Вирок № 31351989, 23.05.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1916/13-к

№ пров. 1-кп/646/65/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2013 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Журавель В.А.

при секретарі - Бікасовій О.А.,

за участю прокурора - Омельченко І.І.

за участю захисника - ОСОБА_1,

за участю представника потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12012220060000191 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого у приватному підприємстві «ОСОБА_10», проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

08 жовтня 2012 року о 16 год. 15 хвилин ОСОБА_3, керуючи належним йому технічно справним автомобілем ВАЗ-21703, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Гамарника зі сторони вул. Кузнечної в напрямку вул. Червоношкільної набережної в м. Харкові зі швидкістю 73-76 км/год. Під час руху в районі розташування будинку № 12 по вул. Гамарника в м. Харкові водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п. п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- п.12.3- «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинення транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об»їзду перешкоди»;

-п. 12.4 - «в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється не більше 60 км/год», і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який перетинав проїжджу частину зліва направо в напрямку руху автомобілю ВАЗ-21704.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 2071-А/12 від 20 листопада 2012 року були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого перелому правої плечової кістки у верхній і середній треті із зміщенням та тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого оскольчатого перелому диафізів обох кісток правої голені в нижній третині зі зміщенням.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом, перевищив дозволену швидкість в населеному пункті, при виникненні небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_4, що перетинав проїжджу частину, не прийняв своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки автомобілю, створив небезпеку для інших учасників дорожнього руху та допустив наїзд на пішохода, внаслідок чого потерпілому спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Згідно висновку автотехнічної експертизи № 101/13 від 20.02.2013 року порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково та пояснив судові, що 08 жовтня 2012 року рухався по вул. Гамарніка в напрямку вул. Червоношкільної наб. на належному йому автомобілі ВАЗ зі швидкістю приблизно 60 км/год. Перехрестя вулиць Гамарника та Кузнечної проїхав, не зупиняючись, на зелене світло світлофора. Зліва у зустрічному напрямку стояла колона автомобілів, в тому числі автобус зеленого кольору, з-за якого раптово вискочив пішохід та став перебігати проїжджу частину перед його автомобілем. Пішохід вискочив на відстані одного метру до автомобіля ОСОБА_3, він застосував екстренне гальмування, але відстань між автомобілем та пішоходом була дуже малою, тому він наїхав на пішохода. Від удару автомобілю пішохода занесло на капот, а після того, як автомобіль зупинився через кілька метрів, він упав на проїжджу частину. ОСОБА_3 вийшов та побачив, що у пішохода пошкоджена права рука та нога, інший водій викликав машину «швидкої допомоги» та працівників ДАІ. Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував обставини спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, однак пояснив, що потерпілий ОСОБА_4 перебігав проїжджу частину не по пішохідному переходу, який знаходився на відстані 30 метрів, а вискочив раптово з-за автобуса на дуже близькій відстані, що також стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. Також обвинувачений ОСОБА_3 пояснив судові, що після ДТП частково відшкодував матеріальну шкоду, оплатив проведення операції та придбання для цього необхідного медичного обладнання та не заперечував проти виплати шкоди, спричиненої потерпілому, у розмірі, визначеному судом.

Крім часткового визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, його вина підтверджується:

- показаннями свідка ОСОБА_6, який пояснив судові, що 08 жовтня 2012 року рухався на автомобілі по вул. Гамарника, перед ним рухався автомобіль ВАЗ, автомобілі рухалися зі швидкістю приблизно 60 км/год. Перехрестя вулиць Гамарника та Кузнечної вони проїхали не зупиняючись, на зелене світло світлофора. У зустрічному напрямку перед світлофором знаходилися два ряди автомобілів. Коли автомобіль ВАЗ проїжджав повз автобусу зеленого кольору, з-за нього раптово вискочив пішохід, автомобіль ВАЗ загальмував та наїхав на цього пішохода. Свідок ОСОБА_6 об»їхав автомобіль ВАЗ, зупинився, побачив, що на проїжджій частині лежить пішохід, викликав «швидку допомогу» та працівників ДАІ. Також свідок пояснив, що наїзд на пішохода стався миттєво, оскільки він вискочив на проїжджу частину перед автомобілем ОСОБА_3 за 2-3 метри, перетинав проїжджу частину пішохід не на пішохідному переході,

- показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив судові, що 08 жовтня 2012 року знаходився на вул. Гамарніка в м. Харкові та звернув увагу та пішохода, який намагався перебігти проїжджу частину, в той момент на дорозі перебувало кілька транспортних засобів, пішохід обігнув зелений автобус, який зупинився перед світлофором, та побіг далі через проїжджу частину, але по зустрічній смузі рухався автомобіль ВАЗ під керуванням водія ОСОБА_3 Пішохід вибіг на проїжджу частину перед цим автомобілем, автомобіль став гальмувати, але враховуючи, що пішохід вискочив за 2-3 метри до нього, автомобіль вдарив його, від чого пішохід залетів на капот, ударився об лобове скло, кілька метрів автомобіль проїхав з потерпілим на капоті до зупинки, після чого потерпілий упав на проїжджу частину. Водій іншого транспортного засобу, який рухався за ОСОБА_3, також зупинися, викликав «швидку допомогу» та працівників ДАІ. Також свідок ОСОБА_7 пояснив судові, що потерпілий перетинав проїжджу частину не на пішохідному переході,

- показаннями представника потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_2, яка пояснила судові, що ввечері 08 жовтня 2012 року її повідомили, що син потратив у дорожньо-транспортну пригоду та перебуває у лікарні. ОСОБА_4 було травмовано, внаслідок чого протягом більше місяця він перебував у лікарні, переніс операцію, за проведення якої ОСОБА_3. було сплачено 16 000 грн. Після виписки ОСОБА_4 продовжує проходи курс лікування амбулаторно, але стан його здоров»я важкий, він майже не рухається, потребує у спеціалізованій фізичній допомозі для того, щоб поновити функції рук та ніг, а також у медикаментозному лікуванні,

- даними, які містяться з висновку судово-медичної експертизи № 2071-А/12 від 20 листопада 2012 року, з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_4 у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою мали місце, в тому числі закритий перелом правої плечової кістки у верхній і середній третях із зміщенням, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, та тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого оскольчатого перелому диафізів обох кісток правої голені в нижній третині зі зміщенням, при госпіталізації у потерпілого виявлено в крові етиловий спирт у кількості 0,357%, що відповідає незначному впливу алкоголю на організм / а. с. 63-64/,

- даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту, з якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розказали та показали яким чином рухалися автомобіль ВАЗ та пішохід під час дорожньо-транспортної пригоди, та показали механізм наїзду на пішохода та спричинення йому тілесних ушкоджень / а. с. 101-105/,

- даними, які містяться у висновку автотехнічної експертизи № 101/13 від 20 лютого 2013 року, згідно якого при проведення розрахунків було встановлено, що водій ОСОБА_3 рухався зі швидкістю 73,1 - 76,3 км/год., тому вихідні данні водія ОСОБА_3 щодо його швидкості 60-65 км/год. є неспроможними з технічної точки зору. В даній дорожньо-транспортній обстановці водій ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, при цьому водій ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. В діях водія ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди / а. с. 118-124/.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вину обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведено під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

При цьому суд не приймає до уваги посилання обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 на те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_3 рухався зі швидкістю близько 60 км/год., оскільки їх показання в цій частині спростовуються висновком автотехнічної експертизи, внаслідок проведення якої було встановлено, що обвинувачений рухався саме зі швидкістю 73-76 км/год.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно. Обставин, що пом»якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину з необережною формою вини, дані, які характеризують його особу, той факт, що обвинувачений відшкодував потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 16 000 грн., Також судом приймається до уваги, що потерпілий в порушення п.п. 4.7 та 4.14а Правил дорожнього руху України перетинав проїжджу частину не по пішохідному переходу, або іншому встановленому для цього місці, та не впевнився у відсутності безпеки для себе та інших учасників руху. Суд вважає, що вищезазначені порушення, допущені потерпілим ОСОБА_4, знаходяться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням випробування.

Крім того, судом враховується, що обвинувачений займає посаду, пов»язану з управлінням та керуванням транспортними засобом, іншої роботи не має, тому вважає за можливе не застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_2, заявлений в інтересах потерпілого ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню. Так, з наданих судові чеків та квитанцій вбачається, що потерпілим було понесено витрати на придбання ліків та медичних препаратів за період з 08 жовтня 2012 року до лютого 2013 року в загальній сумі 6831 грн. 80 коп., тому суд вважає, що вказані витрати підлягають стягненню з обвинуваченого. При цьому судом враховується, що з наданих обвинуваченим квитанцій та розписок вбачається, що ним було сплачено 16 000 грн., з яких 10 400 грн. було витрачено на медичне обладнання, та 4150 грн. за набір імплантів, необхідних для проведення операції потерпілому ОСОБА_4 , тобто для проведення операції обвинуваченим було сплачено 14 450 грн. Різниця між сплаченої обвинуваченим сумою та витратами на проведення операції , а саме 1550 грн. ( 16 000 - 14 450 грн. = 1550 грн.) зараховується судом в суму придбаних для потерпілого ліків, тому з обвинуваченого підлягає стягненню сума 5281 грн. 80 коп., яка була витрачена на придбання ліків та медичних препаратів для потерпілого ОСОБА_4 ( 6831,80 грн. - 1550 грн.= 5281,80 грн.).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім обставин, які не підлягають доказуванню. Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В позовній заяві представник потерпілого ОСОБА_2 послалася на те, що нею було витрачено на оплату послуг таксі та вантажників для транспортування потерплого ОСОБА_4, виклик додому лікаря в сумі 1600 грн. та сплачено за рентгензнимки 820 грн., які вона просила стягнути з обвинуваченого. Однак доказів щодо понесення таких витрат ні потерпілим, ні його представником судові не надано, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я фізичній особі, зобов»язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати, чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З наданих представником потерпілого ОСОБА_2 квитанцій вбачається, що нею було витрачені грошові кошти на придбання різноманітних продуктів харчування, але медична довідка або виписка з історії хвороби з рекомендаціями лікаря щодо необхідності додаткового, або посиленого, або спеціалізованого харчування для потерпілого, судові не надано. Тому суд вважає, що вимоги щодо стягнення з обвинуваченого витрат на додаткове харчування потерпілого в розмірі 2088,17 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи з дитинства, належних доказів того, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 офіційно працював та отримував заробітну плату, судові не надано, тому вимоги щодо стягнення оплати за непрацездатність в розмірі мінімальних заробітних плат за 5 місяців, а саме 5664 грн. задоволенню також не підлягають. При цьому суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_9 щодо роботи потерпілого в його приватній фірмі та сплати ним потерпілому по 50 грн. на день за виконання різних робіт, оскільки належного документу, який би підтверджував факт прийняття потерпілого на роботу та розмір його заробітної плати судові не надано.

Натомість, в судовому засіданні встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08 жовтня 2012 року потерпілий зазнав різної ступені тяжкості тілесні ушкодження, у зв'язку із чим протягом довгого часу проходив курс лікування в медичному закладі, переніс важку операцію, стан його здоров»я погіршився, що викликало моральні та фізичні страждання з боку потерпілого. Натепер він обмежений у рухах, вимушений приймати ліки, відновлювати функції органів опорного руху, відвідувати лікарів. Тому суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування потерпілого підлягає задоволенню

Речових доказів по справі нема. Процесуальні витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 784 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-376 КПК України, районний суд

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_3 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без позбавлення права користування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням, якщо протягом 2 (років) року іспитового строку він не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов»язки.

Згідно до ст. 76 КК України зобов»язати ОСОБА_3 протягом іспитового строку : не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти у вказані органи про зміну місця проживання або роботи, періодично з»являтися на реєстрації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5281 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі відділення державного казначейства витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 10 990 грн. 37 коп. та перерахувати на р/р 31252272210024 в УДК Харківської області, МФО 851011, код ОКПО 02012154.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області процесуальні витрати на проведення експертного дослідження № 101/13 від 20.02.213 року в розмірі 784 грн.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя В.А.Журавель