виконавчого провадження, оскільки в силу вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» арешт у виконавчих провадженнях ВП № 31661929 та ВП № 33333229 не був зареєстрований, отже не набув чинності у відносинах з третіми особами.

За приписами частини 1, 3 статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Разом з тим, як слідує зі змісту витягів Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 38327886 від 17 жовтня 2012 року /а. с. 12-20/ та № 39480398 від 20 грудня 2012 року, позивач відомості про звернення стягнення на предмет обтяження до початку процедури звернення стягнення не зареєстрував в Державному реєстрі.

Продаж майна, що перебуває у податковій заставі, здійснюється відповідно до вимог статті 95 Податкового кодексу України.

Нормою пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.7 статті 95 Податкового кодексу України продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

На підтвердження наявності обставин, з якими позивач пов'язує порушення його прав накладенням арешту на майно, що перебуває у податковій заставі під час здійснення виконавчих дій, останній надав у тому числі посвідчену копію Договору - доручення № 2/12 про організацію проведення цільового аукціону з реалізації активів платника податків, укладеного 05 листопада 2012 року між ДПІ у м. Полтаві (Довіритель) та Центральною універсальною біржею (Повірений), згідно із погодженим предметом якого Довіритель доручає, а Повірений бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України" від 29.12.2010 № 1244, а також цим Договором, зокрема, організувати та провести аукціон з продажу майна ПАТ "Демітекс" (код ЄДРПОУ 14299824) (далі - Заставодавець), яке перебуває в податковій заставі (згідно акту опису активів від 23.03.11 р. № 16), яка зареєстрована в державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28.03.2011 р.

Разом з цим, вимога позивача про зняття арешту та виключення з акту опису майна ПАТ "Демітекс" стосується, у тому числі, і такого майна боржника як незавершене будівництво холодильної станції С-1; незавершене будівництво холодильної станції С-2.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що позивачем ані під час звернення до суду із позовом, ані під час розгляду справи, не надано доказів на підтвердження вжиття заходів з організації продажу майна платника податків ПАТ "Демітекс" - незавершеного будівництва холодильної станції С-1; незавершене будівництво холодильної станції С-2, що перебуває в податковій заставі, на публічних торгах та/або через торгівельні організації, тобто наявності обставин, що можуть свідчити про настання порушення його прав як заставодержателя цього майна платника податків.

Разом з тим, відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади (запис 10 та запис 11) на все рухоме майно ПАТ "Демітекс" постановами Київського ВДВС Полтавського МУЮ накладено арешт, а саме: постановою державного виконавця від 20 січня 2012 року у межах виконавчого провадження ВП 29898092 та постановою державного виконавця від 09 лютого 2012 року у межах виконавчого провадження ВП 30951253 (а. с. 12-20).

Крім того, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.01.2013 року у справі № 917/50/13-г за заявою управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Демітекс" (м. Полтава, вул. М. Бірюзова, буд. 26/1, код ЄДРПОУ 14299824) про порушення справи про банкрутство, порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з наслідками, передбаченими ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено процедуру розпорядження майном боржника - Публічного акціонерного товариства "Демітекс" (м. Полтава, вул. М. Бірюзова, буд. 26/1, код ЄДРПОУ 14299824) та призначено розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Демітекс" (м. Полтава, вул. М. Бірюзова, буд. 26/1, код ЄДРПОУ 14299824).

У зв'язку з порушенням ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.01.2013 року провадження у справі № 917/50/13-г про банкрутство ПАТ "Демітекс" та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 29.01.2013 року на підставі пункту 8 частини 1 статті 37, статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі провадження ВП № 33355264, ВП № 30951253, ВП № 29898092 зупинені.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року № 4212-VI внесено зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 19 січня 2013 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI, у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1-1, згідно з якою положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" від 30 червня 1999 року № 784-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" визначено як зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

За приписами абзацу 1 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Нормами абзаців 2-4 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому за змістом частини 6 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство (частина 7 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Аналогічні за змістом норми містить і стаття 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року, яка набрала чинності з 19 січня 2013 року.

Так, за статтею 19 зазначеної редакції Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, дія мораторію триває протягом усього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, протягом дії мораторію, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Тобто, дія мораторію поширюється на вимоги кредиторів незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами.

За таких обставин, дія мораторію поширюється на вимоги виконавчих документів, що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов'язально-правового характеру на всі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, зокрема зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника, на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери, про ціноутворення тощо.

Положеннями статті 93 Податкового кодексу України до переліку обставин, за наявності яких припиняється податкова застава, закон відносить і набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (підпункт 93.1.3. пункту 93.1. статті 93 Податкового кодексу України)

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, законом виокремлено чотири категорії можливих кредиторів з різним правовим статусом, у зв'язку з чим слід враховувати особливості кожної з таких категорій у виявленні кредиторів, порядку і черговості задоволення їх вимог тощо.

Так, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва та платежу за векселем на підставі статей 43 та 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року.

Конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди - це кредитори, чиї вимоги до боржника виникли як до, так і після порушення провадження у справі про банкрутство.

Кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника. Вимоги цієї категорії задовольняються в межах порушеної справи про банкрутство, але не можуть бути підставою для порушення такої справи, оскільки відповідно до частини другої статті 8 Закону господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року, яка набрала чинності з 19 січня 2013 року визначає термін кредитор, як юридичну або фізичну особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі № 2а-1670/730/12 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Демітекс", за участю прокурора Полтавської області про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі № 2а-1670/730/12, податковий борг у розмірі 1082999,12 грн., дозвіл на погашення якого за рахунок майна Публічного акціонерного товариства "Демітекс", що перебуває в податковій заставі, надано судом, виник до порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Демітекс" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, визначено, що на вимоги позивача розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, що має правовим наслідком зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача стосовно реалізації заходів погашення податкового боргу платника податків та заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, повинні вирішуватись у межах процедур банкрутства, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2013р. по справі № 2а-1670/7531/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.