Рішення № 31352323, 16.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/4956-2012 16.05.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до Публічне акціонерне товариство "Завод "Ленінська кузня"

про стягнення 19579114,04 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Голиця В.В. за довіреністю № 175 від 19.04.2013 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.04.2012 р. Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" (відповідач) заборгованості по Кредитному договору № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 року в загальній сумі 19579114,04 грн., в тому числі: основна сума заборгованості за кредитом - 15177010,00 грн., що є еквівалентом 1900000,00 доларів США; нараховані відсотки за період з 01.04.2011р. по 05.04.2012р. - 2346112,93 грн., що є еквівалентом 293708,35 доларів США; інфляційне збільшення суми кредиту, нараховане за період з 26.07.2011р. по 31.12.2011р. - 60708,04 грн.; 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, нараховані за період з 26.07.2011р. по 05.04.2012р. - 318093,50 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахована за період з 01.11.2011р. по 05.04.2012р. - 38299,71 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахована за період з 26.07.2011р. по 05.04.2012р. - 1638889,86 грн.

До того ж, 10.04.2012 р. Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подало заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення в межах заявлених до відповідача позовних вимог арешту на будь-які рахунки відповідача, виявлені державним виконавцем під час виконання відповідної ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2012 року (суддя Дідиченко М.А.) порушено провадження у справі № 5011-27/4956-2012 та призначено її до розгляду на 15.04.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 15.04.2012 року подав витребувані судом докази, позов підтримав у повному обсязі. Крім того, позивач надав суду укладений між сторонами на забезпечення зобов'язань відповідача за кредитним договором договір застави № 6424-20/7-6 від 15.03.2007 року із додатком до нього.

Представник відповідача у судове засідання 15.04.2012 року не з'явився, 11.05.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду Господарського суду міста Києва від 15.04.2012 року розгляд справи відкладено на 05.06.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 05.06.2012 року позовні вимоги підтримав та подав витребувані судом документи. Крім того, позивач заявив клопотання про продовження строку розгляду спору. Суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду спору.

Представник відповідача у судове засідання 05.06.2012 року не з'явився, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про зупинення провадження по даній справі до набрання рішення по справі № 5011-34/6598-2012 за позовом ПАТ "Завод "Ленінська кузня" до ПАТ "Банк "Київська Русь" про визнання недійсним в частині кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 року законної сили. Судом прийнято до розгляду зазначене клопотання відповідача.

До того ж, відповідачем було подане клопотання про заміну відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Завод "Ленінська кузня".

В обґрунтування даного клопотання відповідачем надано суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяг з протоколу чергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" від 22.04.2011 року та статут Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня".

Зі статті 1 п. 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня", затвердженого черговими загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня", протокол від 22.04.2011 року, вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Завод "Ленінська кузня" є повним правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня".

У зв'язку із зазначеним, суд замінив первісного відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Завод "Ленінська кузня" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Завод "Ленінська кузня".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року продовжено строк вирішення спору, замінено первісного відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Завод "Ленінська кузня" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Завод "Ленінська кузня" та відкладено розгляд справи на 25.06.2012 року.

Представник відповідача у судове засідання 25.06.2012 року не з'явився, через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та пояснення щодо підстав зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з даною справою іншої справи.

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2012 року заперечував проти поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 25.06.2012 року оголошено перерву до 26.06.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 26.06.2012 року заперечував проти заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.06.2012 року підтримав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з даною іншої справи.

Заявлене клопотання про зупинення провадження у справі відповідач обґрунтовує тим, що підставою зупинення провадження у справі № 5011-27/4956-2012 є вирішення спору про визнання недійсним в частині кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 року, що розглядається Господарським судом міста Києва (справа № 5011-34/6598-2012), на підставі якого Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" про стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором.

Так, у разі задоволення позовних вимог ПАТ "Завод "Ленінська кузня" у справі № 5011-34/6598-2012, підстава позову ПАТ "Банк "Київська Русь" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 року, законність якого переглядається, буде іншою.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, про необхідність зупинення провадження у справі № 5011-27/4956-2012 до вирішення пов'язаною з нею справи № 5011-34/6598-2012, оскільки в зазначеній справі встановлюється невідповідність кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 року нормам чинного законодавства, за яким доводиться обов'язок відповідача щодо погашення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2012 р. зупинено провадження у справі № 5011-27/4956-2012 до вирішення пов'язаної з нею справи № 5011-34/6598-2012, яка знаходиться в провадженні Господарського суду міста Києва, до набрання рішенням суду законної сили, зобов'язано учасників судового процесу повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 5011-27/4956-2012.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 р. № 04-1/709 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5011-27/4956-2012, у зв'язку з обранням судді Дідиченко М.А. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 05.07.12 № 5121-VI.

В порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу № 5011-27/4956-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" 19579114,04 грн. за кредитним договором № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 року, передано на розгляд судді Гумезі О.В.

18.10.2012 р. суддею Гумегою О.В. направлено сторонам у справі повідомлення про необхідність повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 5011-27/4956-2012.

21.02.2013 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про поновлення провадження у справі № 5011-27/4956-2012. Зокрема, зі змісту поданої заяви і доданих до неї документів вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 р., залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 р. у справі № 5011-34/6598-2012, у позові Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання недійсним в частині кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 року відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2013 р. справу № 5011-27/4956-2012 прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В., поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.04.2013 р. о 10:00 год.

29.03.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, у зв'язку із неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні, призначеному на 01.04.2013 р.

29.03.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 20459023,62 грн. заборгованості за кредитом. В якості додатків представник позивача надав суду докази направлення зазначеної заяви позивачу (опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек), розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 р. станом на 28.03.2013 р. Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог долучена до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 01.04.2013 р., представник позивача з'явився, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 01.04.2013 р. не з'явився, через відділ діловодства суду подав клопотання про перенесення судового засідання, у зв'язку із неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні, але не зазначив поважність причин неявки, вимоги ухвали суду від 01.03.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2013 р. розгляд справи було відкладено на 15.04.2013 р. о 10:30 год.

12.04.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: меморіального ордеру від 09.04.2013 р. № 4921 на підтвердження сплати позивачем судового збору за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог (оригінал); розрахунку суми заборгованості відповідача по кредитному договору від 15.03.2007 р. № 6421-20/7-1в в частині видачі та часткового погашення тіла кредиту, нарахування та часткового погашення відсотків за користування кредитними коштами станом на 06.04.2012 р. у табличному вигляді (оригінал); витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача станом на 04.04.2013 р. У наведеному клопотанні позивач також повідомив суд про те, що ним не пред'являлось до відповідача жодних вимог по Договору застави № 6424-20/7-6 від 15.03.2007 р., укладеному між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ВАТ "Завод "Ленінська кузня" в забезпечення виконання Кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 року. Крім того, позивач заявив, що станом на час поновлення провадження у справі № 5011-27/4956-2012 підтримує подану ним до суду 10.04.2012 р. заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

15.04.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, у зв'язку із неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні, призначеному на 15.04.2013 р.

В судове засідання, призначене на 15.04.2013 р., представник позивача з'явився, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої ним через відділ діловодства суду 29.03.2013 р., а також надав пояснення стосовно розміру кредитної заборгованості за кредитним договором № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 р. станом на 06.04.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 15.04.2013 р. не з'явився, через відділ діловодства суду подав клопотання про перенесення судового засідання, у зв'язку із неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні, але не зазначив поважність причин неявки, вимоги ухвали суду від 01.03.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 15.04.2013 р., здійснювався розгляд заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, поданої ним через відділ діловодства суду 29.03.2013 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом встановлено, що відповідно до поданої через відділ діловодства суду 29.03.2013 р. заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач фактично збільшив позовні вимоги в частині розміру нарахованих відсотків, 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань та пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, в той час як позовні вимоги в частині розміру пені за несвоєчасну сплату кредиту - зменшені, позовні вимоги в частині інфляційного збільшення суми кредиту позивачем не підтримані, а позовні вимоги в частині основної суми заборгованості за кредитом - залишені без змін. За таких обставин, подана позивачем заява в цілому розцінюється судом як заява про збільшення позовних вимог.

Крім того, позивачем подані суду докази направлення зазначеної заяви відповідачу у справі та докази доплати судового збору відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір".

При цьому судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, подану до суду 29.03.2013 р.

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 20459023,62 грн., що є еквівалентом 2559617,62 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р., з яких: основна сума заборгованості за кредитом - 15186700,00 грн., що є еквівалентом 1900000,00 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.; нараховані відсотки за період з 01.04.2011р. по 31.08.2012р. - 3284124,11 грн., що є еквівалентом 410875,03 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.; 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, нараховані за період з 28.07.2011р. по 27.03.2013р. - 758918,96 грн., що є еквівалентом 94947,95 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахована за період з 28.03.2012р. по 28.02.2013р. - 101106,25 грн., що є еквівалентом 12649,35 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахована за період з 28.09.2012р. по 27.03.2013р. - 1128174,30 грн., що є еквівалентом 141145,29 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.

В судовому засіданні, призначеному на 15.04.2013 р., представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2013 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 16.05.2013 о 09:30 год.

В судове засідання, призначене на 16.05.2013 р., представник позивача з'явився, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 16.05.2013 р., не з'явився, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 16.05.2013 р. до суду не подав, вимоги ухвали суду від 15.04.2013 р. не виконав, відзив на позов та контррозрахунок позовних вимог суду не подав та не надіслав, про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.05.2013 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні, призначеному на 16.05.2013 р., здійснювався розгляд заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, яка була подана до суду 10.04.2012 р. та підтримана позивачем в судовому засіданні.

Наведена заява про вжиття заходів до забезпечення позову судом відхиляється з наступних підстав:

У поданій суду заяві позивач просить забезпечити позов шляхом накладення в межах заявлених до відповідача позовних вимог арешту на будь-які рахунки відповідача, виявлені державним виконавцем під час виконання відповідної ухвали суду. При цьому позивач посилається на ухилення відповідача від виконання зобов'язань за Кредитним договором № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 року та стверджує, що відповідач активно вживає заходи щодо виведення грошових коштів з розрахункових рахунків товариства та щодо фіктивного відчуження майнових активів товариства на користь сторонніх осіб, що дає підстави позивачу зробити обґрунтоване припущення стосовно того, що грошові кошти, які перебувають на рахунках відповідача можуть істотно зменшитись та й загалом зникнути на момент виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, що унеможливить виконання такого рішення.

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 16) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Там же зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У поданій суду заяві про вжиття заходів до забезпечення позову позивачем не наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів того, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач вживає заходи щодо виведення грошових коштів з розрахункових рахунків товариства та щодо відчуження майнових активів товариства на користь третіх осіб.

Поряд з вищенаведеним, судом враховано наявність укладеного між сторонами Договору застави № 6424-20/7-6 від 15.03.2007 р. на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 р. та можливість реалізації передбачених вказаним договором застави прав позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.05.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.03.2007 р. між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Завод "Ленінська кузня", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Завод "Ленінська кузня" (п.п. 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства "Ленінська кузня") (відповідач) був укладений Кредитний договір № 6421-20/7-1в (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору його предметом визначено відкриття позивачем (Банком) відповідачу (Позичальнику) відкличної кредитної лінії строком дії з "15" березня 2007 року по "14" вересня 2008 року зі сплатою 13,5% відсотків річних за користування кредитними коштами.

Ліміт кредитної лінії за Кредитним договором встановлений в розмірі 2000000,00 USD (два мільйони) доларів США (п. 2.2 Кредитного договору).

Пунктом 2.3 Кредитного договору передбачено можливість отримання Позичальником кредитних коштів (далі по тексту - Кредит або Кредити) частинами (далі по тексту - Траншами).

Як зазначено в п. 2.4 Кредитного договору, призначенням кредитної лінії є поповнення обігових коштів.

Умови кредитування визначені сторонами в пунктах 3.1 - 3.5 Кредитного договору, зокрема:

- видача Кредитів здійснюється в межах зазначеного в пункті 2.2 цього договору ліміту кредитної лінії та за виконання умов забезпеченості, викладених в п. 4.1 цього договору в порядку, визначеному підпунктами 3.1.1 - 3.1.2 п. 3.1 Кредитного договору (п. 3.1 Кредитного договору);

- нарахування Банком відсотків за користування кредитною лінією починається з дати перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку по день повного їх погашення на суму фактичного залишку заборгованості за кредитною лінією. В розрахунку суми відсотків приймається 360 (триста шістдесят) днів в календарному році (3.2 Кредитного договору);

- відсотки за користування кредитною лінією нараховуються Банком щомісячно за період включно з "26"-го числа попереднього місяця по "25"-е число поточного місяця та сплачуються Позичальником щомісячно, до останнього робочого дня поточного місяця та одночасно з повним погашенням кредитної лінії (п. 3.3 Кредитного договору);

- у випадку прострочення погашення кредитної лінії відсотки на суму кредитної лінії нараховуються і за період прострочення до моменту погашення кредитної лінії (п. 3.4 Кредитного договору).

- у випадку зміни порядку кредитування та/ або ціни кредитних ресурсів (включаючи зміну розміру облікової ставки Національного банку України) банк та Позичальник вносять зміни до кредитного договору шляхом укладання додаткової угоди протягом 3 банківських днів з моменту направлення повідомлення Позичальнику про такі зміни (п. 3.5 Кредитного договору).

Пунктом 4.1 Кредитного договору встановлено, що кредитна лінія забезпечується заставою судна середнього риболовного морозильного траулеру заставною вартістю 22202452,95 грн., а також всім належним Позичальнику майном, коштами та всіма активами, що належать йому на правах власності, перебувають у нього на балансі, незважаючи на терміни, коли і як вони були придбані, і на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 5.2 Позичальник (відповідач) зобов'язувався, зокрема:

- використати кредитні кошти на цілі, передбачені цим Договором і повернути одержані кредитні кошти в строк не пізніше "14" вересня 2008 року (п.п. 5.2.1 п. 5.2 Кредитного договору);

- сплачувати Банку належні відсотки за користування Кредитом згідно п. 3.2., п. 3.3. та п.3.4. цього Договору (п.п. 5.2.2 п. 5.2 Кредитного договору);

- за порушення строків повернення кредитних коштів та відсотків, сплачувати Банку додатково до встановленої відсоткової ставки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу (п.п. 5.2.3 п. 5.2 Кредитного договору);

- у випадку порушення умов кредитного договору (як своєчасного повернення основного боргу та/або сплати відсотків так і будь-яких інших платежів) протягом п'яти днів від настання відповідної події достроково повернути Банку кредитні кошти у повному обсязі та сплатити відсотки за фактичне користування кредитною лінією та інші зобов'язання за цим договором (п.п. 5.2.5 п. 5.2 Кредитного договору).

Згідно п. 8.1 Кредитного договору також передбачено, що за несвоєчасну сплату кредитних коштів та відсотків за користування кредитною лінією, Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.1 Кредитного договору цей договір вступив в силу з дати його підписання та діє до повного погашення кредитної лінії та сплати нарахованих відсотків за користування нею, а також інших боргових зобов'язань Позичальника за цим договором.

Згідно п. 9.2 Кредитного договору всі зміни та доповнення до даного договору мають вноситись за згодою сторін у письмовій формі.

15.03.2007 р. на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 р., між позивачем та відповідачем був укладений Договір застави № 6424-20/7-6, предметом застави за яким визначено належне відповідачу (Заставодавцю) на праві власності судно середнього риболовного морозильного траулеру проекту 502 ЕМ зав. № 1692 готовністю 87,90%, балансовою вартістю 22202452,95 грн.

01.07.2008 р. між сторонами був укладений Договір про внесення змін до Кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15 березня 2007 року, відповідно до якого з 01.07.2008 р. відсоткову ставку за користування кредитними коштами було встановлено в розмірі 14,5% річних.

10.09.2008 р. між сторонами був укладений Договір про внесення змін до Кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15 березня 2007 року, відповідно до якого з 10.09.2008 р. відсоткову ставку за користування кредитними коштами було встановлено в розмірі 15,5% річних, строк користування кредитними коштами пролонговано до 11.09.2009 р., встановлено графік погашення - щомісячно, рівними частинами, починаючи з січня 2009р.

19.11.2008 р. між сторонами був укладений Договір про внесення змін до Кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15 березня 2007 року, відповідно до якого з 01.12.2008 р. відсоткову ставку за користування кредитними коштами було встановлено в розмірі 16,5% річних, а з 01.01.2009 р. - 17,5% річних.

28.01.2009 р. між сторонами був укладений Договір про внесення змін до Кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15 березня 2007 року, відповідно до якого встановлено графік повернення одержаних кредитних коштів - щомісячно, починаючи з березня 2009 р., в сумі 285000,00 доларів США; з 01.09.2009 р. по 11.09.2009 р. - решту заборгованості.

30.03.2009 р. між сторонами був укладений Договір про внесення змін до Кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15 березня 2007 року, відповідно до якого скасовано графік погашення кредитної заборгованості.

26.06.2009 р. між сторонами був укладений Договір про внесення змін до Кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15 березня 2007 року, відповідно до якого встановлено, що Банк відкрив Позичальнику відкличну кредитну лінію строком з 15.03.2007 р. по 25.07.2011 р. зі сплатою 17,5 % річних; починаючи з 01.07.2009 р. відсоткова ставка за користування кредитними коштами була встановлена на рівні 15 % річних; також встановлено графік зменшення ліміту кредитування.

Позивач зазначив, що на виконання умов Кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15.03.2007р. (зі змінами та доповненнями), він перерахував на позичковий рахунок відповідача № 2062390228 кредитні кошти в загальній сумі 2623218,65 доларів США, що підтверджується виписками по рахунку № 2062390228 та наступними меморіальними ордерами, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- № 7972 від 16.03.2007р. на суму 52000,00 доларів США;

- № 1840 від 20.03.2007р. на суму 140000,00 доларів США;

- № 4868 від 21.03.2007р. на суму 44144,33 доларів США;

- № 4562 від 22.03.2007р. на суму 403065,96 доларів США;

- № 9660 від 23.03.2007р. на суму 340000,00 доларів США;

- № 6431 від 28.03.2007р. на суму 153704,00 доларів США;

- № 7130 від 19.04.2007р. на суму 30000,00 доларів США;

- № 9878 від 11.05.2007р. на суму 40000,00 доларів США;

- № 6042 від 17.05.2007р. на суму 50000,00 доларів США;

- № 1470 від 24.05.2007р. на суму 200000,00 доларів США;

- № 2798 від 08.06.2007р. на суму 30000,00 доларів США;

- № 1627 від 12.06.2007р. на суму 256281,60 доларів США;

- № 5201 від 13.06.2007р. на суму 55000,00 доларів США;

- № 9257 від 22.06.2007р. на суму 68000,00 доларів США;

- № 3509 від 26.06.2007р. на суму 25000,00 доларів США;

- № 7374 від 19.07.2007р. на суму 55391,73 доларів США;

- № 7268 від 22.08.2007р. на суму 16981,03 доларів США;

- № 7568 від 23.08.2007р. на суму 405000,00 доларів США;

- № 5485 від 31.08.2007р. на суму 6650,00 доларів США;

- № 4080 від 05.09.2007р. на суму 40000,00 доларів США;

- № 4221 від 07.09.2007р. на суму 4600,00 доларів США;

- № 4660 від 20.09.2007р. на суму 140000,00 доларів США;

- № 5596 від 03.10.2007р. на суму 26400,00 доларів США;

- № 7843 від 05.10.2007р. на суму 26000,00 доларів США;

- № 5451 від 23.10.2007р. на суму 15000,00 доларів США

(надалі разом - меморіальні ордери на загальну суму 2623218,65 доларів США).

Втім, як стверджує позивач, відповідач не виконав покладених на нього умовами Кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15.03.2007р. (зі змінами та доповненнями) зобов'язань, у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача станом на 28.03.2013 р. становить 2559617,62 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р. становить 20459023,62 грн., з яких:

- основна сума заборгованості за кредитом - 15186700,00 грн., що є еквівалентом 1900000,00 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.;

- нараховані відсотки за період з 01.04.2011р. по 31.08.2012р. - 3284124,11 грн., що є еквівалентом 410875,03 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.;

- 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, нараховані за період з 28.07.2011р. по 27.03.2013р. - 758918,96 грн., що є еквівалентом 94947,95 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахована за період з 28.03.2012р. по 28.02.2013р. - 101106,25 грн., що є еквівалентом 12649,35 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.;

- пеня за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахована за період з 28.09.2012р. по 27.03.2013р. - 1128174,30 грн., що є еквівалентом 141145,29 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.

Відповідач в судові засідання 01.04.2013 р., 15.04.2013 р. та 16.05.2013 р. не з'явився, відзив на позов та конррозрахунок позовних вимог суду не надав та не надіслав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно п. 2.1. Кредитного договору (в редакції Договору від 26.06.2009 р. про внесення змін до Кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15 березня 2007 року) сторони дійшли згоди, що Банк відкриває Позичальнику відкличну кредитну лінію строком дії з 15 березня 2007 року по 25 липня 2011 року.

Відповідно до пунктів 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 Кредитного договору відповідач (Позичальник) зобов'язався повернути одержані кредитні кошти, сплачувати позивачу (Банку) належні відсотки за користування кредитом згідно пунктів 3.2, 3.3, 3.4 даного договору, а також, за порушення строків повернення кредитних коштів та відсотків, відповідач зобов'язався сплачувати позивачу додатково до встановленої відсоткової ставки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі укладений кредитний договір (№ 6421-20/7-1в від 15.03.2007 року), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України та ст.ст. 345-349 параграфа 1 глави 35 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін з надання та повернення грошових коштів (кредиту) та сплати процентів.

Згідно норми ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Зокрема, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами ч. 1 ст. 1049 встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зібрані у справі докази, а саме: меморіальні ордери на загальну суму 2623218,65 доларів США та виписки з позичкового рахунку № 2063290228 (копії наявні в матеріалах справи) приймаються судом у якості належних доказів здійснення позивачем на виконання умов Кредитного договору перерахування відповідачеві кредитних коштів в загальній сумі 2623218,65 доларів США.

Судом встановлено, що пунктом 2.1 Кредитного договору було визначено розмір відсотків річних за користування кредитними коштами - 13,5 %, а в подальшому відсоткова ставка за користування кредитними коштами змінювалась, у зв'язку з чим сторонами 01.07.2008 р., 10.09.2008 р., 19.11.2008 р., 26.06.2009 р. були укладені відповідні договори про внесення змін до Кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15 березня 2007 року.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідач здійснив погашення спірного кредиту частково в сумі 723218,65 доларів США (17.08.2007 р. - 560457,34 доларів США, 27.09.2007 р. - 63109,53 доларів США, 07.10.2009 р. - 99651,78 доларів США), у зв'язку з чим основна сума заборгованості відповідача за кредитом станом на час розгляду спору по суті становить 1900000,00 доларів США (2623218,65 доларів США - 723218,65 доларів США = 1900000,00 доларів США), докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Матеріалами справи також підтверджується наявність заборгованості відповідача в частині сплати відсотків за користування кредитною лінією.

Враховуючи наведене та пункт 2.1 Кредитного договору (в редакції Договору від 26.06.2009 р. про внесення змін до Кредитного договору № 6421-20/7-1в від 15 березня 2007 року), відповідно до якого строк дії кредитної лінії встановлений з 15 березня 2007 року по 25 липня 2011 року, суд прийшов до висновку про несвоєчасне та неповне повернення відповідачем спірного кредиту, а також про несвоєчасну та неповну сплату відповідачем відсотків за користування кредитною лінією, що свідчить про порушення відповідачем умов Кредитного договору.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем Розрахунку суми заборгованості ПАТ "Завод "Ленінська кузня" перед ПАТ "Банк "Київська Русь" за Кредитним договором № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 р. станом на 06.04.2012 р. (в частині основної суми заборгованості по кредиту та нарахування відсотків за користування кредитом) та Розрахунку суми заборгованості ПАТ "Завод "Ленінська кузня" перед ПАТ "Банк "Київська Русь" за Кредитним договором № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 р. станом на 28.03.2013 р. (наведені розрахунки наявні в матеріалах справи), відповідно до яких залишок непогашеної заборгованості по спірному кредиту становить 1900000,00 доларів США, що по курсу НБУ станом 28.03.2013 р. дорівнює 15177010,00 грн., сума несплачених відсотків за користування кредитною лінією становить 410875,03 доларів США, що по курсу НБУ станом 28.03.2013 р. дорівнює 3284124,11 грн.; 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання становлять 94947,95 доларів США, що по курсу НБУ станом 28.03.2013 р. дорівнює 758918,96 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів за період фактичної прострочки дорівнює 12649,35 грн., що по курсу НБУ станом 28.03.2013 р. дорівнює 101106,25 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період фактичної прострочки дорівнює 141145,29 грн., що по курсу НБУ станом 28.03.2013 р. дорівнює 1128174,30 грн.

Стосовно здійснення позивачем перерахунку спірного грошового зобов'язання з огляду на зміну Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (долар США), то суд вважає такі дії підставними, враховуючи при цьому правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 04.07.2011 р. № 12/149, а саме: положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (абз. 4 п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011 р. № 01-06/1642/2011).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно із п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно п.п. 5.2.3 п. 5.2 Кредитного договору Позичальник (відповідач) зобов'язувався за порушення строків повернення кредитних коштів та відсотків, сплачувати Банку (позивачу) додатково до встановленої відсоткової ставки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до п. 8.1 Кредитного договору встановлено, що за несвоєчасну сплату кредитних коштів та відсотків за користування кредитною лінією, Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до абз. 2 п. 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011 р. № 01-06/1642/2011 судом враховується, що положення частини шостої статті 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у разі, якщо інше не встановлено законом або договором (постанови від 18.04.2011 р. №№ 30/190, 30/191).

Таким чином, оскільки зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого на підставі Кредитного договору кредиту, а також зобов'язання щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитною лінією, відповідачем було порушене, то у відповідача виник обов'язок сплати пені відповідно до умов пунктів 5.2.3, 8.1 Кредитного договору.

З урахуванням умов Кредитного договору та вищенаведених правових норм, суд прийшов до висновку про те, що розрахунок сум пені за несвоєчасну сплату процентів та пені за несвоєчасну сплату кредиту вірно здійснений позивачем у відповідності до пунктів 5.2.3, 8.1 Кредитного договору, приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми 3% річних за період з 28.07.2011 р. по 27.03.2013 р., суд прийшов до висновку, що наведений розрахунок вірно здійснений позивачем.

Як свідчать матеріали справи, обгрунтований контррозрахунок позовних вимог відповідачем суду не наданий.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, приписи правових норм викладених вище, а також здійснивши перевірку наданого позивачем Розрахунку суми заборгованості ПАТ "Завод "Ленінська кузня" перед ПАТ "Банк "Київська Русь" за Кредитним договором № 6421-20/7-1в від 15.03.2007 р. станом на 28.03.2013 р., суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення:

- основної суми заборгованості за кредитом - 15186700,00 грн., що є еквівалентом 1900000,00 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.;

- заборгованості за відсотками за період з 01.04.2011р. по 31.08.2012р. - 3284124,11 грн., що є еквівалентом 410875,03 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.;

- 3% річних, нарахованих за період з 28.07.2011р. по 27.03.2013р. - 758918,96 грн., що є еквівалентом 94947,95 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.;

- пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, нарахованої за період з 28.03.2012р. по 28.02.2013р. - 101106,25 грн., що є еквівалентом 12649,35 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.;

- пені за несвоєчасну сплату кредиту, нарахованої за період з 28.09.2012р. по 27.03.2013р. - 1128174,30 грн., що є еквівалентом 141145,29 доларів США за курсом НБУ станом на 28.03.2013 р.,

є обгрунтованими, нормативно та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, сплачений позивачем за подання позову до господарського суду судовий збір в сумі 68820,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 549, 599, 611, 625, 626, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 193, 230, 232, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85, 116 Господарського кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26; ідентифікаційний код 14312364), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А; ідентифікаційний код 24214088) 15186700,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів сто вісімдесят шість тисяч сімсот гривень 00 коп.) заборгованості за кредитом, 3284124,11 грн. (три мільйони двісті вісімдесят чотири тисячі сто двадцять чотири гривні 11 коп.) заборгованості за відсотками, 758918,96 грн. (сімсот п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень 96 коп.) 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, 101106,25 грн. (сто одну тисячу сто шість гривень 25 коп.) пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 1128174,30 грн. (один мільйон сто двадцять вісім тисяч сто сімдесят чотири гривні 30 коп.) пені за несвоєчасну сплату кредиту, 68820,00 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013 р.

Суддя Гумега О.В.