Ухвала суду № 31351185, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5133/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Шарте М» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шарте М» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шарте М» звернулось до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0010932310/0 від 23.12.2010 р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на прибуток у розмірі 52 580 грн. та податкового повідомлення-рішення №0010922310/0 від 23.12.2010 р., яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість у розмірі 248 550 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що у період з 18.11.2010 р. по 19.11.2010 р. посадовцями ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Шарте М» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.09.2008 р. по 30.06.2009 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1016/23-10/31452543 від 23.11.2010 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати робіт та товарів за договорами, укладеними з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 35 053 грн. та ПДВ на 165 700 грн.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

14.08.2008 р. між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» укладено договір № 1408 за умовами якого останнє зобов'язалось виконати роботи з технічного обслуговування та ремонту пневматичного шовкотрафаретного станка, а ТОВ «Шарте М» прийняти і оплатити ці роботи.

Згідно договору № 1808 від 18.08.2008 р. ТОВ «С.Дж.Р.Груп» зобов'язалось здійснити поставку декоративних свічок, трубочок для коктейлю, зубочисток та інших декоративних товарів і матеріалів для оформлення.

На підставі наведених договорів ТОВ «С.Дж.Р.Груп» передало ТОВ «Шарте М» податкові накладні, а позивач перерахував кошти на поточний рахунок контрагента і відніс ці суми до складу валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, за даними податкової звітності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» працює лише одна особа.

Крім того, відповідно до висновків перевірки, викладених в акті № 823/23-10/34981754, укладені контрагентом позивача не спрямовані на реальне настання правових наслідків, відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» порушено кримінальні справу за фактом заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва і останній заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності товариства.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010932310/0 від 23.12.2010 р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на прибуток у розмірі 52 580 грн., в тому числі 35 053 грн. за основним платежем та 17 527 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0010922310/0 від 23.12.2010 р., яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість у розмірі 248 550 грн., в тому числі 165 700 грн. за основним платежем та 82 850 грн. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР») та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 названої статті Закону № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (надалі за текстом - «Порядок»), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарської операції) дійшов висновку про не доведеність позивачем реальності виконання робіт та поставки товарів ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та про формування валових витрат і податкового кредиту на підставі неналежно оформлених документів.

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, відповідно до пункту 2.5 договору на технічне обслуговування та ремонт техніки № 1408 від 14.08.2008 р. механік ТОВ «С.Дж.Р.Груп» при кожному відвіданні мав передавати уповноваженому представнику замовника спеціальну картку із зазначенням часу прибуття та вибуття.

Таких документів ТОВ «Шарте М» не надано.

Натомість, на підтвердження реальності виконання робіт з ремонту та технічного обслуговування пневматичного шовкотрафаретного станка позивачем надано 17 актів здачі-прийняття виконаних робіт.

Водночас, 8 з ним містять відомості про те, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» надавались послуги з розсилки інформаційно-рекламних матеріалів по адресним база email адресів, оформлення свята Світлого Христового Воскресіння, виготовлення та розміщення рекламних буклетів.

Надання наведених послуг не є предметом договору про технічне обслуговування та ремонт техніки.

Відсутні в матеріалах справи і копії рахунків-фактур, які відповідно до пункту 3.1 названого договору є підставою для здійснення оплати.

За таких обставин не можна вважати правомірним віднесення відображених у звітних документах сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шарте М» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 21 травня 2013 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.